Вирок № 102400244, 30.12.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/9650/13-к

Провадження № 1/216/1/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.12.2021 місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю:

секретарів судового засідання Авшаряна С.О., Максимишеної С.Б.,

прокурора Бондара В.Ю.,

підсудного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства підсудний ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 17 червня 2007 року приблизно о 16.00 год. він, керуючи на підставі довіреності технічно справним автомобілем «ВАЗ-2121», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 , з трьома пасажирами в салоні рухався автодорогою селища Авангард з боку асфальтного заводу в напрямку цегляного заводу Центрально-Міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У цей же час ОСОБА_3 , керуючи на підставі довіреності технічно справним автомобілем «ВАЗ-21101-125-51», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належним ОСОБА_4 , з одним пасажиром в салоні рухався зі швидкістю 60 км/год. автодорогою селища Авангард з боку цегляного заводу в напрямку асфальтного заводу Центрально-Міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Водій ОСОБА_1 , рухаючись в указаному напрямку зі швидкістю 20 км/год. і наближаючись до лівого заокруглення проїзної частини по ходу руху автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху, якою рухавсяавтомобіль «ВАЗ-21101-125-51», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , і продовжуючи рух по ній, належними чином не оцінив дорожню обстановку, виявив неуважність до навколишньої обстановки та її змін, був непередбачуваним, не вжив своєчасних заходів з повернення на свою смугу руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, та маючи технічну можливість своєчасними односторонніми діями запобігти зіткненню, своєчасних заходів не вжив і допустив на смузі зустрічного руху зіткнення з указаним автомобілем «ВАЗ-21101-125-51» під керуванням водія ОСОБА_3 .

У результаті зіткнення водію автомобіля «ВАЗ-21101-125-51» ОСОБА_3 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 19.10.2007 року № 3447 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани обличчя та перелому таранної кістки праворуч, які за своїм характером відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я, а пасажиру автомобіля «ВАЗ-2121» ОСОБА_5 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 12.10.2007 року № 3269 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани правого колінного суглобу та закритого уламкового перелому лівої плечової кістки, які за своїм характером відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Своїми діями водій автомобіля «ВАЗ-2121» ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3б, 10.1, 11.2, 11.3 Правил дорожнього руху України, за якими від водія вимагається: «1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; «2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; «10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; «11.2. Нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини»; «11.3. На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу».

Невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 11.2, 11.3 Правил дорожнього руху України, згідно з висновками автотехнічних експертиз від 25.10.2007 року № 58/27-436, від 19.02.2008 року № 58/27-36, від 25.09.2009 року № 58/27-255, від 29.07.2010 року № 2941, знаходиться в прямому причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Зазначені дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, категорично заперечував викладені в обвинувальному висновку обставини щодо наявності його вини в зазначеній дорожньо-транспортній пригоді й дав суду такі показання. 17 червня 2007 року близько 16.00 год. він разом з його колишньою дружиною ОСОБА_6 , їхньою дитиною та знайомим ОСОБА_5 повертались з відпочинку додому на автомобілі «ВАЗ 2121» під його керуванням. ОСОБА_5 перебував на передньому пасажирському сидінні, дружина на задньому сидінні посередині, а дитина - за переднім пасажирським сидінням. Він виїхав з ґрунтової дороги, яка вела до пляжу водойми в селищі Авангард, на асфальтовану дорогу, дорожнє покриття якої було сухим, видимість добра, будь-якої дорожньої розмітки та дорожніх знаків на тій ділянці дороги не було. Він рухався в напрямку цегляного заводу на першій передачі зі швидкістю приблизно 5-10 км/год., по правому краю проїзної частини дороги, частково заїжджаючи правими колесами автомобіля на узбіччя дороги, оскільки фактично завершував маневр виїзду з ґрунтової дороги. Більш правіше виїхати на узбіччя не дозволяло сміття, бите скло, гілки дерев та обрив. Попереду нього за напрямком його руху було закруглення дороги ліворуч, із-за якого раптово та несподівано на великій швидкості, близько 100 км/год., на його смугу руху виїхав автомобіль «ВАЗ 21101» під керуванням ОСОБА_7 , який навіть не вивертав кермо, унаслідок чого протягом не більше двох секунд відбулось зіткнення їхніх автомобілів. Він одразу застосовував екстрене гальмування й зупинився, на момент зіткнення його автомобіль перебував уже в нерухомому стані, однак це не запобігло зіткненню, яке відбулося лівою частиною його автомобіля з передньою частиною того автомобіля. Зауважив, що все відбулось душе швидко й вжити за той проміжок часу будь-яких інших заходів для уникнення зіткнення він об`єктивно не мав технічної можливості. При цьому виконати маневр праворуч не дозволяла ширина й стан узбіччя дороги, за яким одразу був обрив. Фактично його машина зупинила автомобіль «ВАЗ 21101» від подальшого з`їзду в обрив, оскільки через велику швидкість самостійно останній не встиг би зупинитись. За меншої швидкості зустрічного автомобіля такої пригоди не сталося б. Також стверджував, що в момент зіткнення автомобілем «ВАЗ 21101» керував ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, а ОСОБА_3 знаходився на передньому пасажирському сидінні. Водій ОСОБА_7 одразу після зіткнення з місця ДТП втік, після чого прийшов свідок ОСОБА_8 , який у подальшому був слідчим у цій справі, та запропонував ОСОБА_3 сказати, що останній був за кермом автомобіля «ВАЗ 21101». Після зіткнення всі його пасажири були у свідомості, але ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали тілесні пошкодження та були госпіталізовані. На момент зіткнення він рухався в своїй смузі руху по асфальтному покриттю, яке сприймав як проїзну частину дороги, тому винним у цій пригоді вважає виключно водія автомобіля «ВАЗ 21101», а його невинуватість підтверджується висновком останньої судової автотехнічної експертизи. Також звернув увагу на необ`єктивність досудового слідства та фальсифікацію слідчим матеріалів справи шляхом викривленням дійсних обставин ДТП, зокрема безпідставно застосовував вихідні дані ширини проїзної частини як 6,2 м, а насправді її ширина становить 4,1 м, що підтверджується первинним протоколом огляду місця пригоди та схемою до нього, складеними одразу на місці ДТП. Крім того, вказав, що отримані потерпілим ОСОБА_3 тілесні ушкодження в результаті ДТП виключають його знаходження за кермом у момент зіткнення, а свідчать про його перебування в той момент саме на передньому пасажирському сидінні. Посилаючись на викладене, підсудний ОСОБА_1 просив суд його виправдати за недоведеністю його вини за висунутим обвинуваченням.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що в с. Авангар сталась ДТП за участю підсудного ОСОБА_1 . Він (свідок) на той час працював у комісії виконкому, працівники ДАІ привезли їм протоколи для погодження й вони поставили свої підписи, оскільки в документах усе було чітко викладено. Указані документи були складені працівниками ДАІ, а вони лише підписали їх. Дані, які були зазначені в підписаних ним документах, на час їх підписання відповідали дійсності. Намальовану працівниками ДАІ схему вони порівнювали зі схемами доріг, які були у виконкомі. На місце ДТП він виїжджав самостійно після підписання акту, щоб переконатись у правильності підписаного ним акту. Наразі не пам`ятає, чи виїжджав на місце ДТП разом з працівниками міліції. Хто підписав за нього акт він не знає, почерк не його. Також свідок просив суд взяти до уваги саме такі його показання.

Допитаний у судовому засіданні як спеціаліст ОСОБА_11 пояснив, що ширина проїзної частини перевірялась по межах асфальтного покриття, по мірі наближення до місця ДТП, через кожні 20 метрів всієї ділянки заокруглення, де сталась ДТП. Радіус заокруглення дороги визначав слідчий згідно з методикою. У 2007 році він не вимірював проїзну частину дороги. Допитаний як експерт ОСОБА_11 пояснив, що всі відстані (вихідні дані) були задані слідством, він нічого не встановлював. Проїзна частина з насипом гравію - це проїзна частина, а не узбіччя. Він працював з документами, вихідні дані йому задавало слідство, а він лише відповідав на порушені слідством питання.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилась, про судовий розгляд повідомлялась належним чином, подала до суду заяву про подальший розгляд справи за її відсутності, наполягала на своїх попередніх показаннях та просила виправдати ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу інкримінованого злочину (т. 7, а.с. 200).

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про судовий розгляд повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (т. 9, а.с. 2).

Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про судовий розгляд повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав свої попередні показання та просив їх оголосити в судовому засіданні, будь-яких претензій, у тому числі матеріальних, він до підсудного ОСОБА_1 не має (т. 3, а.с. 12, 120; т. 4, а.с. 146; т. 8, а.с. 27).

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, про судовий розгляд повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, із заявами та клопотаннями до суду не звертався.

За таких обставин, у зв`язку з неможливістю забезпечити в розумні строки явку потерпілих і свідків, неодноразово допитаних попередніми складами суду, а також зважаючи на подані останніми заяви про розгляд справи за їхньої відсутності та підтримання ними своїх попередніх показань, за наявності беззаперечної згоди всіх учасників судового розгляду (прокурора й підсудного) на оголошення таких показань за матеріалами справи через складність забезпечення явки вказаних осіб у судове засідання з різних причин і недоцільність їх чергового допиту безпосередньо цим складом суду, судом було оголошено в судовому засіданні попередні показання потерпілих і свідків, які були надані останніми під час досудового слідства та на суді відповідно до положень ст. ст. 306, 308 КПК України 1960 року.

Так, за оголошеними судом показаннями потерпіла ОСОБА_6 під час досудового слідства пояснила, що 17.06.2007 року близько 16.00 год. вона зі своїм чоловіком, дитиною та знайомим ОСОБА_5 повертались додому з пляжу водойми в селищі Авангард на автомобілі «ВАЗ-2121», яким керував її чоловік (підсудний) на підставі генеральної довіреності. На передньому пасажирському сидінні був їх знайомий, а вона з дитиною сиділи на задньому сидінні. З водойми вони виїхали на асфальтовану дорогу між силікатним та асфальтним заводами в напрямку силікатного заводу. Вони їхали по краю проїзної частини зі швидкістю близько 20 км/год. на першій передачі. На дорогу вони виїхали біля лівого заокруглення проїзної частини по ходу їхнього руху поблизу тракторної бригади. Рухаючись по лівому заокругленню дороги, вони їхали правими колесами по мілкому гравію й раптово із-за очерету вона побачила як у зустрічному їм напрямку частково по їх смузі рухався автомобіль «ВАЗ 21101» зі швидкістю близько 90 км/год. Чоловік лише встиг нажати на педаль гальма як відбувся удар. Зіткнення відбулось центральною передньою частиною автомобіля «ВАЗ 21101» з лівою передньою частиною їхнього автомобіля, у результаті чого вона та їх знайомий з отриманими травмами були доставлені до 2-ої міської лікарні, де отримали медичну допомогу. На момент ДТП дорожнє покриття було сухим, а погода - ясною (т. 1, а.с. 52).

Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_6 дала аналогічні показання, доповнивши їх таким. Посередині дорога була асфальтованою, а на узбіччі - щебінь. Узбіччя праворуч від них було без перешкод шириною близько 40 см, далі були гілки й дерева. Вони їхали на підйом на першій передачі з дуже маленькою швидкістю в своїй смузі руху, на зустрічну смугу руху вони не виїжджали, а правими колесами їхали по узбіччю.Вона дивилась на дорогу вперед і несподівано з великою швидкістю на них виїхав (вилетів) автомобіль «ВАЗ 21101», водій якого на повороті не впорався з керуванням та прямо зіткнувся з їх автомобілем, вона навіть схаменутись не встигла, гальмівного шляху вона не бачила. Вважає, що автомобіль «ВАЗ 21101» мав можливість роз`їхатись з ними, а їх автомобіль такої можливості не мав. Будь-яких претензій матеріального та морального характеру вона до підсудного не має, оскільки він ПДР не порушував і його вини в цій ДТП не має. Крім того, потерпіла зазначила про наявність ще одного автомобіля, який їхав за автомобілем «ВАЗ 21101», і після зіткнення з останнього хтось вийшов і пересів до автомобіля, який рухався позаду нього (т. 2, а.с. 180-зворот; т. 3, а.с. 63-зворот; т. 3 а.с.240, т. 6, а.с. 39-40; т. 7, а.с. 225-226).

Потерпілий ОСОБА_5 під час досудового слідства пояснив, що 17.06.2007 року близько 16.00 год. він зі своїм знайомим ОСОБА_1 , його дружиною й дитиною повертались з пляжу водойми в селищі Авангард на автомобілі «ВАЗ-2121», яким керував ОСОБА_1 . Він сидів на передньому пасажирському сидінні, а дружина ОСОБА_1 з дитиною сиділи на задньому сидінні. З водойми вони виїхали на асфальтовану дорогу між силікатним та асфальтним заводами в напрямку силікатного заводу. ОСОБА_1 їхав по краю проїзної частини зі швидкістю близько 10-15 км/год., рухаючись ще на першій передачі. На дорогу останній виїхав біля лівого заокруглення проїзної частини по ходу їхнього руху поблизу тракторної бригади. Рухаючись по лівому заокругленню дороги, вони їхали правими колесами по мілкому гравію й раптово із-за очерету він побачив як у зустрічному їм напрямку частково по їх смузі рухався автомобіль «ВАЗ 21101» зі швидкістю близько 90 км/год. ОСОБА_1 лише встиг нажати на гальма як відбувся удар. Зіткнення відбулось центральною передньою частиною автомобіля «ВАЗ 21101» з лівою передньою частиною їхнього автомобіля, у результаті чого він та дружина ОСОБА_1 потрапили до 2-ої міської лікарні, де він у подальшому проходив лікування. На момент ДТП дорожнє покриття було сухим, а погода - ясною. У результаті ДТП йому було завдано майнової шкоди в розмірі близько 25 000 грн (т. 1, а.с. 54).

Потерпілий ОСОБА_3 під час досудового слідства (05.07.2007 року) пояснив, що 17.06.2007 року приблизно о 15.00 год. він зі своїм знайомим ОСОБА_7 вирішили поїхати до своїх знайомих на озеро в с. Авангард. ОСОБА_7 попросив його керувати автомобілем останнього, оскільки він дуже заморився на будівництві. Він ( ОСОБА_3 ) сів за кермо, а ОСОБА_7 ліг на задньому сидінні. Близько 16.00 год. він по сухому асфальтному покриттю в ясну погоду рухався автодорогою у с. Авангард з боку силікатного заводу в напрямку асфальтного заводу зі швидкістю біля 60 км/год. У попутному та зустрічному напрямку транспорту не було. Наближаючись до правого заокруглення проїзної частини біля пісочного кар`єру й тракторної бригади, він раптово побачив як із-за заокруглення дороги виїжджає автомобіль «ВАЗ 2121», який міг виїхати на наліт мілкого гравію, однак цього не зробив, а роз`їзд був утруднений. Зрозумівши, що зіткнення не уникнути, він застосував екстрене гальмування, але в процесі гальмування, а також через заокруглення дороги, його почало зносити вліво та він своєю передньою частиною зіткнувся з автомобілем «ВАЗ 2121». Вийшовши після зіткнення з автомобіля, він побачив, що в автомобіля «ВАЗ 2121» слідів гальмування не було, а були лише сліди гальмування його автомобіля. У момент застосування гальмування його автомобіль був розташований на відстані близько 0,8 м від правого краю проїзної частини. Вважає, що у водія автомобіля «ВАЗ 2121» було достатньо міста застосувати відворіт вправо та уникнути зіткнення, але той жодних заходів для запобігання ДТП не вжив, а він, у свою чергу, вжив гальмування. Контакт його автомобіля був середньою частиною з лівою передньою частиною автомобіля «ВАЗ 2121», швидкість останнього була близько 40 км/год. Вважає, що водій іншого автомобіля використовував не всю ширину проїзної частини, а лише ту частину, де був чистий асфальт (т. 1, а.с. 56).

