Рішення № 102408802, 04.01.2022, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7428/21

Провадження № 2-а/591/29/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 січня 2022 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Шелєхової Г.В.

за участю секретаря судового засідання - Товстухи Д.О.

позивача - ОСОБА_1

перекладача - Івченко О.В.

представника позивача - Неговської І. В.

представника відповідача - Паливода І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу №591/7428/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративної правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ставить питання про скасування рішення №55 від 17 вересня 2021 року, про примусове повернення до країни походження та протоколу і постанови від 17 вересня 2021 року, винесених Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП України.

Свої вимоги мотивує тим, що 17 вересня 2021 року позивач добровільно прибув до Управління, після перевірки документів на нього було складено адміністративний протокол ПРМСМ 000859 від 17 вересня 2021 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та рішення №55 про примусове повернення до країни походження. Вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень не містить законних підстав для прийняття. Також позивачу не був роз`яснений порядок його оскарження та наслідки невиконання, не був залучений адвокат, перекладач з жестової мови, оскільки позивач має вади слуху.

Зазначає, що мати позивача являється громадянкою України, а тому він має право на імміграцію в Україну та одержання посвідки на постійне місце проживання. Позивач у березні 2020 року звертався з метою одержання посвідки, отримав усну консультацію. Вважає, що у зв`язку з карантином, перебіг строку для продовження строку перебування на території України та оформлення посвідки на постійне місце проживання є зупиненим.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 жовтня 2021 року відкрито провадження у даній справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2021 року за клопотанням позивача призначено справу в судове засідання на 2 грудня 2021 року.

Протокольною ухвалою головуючого від 2 грудня 2021 року відкладено розгляд справи до 20 грудня 2021 року у зв`язку з визнанням явки позивача обов`язковою.

Протокольною ухвалою головуючого від 20 грудня 2021 року відкладено розгляд справи до 4 січня 2022 року за клопотанням представника позивача.

26 жовтня 2021 року від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому проти позову заперечив, зазначив, що позивачем порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження законності перебування позивача на території України, останній посвідками на тимчасове/постійне місце проживання не документувався за отриманням статусу біженця або додаткового захисту в Україні не звертався.

Строки перебування на території України позивачем порушено задовго до введення карантину. Тому вважає позов необгрунтованим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

1 листопада 2021 року представником позивача подано письмову відповідь на відзив, в якій зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова складені українською мовою, під час складання не був залучений перекладач, який володіє жестовою мовою, що позбавило позивача можливості розуміти наслідки дій суб`єкта владних повноважень. Вважає, що процедура притягнення до адміністративної відповідальності порушена.

Крім цього, позивач разом з матір`ю, яка є громадянкою України, в 1997 році іммігрував в Україну, до сьогоднішнього дня постійно проживав на її території: навчався в школі, училищі, мав статус дитини-інваліда, перебував на військовому обліку. Тому вважає, що ситуація, яка склалася з позивачем є результатом неналежного виконання повноважень центральним органом виконавчої влади.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:

17 вересня 2021 року головним спеціалістом Управління ДМС України в Сумській області Баглай Є.П. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МСМ000859 за ч. 1 ст. 203 КУпАП, згідно змісту протоколу ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 без документів на право проживання в Україні (а.с.10-11)

17 вересня 2021 року складено постанову ПН МСМ 000862 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу 1700,00 грн. за ч. 1 ст. 203 КУпАП України(а.с.12-13).

17 вересня 2021 року Управлінням ДМС України в Сумській області прийнято рішення №55 про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження та зобов`язано його покинути територію України у термін до 16 жовтня 2021 року (а.с.14-16).

ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.14).

ОСОБА_2 являється громадянкою України, що підтверджується копією паспорту (а.с.15), зареєстрована в АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки про реєстрацію місця проживання особи.

Згідно довідки №31 від 12.02.2013 року та атестату про повну загальну середню освіту, ОСОБА_1 з 2001 року по 2015 рік навчався в Лебединській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті.

Як вбачається з свідоцтва про присвоєння робітничої кваліфікації, ОСОБА_1 в 2014 році отримав професію лицювальник-плиточник.

Згідно посвідчення НОМЕР_1, ОСОБА_1 мав статус інваліда дитинства, відповідно до довідки взамін військового квитка, перебував на військовому обліку.

Ч. 1 ст. 203 КУпАП передбачає відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України.

Позивач посилається на те, що йому не було забезпечено перекладача при розгляді справи та складанні оскаржуваних протоколу, постанови та рішення.

Як було встановлено в процесі слухання справи, позивач є глухонімим.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що мати та брат володіють жестовою мовою на побутовому рівні, тому при складанні протоколу та розгляді справи про накладення адміністративного стягнення не могли здійснити належний переклад, у зв`язку зі специфічною термінологією.

Як вбачається з копії протоколу та постанови послуг перекладача забезпечено не було. Аналогічні пояснення надав суду свідок ОСОБА_3 .

Згідно ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №К/9901/29775/18.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач доказів, які підтверджують дотримання процедури складання постанови не надав, а тому суд вважає позов в частині скасування постанови та рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Оскаржуваний позивачем протокол лише фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, а права та обов`язки для суб`єкта, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі протоколу, тобто в даному випадку це є постанова. Отже, протокол не має обов`язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні п.1 ч.1 ст.19 КАС України.

Згідно ст. 286 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Оскаржуваний протокол про адміністративне правопорушення не містить обов`язкових для позивача приписів, вказівок, вимог, зобов`язань тощо та безпосередньо не впливає на права та інтереси позивача, тому розгляд та вирішення позовів про скасування протоколів про адміністративні правопорушення не належить до юрисдикції судів, бо правильність їх складання зобов`язаний перевіряти орган, до компетенції якого належить розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій такий протокол про адміністративне правопорушення є доказом.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тому в цій частині в задоволенні позову належить відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Враховуючи, що рішення суд ухвалив на користь позивача, з відповідача на підставі ч.1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в сумі 908,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 77, 78, 139, 241-246, 286 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної міграційної служби України в Сумській області серія ПН МСМ №000862 від 17 вересня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області №55 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 від 17 вересня 2021 року.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП закрити.

Стягнути з Управління Державної міграційної служби в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.

В іншій частині вимог відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи в порядку письмового провадження, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення виготовлено 4 січня 2022 року.

Суддя Г.В.Шелєхова