Ухвала суду № 102404004, 04.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

04 січня 2022 року Київ № 320/17789/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву селянського фермерського господарства "ТАЯ" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

до суду звернулось СФГ "ТАЯ" з вимогами до Державної служби з безпеки на транспорті про скасування постанови серії ВМ №00002528 про накладення адміністративного стягнення на товариство у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання вимог ст.ст. 160, 161, 172 КАСУ, суд приходить до висновку про необхідність її повернення, ураховуючи таке:

відповідно до ч.1, 3 ст.55 КАСУ, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року. Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя) набрав чинності 30.09.2016 р. Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

На підставі ч.1-2 ст.57 КАСУ, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч.2 ст. 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Таким чином, представництво в адміністративному процесі має здійснюватися адвокатом: у судах першої інстанції з 01.01.2019 у справах, провадження у яких розпочато після 30.09.2016. Виключення з наведеного правила стосується справ провадження в яких порушено до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (до 30.09.2016); представництво у такій справі може здійснюватися не лише виключно адвокатом, а й іншим законним представником з наданням доказів суду щодо уповноваження такої особи на представництво інтересів учасника справи відповідно до вимог процесуального законодавства навіть у випадку направлення такої справи на новий розгляд та/або якщо законом визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

В адміністративному процесі малозначними справами, відповідно до п.20 ст. 4 КАСУ, є адміністративні справи незначної складності, у яких характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Перелік справ незначної складності передбачено у ч. 6 ст. 12 КАСУ.

Відповідно до положень ст. 131-2 Конституції України та ч. 2 ст.16 КАС України, з 1 січня 2019 року представництво в судах всіх інстанцій як вид правничої допомоги здійснюється винятково адвокатами, крім зазначених вище випадків.

В порядку ст.12 КАСУ, правову допомогу можуть надавати й інші фахівці в галузі права.

У свою чергу, порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються КАС України та Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №5076 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №5076 ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Частиною 3 ст.55 КАСУ унормовано, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Як слідує із поданої заяви, остання підписана від імені СФК "ТАЯ" В. Гринюком, на підтвердження повноважень якого суду надано витяг з ЄДРПОУ.

Суд наголошує, що витяг з ЄДРПОУ не може розглядатися судом як доказ наявності повноважень керівника на вчинення юридично значимих дій від імені підприємства, з огляду на статус відомостей закріплених в законі. Так, відомості ЄДРПОУ можуть бути використані виключно для ідентифікації юридичної особи, - ст. 18 Закону №755-IV, водночас при вирішенні питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі суд здійснює не ідентифікацію юридичної особи, а встановлює повноваження представника юридичної особи на предмет права звернення до суду в її інтересах, іншими словами адміністративну правосуб`єктність представника.

Спосіб реалізації адміністративної правосуб`єктності близький до поняття форма участі в адміністративних правовідносинах та визначається, через який суб`єктний склад юридичні особи публічного чи приватного права, що створені публічно-правовими утвореннями, реалізовують свою адміністративну дієздатність. Формою реалізації адміністративної правосуб`єктності юридичної особи є правова підстава, завдяки якій юридична особа вступає в адміністративні правовідносини, набуваючи прав та обов`язків, в межах визначеного обсягу правосуб`єктності. У такому розрізі форма реалізації юридичною особою правосуб`єктності є схожою із юридичним фактом як підставою виникнення, зміни та припинення відповідних правовідносин. Для юридичних осіб видами форм реалізації адміністративної правосуб`єктності виступають, в тому числі, статутні документи, рішення органів управління юридичної особи (загальних зборів, виконавчих органів тощо), адже функції локальних корпоративних актів полягає у забезпеченні належного рівня нормативно-правового регулювання делегованих представникам юридичної особи повноважень, заповнення прогалин, задля забезпечення дієвості чинних норм законодавства шляхом встановлення механізмів їх реалізації.

За відсутності у представника юридичної особи та\або суб`єкта владних повноважень відповідного акту, закону, положення, договору чи рішення, він не має права на реалізацію правосуб`єктності юридичної особи, тобто представник юридичної особи не має права на здійснення представницьких функцій без документального підтверження такого права.

Вказана позиція суду повністю узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у справі №904/8549/17 від 11.07.2018р.

Прецедентним рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 Судом вкотре було підкреслено, що право на суд не є абсолютним та вказано, що "якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити перетворити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним".

Така правова позиція підтримана і рішеннями Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.

Крім того, у даному випадку варто також застосувати і рішення у справі Жоффр де ла Прадель проти Франції. Звертаючи увагу на недопущення надмірного формалізму, Європейський суд разом з цим вказав на необхідність додержання процедурних передумов звернення до суду. Суд підкреслив, що "згідно Конвенції кожна держава-учасниця має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух". Саме ця справа була покладена в основу рішень Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.

Частиною 3 ст.55 КАСУ встановлюється вичерпний перелік документів, які дають право іншій особі, крім керівника суб`єкта владних повноважень, брати участь у розгляді справи, в тому числі шляхом підписання позовної заяви.

До цих документів належить: статут, положення, трудовий договір (контракт), відтак представникові товариства на підтвердження повноваження як представника в адміністративній справі необхідно надати положення, статут, рішення (наказ) про його призначення, договір (контракт) та/або оредер адвоката на ведення справи в суді.

Крім того, суд при ухваленні даного рішення використовує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду № 160/6823/19 від 03.02.2020 щодо участі суб`єкта владних повноважень у розгляді справи в порядку самопредставництва. Так, Верховний Суд звернув увагу, що змінами, внесеними до КАС Законом № 309-IX розширено перелік випадків самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» а також визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження це закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

Також, за позицією колегії суддів КАС, допуск відповідної особи до участі у справі можливий лише у випадку сукупної наявності обох цих умов.

Отже, щоб визнати особу такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження (справа № 160/6823/19 ВС) та наявність відповідного документа.

За приписами ч.5 ст.242 КАСУ, такі висновки є обов`язковими для суду. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне застосувати до поданої заяви положення п.3 ч.4 ст.169 КАСУ та повернути позовну заяву товариству .

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. позовну заяву селянського фермерського господарства "ТАЯ" (ЄДРПОУ 20621394, смт. Ставище Білоцерківського району Київської області, вул. Калініна, 21) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, м. Київ, пр. Перемоги, 14) про скасування постанови, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.