У судовому засіданні 14.10.2011 року потерпілий ОСОБА_3 показав, що їхав на своєму автомобілі з міста в напрямку с. Авангард на озеро зі швидкістю близько 40-60 км/год. Праворуч від нього був кар`єр, а попереду заокруглення дороги вправо. Дорога була покрита асфальтом, а узбіччя дороги зверху вкрито гравієм. Підсудний їхав на своєму автомобілі йому на зустріч. Загальмувавши по гравію, його автомобіль занесло вліво, ближче до осьової лінії дороги, і сталась ДТП, після чого вони викликали працівників міліції. Місце ДТП точно не пам`ятає. Після зіткнення він збирався вийти зі свого автомобіля, щоб переконатись, що з дитиною все нормально, став на ноги та втратив свідомість, оскільки в нього був перелом ноги й травма голови. На дорозі було по одній смузі руху в кожному напрямку, узбіччя дороги всипані гравієм, ям не було. Коли він побачив автомобіль підсудного, то натиснув на гальма. Був ясний сонячний день, автомобіль підсудного виїхав з боку озера, видимість дороги була 110 м, його швидкість не знає. Автомобіль підсудного несподівано виїхав із-за озера та рухався ближче до осьової лінії, майже по ній. У підсудного на дорозі перешкод для руху не було, на узбіччі з боку автомобіля підсудного лежав гравій, як і з його боку. По тій дорозі всі автомобілі їздять по гравію. Матеріальних та моральних претензій до підсудного він не має (т. 2, а.с. 182-зворот).

У судовому засіданні 18.04.2012 року потерпілий ОСОБА_3 , серед іншого, показав, що після несподіваної для нього появи автомобіля «Нива» йому нікуди було звернути, оскільки праворуч від нього був кар`єр. Він різко нажав на гальма, його понесло по щебню та машини зіткнулись. Дорога посередині була чистою, асфальтованою, на узбіччі - гравій. В його машині був її власник ОСОБА_7 , якому перед цим стало погано, тому за його проханням він керував автомобілем, а власник приліг на задньому сидінні, інших пасажирів не було. Жодних претензій до підсудного він не має, ні матеріальних, ні моральних. Лоб він собі розбив об дзеркало заднього виду. Також стверджував, що за кермом автомобіля був він, а не власник ОСОБА_7 (т. 3, а.с. 67-зворот).

У судовому засіданні 21.11.2012 року потерпілий ОСОБА_3 , серед іншого, показав, що його товариш ОСОБА_7 спав на задньому сидінні автомобіля, оскільки був заморений після відрядження. Він рухався зі швидкістю близько 30-40 км/год., після застосування гальмування його машину понесло, оскільки на дорозі був щебінь, тому уникнути зіткнення не вдалось. Також пояснив, що він виходив зі сторони пасажира, оскільки водійські двері після зіткнення були заблоковані, тому він викликав свого кума для розблокування машини. За кермом автомобіля був він, а ОСОБА_7 відпочивав на задньому сидінні через погане самопочуття, але п`яним останній не був. Також підтвердив обставини приїзду того дня на місце ДТП слідчого ОСОБА_8 (т. 3, а.с. 242-243).

У судовому засіданні 17.06.2014 року потерпілий ОСОБА_3 , серед іншого, показав, що в травні чи червні 2007 року він їхав за кермом автомобіля «ВАЗ 21101», дорожнє покриття було сухим, видимість хороша, на задньому сидінні сидів його товариш ОСОБА_7 , якому належить даний автомобіль. Він рухався на другій чи на третій передачі, зі швидкістю 20-40 км/год., з боку Центрально-Міського району м. Кривого Рогу в напрямку с. Авангард на озеро, праворуч від нього був кар`єр, до узбіччя він був за 20-30 см, дорога в тому місці має закруглення. Не доїхавши до заокруглення, він побачив автомобіль «ВАЗ 2121», який рухався по центру дороги, після чого почав різко гальмувати й від цього його автомобіль занесло до центру дороги. У результаті ДТП він отримав перелом ноги, а також від дзеркала заднього виду була травмована голова. До підсудного вимог матеріального та морального характеру не має. Він не міг уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2121», оскільки праворуч від нього був кар`єр і він не міг зміститись, а ОСОБА_1 рухався по центру дороги. По даній дорозі вільно роз`їжджаються дві машини, якщо проїжджати по краю узбіччя, по краям дороги насипаний щебінь. Через декілька днів після ДТП інспектор ДАІ в присутності свідків рулеткою проводив заміри дороги, вони з підсудним теж були присутні. Заміри проводились як асфальтного покриття, так і дорожнього покриття, засипаного щебенем. ОСОБА_7 не тікав з місця ДТП, він поїхав на іншому автомобілі, дівчини в їхній машині не було. Зі слідчим ОСОБА_8 він практично не знайомий. Також потерпілий заперечував проти проведення повторної судово-медичної експертизи стосовно нього (т. 6, а.с. 44-45).

Потерпілий ОСОБА_7 під час досудового слідства пояснив, що 17.06.2007 року після обіду він зі своїм знайомим ОСОБА_3 вирішили поїхати до своїх знайомих на озеро в с. Авангард, де була і його дівчина. Він приліг на задньому сидінні автомобіля, оскільки дуже заморився на будівництві, а ОСОБА_3 сів за кермо та вони поїхали до с. Авангард. Приблизно о 16.00 год., рухаючись автодорогою с. Авангард з боку силікатного заводу в напрямку асфальтного заводу, він несподівано відчув екстрене гальмування їхнього автомобіля, а потім удар. Піднявшись, він побачив, що ОСОБА_3 був травмований, а коли вийшов з автомобіля - побачив, що вони зіткнулись з автомобілем «ВАЗ 2121». Після цього він одразу побіг до водойми шукати своїх знайомих, щоб повідомити про те, що сталось та взяти аптечку. Коли він їх знайшов і вони разом повернулись на місце ДТП, то він побачив як ОСОБА_3 садять до карети швидкої допомоги. Після цього він до місця ДТП більше не підходив, оскільки нічого про цю подію повідомити не міг, тому що нічого не бачив. Він у результаті ДТП не постраждав, а його автомобіль отримав сильні механічні пошкодження. Претензій до ОСОБА_3 не має (т. 1, а.с. 57).

Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_7 , серед іншого, показав, що в момент зіткнення він спав на задньому сидінні, оскільки йому було зле, перед поїздкою він випив пляшку пива. Не пам`ятає, чи виходив з автомобіля після ДТП, але двері відчиняв. Удар був лобовий і ОСОБА_3 розбив головою лобове скло. Не знає, чому лобове скло в його автомобілі було розбито праворуч, а не ліворуч - з боку водія. На дорозі був якийсь віраж. В їхній машині, окрім нього та ОСОБА_3 , більше ніхто не їхав. При складанні протоколу присутнім не був. На місці ДТП він був разом з ОСОБА_3 , але з машини не виходив (т. 3, а.с. 65-66).

Свідок ОСОБА_12 під час досудового слідства пояснив, що 17.06.2007 року приблизно о 17.00 год. йому зателефонував брат ОСОБА_13 і повідомив, що разом з родиною потрапив у ДТП в с. Авангард. Прибувши на місце пригоди, він побачив розбиті автомобілі, брата «Нива» стояла на узбіччі, а автомобіль «ВАЗ 21101» на проїзній частині дороги. Потім був понятим при огляді транспортних засобів і місця ДТП, після чого підписав чорнові варіанти протоколів і схему. Пізніше був запрошений до міліції, де йому дали ознайомитись і порівняти чистові варіанти протоколів оглядів і схеми місця ДТП, він прочитав і підписав їх (т. 1, а.с. 48).

Під час судового розгляду свідок ОСОБА_12 , серед іншого, показав, що автомобіль «ВАЗ 2121» стояв зі сторони водойми, права сторона якого знаходилась на узбіччі, а автомобіль «ВАЗ 21101» знаходився на проїзній частині дороги, приблизно за 2 м від узбіччя. На узбіччі був щебінь з травою, далі дерева та крутий обрив, тому їхати узбіччям небезпечно. ДТП сталась перед крутим поворотом приблизно під 90 градусів, «Нива» лише доїхала до повороту, а «ВАЗ 21101» вискочив із-за нього. Заміряли асфальтне покриття по ширині дороги - вийшло 4 метри (т. 3, а.с. 64).

Свідок ОСОБА_14 показав, що в той час він працював в нагляді в ДАІ м. Кривого Рогу. Поблизу с. Авангард сталась дорожньо-транспортна пригода, з метою визначення території району було зроблено запит в УЖКГ м. Кривого Рогу та встановлено Центрально-Міський район м. Кривого Рогу. Протягом трьох днів з моменту ДТП він склав акт, при складанні акту рулеткою вимірювалася ширина дороги, рулетка була сертифікована в Дніпропетровському інституті. Якою датою складався акт він не пам`ятає, а оглянувши а.с. 181 у томі № 1, зазначив, що там не його підпис (т. 6, а.с. 43).

Свідок ОСОБА_8 показав, що працював слідчим, дату вже не пам`ятає, він був викликаний працівниками ДАІ на місце ДТП, яке відбулося на заокругленні дороги в с. Авангард, яке відноситься до Центрально-Міського району м. Кривого Рогу. Причиною ДТП стало те, що підсудний рухався не по відсіву, який займає приблизно 1 метр від краю дороги, а виїхав на зустрічну смугу, по якій рухався інший автомобіль, в результаті чого відбулось зіткнення. Слідчим був ОСОБА_15 , однак через його спеціалізацію з ДТП він виїхав на місце зіткнення разом з ОСОБА_15 аби того консультувати, оскільки ОСОБА_15 в нього стажувався. Він пам`ятає, що відкопував край проїзної частини дороги, щоб знайти край дорожнього покриття, максимальна висота наносу була близько 2 см по глибині, проводилися заміри дороги, ширина чистого асфальту складала 4,1 м, яка була ширина дороги після того як відкопали край проїзної частини він не пам`ятає. До Автодору він не звертався із запитом для встановення ширини дороги на місці ДТП, оскільки документально значиться одна ширина, а реально - інша, тому він сам вимірював ширину дороги рулеткою (т. 6, а.с. 46-47).

Свідок ОСОБА_16 показав, що в 2007 році був понятим при проведенні відтворення обстановки подій ДТП у с. Авангард. Були слідчий, підсудний, його брат та батько. Проводили заміри, слідчий відкопував землю, однак до асфальту не докопався, край дороги було знайти неможливо, оскільки там ростуть дерева та насип гравію, який дорогою не рахується, а за ним обрив. Ширина дороги була встановлена 4,1 м, а ширина 6,2 м не відповідала дійсності та була заміряна не в місці ДТП. Ліворуч від підсудного дорога була пустою, його автомобіль знаходився по центру дороги, а водій іншого автомобіля виїхав на смугу зустрічного руху. Підсудний рухався праворуч по своїй частині дороги, ще правіше знаходився насип гравію, по якому він не мав можливості їхати, оскільки там росли кущі. На місці ДТП було складено протокол та схему, які він разом з іншим понятим підписали (т. 6, а.с. 47-48).

Свідок ОСОБА_15 показав, що він виїжджав на місце ДТП у с. Авангард за викликом чергового. Автомобілі знаходились на проїзній частині біля під`їзду до зони відпочинку. ОСОБА_8 знаходився на місці ДТП по службі. Дорога має асфальтне покриття, а по краям - насип. Обидва автомобілі стояли на одній стороні дороги. Подробиць цієї справи не пам`ятає. Пізніше справу було передано слідчому ОСОБА_8 Йому невідомо звідки на другій схемі праворуч від автомобіля підсудного в подальшому з`явилась проїзна частина дороги. Автомобіль підсудного перебував на асфальтному покритті. При замірах за основу береться асфальтне покриття та насип. Насип був з мілкого щебеню та піску (т. 2, а.с. 181-зворот).

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 органом досудового слідства зібрано такі докази.

Том № 1:

-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.06.2007 року, складений слідчим СВ Центрально-Міського РВ ОСОБА_15, згідно з яким проведеним з 18.20 год. до 19.50 год. оглядом установлено, зокрема, що ДТП сталась поблизу тракторної бригади навпроти пісочного кар`єру с. Авангард на правому заокругленні дороги по ходу автомобіля «ВАЗ 21101» на горизонтальній ділянці дороги з асфальтобетонним покриттям, на якому мається наліт мілкого щебеню ліворуч по ходу автомобіля «ВАЗ 21101» на 2,1 м. Дорожнє покриття загальною шириною 6,2 м, призначено для руху в двох напрямках, лінія розмітки відсутня. До проїзної частини примикають (по ходу автомобіля «ВАЗ 21101»): справа - узбіччя, трав`яний покрив, пісочний кар`єр; зліва - узбіччя, дерева, огородні ділянки. Дорожні знаки відсутні. Сліди гальмування на проїзній частині залишені передніми колесами автомобіля «ВАЗ 21101» (правим - 6,8 м, лівим -7,4 м) (т. 1, а.с. 9-14);

-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.06.2007 року, складений слідчим СВ Центрально-Міського РВ ОСОБА_15, згідно з яким проведеним з 18.20 год. до 19.50 год. оглядом установлено, що ДТП сталась поблизу тракторної бригади в с. Авангард на прямій ділянці дорогиз асфальтобетонним покриттям. Дорожнє покриття шириною для двох напрямків - 4,1 м. Також у цьому протоколі огляду міститься клопотання ОСОБА_1 про складання встановленого зразка протоколу огляду місця ДТП (т. 1, а.с. 15);

-дві схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.06.2007 року, в кожній з яких ширина дорожнього покриття вказана - 4,1 м та окремо позначено ширину нальоту гравію - 2,1 м (т. 1, а.с. 16, 17);

-фототаблиця до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.06.2007 року (т. 1, а.с. 18-19);

-протокол огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу «ВАЗ 2121» від 17 червня 2007 року, складений слідчим СВ Центрально-Міського РВ ОСОБА_15, згідно з яким проведеним з 19.00 год. до 20.00 год. оглядом установлено, що автомобіль «ВАЗ 2121» має пошкодження переднього бамперу, решітки радіатора, капоту, лівого переднього крила, правого дзеркала заднього виду, рульового механізму, трансмісії, очищувачів вітрового скла, а також розбиті лобове скло, передня ліва фара та передній лівий покажчик повороту (т. 1, а.с. 20-23);

- протокол огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу «ВАЗ 2121» від 17 червня 2007 року, складений слідчим СВ Центрально-Міського РВ ОСОБА_15, згідно з яким проведеним з 19.00 год. до 20.00 год. оглядом установлено, що автомобіль «ВАЗ 2121» має пошкодження переднього бамперу, решітки радіатора, капоту, лівого переднього крила, правого дзеркала заднього виду, склоочисників, а також розбиті лобове скло, передня ліва фара та передній лівий покажчик повороту, положення важеля переключення передач - 1 передача (т. 1, а.с. 24);

-протокол огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу «ВАЗ 21101» від 17 червня 2007 року, складений слідчим СВ Центрально-Міського РВ ОСОБА_15, згідно з яким проведеним з 20.00 год. до 21.00 год. оглядом установлено, що автомобіль «ВАЗ 21101» має пошкодження переднього бамперу, капоту, лівого та правого передніх крил, решітки радіатора, а також розбиті лобове скло, передні ліва й права фара та покажчики повороту (т. 1, а.с. 25-28);

-протокол огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу «ВАЗ 21101» від 17 червня 2007 року, складений слідчим СВ Центрально-Міського РВ ОСОБА_15, згідно з яким проведеним з 20.00 год. до 21.00 год. оглядом установлено, що автомобіль «ВАЗ 21101» має пошкодження переднього бамперу, капоту, лівого та правого передніх крил, решітки радіатора, самого радіатора, а також розбиті лобове скло, передні ліва й права фара, положення важеля переключення передач - 2 передача. Також у цьому протоколі міститься зауваження ОСОБА_1 про підписання ним незаповненого бланку без огляду (т. 1, а.с. 29);

-протокол медичного огляду встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 17 червня 2007 року № 1729, відповідно до якого стан ОСОБА_1 - тверезий (т. 1, а.с. 31);

-протокол відтворення обстановки та обставин події від 19 липня 2007 року, фототаблиця до нього та схема місця ДТП (т. 1, а.с. 58, 59-62, 63);

-висновок судової автотоварознавчої експертизи від 11 серпня 2007 року № 208, згідно з яким у результаті ДТП власнику автомобіля «ВАЗ 2121» завдано майнової шкоди в розмірі 11 968 грн 80 коп. (т. 1, а.с. 81-89);

-висновок експерта від 01 серпня 2007 року № Д2(2)/08/07, згідно з яким у результаті ДТП власнику автомобіля «ВАЗ 21101» завдано майнової шкоди в розмірі 21 603 грн 48 коп. (т. 1, а.с. 113-123);

-висновок судово-медичної експертизи від 03 липня 2007 року № 2080, відповідно до якого в результаті ДТП потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесне ушкодження у вигляді забійної рани обличчя, яке за своїм характером відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я (т. 1, а.с. 147-148);

-висновок судово-медичної експертизи від 05 жовтня 2007 року № 3268, відповідно до якого в результаті ДТП підсудний ОСОБА_1 о тримав тілесні ушкодження у вигляді садна лівого колінного суглобу та забою правого колінного суглобу, що викликало гемартроз суглобу і сіновіт правого колінного суглобу, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (т. 1, а.с. 150-151);

-висновок судово-медичної експертизи від 05 жовтня 2007 року № 3269, відповідно до якого в результаті ДТП потерпілий ОСОБА_5 о тримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому нижньої третини лівої плечевої кістки зі зміщенням уламків та забійної рани правого колінного суглобу, які за своїм характером відносяться відповідно до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я та легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я (т. 1, а.с. 153-154);

-висновок судово-медичної експертизи від 05 жовтня 2007 року № 3447, згідно з яким у результаті ДТП потерпілий ОСОБА_3 о тримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани обличчя та перелому таранної кістки праворуч, які за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (т. 1, а.с. 156-157);

-висновок судової автотехнічної експертизи від 25.10.2007 року № 58/27-436, відповідно до якого в заданій слідством дорожній обстановці водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України, а водій ОСОБА_1 - відповідно до вимог пп. 11.2, 11.3 ПДР України. За заданими слідством вихідними даними водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ 2121» під керуванням водія ОСОБА_1 . За заданими слідством вихідними даними водій ОСОБА_1 мав технічну можливість своїми односторонніми діями запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ 21101» під керуванням водія ОСОБА_3 , виконавши вимоги п. 11.3 ПДР України. За заданими слідством вихідними даними в діях водія ОСОБА_3 з керування автомобілем «ВАЗ 21101» невідповідності вимогам ПДР України не вбачається, а дії водія ОСОБА_1 з керування автомобілем «ВАЗ 2121» не відповідали вимогам вимог пп. 11.2, 11.3 ПДР України й невідповідність вимогам п. 11.3 ПДР України з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з настанням події ДТП (т. 1, а.с. 163-165);

-акт обстеження місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі, яка сталась 17.06.2007 року о 16.00 год. на шляху смт Авангард за участю автомобіля «ВАЗ 21101» під керуванням водія ОСОБА_3 , який допустив зіткнення автомобілем «ВАЗ 2121» під керуванням водія ОСОБА_1 , складний 20.06.2007 року о 16.00 год. комісією у складі начальника ВЖКГ Центрально-Міського РВК ОСОБА_10 та інспектора ОДР 3МВ ДАІ молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_14 . За змістом цього акта та наявною в ньому схемою ДТП указаною комісією було встановлено, що ширина земляного полотна - 10 метрів, ширина проїзної частини - 6,2 метрів, ширина узбіччя з правого боку «ВАЗ 2121» - 2,3 м, з лівого - 1,5 м, ширина смуги руху в кожному напрямку - 3,1 метра, покриття асфальтобетонне, дорожні знаки та розмітка відсутні, інтенсивність руху - 60 автомобілів на добу, протяжність обстеженого місця - 200 метрів, видимість проїзної частини складає 50 метрів, відстань від проїзної частини до дерев праворуч (по ходу руху автомобіля «ВАЗ 2121») - 2,3 метри (т. 1, а.с. 181);

Том № 2:

-протокол огляду ділянки автодороги с. Авангард від 05.12.2007 року, складений слідчим СВ Центрально-Міського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_8, за змістом якого, зокрема, на самому заокругленні ширина проїзної частини складає як до заокруглення, так і після нього, - 6,2 м. Однак у місці зіткнення на асфальтобетонному покритті мається наліт укатаного в асфальт щебеню й ширина чистого покриття в даному місці складає 4,1 м, а ширина вкатаного гравія - 2,1 м, далі мається узбіччя шириною 2,3 м, а далі - укіс з насадженими деревами. Довжина нанесення по ходу огляду до зіткнення складає 48,7 м, а після нього - 25,5 м (т. 2, а.с. 15-16);

-висновок повторної автотехнічної експертизи від 19 лютого 2008 року № 58/27-36, відповідно до якого в даній дорожній обстановці для забезпечення безпеки дорожнього руху водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України, а водій ОСОБА_1 - відповідно до вимог пп. 11.2, 11.3 ПДР України. За заданими слідством вихідними даними водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості в односторонньому порядку запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ 2121», а водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ 21101», виконавши в робочому режимі вимоги п. 11.3 ПДР України. У діях водія ОСОБА_3 з керування автомобілем «ВАЗ 21101» не вбачаєтьсяневідповідності вимогам ПДР України, які з технічної точки зору могли б знаходитись у причинному зв`язку з настанням події ДТП. У діях водія ОСОБА_1 з керування автомобілем «ВАЗ 2121» вбачається невідповідність пп. 11.2, 11.3 ПДР України й невідповідність його дій вимогам п. 11.3 ПДР України з технічної точки зору знаходилось у причинному зв`язку з настанням події ДТП (т. 2, а.с. 25-27);

- висновок додаткової автотехнічної експертизи від 25 вересня 2009 року № 58/27-255, відповідно до якого ширину проїзної частини дороги в місці ДТП слід вважати задану ширину - 6,2 м. У даній дорожній обстановці для забезпечення безпеки дорожнього руху водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пп. 11.2, 11.3 ПДР України, а водій ОСОБА_3 - відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України. Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ 21101», виконавши в робочому режимі вимоги п. 11.3 ПДР України, а водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості в односторонньому порядку запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ 2121». У діях водія ОСОБА_1 з керування автомобілем «ВАЗ 2121» вбачається невідповідність пп. 11.2, 11.3 ПДР України й невідповідність його дій вимогам п. 11.3 ПДР України з технічної точки зору знаходилось у причинному зв`язку з настанням події ДТП. У діях водія ОСОБА_3 з керування автомобілем «ВАЗ 21101» не вбачаєтьсяневідповідності вимогам ПДР України, які з технічної точки зору могли б знаходитись у причинному зв`язку з настанням події ДТП (т. 2, а.с. 50-52);

-протокол огляду місцевості від 27.03.2010 року, схема та фототаблиця до нього, складені слідчим СВ Центрально-Міського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області Бабалічем М.М. за участю спеціаліста-автотехніка ОСОБА_17 , згідно з яким у результаті огляду встановлено, що від місця зіткнення в обидві сторони були відміряні ділянки довжиною 150 м, кожна з яких були поділені на 10 відрізків довжиною 20 м та один 10 м. На кожному відміряному відрізку, в обидві сторони, ширина проїзної частини складає 6,2 м (вид покриття - асфальт). Від лівого краю проїзної частини (у напрямку асфальтного заводу) мається на асфальтному покритті нанос пилу та мілкого щебеню шириною до 2 м (т. 2, а.с. 65, 66, 67-71);

-висновок комплексної судової дорожньо-технічної та повторної судової автотехнічної експертизи від 29 червня 2010 року № 2941, за змістом якого паспорт автомобільної дороги та інша технічна документація на автомобільну дорогу в органах місцевого самоврядування відсутні. Відповідно до вимірювань, виготовлених на місці ДТП, ширина проїзної частини дороги складає 6,2 м. У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пп. 11.2, 11.3 ПДР України. Технічна можливість запобігти пригоді для водія ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог пп. 11.2, 11.3 ПДР України, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили йому виконати їх. Дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору не відповідали пп. 11.2, 11.3 ПДР України та знаходились у причинному зв`язку з настанням події ДТП. У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України, останній не мав технічної можливості запобігти пригоді, своєчасно застосувавши екстрене гальмування та виконавши вимоги п. 12.3 ПДР України. У діях водія ОСОБА_3 з керування автомобілем «ВАЗ 21101» не вбачаєтьсяневідповідності вимогам п. 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору могли б знаходитись у причинному зв`язку з настанням події ДТП (т. 2, а.с. 75-79).

