Рішення № 102409751, 31.12.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12719/19

Провадження № 2/369/1354/21

РІШЕННЯ

Іменем України

31.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі судових засідань Шило М.І., Варваровій М.П.,

Житар А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Вишнева міська державна нотаріальна контора Київської області про усунення від права спадкування, -,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року позивач звернулась до суду з даним позовом.Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла двоюрідна сестра позивачки ОСОБА_5 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер племінник позивачки ОСОБА_6 , син померлої ОСОБА_5 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

10.10.2017р. позивачка звернулась до Вишнівської міської нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Зазначає, що на день смерті ОСОБА_5 у неї був спадкоємець ОСОБА_6 , який не встиг прийняти спадщину після матері і помер. Вважає, що на день смерті ОСОБА_6 інших спадкоємців, крім неї у померлого не було. Вказує, що у 2003 році помер ОСОБА_7 , батько ОСОБА_6 , якій перед смертю хворів, під час його хвороби позивачка за ним доглядала, а після смерті займалася його похованням та організацією поминального обіду. В 2014 році помер ОСОБА_8 , рідний брат ОСОБА_6 , якій перед смертю хворів, під час його хвороби позивачка за ним доглядала, а після смерті поховала. Також позивачка доглядала померлу ОСОБА_5 , після смерті поховала її та організувала поминальний обід.

Зазначила, що колишня дружина ОСОБА_6 , після розлучення з ним народила сина ОСОБА_9 та зареєструвала батьком ОСОБА_6 , про що останній дізнався весною 2015 року. Восени 2015 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про народження ОСОБА_11 та зобов`язання РАЦС виключити відомості про батька з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_12 у сім`ю ОСОБА_10 не приходив, допомоги не надавав, не турбувався про членів сім`ї, сімейні стосунки з ним ніколи ніким не визнавались, але після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідач претендує на спадкове майно. .Вважає, що відповідач повинен бути усунений від права спадкування після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Просить суд усунути ОСОБА_13 від права спадкування після смерті ОСОБА_5 та від права спадкування після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 07.10.2019року позивачу було відмовлено у задоволені заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 05.11.2019року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

17.12.2019року надійшов відзив відповідача ОСОБА_4 на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами, зазначив, що його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , що підтверджується нотаріально засвідченою, апостильваною копією перекладу витягу з Реєстру актових записів про народження з відділу РАЦС міста Гайнсберг, Німеччина, від 04.09.2017 року. У 1997 році фактичні шлюбні відносини його батьків були припинені, в 1998 році відповідач з матір`ю виїхав на постійне місце проживання до Німеччини. Зазначає, що його батько, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надавав письмову згоду на переїзд відповідача на постійне місце проживання до Німеччини. Зазначає, що після переїзду до Німеччини, до своїх 18 років, двічі на рік приїздив в Україну, де спілкувався з батьком та іншими родичами.Вказа, що останні роки свого життя ОСОБА_6 зловживав алкогольними напоями, що призвело до зменшення їх спілкування. У серпні 2017 року йому стало відомо про смерть батька, у зв`язку з чим відповідач приїхав в Україну, де дізнався про наявність заочного судового рішення від 30.09.2015 року про припинення батьківства між ним та батьком. Відповідачем вказане рішення було оскаржено, за результатом чого воно було скасоване рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2019 року. Вважає, що є єдиним спадкоємцем першого ступеня споріднення після свого батька ОСОБА_6 та бабусі ОСОБА_5 (за спадковою трансмісією).Вважає, що позивачка протиправно заволоділа спадковим майном та правовстановлюючими документами на нього. Зазначив, що стан його батька та бабусі перед їх смертю не був безпорадним, оскільки вони самостійно забезпечували умови свого життя, не потребували стороннього догляду та ніколи не звертались до відповідача про допомогу. Просив допитати у судовому засіданні свідків на підтвердження даних обставин. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 12.02.2021року було задоволено клопотання позивача, витребувано у державного нотаріуса Вишнівської міської державної нотаріальної контори Київської області належним чином завірену копію спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та належним сином завірену копію спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 22.07.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 07.12.2021 учасники справи не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подав до суду клопотання про відкладення у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Однак, у зв`язку з необхідністю дотримання строків розгляду цивільної справи та необґрунтованістю клопотання про перенесення судового засідання, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення без участі учасників процесу. Окрім того, учасники справи мали змогу викласти будь-які заперечення чи пояснення у письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй спадкове майно, яке складається із квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

10.10.2017 року позивачка ОСОБА_1 подала до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області заяву про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа №233/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 . Постановою державного нотаріуса Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області від 07 лютого 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт родинних стосунків між нею та ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй спадкове майно, яке складається із квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 за життя було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Гончар Т.М., 08 вересня 2014 року за реєстровим № 3175, за яким все її майно вона заповіла своєму сину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

24 листопада 2017 року до спадкової справи №233/2017 була подана заява про прийняття спадщини гр .Республіки Німеччини ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 , якій вбачається сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 та онуком ОСОБА_5 .

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому спадкове майно, яке складається із:1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою :Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, авто гаражний кооператив «Олімпієць».

10.10.2017 року ОСОБА_1 подала до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області заяву про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа №232/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 .

24 листопада 2017 року до спадкової справи №232/2017 була подана заява про прийняття спадщини гр.Республіки Німеччини ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 , якій вбачається сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 .

Постановою державного нотаріуса Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області від 24 березня 2018 року гр.Республіки Німеччини ОСОБА_12 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , оскільки відповідно до витягу з ДРАЦС громадян щодо актового запису про народження вбачається, що відомості про батька « ОСОБА_6 » виключені на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду від 30.09.2015року по справі№ 369/6482/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2019 року, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2019 року було відмовлено у задоволені ОСОБА_6 про зобов`язання вчинити дії щодо виключення відомостей як батька з актового запису про народження дитини, визнання недійсним свідоцтва про народженнявідмовити.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 є єдиним спадкоємцем першого ступеня споріднення після його батька ОСОБА_6 та його бабусі ОСОБА_5 (за спадковою трансмісією).

Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.6 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи позивачкою не надано належних доказів, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у безпорадному стані та потребували стороннього догляду, допомоги та піклування. протягом тривалого часу, а надана позивачем копія амбулаторної картки ОСОБА_6 не містять відомостей про безпорадний стан спадкодавця та неможливість останнього здійснювати звичайні речі та догляд за собою.

Крім того, показання свідків ОСОБА_15 , , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не містять інформації про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у безпорадному стані та потребували стороннього догляду.Також всі свідки стверджували, що в зв`язку з тим, що відповідач навчається та не має можливості надавати матеріальну допомогу, грошима та побутовим речами ОСОБА_6 допомогала колишня мати відповідача, ОСОБА_18 . Відсутні також відомості про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зверталися до відповідача та просили забезпечити його догляд. Таким чином, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_1 не подала доказів на підтвердження того, що ОСОБА_19 умисно ухилявся від надання допомоги їйого батьку чи бабусі.

З огляду на це суд вважає, що підстави для усунення відповідача від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутні. Тому у задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 1152,60 грн.Ця обставина підтверджується квитанціями .Однак у задоволенні пред`явленого позову відмовлено в повному обсязі. З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 368, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Вишнева міська державна нотаріальна контора Київської області про усунення від права спадкування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.В. Дубас