Рішення № 102411523, 28.12.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/10640/20

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Медяної Ю.В.,

за участі секретаря судового засідання - Подоляк М.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Куцого Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

ПАТ «Страхова компанія «АРКС» (правонаступник приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В позові зазначено, що 14.03.2018 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за №60743а8ва, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

26.06.2018 о 16:18 год. в м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 (власник автомобіля - ОСОБА_2 ), автомобіля Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_4 та автомобіля Mazda Premacy державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був застрахований позивачем.

Згідно з відповіді НПУ №3018178397962323 про ДТП та постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2018, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України.

Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Розмір страхового відшкодування склав 77 271, 94 грн., яке позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, згідно платіжного доручення №471248 від 09.07.2018.

ПрАТ СК «КНЯЖНА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відшкодувала позивачу частину вартості відновлювального ремонту відповідно до звіту №18/359 про визначення матеріального збитку, в розмірі 51094,36 грн., застосувавши коефіцієнт фізичного зносу до складових запчастин, що підлягали заміні.

Не відшкодованими на дату подання позову залишилися 26177,58 грн. (із розрахунку 77271,94 грн. - 51094,36 грн. = 26177,58 грн.).

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 26177,58 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судовий збір у розмірі 2102 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2020 у даній цивільній справі позов задоволено.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.12.2020 у даній цивільній справі заочне рішення від 21.10.2020 скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.01.2021 у даній цивільній справі призначено судову автотоварознавчу експертизу по наявним матеріалам справи, виконання якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, перед якими поставлено запитання: яка вартість матеріального збитку заподіяна автомобілю Nissan Qashqai, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 06.07.2018 р. після його пошкодження в ДТП 26.06.2018.

Представник позивача ПАТ «Страхова компанія «АРКС» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав клопотання, в якому розгляд справи просив проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Куций Р.А. у судовому засіданні заперечував проти вимог позовної заяви в повному обсязі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.03.2018 між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за №60743а8ва, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Nissan Qashqai, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а.с. 32-38)

26.06.2018 о 16:18 год. в м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 (власник автомобіля - ОСОБА_2 ), автомобіля Renault, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля Mazda державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль автомобіля Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був застрахований позивачем. (а.с. 32-38)

Згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2018 у справі №127/16443/18, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР України. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили. (а.с. 11-13)

Страхувальник (потерпіла) звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. (а.с. 18-19)

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №АХА2391107 від 06.07.2018 та умов Договору страхування №60743а8ва від 14.03.2018, розмір страхового відшкодування склав 77 271,94 грн., яке позивачем сплачено ФОП ОСОБА_6 за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, згідно страхового акту № АХА 2391107 від 06.07.2018, що підтверджується платіжним дорученням №471 248 ВІД 09.07.2018. (а.с. 10, 14, 15, 32-38)

11.09.2018 ПрАТ «СК «АХА Страхування» звернувся до ПАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із заявою про виплату страхового відшкодування, сплаченого страхувальнику у розмірі 77 271,94 грн. (а.с. 42)

Як вбачається із відповіді від 18.11.2019 №9171 ПАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» було прийнято вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» в розмірі 51 094,36 грн. (а.с. 43)

08.01.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією, відповідно до якої вимагав сплатити суму залишку боргу, яка підлягає оплаті винуватцем дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 26 177, 58 грн. (а.с.8)

Відповідно до висновку експерта №993/21-21 від 27.05.2021 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи у даній цивільній справі, станом на 06.07.2018 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «NISSAN QASHQAI» реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди 26.06.2018, складала величину 59 912,91 грн.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 26 177,58 грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань :

договірне зобов`язання між позивачем і потерпілою - за договором добровільного майнового страхування;

деліктне зобов`язання між потерпілою та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП;

договірне зобов`язання між відповідачем і його страховиком - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Судом встановлено, що на виконання договору добровільного майнового страхування позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 77 271,94 грн.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Таким чином вимога позивача (страховика потерпілої) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні.

Судом встановлено, що згідно полісу АК 007843310, страховиком відповідача є ПрАТ "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп" з страховим лімітом на 100 000,00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов`язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 року у справі № 775/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18).

Аналізуючи наведені вище норми Закону, суд вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Отже, беручи до уваги, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/7843310 застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», позивач (страховик), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має реалізовувати право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а саме: ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», а тому суд дійшов виноску, що позов ПАТ «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 512, 979, 993, 999, 1191, 1194ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду або через Вінницький міський суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», м. Київ, вул. Іллінська, б. 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 20474912;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Суддя: