Рішення № 102396250, 29.11.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.11.2021

Справа № 937/3891/21

Провадження № 2/937/2490/21

2021 рік

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючої: судді Дараган Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Данчук К.В.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ»,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що 25 квітня 2018 року між позивачем та відповідачкою був укладений кредитний договір № 180425-110608. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у сумі 3000 гривень 00 копійок, строком на 16 днів, зі сплатою процентів у розмірі 960 гривень 00 копійок, розмір процентів - 2 % за кожен день користування кредитом (730 % річних), а також неустойки у виді штрафу у розмірі 3 % за кожен день користування у межах встановленого строку та пеню у розмірі 3,64 % від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15 день - 5,02 %, на 30 день - 7,67 %. Однак, відповідачка свої зобов`язання за кредитом виконує не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена і станом на 13 квітня 2021 року становить суму в розмірі 72568 гривень 55 копійок, що складається з наступного: сума в розмірі 3000 гривень 00 копійок - заборгованість за кредитом, сума в розмірі 64140 гривень 00 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, сума в розмірі 1500 гривень 00 копійок - заборгованість за пенею, сума в розмірі 3079 гривень 88 копійок - 3 % річних від простроченої суми, сума в розмірі 848 гривень 67 копійок - інфляційні нарахування. Позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 72568 гривень 55 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270 гривень 00 копійок.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

В судове засідання представник позивача не з`явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідачка не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за її відсутності від неї не надходило, тому суд вважає, що відповідачка була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, визнає її неявку неповажною та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та здійснення судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Згідно заяви-анкети на отримання кредиту № 180425-110608 від 25 квітня 2018 року, між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір. В договорі зазначено, що відповідачка отримала кредит у сумі 3000 гривень 00 копійок, строком на 16 днів, зі сплатою процентів у розмірі 960 гривень 00 копійок, розмір процентів - 2 % за кожен день користування кредитом (730 % річних), а також неустойки у виді штрафу у розмірі 3 % за кожен день користування у межах встановленого строку та пеню у розмірі 3,64 % від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15 день - 5,02 %, на 30 день - 7,67 %.

Зазначена вище заява-анкета на отримання кредиту підписана відповідачкою електронним підписом 25 квітня 2018 року.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позову, відповідачка станом на 13 квітня 2021 року має заборгованість - 72568 гривень 55 копійок, що складається з наступного: сума в розмірі 3000 гривень 00 копійок - заборгованість за кредитом, сума в розмірі 64140 гривень 00 копійок - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, сума в розмірі 1500 гривень 00 копійок - заборгованість за пенею, сума в розмірі 3079 гривень 88 копійок - 3 % річних від простроченої суми, сума в розмірі 848 гривень 67 копійок - інфляційні нарахування.

ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 5) електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; 6) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.ч. 2 - 8, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 12) електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Як було встановлено судом, 25 квітня 2018 року між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір № 180425-110608, за умовами якого остання шляхом підписання заяви-анкети для отримання кредиту отримала кредит у сумі 3000 гривень 00 копійок, строком на 16 днів, зі сплатою процентів у розмірі 960 гривень 00 копійок, розмір процентів - 2 % за кожен день користування кредитом (730 % річних), а також неустойки у виді штрафу у розмірі 3 % за кожен день користування у межах встановленого строку та пеню у розмірі 3,64 % від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15 день - 5,02 %, на 30 день - 7,67 %. Зазначений договір укладений між сторонами у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника.

Так, механізм укладення електронного договору, який має використовуватися кредитором у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис». Електронний договір має включати всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

При цьому, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у виді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у виді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Отже, з урахуванням викладеного вище слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому виді.

Тобто, підписавши електронним підписом заяву-анкету, якою визначені всі умови кредитування, включаючи розмір відсотків і розмір неустойки у разі порушення умов договору, відповідачка погодилася з ними.

На виконання договору позивач надав відповідачці кредит в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов`язання перед відповідачкою за договором.

За умовами договору, відповідачка прийняла на себе зобов`язання повернути кредит в термін, встановлений договором, та сплачувати проценти за користування кредитом. Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідачки є повернення кредиту та сплата процентів за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

Однак, в порушення умов договору відповідачка не виконала належним чином зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ним, має прострочену за кредитом заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов`язань.

До того ж, фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку та в повному обсязі позивачу не повернуті, а відповідачкою не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, так само і погашення кредитних коштів.

Разом із цим, позивач, заявляючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальниця), також стягнути відсотки за користування кредитом. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач посилався на умови кредитного договору.

Так, згідно положень ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до норм, які закріплені у ч. 1 ст. 1048 ЦК України та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу другого ч. 1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така ж правова позиція висловлена й у висновках Великої Палати Верховного суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), від 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13-ц), від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц).

Судом встановлено, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору позивач надав відповідачці суму позики, яку остання зобов`язувалася повернути у повному обсязі до 10 травня 2018 року.

Таким чином, позивач як позикодавець відповідно до норм ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 10 травня 2018 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, визначена позивачем до стягнення заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 64140 гривень 00 копійок обрахована за період з 11 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року, який виходить за межі строку кредитування.

Таким чином, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 11 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року є безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачки 3 % річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань.

Так, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. При цьому, базою (основою) для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, не обтяжена іншими нарахуваннями.

Тому суд не може погодитися із наданим позивачем розрахунком суми 3 % річних від простроченої суми заборгованості та суми інфляційних втрат, оскільки він обрахований не вірно, без врахування наведених вище положень чинного цивільного законодавства, і вважає за необхідне провести власний розрахунок в межах зазначеного позивачем періоду.

Так, 3 % річних від простроченої суми за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 11 травня 2018 року (початок нарахування відсотків, оскільки 10 травня 2018 року закінчився строк кредитування) по 13 квітня 2021 року (кінцева дата розрахунку заборгованості, визначена позивачем) складає: 3000 гривень 00 копійок х 3,00 % / 100 % / 365 днів х 1068 днів прострочення = 263 гривні 00 копійок.

Сума індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 11 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року, складає: 100,00 % х 100,00 % х 99,30 % х 100,00 % х 101,90 % х 101,70 % х 101,40 % х 100,80 % х 101,00 % х 100,50 % х 100,90 % х 101,00 % х 100,70 % х 99,50 % х 99,40 % х 99,70 % х 100,70 % х 100,70 % х 100,10 % х 99,80 % х 100,20 % х 99,50 % х 100,80 % х 100,80 % х 100,30 % х 100,20 % х 99,40 % х 99,80 % х 100,50 % х 101,00 % х 101,30 % х 100,90 % х 101,30 % х 101,00 % х 101,70 % = 118,86 % х 3000 гривень 00 копійок = 3587 гривень 00 копійок - 3000 гривень 00 копійок = 587 гривень 00 копійок.

Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідачка порушила умови договору, взяті на себе зобов`язання виконує неналежним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитом в розмірі 3000 гривень 00 копійок, суму пені в розмірі 1500 гривень 00 копійок, суму трьох процентів річних від простроченої суми за час прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 263 гривні 00 копійок та суму інфляційних втрат в розмірі 587 гривень 00 копійок, а у стягненні інших заявлених позивачем сум (заборгованість по відсоткам за користування кредитом) необхідно відмовити з підстав, зазначених вище.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 5350 гривень 00 копійок, а в іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 167 гривень 30 копійок.

Керуючись ст.ст. 207, 509, 512, 514, 525, 526, 536, 549, 610, 611, 625, 629, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні довірчі послуги», ст.ст. 19, 141, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» заборгованість за кредитним договором № 180425-110608 від 25 квітня 2018 року в розмірі 5350 (п`ять тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 167 (сто шістдесят сім) гривень 30 копійок, а всього 5517 (п`ять тисяч п`ятсот сімнадцять) гривень 30 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ», місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-А офіс 25, код ЄДРПОУ 40858239.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: