Рішення № 102400789, 16.12.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4845/21

Провадження № 2/369/3761/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Фінагеєва І.О.,

за участю секретаря Бікус С.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу №369/4845/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про вилучення запису №4578000 про іпотеку з Державного реєстру іпотек, -

ВСТАНОВИВ:

У квітня 2021 року позивач звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 28 листопада 2003 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №K2HOGF00260014, з метою забезпечення виконання вимог вказаного договору в іпотеку за іпотечним договором була передана квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та накладено заборону відчуження. Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 23 грудня 2008 року, заборгованості за кредитним договором №K2HOGF00260014 від 28.11.2003 року немає. Вказала, що 23.12.2008 року ЗАТ КБ «Приватбанк» надав повідомлення за № 6933 про повне виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором, а також надав заяву про вилучення обтяжень об`єкту нерухомого майна за вихідним № 3934 від 23.12.2008 року на вищевказану квартиру. 19 серпня 2009 року Вишневою міською нотаріальною конторою Київської області був вилучений запис № 80436 ( щодо заборони на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ) з Єдиного реєстру заборон об`єктів нерухомого майна. Також вказала, що наявність запису в Державному реєстрі іпотек була виявлена після того, як позивач намагалася зареєструватися у належаній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проте отримала відмову, оскільки запис про іпотеку №4578000 від 02.03.2007 року не був вилучений з Державного реєстру іпотек. Вказала, що підстави для такого обтяження на даний час відсутні, а наявність в Державному реєстрі іпотек запису про обтяження вищевказаної квартири порушує права власності позивача.

Просила суд припинити обтяження належної на праві власності ОСОБА_3 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 іпотекою, вилучивши запис з Державного реєстру іпотек наступного змісту: «Реєстраційний номер обтяження: 4578000 Тип обтяження: іпотека Зареєстровано: 16.03.2007 09:35:32 реєстратором: Приватний нотаріус Козіна А. В., 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20, (056) 744-20-97 Підстава обтяження: Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, реєстр №351,352, 19.02.2007, Приватний нотаріус ДМНО Козіна А.В. Об`єкт обтяження: квартира, 2-х кімнатна, загальною площею - 42,70 кв.м., жилою площею - 24,7 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 Іпотекодержатель: " Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" ( UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO 1 PLC), Причина відсутності коду: особа не є громадянином України, Пелліпар хаус, 1-й поверх, 9 Клоук Лейн , Лондон, EC4R 2RU, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії Іпотекодавець: ОСОБА_2 Розмір основного зобов`язання: 16140,00 доларів США Строк виконання: 28.11.2018 Заставна: Немає Додаткові дані: кредитний договір № K2HOGF00260014 від 28 листопада 2003 року.» Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 908 грн.

У судове засідання позивачка не з`явилась, представник позивача направила клопотання про розгляд справи у її відсутності, в якому позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, на адресу суду направив відзив на позовну заяву. Враховуючи викладені обставини у відзиві на позовну заяву просили суд відмовити в задоволенні позову. Справу просили суд розглядати у їх відсутність.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 02.12.2003 року посвідченого державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Бурлаковою Н.К. та зареєстрованому в реєстрі за № 5061.

Реєстрація права власності на вказану квартиру за позивачем підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.12.2003 року № 2326625.

28.11.2003 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № K2HOGF00260014, а на його забезпечення договорі іпотеки від 11.03.2004 року, згідно з яким належну позивачу квартиру передано в іпотеку. Вказане не заперечується учасниками справи за змістом заяв по суті.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 07.03.2009 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , змінила прізвище на ОСОБА_7 .

19.02.2007 між ЗАТ КБ «Приватбанк» та «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити.

З аналізу реєстру судових рішень встановлено, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ», що розташована у Великобританії, припинила свою роботу з 03.10.2017р. та відсутня в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України.

Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» 21.08.2018 змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Як вбачається з договору іпотеки від 11.03.2004 року, що « 19.08.2009 року державним нотаріусом Вишневої міської держнотконтори Київської області знято на підставі ст. 74 ЗУ « Про нотаріат» і повідомлення ЗАТ КБ «Приватбанк» від 23.12.2008 року за № 6933 про погашення кредиту ОСОБА_2 на купівлю квартири в сумі 15 000 доларів США, знімається заборона відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 2-1355.»

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.03.2021 року № 249315023 вбачається, що в Державному реєстрі іпотек міститься інформація наступного змісту: Реєстраційний номер обтяження: 4578000 Тип обтяження: іпотека Зареєстровано: 16.03.2007 09:35:32 реєстратором: Приватний нотаріус Козіна А. В., 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20, (056) 744-20-97 Підстава обтяження: Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, реєстр №351,352, 19.02.2007, Приватний нотаріус ДМНО Козіна А.В. Об`єкт обтяження: квартира, 2-х кімнатна, загальною площею - 42,70 кв.м., жилою площею - 24,7 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 Іпотекодержатель: " Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" ( UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO 1 PLC), Причина відсутності коду: особа не є громадянином України, Пелліпар хаус, 1-й поверх, 9 Клоук Лейн , Лондон, EC4R 2RU, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії Іпотекодавець: ОСОБА_2 Розмір основного зобов`язання: 16140,00 доларів США Строк виконання: 28.11.2018 Заставна: Немає Додаткові дані: кредитний договір № K2HOGF00260014 від 28 листопада 2003 року.»

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов`язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою, що передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Так судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що за укладеним між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник - АТ КБ «Приватбанк») кредитним договором № K2HOGF00260014 від 28 .11. 2003, виконання зобов`язань за яким забезпечено іпотекою, позивач свої зобов`язання повністю виконала, що підтверджується записом в договорі іпотеки та витягу про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ( реєстрація вилучення запису) № 24430819 від 19.08.2009 року виданого Вишневою міською державною нотаріальною конторою.

При цьому судом встановлено, що ЗАТ КБ «Приватбанк» уступив право вимоги за вказаним кредитним договором компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance NO. 1 PLC), яка розташована за адресою Пеліпар Хаус, 1-й поверх 9 Клоук Лейн, Лондон, ЕС4К 2КГ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, яка на даний час припинила свою діяльність.

При цьому, відповідач не надав суду жодних доказів що на момент відступлення права вимоги за кредитним договором зобов`язання відповідача залишалося невиконаним.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено і сторонами не заперечувалось, що позивача не було повідомлено про відступлення права вимоги за укладеним з нею кредитним договором.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна.

За змістом ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Вимогами ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Слід також зауважити, що в своїй постанові від 07.02.2018 року в справі №522/11850/15-ц, Верховний Суд звернув увагу на те, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Наведене узгоджується з положеннями самого договору іпотеки.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки є об`єкти нерухомого майна та об`єкти, які прирівнюються до таких цим Законом. До них чинним законодавством, зокрема, віднесено: земельні ділянки; будівлі; споруди; підприємство як майновий комплекс; житлові будинки; квартири; дачі; садові будинки; гаражі; об`єкт незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому; право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відтак, враховуючи виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором, припинення діяльності обтяжувача - компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» та відсутність правонаступників вказаної компанії за іпотекою, то відповідно відсутні підстави для заборони на відчуження належного позивачу житла.

Враховуючи зазначене, підстави наявності записів щодо обтяження нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та державному реєстрі іпотек відсутні, оскільки наявність вказаних відомостей про іпотеку та обтяжень нерухомого майна створюють перешкоди у здійсненні права власності позивачу, щодо нерухомого майна.

Проте, припинити обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно предмету іпотеки позивач не має можливості, зокрема у зв`язку з тим, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» припинила свою діяльність з 03.10.2017 року.

Відповідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

На підставі ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання для нього небажаних наслідків, а боржник вважається таким, що належно виконав свої зобов`язання.

Разом з тим, оскільки позивача АТ КБ «Приватбанк» не повідомив про відступлення права вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки, суд вважає, що і наслідки не вчинення чи то неналежного вчинення свого обов`язку передбаченого як умовами договору, так і відповідними положеннями закону, має нести саме АТ КБ «Приват Банк», як первісний кредитор у зобов`язанні, а саме невиконання таких зобов`язань могло порушити права компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», але не позивача у справі.

Таким чином, неповідомлення відповідачем на виконання договору про відступлення права вимоги про зміну кредитора не призвело до порушення прав позивача, який не був стороною такого договору.

З аналізу вищенаведенних матеріалів справи встановлено, що забезпечене іпотекою зобов`язання за договором кредиту виконано в повному обсязі, тому зобов`язання за договором іпотеки як похідні від кредитного договору припиняються.

Пунктом 5.1 Глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, зобов`язання за іпотечним договором припинилося відповідно до закону внаслідок припинення зобов`язання за основним кредитним договором, оскільки заборгованість за кредитом відсутня.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до частини третьої ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Щодо посилань представника Відповідача на пропуск строку позовної давності суд дійшов наступного висновку.

За правилами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст, 261 ЦК України).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц. від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц «Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж-застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний Законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом, інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою. Отже, про вилучення з реєстру заборон, заяву мав би подати іпотекодержатель протягом 14 днів з моменту припинення основного зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка дізналася про таке порушення свого права лише в 2019 році, після того як вирішила зареєструвати місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1 і отримала відмову державного реєстратора на підставі того, що зазначена квартира перебуває в реєстрі іпотек. А відтак, підстав для відмови у позові у зв`язку пропуском строку позовної давності не вбачається.

За таких обставин, враховуючи встановлення судом факту припинення основного зобов`язання, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме припиненню іпотеки, оскільки іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом. Суд вважає, що задоволення позову таким чином не є виходом за межі позовних вимог, адже зі змісту позовної заяви вбачається що позивач просив суд припинити обтяження квартири та виключити запис про іпотеку, а неправильно сформульовані позовні вимоги не мають бути перешкодою до доступу до правосуддя.Щодо припинення обтяження належної позивачу на праві власності квартири та вилучення запису з Державного реєстру іпотек суд відмовить, оскільки позивач вибрано неналежний спосіб захисту, визначений позивачем спосіб захисту не кореспондується положеннями чинного законодавства, яке регулює спірні відносини.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини наголошував на необхідності ефективного захисту, зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист.

Конституційний Суд у своєму рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 325, 386, 391, 509,516, 526, 527, 575, 598, 610, 626, 628, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4-6, 76-81, 83, 259, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про вилучення запису №4578000 про іпотеку з Державного реєстру іпотек- задовольнити частково.

Визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 11 березня 2004 року посвідченим державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Бурлаковою Н.К., укладеним між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» .

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Фінагеєва І.О.