Рішення № 102403027, 14.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 р. Справа№200/8271/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання - Шташаліс О.О., за участю представника позивача - Хижняка М.В., представника відповідача - Барабан В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.04.2021 позивачу було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. 18.05.2021 наказом ГУ НП в Донецькій області №1005 позивача звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, що виразилося у недотриманні вимог пп. 1,3,6 ст. 1 Дисциплінарного статуту національної поліції України, пп. 1,2 ч. 1 ст. 18, ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції", ч. 2 ст. 19 Конституції України, вимог п.1 розділу ІІ порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, абзаців 1, 2, 3 п. 1 розділу ІІ правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України. Наказом ГУ НП в Донецькій області №310 о/с від 31.05.2021 позивача звільнено зі служби в Національній поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію", у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Вказаним наказом було встановлено вислугу років на день звільнення: у календарному нарахуванні - 06 років 09 місяців 27 днів, у пільговому обчисленні - 07 років 09 місяців 01 день. Зазначив, що два накази про звільнення позивача були доведені йому одночасно при звільненні, при цьому наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутній. Позивач вважає, що накази ГУНП в Донецькій області №1005 від 18.05.2021, №310 о/с від 31.05.2021 про його звільнення є незаконними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. зазначив, що наказ ГУНП в Донецькій області від 18.05.2021 №1005 «про порушення службової дисципліни працівниками територіальних підрозділів ГУНП в Донецькій області та їх покарання » став підставою для видання наказу ГУНП в Донецькій області № 310 о/с від 31.05.2021. Вважає, що наказ про звільнення позивача з посади прийнятий у межах чинного законодавства. Крім того посилався на пропущення позивачем строку звернення до суду.

Позивачем до суду була надана відповідь на відзив, в якій позивач вказував на те, що всі доводи відповідача прямо суперечать фактичним обставинам справи та наданим матеріалам здобутим саме відповідачем під час службового розслідування. Фактів скоєння вчинків, які б могли бути розцінені як дфісциплінарний проступок, під час проведення службового розслідування встановлено не було. Повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення і стало причиною звільнення, що є порушенням норм діючого законодавства. Позивач не знав, що проводиться службове розслідування по факту порушення ним службової дисципліни і тому він не міг ознайомитись з матеріалами службового розслідування.

Відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив від відповідача, в якому зазначено,що в матеріалах службового розслідування наявні копії процесуальних документів, які сам ОСОБА_1 самостійно і надавав. Щодо відеозапису з камери спостереження, який надав представник позивача, відповідач вважає його неналежним та необґрунтованим доказом, оскільки оцінку діям співробітникам СБУ має надавати орган спеціального призначення, а саме ДБР. З`ясування обставин і подій, які відтворені на відеозаписі повинні розглядатись міським судом в рамках кримінального провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.08.2021.

18.08.2021 відкладено розгляд справи для надання додаткових доказів до 29.09.2021.

29.09.2021 відкладено розгляд справи для надання додаткових доказів до 19.10.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2021.

10.11.2021 відкладено розгляд справи для надання додаткових доказів до 24.11.2021.

24.11.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.12.2021.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 ( Т. 1 а.с.15, 26).

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Донецькій області, код ЄДРПОУ: 40109058; місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86, є органом державної влади та належним відповідачем у справі.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 перебував на службі в органах національної поліції України на посаді дільничного офіцеру поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУ ГУ НП в Донецькій області у званні лейтенант поліції.

31.03.2021 слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Краматорську, склав протокол затримання ОСОБА_1 30.03.2021 року о 20 годині 42 хвилини за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (Т.1 а.с.46-47).

31.03.2021 слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Краматорську повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (Т.1 а.с.48-50).

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 01.04.2021 до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань № 6» строком на 60 діб до 28 травня 2021 року включно. Визначено розмір застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в розмірі 45 400,00 грн. (Т. а.с.45).

Відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області від 31.03.2021 № 614 призначено службове розслідування за фактом відкриття Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Краматорську, кримінального провадження від 22.03.2021 року № 62021050030000019 за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України відносно окремих працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області (Т. 1 а.с.33-34).

Наказом ГУНП в Донецькій області від 31.03.2021 № 200 о/с дільничного офіцеру поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУ ГУ НП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування (Т. а.с.168).

30.04.2021 начальником ГУ НП в Донецькій області було погоджено висновок службового розслідування за результатами якого комісія дійшла висновку про звільнення позивача зі служби в поліції у зв`язку із порушенням позивачем службової дисципліни, що виразилася у недотриманні вимог п.п.1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п.1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», частини другої статті 19 Конституції України, п.6 розділу I Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2017 року № 650, абзаців 1,2,3 п.1 розділу Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України.

Наказом ГУ НП в Донецькій області від 30.04.2021 № 268 о/c позивача з 30.04.2021 допущено до виконання службових обов`язків за займаною посадою (Т 1 а.с.35).

Наказом ГУНП в Донецькій області від 18.05.2021 № 1005 позивача за порушення службової дисципліни звільнено зі служби в поліції (Т 1 а.с. 36-40).

Наказом ГУНП в Донецькій області від 26.05.2021 № 310 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 31.05.2021 (Т 1 а.с. 161).

Не погодившись із наказами ГУ НП в Донецькій області від 18.05.2021 № 1005 та від 31.05.2021 № 310 о/с позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580), поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина перша та друга статті 19 Закону № 580).

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII.

Службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статтею 2 Дисциплінарного статуту, за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.

Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.

Статтею 3 Дисциплінарного статуту визначено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний:

1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов`язків поліцейського;

2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій;

3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов`язків поліцейського;

4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень;

5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності;

6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними;

7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень;

8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина перша та друга статті 16 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст. 19 Дисциплінарного статуту, яка регламентує застосування дисциплінарних стягнень, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:

1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;

2) підстава для призначення службового розслідування;

3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;

4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;

5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;

10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;

11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:

1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння;

2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;

3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;

4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;

5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.

У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов`язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь до поліцейських, які мають первинні спеціальні звання, та у виді звільнення з посади до поліцейських, які обіймають посади найнижчого рівня, не застосовується.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893).

Згідно з розділом VI Порядку № 893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості:

дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;

підстава для проведення службового розслідування;

форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).

У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:

обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим;

посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;

пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;

обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:

висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;

вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;

відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.

Таким чином, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Суд зазначає, що кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Таким чином, можна зробити висновок, що законодавець прямо розмежовує окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема: у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

Отже, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Надаючи оцінку доводам позивача з приводу відсутності підстав для проведення службового розслідування за вищевказаним фактом, суд виходить з наступного.

Як вже зазначено, відносно позивача було призначено службове розслідування за фактом відкриття Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Краматорську, кримінального провадження від 22.03.2021 року № 62021050030000019 за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України відносно окремих працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно пункту 2 Розділу II Порядку № 893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:

- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

- повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 4 Розділу 1 Порядку № 893 зазначено, що в наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно і проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування не відомо). Проект наказу про призначення службового розслідування та пропозиції щодо складу дисциплінарної комісії готує структурний підрозділ, яким установлено наявність підстав для проведення службового розслідування.

Отже, у наказі про призначення службового розслідування мають бути зазначені підстави його призначення та, якщо відомі, дані особи поліцейського стосовно якого воно проводитиметься.

Тобто, при призначенні службового розслідування відомості щодо поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься, можуть бути як відомі так і не відомі.

Матеріалами справи підтверджено та позивачем не спростовано факт внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння позивачем кримінального правопорушення та вручення йому повідомлення по підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Таким чином суд зазначає, що відсутність у наказі про призначення службового розслідування даних щодо прізвища, ім`я, по батькові та посади позивача не спростовує наявність безумовних підстав для призначення службової перевірки за вказаними фактами.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила №1179), ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки й порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з вимогами абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу II Правил №1179, під час виконали службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятим: відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства У країни обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законам України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актам законодавства України.

Правила етичної поведінки поліцейських вимагають від кожного співробітника суворо та неухильно дотримуватись Конституції України, законів України, виконання вимог статутів, нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, працівник поліції має бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності.

Одним із принципів етики працівників Національної поліції є гідна поведінка, що охоплює: повагу до гідності інших осіб; ввічливість та дотримана високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів; недопущення дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників Національної поліції. Поведінка працівника Національної поліції завжди й за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму й морально-етичним принципам.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07.03.2019 по справі№819/736/18, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Професійний обов`язок поліцейського полягає в безумовному виконанні закріплених законами та іншими нормативно - правовими нормами та Присягою поліцейського завдань щодо захисту особистої безпеки громадян. Поліцейський як представник держави зобов`язаний постійно на належному рівні виконувати покладені на поліцію повноваження, сприяти припиненню вчинення правопорушень, з честю та гідністю поводити себе як у службовий та позаслужбовий час, з метою недопущення зниження рівня авторитету та довіри громадян до Національної поліції України.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Такимй самий висновок викладений в постанові Верховного від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16.

В ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією ГУ НП в Донецькій області встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідування відкрито кримінальне провадження від 22 березня 2021 року № 62021050030000019 за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України відносно окремих працівників Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Підставою цього слугувало те, що 25.02.2021 о 11:25 гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, таємно шляхом вільного доступу, перебуваючи в приміщенні крамниці «Червоний маркет» ФОП ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , намагався таємно викрасти товари на загальну суму 381 грн без НДС. Однак, свої дії не довів до кінці з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками магазину. За даним фактом, того ж дня, сектором дізнання відділу поліції №2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, частини першої статті 185 Кримінального кодексу України.

Сектором превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області здійснювався супровід у вказаному кримінальному провадженні, а саме: дільничними ОСОБА_1 Та ОСОБА_2 , на яких було покладено обов`язок забезпечити явку особи для допиту.

30.03.2021 дільничними до слідчого відділення був викликаний громадянин ОСОБА_8 для отримання детального пояснення з приводу вчиненого кримінального правопорушення з метою підготовки повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

З пояснень начальника сектору превенції відділу №2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області Сороки М.Г. встановлено, що останній бачив ОСОБА_1 30.03.2021 о 15:00 на вході у відділ поліції разом з громадянином ОСОБА_4 та приблизно о 16:00 йому зателефонував ОСОБА_1 і доповів, що слідчий зобов`язав ОСОБА_4 явкою на 31.03.2021 об 11:00.

З пояснень заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області Войнова О.В. вбачається, що 30.03.2021 ОСОБА_1 доставив до слідчого громадянина ОСОБА_4 для проведення слідчих дій.

31.03.2021 було заплановано повідомити про підозру громадянину ОСОБА_4 та вжити заходи до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021053790000102 шляхом спрямування до суду обвинувального акту.

30.03.2021 приблизно о 20:40 ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 діючи умисно, за попередньою змовою, на службовому автомобілі Renault Logan н.з НОМЕР_3 прибувши за місцем перебування громадянина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 де ОСОБА_3 перебуваючи разом з ОСОБА_2 повідомили громадянину ОСОБА_4 , що він має надати їм 30000,00 грн. за не притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та невжиття заходів щодо повідомлення інформації про громадянина ОСОБА_4 відповідному підрозділу поліції, як особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Далі, ОСОБА_3 діючи з відома та за погодженням з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , пройшов разом з громадянином ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_3 , де ОСОБА_3 , узгодивши дії із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінив суму неправомірної вигоди , яку необхідно надати громадянину ОСОБА_4 та повідомив останнього, що він має надати не 30000,00 грн., а 40000,00 грн, за не вчинення вищевказаних дій.

На вказану пропозицію громадянин ОСОБА_4 погодився та в подальшому перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 передав ОСОБА_3 грошові кошти, в сумі 40000,00 грн., які поклав у праву бокову зовнішню кишеню куртки, яка була вдягнута на ньому. Після чого, ОСОБА_3 повернувся до службового автомобіля Renault Logan н.з. НОМЕР_4 , в якому його чекали ОСОБА_2 , ОСОБА_1 для розподілу неправомірної вигоди.

Таким чином ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду будь - якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групи осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Опитаний лейтенант поліції ОСОБА_1 пояснив, що вважає повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення необґрунтованим, тому керуючись ст. 63 Конституції України відмовився від надання пояснень.

Така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально - етичних принципів.

Також відомо, що в період з 18.03.2021 до 30.03.2021 працівниками поліції складались відносно цивільних осіб протоколи про вчинення адміністративного правопорушення. За якою статтею цивільним особам невідомо, але у вказаний період часу цивільні особи правопорушень не вчиняли. Працівники поліції постійно давали чисті бланки якихось документів, які просили підписати. Вони підписували, а інше поліцейські дописували самостійно. Перевіркою за обліками даних Інформаційного порталу Національної поліції встановлено, що відповідно гр. ОСОБА_21 в період з 01.01.2021 до 01.04.2021 складено 7 протоколів про адміністративне правопорушення, з них за ч.1 ст.173-2 КУпАП - 2 (В.Щелко), за ч.1 ст.187 КУпАП 5 ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), а також винесено 4 постанови за ч.2 ст.44-3 КУпАП - 1 (ОСОБА_2), ч.1,2, ст.178 КУпАП - 2 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ) та ст.177 КУпАП - 1 (ОСОБА_2).

Враховуючи отримані під час проведення службового розслідування відомості про внесення дільничними офіцерами поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завідомо недостовірних відомостей до офіційних документів, що формально містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст.366 КК України, відповідно до Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, інформацію про це 21.04.2021 було внесено до ЄО ГУНП в Донецькій області за №1641 та матеріали перевірки 23.04.2021 №1604/12/02-2021 направлені до ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, для прийняття рішення згідно з чинним законодавством України.

Таким чином, у ході службового розслідування встановлено, що дільничий офіцер ОСОБА_1 будучи працівником правоохоронних органів, порушив норми чиного законодавства України, діяв в порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції, а такі дії підривають авторитет поліції та є несумісними з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України. Зазначені порушення стали можливим внаслідок порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що виразилось у недотриманні ним вимог чинного законодавства України.

