Рішення № 102404182, 31.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15626/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 08.06.2021 року №834 «Розгляд звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку»;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2 га, яка розташована в сулі Наварія Львівського району Львівської області, в адміністративно-територіальних межах Пустомитівської міської ради.

Посилається на те, що 18.05.2021 року звернулась з клопотанням до Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області, у відповідності до ч.6 ст.118, п.«г» ч.1 ст.121 та ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2 га, яка розташована в селі Наварія Львівського району Львівської області, в адміністративно-територіальних межах Пустомитівської міської ради. Однак, за результатами розгляду такого, відповідач прийняв спірне рішення №834 від 08.06.2021 року, яким відмовив позивачу у наданні дозволу, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а саме - ч.3 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (відсутність розробленого плану зонування чи детального плану території). Позивач з вказаним рішенням не погодилася та зазначила, що таке не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем не було дотримано вимог ст.118 Земельного кодексу України, якою встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на норми ч.3 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI (надалі - Закон №3038-VI), які, на її думку, унеможливлюють надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв`язку із чим зазначила, що у Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області були визначені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підстави для відмови у наданні позивачу такого дозволу. Вказане свідчить про те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Земельним кодексом України. Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії зазначила, що міська рада має дискреційні повноваження щодо прийняття рішення про надання або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, при цьому суди не можуть перебирати на себе дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 20.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

18.05.2021 року позивач, у відповідності до ч.6 ст.118, п.«г» ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, звернулась з клопотанням до Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області, в якому просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2 га, яка розташована в селі Наварія Львівського району Львівської області, в адміністративно-територіальних межах Пустомитівської міської ради. До клопотання додала:копію паспорта громадянина України; копію РНОКПП; графічні матеріали (викопіювання з Публічної кадастрової карти України) з відображенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

08.06.2021 року відповідачем прийнято рішення №834 «Розгляд звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку», згідно якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2 га, яка розташована в селі Наварія Львівського району Львівської області, відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а саме - ч.3 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (відсутність розробленого плану зонування чи детального плану території).

Не погоджуючись із прийнятим рішення, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Водночас суд відзначає, що у рамках даної справи відсутній спір про право. Вимоги позивача стосуються перевірки правомірності відмови відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. З матеріалів справи не вбачається, що земельну ділянку, стосовно якої виник спір, було передано іншій особі, з якою у позивача виник спір, або що при вирішенні цієї справи порушуються права третіх осіб. Таким чином, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідач здійснював владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Так, повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст..ст.118, 122, 123 Земельного кодексу України, ст.ст.26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями ч.7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За правилами ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року в справі №545/808/17.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, визначених у ч.3 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якими у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Тобто положення наведеної норми забороняють до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування особам земельних ділянок, проте, вказана норма не містить заборони у наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою, які є лише початком процедури відведення певної земельної ділянки у власність чи користування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі №607/4538/16-а.

Крім того, за усталеною практикою Верховного Суду, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює для уповноваженого органу обов`язку надати таку земельну ділянку у власність чи у користування відповідної особи у подальшому (постанови Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №826/841/17 та від 29.08.2019 року у справі №540/2441/18).

За таких обставин, суд приходить висновку, що зазначені причини не відповідають тим підставам для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, що визначені ч.7 ст.118 ЗК України.

Суд враховує, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний обґрунтовувати рішення, які він приймає, та навести/вказати його належне обґрунтування. Таке рішення має бути належно визначеним та зрозумілим, а його мотивування (обґрунтування) у письмовій формі повинно давати можливість особі правильно його зрозуміти та реалізувати право на оскарження.

До того ж, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». На думку суду, жодних вагомих, чітких та узгоджених доказів, які б вказували на правомірність та обґрунтованість спірного рішення, відповідач не навів, натомість таке прийнято лише з формальних підстав.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що рішення Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області від 08.06.2021 року №834 «Розгляд звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку» не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення.

При цьому, суд звертає увагу, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до ст.122 ЗК України, відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Згідно ч.ч.3, 4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У спірному випадку, вирішення питання, про яке просить позивач, в частині зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, перебуває поза компетенцією адміністративного суду, оскільки до юрисдикції суду в широкому розумінні не входить зобов`язання відповідача приймати на сесії будь-яке конкретне рішення, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції, зокрема, органів місцевого самоврядування. Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати рішення неправомірним та скасувати його, а також зобов`язати відповідача з урахуванням висновків суду повторно розглянути відповідне питання та прийняти за наслідками розгляду вмотивоване та обґрунтоване нормами законодавства рішення, при цьому суд не може перебирати на себе функцію дозвільного органу, яка не покладена на суд законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.01.2021 року у справі №1340/5638/18 та від 08.12.2021 року у справі №200/2260/19-а.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 18.05.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2 га, яка розташована в селі Наварія Львівського району Львівської області, в адміністративно-територіальних межах Пустомитівської міської ради, з прийняттям відповідного рішення.

При цьому, при повторному розгляді заяви відповідачем в обов`язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення, зокрема щодо підстав скасування оскаржуваного рішення №834 від 08.06.2021 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятої сесії восьмого демократичного скликання Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області від 08.06.2021 року №834 «Розгляд звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку».

Зобов`язати Пустомитівську міську раду Львівського району Львівської області (місцезнаходження: вул.Михайла Грушевського, 46, м.Пустомити, Львівська область, 81100; код ЄДРПОУ: 04372187) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 18.05.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2 га, яка розташована в селі Наварія Львівського району Львівської області, в адміністративно-територіальних межах Пустомитівської міської ради, з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду щодо підстав скасування рішення від 08.06.2021 року №834.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області (місцезнаходження: вул.Михайла Грушевського, 46, м.Пустомити, Львівська область, 81100; код ЄДРПОУ: 04372187) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.