Рішення № 102405625, 04.01.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6981/21

РІШЕННЯ

іменем України

04 січня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності, дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить:

- визнати протиправними дії та рішення відповідача стосовно розрахунку пенсії позивача та виплати суми боргу, а саме Розпорядження №152339 від 02.12.2019 року про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з 08.11.2018 року, Розпорядження №851 від 15.09.2020 року щодо доплати компенсації ОСОБА_1 , Розрахунок компенсації втрати частини грошових доходів ОСОБА_1 згідно Постанови ВСУ від 20.08.2020 у справі №560/1119/19, Рішення від 10.11.2020 року №968060152339 про розрахунок пенсії позивачу з 01.06.2015 року, та Протоколу/Розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 26.11.2020 року, стосовно виключення з масових перерахунків;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не здійснення осучаснення пенсії позивача, індексації/автоматичного перерахунку пенсії за період боргу на момент нарахування 11.12.2020 року, розрахунку суми боргу, що підлягає виплаті позивачу за період з 01.06.2015 по 11.12.2020 року, з урахуванням індексації та розрахунку компенсації втрати частини доходів на борг щомісячної пенсії за період з 01.06.2015 по 11.12.2020 року відповідно до ст.46 Закону №1058-ІV, стосовно не включення позивача у коло осіб відповідно до яких відповідач зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсій;

- зобов`язати відповідача здійснити розрахунок пенсії позивача з урахуванням осучаснення пенсії позивача відповідно до Закону України №2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року з урахуванням індексації/автоматичного перерахунку пенсії за період боргу на день нарахування;

- зобов`язати відповідача здійснити розрахунок суми боргу, що підлягає виплаті позивачу за період з 01.06.2015 по 11.12.2020 року, з урахуванням розрахунку індексації та компенсації втрати частини доходів на борг щомісячної пенсії за період з 01.06.2015 по 11.12.2020 року відповідно до ст.46 Закону №1058-ІV;

- зобов`язати відповідача сплатити позивачу протягом 10 днів суму боргу з урахуванням осучаснення, індексації та компенсації втрати частини доходів на всі несвоєчасно не виплачені суми позивачу на момент здійснення виплати 11.12.2020 року за винятком сплачених сум;

- зобов`язати відповідача включити позивача в коло осіб, стосовно яких відповідач зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії;

- стягнути з відповідача коштів в сумі 100000,00 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.12.2014 він виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. З досягненням пенсійного віку позивачу призначена пенсія за віком, яка виплачувалася до 30.11.2014. Надалі постановою Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №560/1119/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 08.11.2018, а також вирішити питання про поновлення та виплату пенсії з 01.06.2015 з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів. Відповідач поновив виплату пенсії в два етапи: з 08.11.2018 з її нарахуванням до виплати 31.08.2020; з 01.06.2015 по 07.11.2018 з її нарахуванням до виплати 10.11.2020. Проте не здійснив нарахування компенсації втрати частини доходів стосовно виплати пенсії за період з 01.06.2015 по 07.11.2018, а за період з 2018 року по 31.08.2020 провів нарахування компенсації, протиправно розрахувавши її без урахування індексації пенсії на момент виплати. Також не проведено розрахунок осучаснення пенсії, здійснивши розрахунок в розмірі, дійсному на 2009 рік, який залишається незмінним у зв`язку з виключенням позивача з кола осіб, відповідно до яких проводяться масові перерахунки. На думку позивача, дії, бездіяльність та рішення відповідача є протиправними, дискримінаційними у порівнянні з громадянами, які проживають в Україні, а також такими, що спричинили моральну шкоду.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що пенсія позивачу виплачується згідно з встановленими зобов`язаннями судового рішення (поновлення пенсії з 01.11.2018 з проведенням індексації та нарахуванням компенсації) та вимог пункту 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), відповідно до яких поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідач вказує, що відповідно до абзацу 9 пункту 9 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), пенсіонерам та потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (членам їх сімей), які постійно проживають за межами України, індексація пенсії та щомісячних страхових виплат (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) проводиться відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Разом з тим, між державою Україна та державою Ізраїль відсутні міжнародні договори щодо цього питання.

Пенсійний орган зазначає, що основною умовою для виплати громадянину, на підставі статті 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. При цьому норми чинного законодавства не порушені, а тому, немає підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Відповідач звертає увагу на те, що позивач не зазначив конкретних фактів, які б у системному зв`язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з останнього моральної шкоди, а також обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди. Крім того, відшкодування моральної шкоди територіальними органами Пенсійного фонду України жодним нормативним актом не передбачено.

На думку відповідача, вимога сплатити протягом 10 днів суму боргу є вимогою на майбутнє, та, відповідно, не належить задоволенню.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2021 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, визначених в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №560/6981/21 в частині подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 3724,00 грн на реквізити Хмельницького окружного адміністративного суду, на п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.01.2022 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі №560/1119/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , викладену листом від 12.12.2018 року №39448/03 та бездіяльність, пов`язану з відмовою поновити виплату пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вирішити питання про поновлення та виплату ОСОБА_1 пенсії з 1 червня 2015 року з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів. У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №560/1119/19 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року - скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Позовні вимоги за період з 01 червня 2015 року по 7 листопада 2018 року включно залишено без розгляду. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 08 листопада 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання цієї постанови розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.12.2019 №152339 позивачу поновлено з 08.11.2018 виплату пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України №1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Постановою Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №560/1119/19 у задоволенні касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.06.2015 по 07.11.2018 включно - скасовано, а справу №560/1119/19 направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду в цій частині. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 змінено, виклавши абзац шостий її резолютивної частини в наступній редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 08.11.2018 відповідно до Закону № 1058-IV з компенсацією втрати частини доходів". В іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 - залишено без змін.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №560/1119/19 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року в частині задоволення позовних вимог позивача про поновлення виплати пенсії за період з 01 червня 2015 року по 7 листопада 2018 року включно - без змін.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі №560/1119/19, з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі №560/1119/19, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.11.2020 №968060152339 ОСОБА_1 поновлено з 01.06.2015 виплату пенсії за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV.

Пенсію за віком позивачу поновлено з урахуванням страхового стажу 46 років 11 місяців 11 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,42667, з урахуванням кратності 1,35 - 0,63338), та заробітної плати, врахованої за періоди з 01.09.1976 по 31.08.1981 та з 01.07.2000 по 31.10.2010, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 1,50231.

На поточний рахунок позивача 11.08.2020 перераховано пенсію за поточний місяць в розмірі 1945,00 грн та доплату пенсії на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №560/1119/19 за період з 08.11.2018 по 31.07.2020 в сумі 40391,17 грн.

Відповідно до розпорядження №851 від 15.09.2020 щодо доплати компенсації згідно рішення суду гр. ОСОБА_1 проведено доплату компенсації додатковою відомістю у жовтні 2020 року макетним вводом в сумі 803,41 грн нараховану згідно постанови Верховного Суду України від 20.05.2020 року №560/1119/19 за несвоєчасно виплачену в серпні 2020 року пенсію за період з 08.11.2018 по 31.08.2020 в сумі 42336,17 грн.

На поточний рахунок позивача 11.12.2020 нарахована доплата за період з 01.06.2015 по 07.11.2018 в сумі 80198,93 грн.

Згідно з протоколом/Розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії від 26.11.2020 позивачу з 01.12.2020 і довічно призначено пенсію у сумі 1945,00 грн.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

При цьому у рішенні Конституційного Суду України №25рп/2009 від 07.10.2009 зазначено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Таким чином, з дня набрання чинності рішенням №25рп/2009 від 07.10.2009 виникли підстави, у тому числі, для призначення і виплати пенсії позивачу у розмірі, визначеному Законом №1058-IV.

Проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Як встановив суд, на виконання судових рішень у справі №560/1119/19 позивачу з 01.06.2015 поновлено виплату пенсії. При цьому, розмір пенсії позивача з 01.06.2015 склав 1945,00 грн з розрахунку: 1650,40 грн (показник середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік) х 1,50231 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати) = 2479,46 грн (середньомісячний заробіток для обчислення пенсії) х 0,63338 (коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35) = 1570,44 грн (розмір пенсії за віком) + 160,44 грн (доплата за 21 рік понаднормативного стажу, 764,00 грн х 21%) = 1730,88 грн (загальний розмір пенсії за віком) + 60,85 грн (підвищення з 01.03.2011 згідно частини 2 статті 42 Закону №1058-IV) + 53,27 грн (підвищення з 01.03.2012 згідно частини 2 статті 42 Закону №1058-IV) + 100,00 грн (доплата з 01.05.2012 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2015 №327) = 1945,00 грн (пенсія до виплати).

Відповідно до пункту 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Тому, на виконання судових рішень у справі №560/1119/19 з урахуванням норм пункту 2.8 Порядку №22-1 відповідач здійснив розрахунок та виплату пенсії позивача з застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік (1650,40 грн).

При цьому позивач вважає, що пенсія повинна розраховуватися з врахуванням норм Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон №2148-VIII), а саме середньої заробітної плати за останні три роки (2014-2016) в розмірі 3764,40 грн.

Щодо цих доводів суд зазначає наступне.

Законом №2148-VIII доповнено Закон №1058-IV пунктом 4-3, відповідно до якого "Пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.".

Відповідно до пункту 4-4 Закону №1058-IV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Тобто, з 01.10.2017 для осіб, які вже отримують пенсійні страхові виплати цей Закон передбачає: осучаснення (перерахунок) призначених раніше пенсій з урахуванням середньої зарплати за 2014-2016 роки (3764,40 грн). Відповідач жодних заперечень щодо застосування вказаної середньої заробітної плати не навів.

Так, позивач має такі ж самі конституційні права, як і громадяни України, які проживають на території України, що також стосується і його права як на поновлення виплати пенсії, так і на її індексацію та інші перерахунки відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, статтею 46 Конституції України встановлено, що пенсії мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

З наведеного слідує, що визначивши розмір пенсії позивача у фіксованому розмірі (1945,00 грн), відповідач порушує право останнього, гарантоване статтею 46 Конституції України.

Таким чином, наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку пенсії позивача з 01.10.2017 з застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік.

Оскільки суд встановив протиправність дій відповідача, наявні підстави для його зобов`язання здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії позивача з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

В задоволенні інших позовних вимог немайнового характеру слід відмовити як таких, які заявлені передчасно, оскільки перерахунок та виплату пенсії на підставі цього рішення ще не здійснено.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 100000,00 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачу, суд вважає відсутніми підстави для їх задоволення з врахуванням наступного.

Відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1 статті 23 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Положеннями частини 2 статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Водночас, з урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що сам по собі факт протиправних дій відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, згідно з частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 3632,00 грн за позовні вимоги немайнового характеру.

Оскільки суд встановив протиправність дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача 3632,00 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо розрахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 з застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 3632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк