Ухвала суду № 102394618, 04.01.2022, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

04.01.2022

Справа № 639/3350/21

Провадження №1кп/642/630/21

У Х В А Л А

29 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Шнайдер Д.С.

сторін кримінального провадження:

прокурора Ємельянової М.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Мельник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021225500000035, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2021 року, відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду від 10.06.2021 про зміну підсудності, до Ленінського районного суду м. Харкова в порядку ст. ст. 283,291 КПК України з Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В ході досудового розслідування у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні 08.11.2021 ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова відносно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було продовжено строком на 60 днів, а саме до 06.01.2022.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України на суд покладається обов'язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або і захисту розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з того моменту, як до суду надійшов обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, або з того дня, коли до обвинуваченого судом був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні відповідно до вимоги ст.331 КПК України, судом було ініційоване питання доцільності збереження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор Ємельянова М.В. завила клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, зазначивши, що остання обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченій запобіжного заходу не змінилися та продовжують існувати, що не всі свідки сторони обвинувачення були допитані судом, а тому якщо ОСОБА_1 , буде знаходиться на волі, то вона зможе перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на них.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Мельник І.М. проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначивши, що обвинувачена має постійне місце реєстрації, де проживає з матір`ю, яка є особою похилого віку, пенсіонером, отримує незначну пенсію, страждає рядом хронічних захворювань та потребує сторонньої допомоги, сама обвинувачена тимчасово працювала, має ряд тяжких хронічних захворювань, та перебуваючи під вартою не отримує належного медичного лікування, має тісні соціальні зв`язки, тривалий час утримується під вартою та ризики, зазначені прокурором, ним не доведені, та зі спливом певного часу такі ці ризики зменшуються, що вона позбавлена можливості знищити, сховати або спотворити будь-які речи та документи, що мають значення у кримінальному провадженні, не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню або впливати на свідків сторони обвинувачення, не збирається вчиняти нові кримінальні правопорушення, не має наміру ухилятися від суду. Запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання покладених на неї обов'язків, а також послалися на усталену практику ЄСПЛ.

Суд, вислухавши думки учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що обвинуваченій ОСОБА_1 необхідно продовжити строк дії обраного відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигяді тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Також суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу крім встановлення обставин визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності та врахувати інші обставини, у тому числі визначені в ч. 1 ст. 178 КПК України

Під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Суд ураховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 нього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих кронами кримінального проваджений матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,

обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він

підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного

проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є утримання під вартою розумним, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для залишення під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. У даному кримінальному провадженні тримання під вартою є виправданим заходом, за наявності чітких ознак складу злочину та обгрунтованої підозри у його вчиненні обвинуваченими.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Так, на даний час судовий розгляд вищевказаного кримінального триває, свідки сторони обвинувачення у справі не допитані, обвинувачена має постійне місце реєстрації, де проживає з матір`ю, є наркозалежною особою, раніше в силу вимоги ст.89 КК України не судима, обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжкого, обвинувачена, не має стабільного джерела прибутку, хоча і має ряд захворювань, однак вони не віднесені до таких хвороб, які перешкоджали б її утримання під вартою а тому вважає, що ризики регламентовані ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

Обставини регламентовані ст. 178 КПК України у світлі даних про обвинувачену, є такими, що вказують на відсутність передумови, визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, та поєднання з характером висунутого обвинувачення та проведеним комплексом досліджених у цій справі доказів, та тих, які тільки мають бути в ньому вчинені.

Обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяня, яке інкримінується обвинуваченій, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи всіх обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захистуне доведено.

Також і не було надано стороною захисту даних про неможивісь утримування обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою в умовах ДУ «Хаківській слідчий ізолятор».

Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов`язаних з характером особи обвинуваченоъ, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність ризиків, суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують, а строк утримання обвинуваченої під вартою є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу.

Таким чином, суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для не продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої, а зміна обраного відносно неї запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід буде недостатньою для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 201, 331, 371-372, 376 КПК України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», обраного щодо обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, а саме до 26.02.2022 року.

Термін дії ухвали по 26.02.2022 року включно.

Ухвалу направити на виконання до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Відкласти судовий розгляд кримінального провадження у зв`язку з неявкою в судове засідання свідка сторони обвинувачення на 27.01.2022 на 11.00 год.

Ухвала може бути оскаржена стороною захисту безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя В.В. Вікторов