Рішення № 102410971, 05.01.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5650/21

2/212/3102/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Зюркевич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , третя особа: Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення майна з під арешту,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2021 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся Позивач із зазначеною позовною заявою про звільнення майна з під арешту, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Квартира). Власником вказаної Квартири, відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, є Відповідач.

Позовні вимоги, посилаючись на чинне законодавство, Позивач обґрунтовує тим, що 24.05.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11158900000 (далі за текстом - Кредитний договір) за умовами якого, ОСОБА_1 було надано кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 20 000,00 доларів США з відсотковою ставкою 13,5 % річних. В забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним Кредитним договором, між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки № 11158900000-3 від 24.05.2007р. (далі за текстом - Договір Іпотеки).

12.12.2011р. між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» були укладені Договір факторингу № 1 та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, згідно яких право вимоги за вищевказаним Кредитним договором та Договором іпотеки перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Зобов`язання за Кредитним договором ОСОБА_1 не виконані.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Позивач дізнався, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором накладений арешт: Реєстраційний номер обтяження: 8279521, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ № 904484, 09.12.2008, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, об`єкт обтяження - Квартира.

Суть порушеного права Позивача полягає в тому, що іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Боржник (Відповідач) належним чином не виконував взяте на себе зобов`язання, а саме, обов`язок сплачувати грошові кошти, відповідно до умов Кредитного договору. Наявний арешт на іпотечному майні фактично не дає можливості іпотекодержателю скористатись своїм правом на позасудове врегулювання у спосіб, гарантований законодавством, тому Позивач просить суд звільнити з під арешту вказану Квартиру.

Ухвалою суду від 15 липня 2021 року суддя Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Чорний І.Я., відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 20 серпня 2021 року о 10:00 годин.

На підставі розпорядження керівника апарату Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2021 було призначено повторний авторозподіл справи, в результаті якого, головуючим по справі визначено суддю Дехту Р.В. Відповідно до ч. 12 ст. 33 ЦПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 20 жовтня 2021 року суддя Дехта Р.В. прийняв дану справу до свого провадження та призначив її до розгляду по суті на 26 жовтня 2021 року о 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2021 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду по суті на 25 листопада 2021 року о 13 годині 00 хвилин.

02 вересня 2021 року представник Відповідача адвокат Бондаренко Олексій Володимирович через канцелярію суду звернувся з заявою про зупинення провадження у даній цивільній справі № 212/5650/21 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 212/6741/13-ц за позовом ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11158900000 від 24.05.2007р. Вказану заяву було обґрунтовано тим, що в провадженні цього ж суду знаходиться цивільна справа № 212/6741/13-ц за позовом ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11158900000 від 24.05.2007р. Предметом даної справи, що розглядається № 212/5650/21 є звільнення майна з під арешту, а саме Квартири, наступним кроком Позивача, у разі задоволення даної позовної вимоги, буде примусова її реалізація для погашення заборгованості за Кредитним договором. Відповідач вважає, що автономний (не у системному зв`язку) розгляд Судами цих двох справ, буде мати наслідком прийняття не коректних судових рішень по відношенню одне до одного та несправедливо вплине на майнові права та обов`язки Відповідача. Крім того, задоволення вказаних двох позовних вимог Позивача може призвести до подвійного стягнення з Відповідача заборгованості за Кредитним договором та позбавлення його нерухомого майна (Квартири). Тому, на думку Відповідача, розгляд цієї справи № 212/5650/21 не можливий до набрання рішенням у цивільній справі № 212/6741/13-ц законної сили.

Не знайшовши відповідних правових підстав, суд своєю ухвалою від 26 жовтня 2021 року відмовив у задоволенні вказаної заяви представника відповідача адвоката Бондаренко Олексія Володимировича про зупинення провадження у даній цивільній справі № 212/5650/21.

02 вересня 2021 року до суду від представника Відповідача адвоката Бондаренко О.В. надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву яке було обґрунтоване тим, що про перебування зазначеної вище цивільної справи в Суді, Відповідач дізналася випадково з офіційного сайту Судової влади України, при цьому, копію позову та додатків до нього з ухвалою про відкриття провадження у справі не отримувала, у зв`язку з чим, була позбавлена можливості своєчасно надати Суду відзив на позовну заяву Позивача. Крім того, 19.08.2019р. Відповідач уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом Бондаренко О.В., який 20.08.2021р., фактично під час першого судового засідання ознайомився з матеріалами даної справи та отримав позов з додатками, про що розписався на своїй заяві про ознайомлення з матеріалами даної справи та у поштовому повідомленні. Представник Відповідача просив суд врахувати зазначену обставину, визнати її як поважну причину ненадання Відповідачем відзиву у встановлений Судом строк (згідно ухвали від 15.07.2021р. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення для подання відзиву на позов) та поновити строк для надання відзиву і прийняти його до розгляду.

Суд ухвалив, відповідно до ч.2 ст.127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. В даному випадку, з метою реалізації права на захист відповідача, а також повного і об`єктивного розгляду цієї справи, враховуючи наведену відповідачем обставину, є підстави визнати її як поважну причину ненадання останнім відзиву у встановлений Судом строк та вбачається за можливе поновити Відповідачу строк для надання відзиву і прийняти його до розгляду.

Цього ж дня, 02 вересня 2021 року до суду від Відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Позивач, не будучи власником Квартири не може звертатися до суду з позовом про зняття з неї арешту, оскільки це буде суперечити ч. 1 ст. 59 Закону України № 1404 від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» згідно якої, тільки особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. За таких обставин, у Позивача відсутнє право вимоги. Також, Відповідач зазначив, що Позивач не надав до свого позову акт приймання-передачі прав вимоги, що позбавляє його права стверджувати про перехід до нього права вимоги за Кредитним договором № 11158900000 від 24.05.2007р. Крім того, Позивач додав до свого позову виписку з Додатку № 1 до Договору факторингу (перелік первинних договорів) та виписку з Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011р. Зазначені виписки складені одноособово Позивачем у формі таблиць, містять печатки лише Позивача та носять лише інформативний характер і не є документами, оскільки не підписані Сторонами Договору факторингу і не скріплені їх печатками. В даному випадку, Позивач не надав Суду вказані Додатки, в яких були б зазначені Кредитний та іпотечний договори укладені між ПАТ «УкрСиббанк» та Відповідачем, що також позбавляє Позивача права вимоги.

Крім того, Відповідач вважає, що Позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки арешт на вказану Квартиру, виходячи з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було накладено 09.12.2008р., а право вимоги за договорами факторингу та відступлення права вимоги перейшло до Позивача 12.12.2011р. і саме з цієї дати почався відлік позовної давності для звернення Позивача з позовом, що є предметом розгляду даної справи. Натомість, Позивач звернувся з вказаним позовом 30.06.2021р. тобто зі спливом майже десяти років від дати коли він повинен був дізнатися про існування арешту на Квартиру, у той час, як відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За таких обставин, Відповідач, посилаючись на ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України просив суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Також, Відповідач у своєму відзиві зазначив, що у разі задоволення позову, будуть порушені майнові права іншого співвласника Квартири - чоловіка Відповідачки ОСОБА_2 , адже Квартира була придбана нею 28.04.2005р. під час шлюбу, який було укладено 21.07.2001р., відтак є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. В даному випадку, Позивач, ігноруючи даний факт, звернувся до Суду з вказаним позовом лише до Відповідача не зазначаючи у якості учасника справи також ії чоловіка - ОСОБА_2 , майнові права якого теж будуть залежати від результатів розгляду даної справи.

В обґрунтування свого відзиву на позовну заяву Відповідач навів ту обставину, що в провадженні цього ж Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Суду знаходиться цивільна справа № 212/6741/13-ц за позовом ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Предметом даної справи, що розглядається № 212/5650/21 є звільнення майна (Квартири) з під арешту, наступним кроком Позивача, у разі задоволення даної позовної вимоги, буде примусова реалізація Квартири для погашення заборгованості за Кредитним договором. Таким чином, Відповідач вважає, що Позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки задоволення вказаних двох його позовних вимог може призвести до подвійного стягнення з Відповідача заборгованості за Кредитним договором та позбавлення його нерухомого майна (Квартири).

«28» жовтня 2021 року до суду від Позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній не визнавав аргументи наведені Відповідачем у відзиві та наполягав на задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Так, відносно застосування строків позовної давності, Позивач посилаючись на судову практику зазначив, що заявлений ним позов є негаторним, а відтак, він може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання відповідного правопорушення, крім того на такий позов положення про позовну давність не поширюються, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. Крім того, Позивач вважає, що право власності іншого співвласника Квартири - ОСОБА_2 не порушується, оскільки той факт, що майно є спільною сумісною власністю не позбавляє іпотекодержателя права на звернення стягнення предмету іпотеки з огляду на наявність його згоди, яку він дав та виходячи зі змісту ст. 23.Закону України «Про іпотеку».

Відповідач скористався правом надання суду заперечення на відповідь на відзив та 22 жовтня 2021 року надав його до суду. Згідно поданого заперечення, Відповідач не погоджується в повній мірі з пред`явленими позовними вимогами та вважає, що у Позивача відсутнє право вимоги, оскільки він не є власником майна з якого намагається зняти арешт. Крім того, Позивач не надав до позову доказів переходу до нього права вимоги за Кредитним договором, а ті, що надав частково лише з відповіддю на відзив, були подані останнім з пропуском встановленого чинним ЦПК України строку без зазначення поважних підстав їх подання у встановлений строк. Також, Відповідач посилався на пропуск Позивачем строку позовної давності по спірним правовідносинам та на ту обставину, що Позивач, який по суті не має права звертатися з таким позовом, протиправно намагається вирішити правову участь майна належного чоловіку Відповідача - ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 24.05.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є - Акціонерне товариство «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11158900000 за умовами якого, ОСОБА_1 було надано кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 20 000,00 доларів США з відсотковою ставкою 13,5 % річних. В забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним Кредитним договором, між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки № 11158900000-3 від 24.05.2007р.

12.12.2011р. між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» були укладені Договір факторингу № 1 та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, згідно яких право вимоги за вищевказаним Кредитним договором та Договором іпотеки перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

З позову Позивача вбачається, що зобов`язання за Кредитним договором ОСОБА_1 не виконані. При цьому, Позивач не надав суду будь-яких доказів щодо залишку заборгованості за Кредитом, а суд дану інформацію не досліджував, оскільки це питання виходить за межі заявлених Позивачем позовних вимог.

Відповідно до наданої Позивачем Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором накладений арешт: Реєстраційний номер обтяження: 8279521, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АЕ № 904484, 09.12.2008, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, об`єкт обтяження - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, Сторони не змогли пояснити суду у зв`язку з чим було накладено арешт, а суд ці відомості не встановлював, оскільки збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст. 13 ЦПК України), крім того, це питання також виходить за межі заявлених Позивачем позовних вимог.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України № 1404 від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зазначена норма Закону України «Про виконавче провадження» повністю кореспондує з пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» згідно змісту якого інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження (стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції).

Виходячи з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яку Позивач надав до свого відзиву, вбачається, що власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є Відповідач.

За таких обставин, виходячи з прямої норми ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», Позивач, який не є власником Квартири не може звертатися до суду з позовом про зняття з неї арешту.

Зі змісту пункту 3.2. Договору факторингу № 1 від 12.12.2011р. вбачається, що відступлення прав вимоги засвідчується складанням Сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за формою згідно з Додатком 2 до цього Договору. Акт приймання-передачі прав вимоги складається Сторонами виключно після одержання Клієнтом суми фінансування.

Позивач до свого позову вказаний Акт приймання-передачі прав вимоги не надав, що позбавляє його права стверджувати про перехід до нього права вимоги за кредитним договором № 11158900000 від 24.05.2007р.

Крім того, відповідно до розділу Договору факторингу «Визначення термінів» під поняттям «Права Вимоги» розуміється права грошової вимоги, існуючі або майбутні, Клієнта до Боржників і Гарантів щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникли на підставі Первинних договорів і договорів Забезпечення.

Під поняттям «Документація» Сторони зокрема визначили Первинні договори (оригінали, а за відсутності копії) з усіма супутніми документами (додатки і додаткові угоди до Первинних договорів).

Під терміном «Первинні договори» Сторони визначили кредитні договори (незалежно від форми і способу надання кредиту), укладені між Клієнтом і Боржниками і вказані у Додатку 1 до цього Договору.

В даному випадку, Позивач додав до свого позову виписку з Додатку № 1 до Договору факторингу (перелік первинних договорів) та виписку з Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011р. Зазначені виписки складені одноособово Позивачем у формі таблиць, містять печатки лише Позивача та носять лише інформативний характер і не містять ознак обоюдних документів, оскільки не підписані Сторонами Договору факторингу і не скріплені їх печатками. Позивач не надав Суду вказані Додатки, в яких були б зазначені Кредитний та іпотечний договори укладені між ПАТ «УкрСиббанк» та Відповідачем.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з ч. 5 вказаної статті у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В даному випадку, Позивач, в порушення зазначених норм, вказані докази разом з поданням позовної заяви не надав, а надав їх частково лише з відповіддю на відзив не обґрунтувавши, при цьому, неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього та не зазначивши об`єктивних причин, з яких ці докази не могли бути подані у зазначений строк, а також не надавши суду доказів, які підтверджують, що останній здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За наведених обставин, у суду є всі законні підстави не приймати до розгляду нові докази подані Позивачем разом з відповіддю на відзив, а саме: копію Договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року з витягом з Додатку № 1 (у повній редакції, тоді як до позову було надано неповну); Акт приймання-передачі прав вимоги від 12.12.2011 року; копію Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, з витягом Додатку № 1 (у повній редакції, тоді як до позову було надано неповну) та копію заяви ОСОБА_2 про згоду дружині ОСОБА_1 на передачу в іпотеку Квартири.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 5 ст. 48 Закону України № 1404 від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Переліком норм чинного законодавства, а саме: ч. 3 ст. 368 ЦК України, ст.ст. 60, 63, 70 СК України, встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності а у разі його поділу, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

В даному випадку, виходячи з відомостей зазначених в Інформаційній довідці, Судом встановлено, що Квартира була придбана ОСОБА_1 28.04.2005р., тобто під час шлюбу, який було укладено 21.07.2001р. з ОСОБА_2 . Отже, Квартира є спільною сумісною власністю Відповідача та її чоловіка - ОСОБА_2 , оскільки відповідає вимогам зазначених норм законодавства щодо часу придбання та джерел набуття її у власність.

В даному випадку, Позивач, звернувся до Суду з вказаним позовом лише до Відповідача не зазначаючи у якості учасника справи також ії чоловіка - ОСОБА_2 , майнові права якого теж будуть залежати від результатів розгляду даної справи. Разом з тим, позовні вимоги Позивача спрямовані на звернення стягнення у майбутньому на належне боржнику (Відповідачу) майно шляхом примусової реалізації Квартири для погашення заборгованості за Кредитним договором, що в свою чергу, невідворотно призведе до порушення майнового права іншого співвласника Квартири - чоловіка Відповідачки ОСОБА_2 .

Як зазначалося вище, Законом чітко визначено коло осіб, які можуть звертатися з позовами про звільнення майна з під арешту, зокрема це може бути власник такого майна (ч. 1 ст. 59 Закону України № 1404 від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження»). В даному випадку, заявлені позовні вимоги про звільнення майна з під арешту, посягають на порушення у майбутньому майнових прав іншого співвласника Квартири - ОСОБА_2 , який навіть не є учасником даної справи. Порушення полягає в тім, що Позивач, який по суті не має права звертатися з таким позовом, протиправно намагається вирішити правову участь майна належного ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя, що є неприпустимим.

Судом не береться до уваги твердження Відповідача про нібито зловживання Позивачем процесуальними правами в частині можливого подвійного стягнення на користь Позивача суми заборгованості за Кредитним договором в межах розгляду цивільної справи № 212/6741/13-ц та звернення стягнення на предмет іпотеки - Квартири в межах розгляду даної справи, оскільки вказане твердження Відповідача фактично зводиться до вимог, викладених у його заяві про зупинення провадження по цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 212/6741/13-ц, в задоволенні якої, ухвалою суду від 26 жовтня 2021 року Відповідачу було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 - 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , третя особа: Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення майна з під арешту, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.01. 2022.

Суддя: Р. В. Дехта