Рішення № 102396531, 01.12.2021, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1426/21

провадження №2-о/457/32/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Мазурик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Великолепетинський районний ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та Дубровицький ВДРАЦС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Великолепетинський районний ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та Дубровицький ВДРАЦС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

У своїй заяві просить встановити факти, що мають юридичне значення, а саме: встановити юридичний факт неправильності (неповноти) запису про народження ОСОБА_1 № 89 від 04 червня 1956 року в частині запису національності його батька ОСОБА_2 як «українець» замість «поляк»; зобов`язати Великолепетинський районний ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Херсонській областівнести зміни до актового запису № 89 про народження ОСОБА_1 від 04 червня 1956 року у частині запису національності його батька ОСОБА_2 , зазначивши «поляк» замість «українець»; встановити юридичний факт неправильності (неповноти) запису про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 № 3 від 13 травня 1953 року в частині запису національності ОСОБА_2 як «поляк» замість «українець» та в частині запису національності ОСОБА_3 «українка» залишити без змін; зобов`язати Дубровицький ВДРАЦС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)внести зміни до актового запису № 3 про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13 травня 1953 року в частині запису національності ОСОБА_2 , зазначивши «поляк» замість «українець» та в частині запису національності ОСОБА_3 «українка» залишити без змін.

Заява мотивована тим, що він виховувався відповідно до польських традицій, сповідує римо-католицьку віру, підтримує стосунки зі своїми родичами - поляками, святкує польські свята та вважає себе поляком. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився його батько - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 одружилися його дідусь та бабуся ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відомості про національність його батька ОСОБА_1 та його дідуся ОСОБА_2 внесені у свідоцтво про народження та у свідоцтво про шлюб не відповідають дійсності, адже його батько та батько його батька були уродженими поляками. Зазначення національності батька як «українець» у його свідоцтві про народження та у свідоцтві шлюб його дідуся та бабусі може бути як помилкою державного органу, так і свідомим вибором дідуся, які, боячись переслідувань за національною ознакою, приховували своє польське коріння. Сім`я по батькові мала польське коріння, але у зв`язку з політикою радянської влади цей факт ніколи не афішувався.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просив проводити розгляд заяви у його відсутності, заяву підтримує з наведених у ній підстав та просить задовольнити його вимоги.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що вимоги заяви є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно п.5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено можливість встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ч. 1 ст. 315 ЦПК України і не є вичерпним. Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до загальних правил даної категорії справ, вбачається, що факт який підлягає встановленню повинен мати юридичне значення, тобто від нього має залежати виникнення, зміна або припинення особистих прав громадянина.

Відповідно до ч. 2 ст. 269 ЦК України - особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

Право на національну ідентифікацію віднесено до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Статтею 300 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на індивідуальність і має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду та віросповідання. Тож в силу прямих вимог закону, заявлена вимога не містить в собі спору про право. У відповідності ст. 3 Закону України «Про національні меншини в Україні» до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» до національних меншин в Україні, громадяни України мають право обирати та відновлювати свою національність. Примушення громадян в будь якій формі до відмови від своєї національності не допускаються.

На сьогодні встановити відповідний факт, окрім як в судовому порядку, не видається можливим з огляду на те, що чинним законодавством України не передбачений порядок зміни чи встановлення факту реєстрації національності відділами РАЦС, що підтверджується листом Міністерством юстиції № В-350-35 від 13 липня 1999 року. Згідно з вказаним листом зміна національності чинним законодавством не передбачена, оскільки Указ Президента України від 31 грудня 1991 р. "Про порядок зміни громадянами України національності" втратив чинність згідно з Указом Президента України від 27.01.1999 року № 70/99.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 15 грудня 1988 року Розилюксембургською сільською радою Широківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 15 грудня 1988 року Розилюксембургською сільською радою Широківського району Дніпропетровської області складено актовий запис № 41. Батьком дитини вказано ОСОБА_5 , національність якого зазначена як «українець».

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великолепетинського районного управління юстиції Херсонської області 10 листопада 2021 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 04 червня 1956 року Широківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено актовий запис № 89. Батьками дитини вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , національність яких не зазначено.

13 травня 1953 року одружилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що Дубровицьким ВДРАЦС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) складено актовий запис № 3, а також видано свідоцтво про шлюб. Національність нареченого ОСОБА_2 вказана як «українець», а національність нареченої ОСОБА_3 - «українка».

Крім цього, відповідно до довідки, виданої костелом св. Йоана Непомуцького і Євхаристійного Дива у м. Дубно, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали шлюб 13 травня 1953 року у місцевості Дубно Рівненської області. Зазначена обставина також підтверджується архівною довідкою № 367/20 від 14 липня 2020 року, виданою Державним архівом Рівненської області Рівненської обласної державної адміністрації, згідно з якою у метричній книзі костелу св. Йоана Непомуцького і Євхаристійного Дива м. Дубно Дубенського повіту міститься запис про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які уклали шлюб 13 травня 1953 року в місцевості Дубно (підстава: Ф.Р-367, том 56, ст. 347).

Встановлення факту належності до польської національності батька заявника та його самого, та внесення відповідних зміни щодо національності до даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян, необхідно заявнику для реалізації особистих прав та отримання можливості користуватися окремими пільгами і гарантіями наданими Республікою Польща , зокрема вивчення польської культури, мови та встановлення національних зав`язків, спрощеного порядку в`їзду до Республіки Польща етнічних українців, які змогли підтвердити своє польське коріння, спілкування з рідними, що є етнічними поляками та проживають в Польщі.

За змістом п.1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції) далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Згідно з п. 2.13 вказаних Правил підставою для внесення змін в актові записі цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» № 12 від 07 липня 1995 року суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках невиправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків).

Пунктом 9 цієї ж постанови судам роз`яснено, що в порядку встановлення неправильності записів у актах громадянського стану до цих актів вносяться зміни щодо прізвища, імені, по батькові, місця і дати народження, коли були допущені помилки під час реєстрації акта.

Відповідно до п. 11 вищезгаданої постанови суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадянського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акта громадянського стану.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановити факти, які і за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах з громадянами інших держав.

Належність батька, дідуся заявника та його самого до польської національності, є особистим не від`ємним правом та не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Відповідно до абз. 4 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 12 «Про практику розгляду судами справ щодо встановлення неправильності запису в актах громадського стану» питання щодо встановлення неправильності в актовому записі про народження, зокрема, щодо доповнення відомостей про національність та громадянство батьків, суд вирішує на підставах письмових та інших доказів, що з достовірністю підтверджують заявлену вимогу.

Оскільки національність особи визначається національністю її батьків, яка зазначається в актових записах про народження особи, то єдиним шляхом встановлення та визначення національності особи є внесення доповнень в актовий запис про її народження щодо національності її батьків.

На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду - п. 2.16.7. Правил. Отже, єдиний нормативно-правовий документ, що встановлює порядок внесення записів до актів цивільного стану, а саме Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5, не передбачає іншої процедури окрім як наявність рішення суду.

Єдиним шляхом встановлення факту, від якого залежить визначення національності особи, є встановлення відповідного факту у судовому порядку, тому, що саме на підставі рішення суду відділом реєстрації актів цивільного стану в актовий запис про народження особи вносяться доповнення відомостей про національність.

Встановлюючи факт належності батька заявника, дідуся заявника до польської національності, суд виходить з того, що відповідно до довідки, виданої костелом св. Йоана Непомуцького і Євхаристійного Дива у м. Дубно, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали шлюб 13 травня 1953 року у місцевості Дубно Рівненської області, а також відповідно до архівної довідки № 367/20 від 14 липня 2020 року, виданою Державним архівом Рівненської області Рівненської обласної державної адміністрації, згідно з якою у метричній книзі костелу св. Йоана Непомуцького і Євхаристійного Дива м. Дубно Дубенського повіту міститься запис про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які уклади шлюб 13 травня 1953 року в місцевості Дубно (підстава: Ф.Р-367, том 56, ст. 347).

Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які уклади шлюб 13 травня 1953 року в місцевості Дубно у римо-католицькому обряді, були поляками за національністю. У свою чергу, національність їхнього сина ОСОБА_1 за його вибором могла бути або «українець», або «поляк».

Зазначення національності батька у свідоцтві про народження заявника - «українець» стало наслідком помилки державного органу, вказана помилка підлягає виправленню шляхом встановлення факту неправильності запису про національність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині запису національності його батька ОСОБА_2 як «українець» замість «поляк».

Оцінюючи дослідженні по справі докази та обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що мається достатньо підстав для встановлення факту належності батька та дідуся заявника до польської національності, та встановлення факту неправильності запису в актовому записі про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в частині зазначення в графі «національність батька» як «українець» замість правильного «поляк», а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року №15) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення відповідно до Цивільного процесуального Кодексу України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:-згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;-чинним законодавством не передбачено іншого порядку для встановлення;-заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення:-встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Частиною 1 ст. вказаного кодексу визначене перелік фактів, які встановлюються судом.

Аналіз ч.2 цієї статті дає можливість зробити висновок, що цей перелік не є вичерпним. Цією нормою Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7.07.1995 року «Про практику розгляду судами справ щодо встановлення неправильності актового запису в актах громадянського стану», при розгляді таких справ слід враховувати, що в актових записах про народження повинні міститись відомості про національність батьків, а якщо їх не було внесено чи неправильно зазначено, то такий актовий запис має бути доповнено відповідно до рішення суду. Питання щодо національності батьків, суд вирішує на підставі письмових та інших доказів. При вирішенні факту щодо неправильності запису про національність батьків слід врахувати, що згідно Указу Президента України від 31.12.1991 року «Про порядок зміни громадянами України національності» у паспорт громадянина вносяться відомості про національність відповідно до національності одного із батьків.

А тому, аналізуючи всі зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд прийшов до переконання, що є всі підстави для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 293, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт неправильності (неповноти) запису про народження ОСОБА_1 № 89 від 04 червня 1956 року в частині запису національності його батька ОСОБА_2 як «українець» замість «поляк».

Зобов`язати Великолепетинський районний ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Херсонській області внести зміни до актового запису № 89 про народження ОСОБА_1 від 04 червня 1956 року у частині запису національності його батька ОСОБА_2 , зазначивши «поляк» замість «українець».

Встановити юридичний факт неправильності (неповноти) запису про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 № 3 від 13 травня 1953 року в частині запису національності ОСОБА_2 як «поляк» замість «українець» та в частині запису національності ОСОБА_3 «українка» залишити без змін.

Зобов`язати Дубровицький ВДРАЦС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести зміни до актового запису № 3 про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13 травня 1953 року в частині запису національності ОСОБА_2 , зазначивши «поляк» замість «українець» та в частині запису національності ОСОБА_3 «українка» залишити без змін.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя: В. І. Марчук