Разом з тим за рештою безпосередньо досліджених судом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно з рапортом начальника Центрально-Міського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_18 від 17 червня 2007 року № 791 - 17.06.2007 року о 18.00 год. у м. Кривому Розі по сухому асфальтному покриттю при денному освітленні дороги, яка веде до с. Авангард з боку Кіровоградського шосе в напрямку цегляного заводу, ширина проїзної частини 4,1 м, рухався автомобіль «ВАЗ 21101», д/н НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який, не доїхавши 52 метри до будівлі тракторної бригади, виїхав на смугу зустрічного напрямку та здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2121», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . У результаті ДТП водій автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_3 та пасажири автомобіля «ВАЗ 2121» ОСОБА_6 і ОСОБА_5 отримали різні тілесні ушкодження й були госпіталізовані до 2-ої міської лікарні. На місце виїжджали: начальник РВ ОСОБА_18, СВ ОСОБА_8, СОГ у повному складі, заступник начальника 3-го МВДАІ Кучма (т. 1, а.с. 7).

Постановою слідчого СВ Центрально-Міського РВ КМУ ОСОБА_8 від 26 червня 2007 року про порушення кримінальної справи за ознаками ч. 1 ст. 286 КК України за фактом спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у результаті ДТП та прийняття її до свого провадження встановлено, що 17 червня 2007 року о 16.00 год. водій автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_3 допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2121» під керуванням ОСОБА_1 , чим спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження середньої тяжкості (т. 1, а.с. 1).

Також постановою слідчого СВ Центрально-Міського РВ КМУ ОСОБА_8 від 26 червня 2007 року міську лікарню № 2 визнано потерпілим у цій справі за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України (т. 1, а.с. 42).

Того ж дня постановою слідчого СВ Центрально-Міського РВ КМУ ОСОБА_8 від 26 червня 2007 року міську лікарню № 1 було визнано потерпілим у цій справі вже за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України (т. 1, а.с. 44).

Разом з тим постановою слідчого СВ Центрально-Міського РВ КМУ ОСОБА_8 від 02 липня 2007 року наразі підсудного ОСОБА_1 було визнано потерпілим у цій справі за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України (т. 1, а.с. 49).

Аналогічними постановами слідчого ОСОБА_8 були визнані потерпілими ОСОБА_6 і ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 51, 53).

При цьому постановою слідчого СВ Центрально-Міського РВ КМУ ОСОБА_8 від 05 липня 2007 року ОСОБА_3 було визнано потерпілим у цій справі вже за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України (т. 1, а.с. 55).

Крім того, згідно з висновком автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи від 02 березня 2015 року № 000193/1, проведеної ТОВ «Українські незалежні судові експертизи» за зверненням підсудного ОСОБА_1 , твердження про те, що проїзна частина дороги в місці ДТП має ширину 6,2 м, а автомобіль «ВАЗ 2121» виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем «ВАЗ 21101», не має жодного технічного обґрунтування та з технічної точки зору є хибним. Швидкість руху автомобіля «ВАЗ 21101» перед початком гальмування була рівною 91,2 ... 92,8 км/год. Під час виконання правого повороту радіусом 62,9 м вибрана водієм автомобіля «ВАЗ 21101» швидкість руху (91,2 ... 92,8 км/год.) не відповідала вимогам п. 12.1 ПДР України й була значно більшою за допустиму (граничну) швидкість руху на даному повороті за умови збереження стійкості руху (тобто руху без заносу), яка рівна для даних дорожніх умов 66,9 ...71,5 км/год. У даних дорожніх умовах водій автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пп. 11.3, 12.1, 12.3 ПДР України, а водій автомобіля «ВАЗ 2121» ОСОБА_1 - пп. 11.3, 12.3 ПДР України.У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам пп. 11.3, 12.1 ПДР України, які він вчинив самостійно й на них не впливали інші учасники руху, в тому числі і водій автомобіля «ВАЗ 2121» ОСОБА_1 . З технічної точки зору в діях останнього не вбачається невідповідності вимогам ПДР України, які б перебували в причинному зв`язку з цією ДТП. З технічної точки зору невідповідності дій водія автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_3 вимогам пп. 11.3, 12.1 ПДР України перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з цією ДТП (т. 5, а.с. 150-165).

Водночас за висновком комплексної комісійної судової автотехнічної експертизи від 31 травня 2016 року № 1-31/05 ширина дорожнього покриття в місці зіткнення є меншою за 6,2 м, а ширина проїзної частини дороги складає 4,1 м. Є всі підстави технічного характеру вважати ширину проїзної частини в місці ДТП рівною 4,1 м. Не має жодних підстав технічного характеру стверджувати, що ширина проїзної частини дороги в місці пригоди складає 6,2 м, а автомобіль «ВАЗ 2121» виїхав на смугу руху зустрічного транспорту, де зіткнувся з автомобілем «ВАЗ 21101», - ширина проїзної частини дороги в місці зіткнення складає 4,1 м. Швидкість руху автомобіля «ВАЗ 21110» перед початком гальмування була рівною 107,4 ... 108,0 км/год. Автомобіль «ВАЗ 21101», рухаючись з такою швидкістю на правому повороті, радіус якого був рівний 62,9 м, технічно не міг виконати даний поворот без заносу та перекидання. Водій автомобіля «ВАЗ 2121» ОСОБА_1 у даній дорожній ситуації не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21101». Водій автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_3 у даній дорожній ситуації, виконуючи вимоги пп. 11.3, 12.1 і 12.4 ПДР України, мав технічну можливість своїми односторонніми діями уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2121». У даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_3 повинен був керуватися вимогами пп. 11.3, 12.1, 12.4 ПДР України, а при виникненні небезпеки для руху - п. 12.3 ПДР України. Водій автомобіля «ВАЗ 2121» ОСОБА_1 у даній дорожній ситуації повинен був керуватися вимогами пп. 11.3, 12.4 ПДР України, а при виникненні небезпеки для руху - п. 12.3 ПДР України.У даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам пп. 11.3, 12.1, 12.4 ПДР України, які він вчинив одноосібно й на них своїми діями не впливали інші учасники руху, в тому числі і водій автомобіля «ВАЗ 2121» ОСОБА_1 . Дані невідповідності вимогам ПДР України в діях водія ОСОБА_3 з технічної точки зору перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з цією ДТП.З технічної точки зору в діях водія ОСОБА_1 не вбачається невідповідності вимогам ПДР України, які б перебували в причинному зв`язку з цією ДТП. У даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_3 , виїхавши на смугу руху зустрічного транспорту, своїми діями створив небезпечну ситуацію, в якій водій автомобіля «ВАЗ 2121» ОСОБА_1 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21101». З технічної точки зору причиною даної ДТП є невідповідності дій водія автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_3 вимогам пп. 11.3 і 12.1 ПДР України (т. 7, а.с. 55-82).

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні зібрані у справі докази, проаналізувавши надані учасниками справи показання, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням і з`ясувавшивсі обставини справи в їх сукупності в межах пред`явленого обвинувачення, суд дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення поза розумним сумнівом порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху в даній дорожній ситуації, виходячи з такого.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України в рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Частиною 2 ст. 15 КПК України 1960 року визначено, що ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України 1960 року обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії»).

У справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ст. 286 КК України, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв`язку.

Така кримінально-правова оцінка діяння, передбаченого ст. 286 КК України, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17.

У випадку дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, необхідно встановити причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 372/2613/18).

Кримінальна відповідальність водія за ст. 286 КК України виключається, якщо інший водій допустив порушення ПДР, яке перебуває у причинному зв`язку з наслідками, що настали, а також якщо дорожня обстановка давала підстави водію розраховувати на додержання правил іншим водієм (постанова Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 632/313/16-к).

При вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було й установлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.

Таким чином, для кваліфікації дій особи за ст. 286 КК України судам слід виходити не лише з висновків експертів, в яких встановлено наявність причинного зв`язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування з огляду на особливості складу цього злочину (постанова ВС від 24 березня 2020 року у справі № 130/720/17).

За сформульованим обвинуваченням за ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_1 у вину ставиться порушення вимог пунктів 1.5, 2.3б, 10.1, 11.2, 11.3 ПДР України, з яких невиконання ним вимог пунктів 11.2, 11.3. ПДР України знаходиться в прямому причинному зв`язку з цією ДТП.

У судовому засіданні встановлено, що 17 червня 2007 року о 16.00 год. поблизу тракторної бригади в селищі Авангард на горизонтальному заокругленні ділянки дороги з асфальтобетонним покриттям сталась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля «ВАЗ 21101» під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «ВАЗ 2121» під керуванням водія ОСОБА_1 , у результаті якої обидва водії та пасажир автомобіля «ВАЗ 2121» ОСОБА_5 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, пасажир автомобіля «ВАЗ 2121» ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження.

За твердженням обвинувачення водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2121» зі швидкістю 20 км/год., виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21101» під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в протилежному напрямку зі швидкістю 60 км/год.

Такий висновок органу досудового слідства ґрунтується на тому, що ширина проїзної частини дороги в місці ДТП складає 6,2 м.

При цьому підсудний ОСОБА_1 дану обставину категорично заперечував та стверджував, що дійсна ширина проїзної частини дороги безпосередньо в місці зіткнення складає 4,1 м. Разом з тим підсудний наполягав на тому, що автомобіль «ВАЗ 21101» рухався зі значно більшою швидкістю ніж установлено слідством, а саме близько 100 км/год., і керував ним не ОСОБА_3 , а власник цього автомобіля - ОСОБА_7 , який до того ж перебував у стані алкогольного сп`яніння та одразу після зіткнення залишив місце ДТП разом з іншим невстановленим пасажиром його автомобіля.

За матеріалами справи судом установлено, що в первинному протоколі огляду місця ДТП від 17.06.2007 року, який був складений слідчим ОСОБА_15 безпосередньо на місці ДТП, зафіксовано ширину дорожнього покриття в двох напрямках - 4,1 м, але при цьому в протоколі відсутні окремо передбачені бланком такого протоколу відомості про кількість смуг для руху в кожному напрямку, їх ширину та розмітку на проїзній частині, а також опис, що саме прилягає до проїзної частини праворуч і ліворуч, які є істотними обставинами для даної справи та повинні бути зазначені в указаному протоколі огляду на виконання вимог ст. ст. 85, 195 КПК України 1960 року.

Водночас в аналогічному протоколі огляду місця ДТП від 17.06.2007 року, який був складений слідчим уже згодом за місцем роботи, вказано іншу загальну ширину дорожнього покриття в двох напрямках - 6,2 м.

При цьому в обох схемах до вказаних протоколів огляду ширина дорожнього покриття зазначена - 4,1 м та окремо позначено ширину нальоту гравію - 2,1 м і жодна з цих схем не містить схематичного відображення й відповідного показника загальної ширини дорожнього покриття - 6,2 м.

У даному контексті суд зауважує, що огляд місця події у справах даної категорії є одним з найбільш важливих способів збирання доказів. Проведений вчасно, кваліфіковано й ретельно огляд місця ДТП дає змогу встановити дані та одержати відомості, що мають значення для справи, слугує гарантом успішного та об`єктивного розслідування злочину.

Огляд місця ДТП - це початкова та невідкладна слідча дія, спрямована на дослідження території, де відбулася подія, що має ознаки злочину, або настав її результат, зміст якої утворює комплекс пізнавально-посвідчувальних операцій, що включають пошук, виявлення, закріплення, вилучення, дослідження, перевірку та оцінку слідів злочину та інших речових доказів. Правильність складання протоколу огляду місця події має важливе значення для подальшого відтворення подій дорожньо-транспортної пригоди та носить інформативний характер для проведення подальших експертиз у кримінальному провадженні(постанова Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 175/777/15).

З огляду на наведене суд вважає, що сама по собі наявність у справі двох протоколів одного огляду місця ДТП і двох схем до них, які суттєво різняться за своїм змістом (як протоколи, так і схеми), викликає обґрунтований сумнів в об`єктивності та повноті досудового слідства.

Крім того, проаналізувавши вказані докази обвинувачення й давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про невідповідність таких протоколів огляду та схем до них вимогам КПК України 1960 року через установлені порушення при оформленні цих процесуальних документів, а також неповні та суперечливі відомості за їх змістом, у зв`язку з чим вони не можуть бути визнані належними та допустимими доказами винуватості підсудного.

Водночас решта наявних у справі доказів, здобутих органом досудового слідства стосовно дійсної ширини проїзної частини дороги в місці ДТП саме 6,2 м, також оцінюються судом критично й достовірно таку обставину не підтверджують, оскільки під час судового розгляду було встановлено, що акт обстеження місця скоєння ДТП від 20.06.2007 року був складений за відсутності одного з двох членів комісії - ОСОБА_10 , який фактично на місце пригоди не виїжджав та участі у відповідному обстеженні не брав. При цьому обидва підписанти вказаного акта - члени комісії ОСОБА_10 і ОСОБА_14 , після ознайомлення в судовому засіданні зі змістом акта, - заперечували наявність своїх підписів в цьому акті, тому він не може вважатися допустимим доказом.

Разом з тим протокол огляду слідчим ділянки автодороги с. Авангард від 15 грудня 2017 року містить неоднозначні й суперечливі відомості стосовно наявності в місці зіткнення чистого асфальтного покриття шириною 4,1 м та нальоту гравію шириною 2,1 м, в якому слідчим не вказано про встановлену ним загальну ширину проїзної частини дороги безпосередньо в місці зіткнення - 6,2 м, а навпаки це поставлено під сумнів з огляду на чітко вказану ним таку ширину, але до і після заокруглення. Отже, даний протокол огляду також беззаперечно не підтверджує спірну ширину проїзної частини дороги в місці ДТП, як і протокол огляду місцевості від 27.03.2010 року, в якому вказано про наявність на асфальтному покритті шириною 6,2 м наносу пилу та щебеню шириною до 2 м, що фактично приховував асфальтне покриття проїзної частини в місці зіткнення (за його наявності) та візуально мав вигляд узбіччя.

Будь-яких інших переконливих доказів на підтвердження дійсної ширини проїзної частини дороги з асфальтним покриттям безпосередньо в місці ДТП саме 6,2 м матеріали справи не містять.

При цьому суд бере до уваги показаннями підсудного ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 , за якими фактично обидва водії сприймали та вважали проїзною частиною дороги саме асфальтоване її покриття, яке вони й використовували для руху керованих ними транспортних засобів, а решту - узбіччям з насипом гравію, яке періодично використовувалось водіями для руху лише за потреби, що не зобов`язувало водія ОСОБА_1 рухатись саме цим узбіччям, а тим більш якнайближче до його правого краю.

За таких обставин надані стороною обвинувачення висновки автотехнічних експертиз, за якими технічна можливість водія автомобіля «ВАЗ 2121» ОСОБА_1 уникнути зіткнення залежала від виконання ним вимог пп. 11.2 і 11.3 ПДР України, а інший учасник пригоди - водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти ДТП, не можна визнати належними доказами вини підсудного за висунутим обвинуваченням, оскільки вихідні дані для проведення таких досліджень мали необ`єктивний та хибний характер, які не підтвердженні беззаперечними доказами, а саме наявності в місці зіткнення проїзної частини з асфальтним покриттям з дійсно видимою (візуально прийнятною всіма учасниками дорожнього руху) шириною 6,2 м.

Таким чином, судом не встановлено в діях водія ОСОБА_1 як порушень пунктів 11.2, 11.3, так і пунктів 1.5, 2.3б, 10.1 Правил дорожнього руху України.

При цьому суд враховує діаметрально протилежні висновки експертиз, проведених у справі, залежно від даних щодо ширини проїзної частини дороги в місці зіткнення (6,2 м і 4,1 м), які застосовувались під час експертних досліджень.

Доводи прокурора про недопустимість висновку експертизи ТОВ «Українські незалежні судові експертизи» від 02 березня 2015 року № 000193/1 як проведеної з порушенням вимог ст. 310 КПК України 1960 року в певній мірі є слушними, але викладені в цьому висновку думки експертів не можуть бути залишені поза увагою суду та мають бути враховані в сукупності з іншими зібраними в справі доказами з метою забезпечення дотримання принципу змагальності сторін та справедливого, всебічного й об`єктивного розгляду всіх обставин справи, зважаючи на неможливість реалізувати підсудним своє право подати такий доказ іншим шляхом через неодноразові відмови в задоволенні його клопотань про призначення відповідної експертизи за іншими, ніж задані слідством, вихідними даними.

З огляду на наведене суд також не бере до уваги твердження прокурора про недопустимість висновку експертизи від 31 травня 2016 року № 1-31/05 через наявність в ньому посилання на попередній висновок від 02 березня 2015 року № 000193/1, який отриманий з порушенням процесуального закону.

У контексті наведених прокурором аргументів суд зауважує, що кожний висновок експертизи, з наявних у справі, є лише одним із доказів, який оцінюється в сукупності з рештою зібраних доказів і не має для суду наперед установленої сили, а також не є доказом винуватості ОСОБА_1 , оскільки встановлення наявності чи відсутності вини є компетенцією суду, а не експерта.

Отже, сукупність зібраних стороною обвинувачення доказів не доводить вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки пред`явлене обвинувачення ґрунтується на припущеннях і є достатньо сумнівним, що не відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Крім того, підставами для розумного сумніву у винуватості підсудного є також поведінка учасників цієї ДТП та первісна кваліфікація слідством дій обох водій.

Суд враховує конкретні дії водіїв та відповідність їх вимогам ПДР України за даних дорожніх умов і обстановки, які призвели до цієї ДТП, а також наявність об`єктивної можливості в кожного з них запобігти такому зіткненню шляхом вжиття конкретних заходів, а саме зупинення ОСОБА_1 керованого ним автомобіля після виявлення перешкоди для руху та недостатність вжитого ОСОБА_3 екстреного гальмування для здійснення будь-якого маневру або зупинки його транспортного засобу через обрану ним швидкість руху, яку за даних конкретних дорожніх умов очевидно не можна визнати безпечною. Натомість підсудний як учасник дорожнього руху, в свою чергу, правомірно розраховував, що відповідно до положень п. 1.4 ПДР й інші учасники будуть виконувати ці Правила.

Також суд бере до уваги, що підсудний ОСОБА_1 на вимогу працівників міліції пройшов медичний огляд на стан сп`яніння, що підтверджується відповідним протокол медичного огляду від 17 червня 2007 року № 1729, згідно з яким на момент ДТП останній був тверезий (т. 1, а.с. 31).

При цьому за рапортом працівника міліції від 20.06.2007 року водій автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_3 огляд на стан сп`яніння не пройшов, посилаючись на перебування в 2-й міській лікарні (т. 1, а.с. 8). Водночас згідно з довідками комунального підприємства «Міська клінічна лікарня № 2» від 17.06.2007 року, від 18.06.2007 року та від 29.08.2007 року ОСОБА_3 від госпіталізації відмовився та йому було рекомендовано лікування в травматологічному відділенні за місцем мешкання (т. 1, а.с. 35, 159, 160), що розцінюється судом як ухилення останнього від огляду для встановлення наявності чи відсутності обставин перебування його в стані сп`яніння під час дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим суд зважає на сталу позицію ОСОБА_1 про іншу версію даної пригоди та його послідовні й узгоджені між собою показання протягом всього судового розгляду, а також відсутність розбіжностей з показаннями пасажирів його автомобіля, які до моменту зіткнення також стежили за дорожньою обстановкою та підтвердили неочікувану появу іншого автомобіля на великій швидкості, миттєвість зіткнення за лічені секунди й відсутність у підсудного можливості за такий проміжок часу вжити будь-яких дієвих заходів для запобігання зіткненню. Натомість поступова зміна показань потерпілим ОСОБА_3 кожного наступного допиту (зокрема, стосовно швидкості руху керованого ним автомобіля, його розташування на дорозі до та після зіткнення, причин заносу, його поведінки одразу після зіткнення, причин керування ним автомобілем та обставин перебування в ньому власника автомобіля) та суперечливі показання потерпілого ОСОБА_7 щодо його поведінки одразу після зіткнення й у подальшому, а також відсутність в останніх жодних претензій до підсудного, викликають обґрунтований сумнів у достовірності їхніх показань і правильності встановлених стороною обвинувачення дійсних обставин цієї пригоди.

Водночас суд не може залишити поза увагою повідомлену підсудним ОСОБА_1 версію обставин цієї ДТП, а саме керування автомобілем «ВАЗ 21101» під час зіткнення його власником ОСОБА_7 , який у той час перебував у стані алкогольного сп`яніння, і необ`єктівність досудового слідства через знайомство останнього зі слідчим, ймовірність якої за матеріалами справи та встановленими обставинами очевидно не виключається з огляду на суперечливі показання потерпілого ОСОБА_7 про його поведінку після ДТП, відсутність останнього під час оформлення матеріалів пригоди за участю належного йому автомобіля та неможливість пояснити пошкодження лобового скла в його автомобілі з пасажирської сторони, а також на численні оскарження підсудним дій слідчого під час розслідування. При цьому прокурором таку версію підсудного під час судового розгляду не спростовано.

Отже, об`єктивно встановлені в судовому засіданні дійсні обставини цієї ДТП свідчать про те, що підсудний ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ 21101» шляхом вжиття інших дієвих заходів, окрім застосованого ним гальмування й зупинки керованого ним транспортного засобу до моменту зіткнення.

Підсумовуючи викладене, сукупність наведених вище обставин не дає суду достатніх підстав безсумнівно стверджувати про винуватість ОСОБА_1 у цій дорожньо-транспортній пригоди та її наслідках.

З огляду на наведене, оцінивши зібрані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов переконливого висновку про недоведеність наявності в діянні підсудного ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Частиною 4 ст. 327 КПК України 1960 року передбачено, що виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

За встановлених обставин суд вважає за необхідне постановити виправдувальний вирок, яким визнати ОСОБА_1 невинним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та виправдати його у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину.

Цивільний позов у кримінальній справі не пред`явлено.

Арешт, накладений на все належне ОСОБА_1 майно, у тому числі на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 198) та автомобіль марки «ВАЗ 21051», 1987 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (т. 1, а.с.196), - підлягає скасуванню.

Питання про речові докази необхідно вирішити за правилами ст. 81 КПК України 1960 року.

Питання про судові витрати вирішити з додержанням правил ст. 93 КПК України 1960 року.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд слід скасувати на підставі ст. 343 КПК України 1960 року (т. 1, а.с. 182; т. 2, а.с. 85, 86).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 327-335, 343, 344 КПК України 1960 року, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинниму пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та по суду виправдати.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.

Арешт, накладений постановою слідчого від 06 листопада 2007 року на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 214), - скасувати.

Речові докази, а саме:

- автомобіль марки «ВАЗ-21101, державний номер НОМЕР_2 , - вважати повернутим власнику ОСОБА_7 згідно з його розпискою від 05 липня 2007 року (т. 1, а.с. 41);

- автомобіль марки «ВАЗ 2121», державний номер НОМЕР_1 , - вважати повернутим законному володільцю ОСОБА_1 згідно з його розпискою від 02.07.2007 року (т. 1, а.с. 41);

- решту речових доказів і документів - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Копію вироку вручити виправданому в триденний строк після проголошення вироку.

Суддя Ю.В. Онопченко