Ухвала суду № 102403195, 04.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

04 січня 2022 р. Справа №200/17331/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Куденков К.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними дій і стягнення коштів -

УСТАНОВИВ:

26 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому просить: - визнати протиправними дії щодо не нарахування і невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5травня за 2018-2021 роки як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - стягнути недоплачену щорічну разову грошову до допомогу до 5 травня за 2018-2021 роки, як учаснику бойових дій у розмірі 25 944,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на невиплату в повному розмірі грошової допомоги до 5 травня за 2018-2021 роки, у встановленому Законом розмірі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку. Залишено буз ріхі позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними дій і стягнення коштів. Надано ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до Донецького окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду у частині позовних вимог щодо недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2020 роки із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

У вказані ухвалі суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Позивач подав заяву від 22.12.2021 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнати поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду і поновити цей строк.

У вказаному клопотанні позивач зазначив, що відразу, які дізнався про порушене право, він звернувся до суду.

При цьому, у вказаній заяві позивач не зазначає жодних фактичних обставин, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а посилається лише за окремі рішення Конституційного суду України і приписи законодавства. Також позивач вважає, що правовідносини між ним та відповідачем виникли після прийняття рішення Конституційним Судом України (від 27.02.2020 № 3-р/2020).

Приписами ч.ч. 1, 2 і 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позивач звернувся з цим позовом (від 26.11.2021) до суду 27 листопада 2021 року, що підтверджується відбитком поштового штемпелю Укрпошта.

Відповідно до пп.2 ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 170 від 14.03.2018 Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до 5 травня 2018 р. включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2018 року.

30 вересня 2018 року - установлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2018 року.

Отже, позивач мав право звернутися з цим позовом (у частині позовних вимог щодо допомоги за 2018 рік) до суду до 30.03.2019 включно.

Згідно з пп. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 237 від 20.03.2019 Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" передбачено, що особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідний статус до 5 травня 2019 р. включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2019 року.

30 вересня 2019 року - установлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2019 року.

Отже, позивач мав право звернутися з цим позовом (у частині позовних вимог щодо допомоги за 2019 рік) до суду до 30.03.2020 включно.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"» установлено, що особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідний статус до 5 травня 2020 р. включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2020 року.

30 вересня 2020 року - установлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.

Отже, позивач мав право звернутися з цим позовом (у частині позовних вимог щодо допомоги за 2020 рік) до суду до 30.03.2021 включно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.02.2018 справа № 607/7919/17.

До позовної заяви додана заява позивача до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 28.08.2021 щодо здійснення перерахунку щорічної допомоги до 5 травня дня Перемоги разової грошової допомоги як учаснику бойових дій.

Також надана копія листа Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 14.09.2021 № А-7939-14-1.1, яким позивача повідомлено про те, що у квітні 2018 року департаментом були перераховані кошти в розмірі 1265,00 грн. Разова грошова допомога до 5 травня перераховується на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії, особам, які не є пенсіонерами - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання, шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки. військових частин, установ, організацій за-місцем їх служби. Особи, які не отримали грошову допомогу, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня відповідного року. Зазначає, що позивача, не було надано жодною з установ у переліку осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, та особистої заяви від нього до департаменту не надходило, виплата грошової допомоги йому у 2019-2021 роках департаментом не здійснювалась.

Суд зазначає, що в цьому випадку законом визначено початок перебігу строку звернення до адміністративного суду з позовом щодо допомоги до 5 травня з конкретною календарною датою, а не з отриманням рішення суб`єкта владних повноважень щодо відмови у перерахунку і виплаті недоплаченої суми допомоги. Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у межах спірних правовідносин не передбачає досудового врегулювання спору шляхом звернення до органу з питань соціального захисту населення з заявою (скаргою) з приводу щорічної виплати разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону.

Отже, звернення позивача до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради заявою про перерахунок і виплату щорічної допомоги до 5 травня за 2018-2021 рік у межах спірних правовідносин не є обов`язковим, не передбачено вказаним Законом і не може вважатись досудовим порядком вирішення спору в розумінні ч. 4 ст. 122 КАС України.

Тому до спірних правовідносин не підлягаю застосуванню приписи ч. 4 ст. 122 КАС України.

Зазначене відповідає практиці Першого апеляційного адміністративного суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 26 липня 2021 року у справі № 360/2479/21, від 29 червня 2021 року у справі № 360/2184/21, від 16 червня 2021 року у справі № 360/2008/21, від 21 липня 2021 року у справі № 360/2007/21, від 20 липня 2021 року у справі № 360/2262/21 і від 29 червня 2021 року у справі № 200/4454/21.

Отже, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з цим позовом у частині позовних вимог щодо допомоги за 2018 - 2020 роки.

Верховний Суд України у постанові від 06.12.2016 №21-1532а16 зазначив, що у розумінні цієї статті поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, який у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому, Європейський суд з прав людини раніше визначив позовну давність в якості законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після спливу певного періоду з того часу, як правопорушення було скоєне (справа «OAO Neftyanaya kompaniya YUKOS проти Росії», № 14902/04, § 570, рішення від 20 вересня 2011 року).

Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд зазначає, що в заяві про поновлення строків звернення до суду не зазначено певних обставин, які перешкоджали або ускладнювали позивачу звернення до адміністративного суду.

У позовній заяві і доданих до неї документах також не зазначено обставин, які перешкоджали або ускладнювали позивачу звернення до адміністративного суду.

Крім того, навіть якщо враховувати посилання позивача на те, що, на думку позивача, спірні правовідносини виникли після ухвалення Конституційним Судом України рішення 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 (Вісник Конституційного Суду України від 2020 - 2020 р., / № 1-2 /, стор. 236, Офіційний вісник України офіційне видання від 03.04.2020 - 2020 р., № 26, стор. 120, стаття 980, код акта 98619/2020), з моменту ухвалення вказаного рішення та його опублікування сплинув час, що перевищує встановлений законом строк звернення до адміністративного суду з цими позовними вимогами.

Також суд зазначає, що посилання позивача на те, що суб`єкт владних повноважень має обов`язок у добровільному порядку відновити порушене право позивача не спростовує того, що сам позивач має ураховувати те, що позов може бути подано саме в межах строку звернення до адміністративного суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неповажність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, що зазначені позивачем у відповідній заяві.

Частинами 1 і 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві в частині позовних вимог щодо допомоги до 5 травня за 2018 - 2020 роки, оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду в цій частині визнані судом неповажними.

Частиною 8 ст. 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо не нарахування і невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2020 роки і про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2020 роки - повернути позивачеві.

Ухвала складена в повному обсязі 4 січня 2022 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Куденков