За результатом службового розслідування складено висновок службового розслідування, яким дисциплінарна комісія, зокрема вважала би: службове розслідування за фактом відкриття Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Краматорську, кримінального провадження №62021050030000019 за ч. 3 ст. 368 КК України закінчити. Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, - такими, що підтвердилися. За порушення службової дисципліни, що виразилось в порушенні вимог п.п. 1, 6 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 22 закону України "Про запобігання корупції", ч. 2 ст. 19 Конституції України, вимог п.1 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події , затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, абзаців 1, 2, 3 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, скоєння вчинків, несумісних із подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України, дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0112825) звільнити із служби в поліції.

Надаючи оцінку порушенням службової дисципліни встановленим під час службового розслідування суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був разом з ОСОБА_2 (який 30.03.2021 перебував у черговій відпустці) в кінці робочого дня, у службовому автомобілі (який ще і закріплений за ОСОБА_3 ), якій закріплений за територією обслуговування Центрального району, в той час як ОСОБА_1 працював та був закріплений за територією обслуговування Лівобережного району.

В матеріалах справи відсутні пояснення с цього приводу. ОСОБА_1 надавати пояснення в ході службового розслідування відмовився, скористувшись ст. 63 Конституції України.

Твердження представника позивача у судовому засіданні щодо відсутності у матеріалах службового розслідування буд-яких доказів наявності вини позивача у вчиненні проступку, суд відхиляє, оскільки обставини, з якими відповідач пов`язує скоєння позивачем дисциплінарного проступку, наведені у висновках службового розслідування і вказують про те, що відображені у висновку службового розслідування дії позивача свідчать про недотримання останнім принципів діяльності поліцейського і такі дії не сумісні з вимогам, що пред`являють до професійно-етичних якостей поліцейських.

Судом, з матеріалів службового розслідування встановлено, що в ході службового розслідування були використані копії ухвал Краматорського міського суду Донецької області від 07.04.2021 про надання дозволу на проведення обшуку по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021050030000019 від 22.03.2021, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, копії ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 01.04.2021 про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021050030000019 від 22.03.2021, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України.

При цьому суд зауважує, що відсутність рішення по кримінальному провадженню не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, оскільки правова кваліфікація діям щодо вчинення кримінального правопорушення особи буде надаватися на підставі положень Кримінального кодексу України.

При цьому, не вдаючись до аналізу кримінально-правового аспекту вищеописаного діяння позивача, на переконання суду, встановлені у ході службового розслідування обставини у достатній мірі підтверджуються факт вчинення позивача дисциплінарного проступку.

В силу положень частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання. Поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

У силу положень статті 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, окрім іншого, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6); у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10).

Таким чином, законодавець розрізняє випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби.

Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.

Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

За статтею 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби.

З урахуванням положень частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 по справі №804/1831/16.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17.

Подібні висновки викладені в рішеннях Верховного Суду у постановах: від 17 червня 2021 року у справі № 804/6242/17, від 22.01.2020 у справі №160/1750/19, від 06.02.2020 у справі №300/1406/19, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі №818/235/17.

Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними твердження позивача про незаконність рішень щодо його звільнення у зв`язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку.

Суб`єкт владних повноважень, в свою чергу, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухваленим на підставі нього відповідного рішення.

Вирішуючи спір, суд враховує, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування.

Будь-яких порушень з боку відповідача під час проведення службового розслідування та прийнятті спірних наказів, під час розгляду справи судом встановлено не було.

Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності. Адміністративний суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», з метою визначення порядку підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими затверджено порядок підготовки та видання наказів з питань проходження служби в поліції. Відповідно до наказу МВС України № 1235 від 23.11.2016 «Про затвердження порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції» (далі - Порядок)

Пунктом 2 розділу І Порядку визначено, рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.

Відповідно до п. 1 розділу II Порядку, підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема звільнення зі служби в поліції. Відповідно до п.1 розділу III визначено, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

У п. 11 розділі III Порядку визначено, накази про накладення дисциплінарних стягнень у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції реалізовуються шляхом видання наказів по особовому складу в установленому порядку.

Таким чином наказ ГУ НП в Донецькій області від 18.05.2021 № 1005 «Про порушення службової дисципліни працівниками територіальних підрозділів ГУНП в Донецькій області та їх покарання» і став підставою для видання наказу ГУ НП в Донецькій області № 310 о/с від 31.05.2021.

Доводи позивача, якими він обґрунтує свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем за результатами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.

Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійних якостей поліцейських.

Аналізуючи вищевикладене, а також беручи до уваги встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, обставини порушення службової дисципліни, у зв`язку із чим, застосування до останнього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а спірні накази прийнятий відповідачем у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Враховуючи, що інші позовні вимоги позивача: про поновлення позивача на службі в поліції та стягнення з ГУ НП в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог у задоволенні яких судом відмовлено, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій відповідача та докази, надані позивачем, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, беручи до уваги наведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 90, 132, 139, 242-244, 246, 255, 271, 283, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі - відмовити.

Вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 14 грудня 2021 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець