Рішення № 102398370, 04.01.2022, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"04" січня 2022 р.

Справа №642/8260/21

Провадження № 2/642/46/ 22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 січня 2022 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого- судді - Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря- Нікіфорової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІ ФІНАНС» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

3-і особи - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко Іван Андрійович,

встановив:

Позивачка через свого представника адвоката Калініна С.К. 29 листопада 2021 року звернулась до суду з позовом до відповідача, просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 12.06.2021 №87977, про стягнення з неї - ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДОРІ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 31 673, 50 грн. Одночасно просить стягнути понесені витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 грн. та оплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 908 грн. та заяви про забезпечення позову у сумі 454 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 30 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 7 грудня 2021 року заяву позивачки про забезпечення позову задоволено, зупинене стягнення у виконавчому провадженні № 66675680 на підставі вказаного виконавчого напису.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки послався на те, що правові підстави для вчинення вказаного виконавчого напису відсутні, виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», за відсутності оригіналу нотаріально посвідченого договору та доказів безспірності заборгованості. Позивач не підписував кредитний договір з ТОВ «ІНФІНАНС», на який посилається приватний нотаріус у виконавчому написі.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, представник подав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача та 3-і особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Відзив на позов відповідач не надав. Пояснень 3-і особи не надали. Приватний виконавець Подолянко І.А. подав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності. Копію ухвали про відкриття провадження з копіями доданих документів відповідач ТОВ «ДОРІ ФІНАНС» отримав 3 грудня 2021 року, про що свідчить поштове повідомлення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та правовідносини сторін, суд відповідно до ст. 223 ЦПК України вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів, у відсутності нез`явившихся учасників справи.

Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та правовідносини сторін.

З матеріалів справи вбачається, що приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинила 12.06.2021 виконавчий напис №87977, про стягнення на користь ТОВ «ДОРІ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 30 673, 50 грн. та 1 000 грн.- плати за вчинення виконавчого напису, з ОСОБА_1 - боржника за Кредитним договором 0996209195 від 25.05.2019, укладеним з ТОВ «ІНФІНАНС», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення Прав Вимоги за кредитним договором №1 від 05.02.2021 є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитним договором №1/1 від 04.06.2021 є ТОВ «ДОРІ ФІНВАНС».

Як зазначено в виконавчому напису, заборгованість у сумі 30 675, 50 грн. складається з простроченої суми заборгованості за сумою кредиту - 2 600,00 грн., несплаченим відсоткам за користування кредитом -28 073,50 грн., прострочена заборгованості за комісією становить 0 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту комісією, несплаченим відсоткам, штрафами та пенею становить 0 грн.

В обґрунтування вчинення вказаного виконавчого напису приватний нотаріус послався на ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підстави виконавчих написів нотаріусів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

На виконання вказаного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Подолянко І.А. відкрив виконавче провадження № 66675680 від 02.09.2021

Суд, оцінивши надані докази у їх сукупності, приходить до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора -заставодержателя вважається безспірною.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до п. 3.1, 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальній дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в раї порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Ні третьою особою - приватним нотаріусом, ні відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження безспірності заборгованості позивачки перед відповідачем, наявності нотаріально посвідченого кредитного договору, як і не надано доказів на підтвердження виникнення у відповідача права вимоги до позивачки.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Відтак вказана норма «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та на яку посилається у нотаріальному напис приватний нотаріус, застосуванню не підлягає, оскільки була визнана незаконною та нечинною.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Згідно з правовим висновком, викладеним в Постанові Велика Палата Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що сума боргу, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, яка розрахована відповідачем на дату звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, не може бути визнана безспірною, виконавчий напис вчинено за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору.

Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Відповідно до ч.3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, наявні правові підстави для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Розглядаючи вимоги про відшкодування судових витрат суд виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2021 ОСОБА_1 уклала з адвокатським бюро «Калінін і Партнери» договір № б\н21 про надання правової допомоги щодо визнання виконавчого напису №87977, вчиненого 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. , про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДОРІ ФІНАНС» заборгованості, на підставі якого відкрито виконавче провадження № № 66675680 від 02.09.2021.

Пунктом 3.2. визначено, що розмір гонорару визначається у Додатках до договору.

Згідно з Додатком №1 до договору розмір гонорару за вказаним договором визначено у сумі 5 000 грн.

Відповідно до Акту виконаних за вказаним договором від 25.11.2021, вказані послуги надані в повному обсязі, загальна вартість вказаних послуг становить 5 000 грн.

Згідно з вказаним Актом надані такі послуги: усна консультація з вивченням документів - 500 грн. - 1 год. 30 хвил., складання адвокатського запиту приватному виконавцю - 1 год. 30 хвил. - 500 грн., аналіз та узагальнення практики Верховного суду - 1 год. 30 хвил. - 500, 00 грн., складання, оформлення (друк, посвідчення копій для суду та учасників справи) , подання позовної заяви - 2 500 грн. - 4 години, складання клопотання про витребування доказів - 500 грн- 1 год., складання заяви про забезпечення позову- 500 грн. - 1 год.

Відповідно до меморіального ордеру від 10.11.20215000 грн. на рахунок Адвокатського бюро «Калінін і партнери» за вказаним договором № б\Н від 31.10.2021 перераховано 5 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України п ри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України в итрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Копію ухвали про відкриття провадження з копіями доданих документів відповідач ТОВ «ДОРІ ФІНАНС» отримав 3 грудня 2021 року, про що свідчить поштове повідомлення.

Відзив на позов у встановлений судом строк відповідач не надав.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідач не надав, доказів неспівмірності вказаних витрат складності справи та наданим послугам, часу, витраченому адвокатом на надання послуг, їх обсягу, ціні позову та значенню справи для сторони, як це передбачено ч.6 ст. 137 ЦПК України, не надав, тому правові підстави для зменшення вказаних витрат судом відсутні.

Таким чином, заява про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України суд при вирішенні питання розподілу судових витрат присуджує стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 908,00 грн. за подачу позовної заяви згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", а також в розмірі 454,00 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, а всього у сумі 1 362,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-4, 89, 133, 137, 141, 259, 265, 263-265, 272, 274-279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №87977, вчинений 12.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. , про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДОРІ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 31 673, 50 грн. (тридцять одна тисяча шістсот сімдесят три гривні 50 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 44353633, м. Київ,02094, вул. Хоткевича Гната, 5, офіс 202) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 5 000 грн. та судовий збір в розмірі 1 362 грн. 00 коп. а всього 6 362 грн. 00 коп. (шість тисяч триста шістдесят дві грн. 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 4 січня 2022 року.

Суддя - Л.Л. Шрамко