Ухвала суду № 102398868, 04.01.2022, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1818/21

04.01.2022

2-з/328/1/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2022 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Андрущенка О.Ю., за участю секретаря судового засідання Гончарук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

До Токмацького районного суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 328/1818/21 за позовом ОСОБА_2 (позивач 1) та ОСОБА_1 (позивач 2) до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_1 є членом селянського фермерського господарства «Клиновий», ідентифікаційний номер у Єдиному державному реєстрі 20512653, місцезнаходження: с. Виноградне, Токмацький район, Запорізька область, яке заснував та очолив за своє життя рідний дідусь ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Згідно із заповітом ОСОБА_4 від 06.06.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Харченко Ю.Г., усе своє майно він заповів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у рівних частках кожному, тобто по 50 %.

З метою попередження можливості несумлінних дій ОСОБА_2 та/чи інших осіб в подальшому, спрямованих на зменшення спадкової маси, що може істотно вплинути на інтереси ОСОБА_1 як спадкоємця, заявниця просить забезпечити свої позовні вимоги шляхом накладання арешту на майно, заборони відчуження майна та заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, а саме господарських, меліоративних та інших споруд СФГ «Клиновий», код ЄДРПОУ 22148772, а також шляхом накладання арешту на майно заборони відчуження майна та заборони суб`єктам державної реєстрації прав на рухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів рухомого майна СФГ «Клиновий» », код ЄДРПОУ 22148772, яке зареєстроване територіальними сервісними центрами МВС України та управлінням Держпродспоживслужби, а саме сільськогосподарську та іншу техніку та обладнання, транспортні засоби, зокрема, але не виключно:

- ГКБ 8350, причіп 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- автомобіль RENO DUSTER, 2015 року випуску, об`єм двигуна 1461 см.куб., державний номерний знак НОМЕР_3 ;

- автомобіль RENO SANDERO, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1461 см.куб., державний номерний знак НОМЕР_4 .

Пропозиції заявниці щодо зустрічного забезпечення відсутні.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, приходить до наступних висновків.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З огляду на викладене, розгляд заяви не фіксується звукозаписувальним пристроєм.

Згідно п.1 та 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Згідно п.2 та 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ , напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities ІНФОРМАЦІЯ_1 appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).

При розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача, на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Згідно роз`яснень даних в п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 березня 2019 року у справі N 824/239/2018.

Суд звертає увагу на те, що положенням ЦПК України не передбачено можливість накладення арешту на майно, яке не належить відповідачу.

В даному випадку майно, на яке просить накласти арешт заявниця, належить не відповідачу у справі ОСОБА_3 , а СФГ «Клиновий» не є відповідачем.

Заявницею не зазначено достатніх обставин, які б свідчили про реальність можливого відчуження майна СФГ «Клиновий», що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу що позовна заява подана 07.07.2021 року, а заява про забезпечення позову подана 30.12.2021 року. При цьому, заявницею не зазначено про нові обставини, які не були наявні під час подання позову та які з`явилися після подання позову.

Таким чином, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 328/1818/21 за позовом ОСОБА_2 (позивач 1) та ОСОБА_1 (позивач 2) до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її отримання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя