Рішення № 102399036, 02.12.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2021 Справа №607/11976/21

02 грудня 2021 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- при секретарі судового засідання Скали В.І.

- сторони в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Великолуцької сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частину будинковолодіння за АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку під літерою «А» загальною площею 44,6 кв.м., з підвалом та сходами, хліва та огорожі, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вимог позивач вказала, що спірний житловий будинок належав до суспільної групи колгоспний двір, членами якого були ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відтак, кожному з них належить по 1/3 частині спірного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина за законом, в тому числі на належну йому 1/3 частину спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вона та її мати ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Відтак, після смерті ОСОБА_3 вони успадкували належну йому 1/3 частину спірного житлового будинку по 1/6 частини кожна. Дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2020 року визнано за нею право власності на Ѕ частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою «А» загальною площею 44,6 кв.м., з підвалом та сходами, хліва та огорожі, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою державного нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на належну останньому частку спірного житлового будинку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, замінено первісного відповідача Великолуцьку сільську раду на належного - Великоберезовицьку селищну раду Тернопільського району Тернопільської області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, хоча про час та місце була повідомлена у встановленому законом порядку. Попередньо подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити. Позивач була присутня у попередньому судовому засіданні, позов підтримала.

Представник Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце була повідомлена у встановленому законом порядку. Попередньо подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_1 , батьками якої зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

29 березня 1984 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».

18 червня 1994 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_1 », що встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2020 року.

15 березня 2006 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 15 березня 2006 року.

Згідно довідки за №35 від 22 січня 2020 року, виданої Великолуцькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області вбачається, що станом на 15 квітня 1991 року будинковолодіння по АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи господарства - колгоспний двір. Станом на 15 квітня 1991 року членами двору були ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_2 - дочка. Вказаний факт також підтверджується даними погосподарських книг.

Як вбачається з інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна за №681 від 31 травня 2021 року, виданої Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 16 травня 1991 року та записаного в реєстрову книгу за №1 за реєстровим №8.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що спірне будинковолодіння належало до суспільної групи «колгоспний двір», членами якого були ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_2 - дочка.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності всіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відтак, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 належало по 1/3 частині спірного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 29 жовтня 1994 року, виданим Великолуцької сільської ради Тернопільського районного бюро ЗАГС, актовий запис №11.

Після його смерті відкрилася спадщина за законом на належне йому майно, у тому числі на 1/3 частину спірного житлового будинку.

Як вбачається з довідки за №581 від 19 жовтня 2021 року, виданої Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_4 - дружина та ОСОБА_1 - дочка.

Як слідує з довідки за №665, виданої Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, станом на 28 квітня 1994 року ОСОБА_3 був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Після його смерті в управління спадковим майном вступила його дочка ОСОБА_1

04 квітня 1996 року Тернопільською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за №107 після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_4 від 04 квітня 1996 року про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Як слідує із заяви ОСОБА_2 від 20 жовтня 2021 року, посвідченої старостою села Сошників виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області Тригуб І.І. , ОСОБА_2 зазначила, що не має наміру успадковувати майно після смерті батьків, за оформленням спадщини не зверталася.

Як вбачається з виписки із погосподарської книги за №349 від 09 листопада 2020 року, згідно погосподарських книг за №10 від 1991-1995 років, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вибула із домогосподарства по АДРЕСА_1 04 вересня 1991 року в м. Луцьк на навчання і по даній адресі більше зареєстрована не була.

Таким чином, встановлено, що єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Крім цього, ОСОБА_4 частково оформила спадкові права після смерті ОСОБА_3 отримавши 04 квітня 1996 року свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад. Судом не встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину у встановленому законом порядку після смерті батька.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 23 березня 2017 року, виданим Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №418.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2020 року за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою «А» загальною площею 44,6 кв.м., з підвалом та сходами, хліва та огорожі, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. від 24 жовтня 2019 року за №1183/02-31, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належність майна спадкодавцю.

З технічного паспорта на житловий будинок за АДРЕСА_1 від 01 жовтня 2019 року, виданого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації встановлено, що загальна площа житлового будинку становить 44,6 кв.м., житлова - 33,6 кв.м.

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до вимог п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України застовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи те, що спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 була фактично прийнята спадкоємцями, застосовуванню підлягають правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

В силу вимог ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спірне будинковолодіння згідно погосподарських книг числиться як колгоспний двір, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_2 - дочка.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відтак, кожному члену ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 належало по 1/3 його частині.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за законом на належну йому 1/3 частину спірного житлового будинку. Спадщину прийняла позивач та ОСОБА_4 , шляхом фактично вступу в управління спадковим майном, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 успадкували належну йому 1/3 частину спірного житлового будинку по 1/6 частині кожна.

ОСОБА_2 спадщину після смерті батька не прийняла. Вказаний факт також підтверджується її письмовою заявою від 20 жовтня 2021 року.

Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок у нотаріуса позивач не може, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

За змістом вимог ст. 12 ЗУ «Про власність» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), основою створення власності є праця громадян та громадянин набуває право власності на майно з підстав, не заборонених законом, або отримує в результаті спадщини або здійснення інших угод.

Згідно з вимогами ст. 49 ЗУ «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Відповідно до вимог ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування», державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, шляхом визнання за позивачем права власності на 1/6 частину будинковолодіння за АДРЕСА_1 , який складає із житлового будинку під літерою «А» загальною площею 44,6 кв.м., з підвалом та сходами, хліва та огорожі, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 392, 1218, 1233, 1236, 1268-1270 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину будинковолодіння за АДРЕСА_1 , який складає із житлового будинку під літерою «А» загальною площею 44,6 кв.м., з підвалом та сходами, хліва та огорожі, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Відповідачі: Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопілської області, вул. Ст. Бандери, 26, смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ - 04393462;

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 02 грудня 2021 року.

Головуюча І.М. Черніцька