Ухвала суду № 102393615, 29.12.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1216/21

Провадження № 1-в/368/160/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий суддя: Закаблук О.В.

При секретарі: Балацька В.В.

З участю інших сторін провадження:

Прокурор: Квашенко І.М.

представник ВК : Пілієв О.С.

Засуджений: ОСОБА_1

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в залі суду кримінальне провадження за:

- поданням В.о. Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тимченка О.Ю., погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Сваричевським Я., про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтинськ, Республіка Казахстан, громадянина України, проживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 17 жовтня 2017 року Біляївським районним судом Одеської області за скоєння злочину, передбаченого ст. 291 КК України до 4 (чотирьох) років обмеження волі, на підставі положень п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільнений від відбування призначеного покарання;

- 23 грудня 2020 року вироком Одеського Апеляційного суду вирок Біляївського районного суду Одеської області від 17.10.2017 року скасовано та призначено покарання за ст. 291 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі, зараховано в строк покарання строк відбутого покарання з 05.12.2018 р. по 14.03.2019 р. за вироком Апеляційного суду Одеської області від 13.02.2018 р. на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону 838 - VIII від 26.11.2015 р. зараховано строк попереднього ув`язнення з 03.11.2020 р. по 23.12.2020 р. із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі, -

- який з 04.11.2020 року утримувався в ДУ «Одеський СІЗО», та з 17.02.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням;

- клопотанням засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього положень ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, а саме, - на виправні роботи, суд, -

В С Т А Н О В И В :

14.12.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надішло подання В.о. Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тимченка О.Ю., погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Сваричевським Я., про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтинськ, Республіка Казахстан, громадянина Українипроживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 17 жовтня 2017 року Біляївським районним судом Одеської області за скоєння злочину, передбаченого ст. 291 КК України до 4 (чотирьох) років обмеження волі, на підставі положень п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільнений від відбування призначеного покарання;

- 23 грудня 2020 року вироком Одеського Апеляційного суду вирок Біляївського районного суду Одеської області від 17.10.2017 року скасовано та призначено покарання за ст. 291 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі, зараховано в строк покарання строк відбутого покарання з 05.12.2018 р. по 14.03.2019 р. за вироком Апеляційного суду Одеської області від 13.02.2018 р. на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону 838 - VIII від 26.11.2015 р. зараховано строк попереднього ув`язнення з 03.11.2020 р. по 23.12.2020 р. із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі, -

- який з 04.11.2020 року утримувався в ДУ «Одеський СІЗО», та з 17.02.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням.

У вищевказаному поданні:

- адміністрація Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» та спостережна комісія при Обухівській райдержадміністрації Київської області клопочуться перед Кагарлицьким районним судом Київської області про заміну засудженому ОСОБА_1 невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

14.12.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., та присвоєно справа № 368/1216/21, провадження № 1 - в/368/160/21.

21.12.2021 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, згідно якої:

1. Відкрито провадження у справі.

2. Судове засідання по справі № 368/1216/21, провадження № 1 - в/368/160/21, за поданням В.о. Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тимченка О.Ю., погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Сваричевським Я., про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтинськ, Республіка Казахстан, громадянина Українипроживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 17 жовтня 2017 року Біляївським районним судом Одеської області за скоєння злочину, передбаченого ст. 291 КК України до 4 (чотирьох) років обмеження волі, на підставі положень п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільнений від відбування призначеного покарання;

- 23 грудня 2020 року вироком Одеського Апеляційного суду вирок Біляївського районного суду Одеської області від 17.10.2017 року скасовано та призначено покарання за ст. 291 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі, зараховано в строк покарання строк відбутого покарання з 05.12.2018 р. по 14.03.2019 р. за вироком Апеляційного суду Одеської області від 13.02.2018 р. на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону 838 - VIII від 26.11.2015 р. зараховано строк попереднього ув`язнення з 03.11.2020 р. по 23.12.2020 р. із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі, -

- який з 04.11.2020 року утримувався в ДУ «Одеський СІЗО», та з 17.02.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, -

- призначено до слухання на 10 год. 00 хв. 29.12.2021 року, та провести дистанційно в режимі відеоконференції з Державною установою «Кагарлицька ВК (№115)», 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

3. Зобов`язано Державну установу ВК - 115 забезпечити відеоконференцзв`язок з Кагарлицьким районним судом 29.12.2021 року о 10 годині 00 хвилин.

4. Виконання ухвали суду в частині забезпечення відеозв`язку з Кагарлицьким районним судом Київської області доручено спеціалісту з інформаційних технологій, або іншій відповідальній особі Державної установи «Кагарлицька ВК «№115»), 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.

3. Зобов`язано Державну установу ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, в строк до 09 год. 00 хв. 29.12.2021 року надати на адресу Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3, особову справу засудженого ОСОБА_1 , - для її огляду в судовому засіданні.

4. В судове засідання викликано учасників процесу:

- засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті установи виконання покарань);

- представника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (115)», (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті установи виконання покарань);

- прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області, (в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);

- представника спостережної комісії при Обухівській РДА, (в приміщенні Кагарлицького районного суду, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);

В судовому засіданні, яке відбулося 29.12.2021 року, представник Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» Пілієв О.С. подання установи виконання покарань про заміну основного покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання у відношенні засудженого ОСОБА_1 , - підтримав, обгрунтовував свою позицію обставинами, які викладені в поданні.

На запитання суду представник установи виконання покарань Пілієв О.С. зазначив, що засуджений ОСОБА_1 не перебував на профілактичному обліку в установі, за весь час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 не має ні одного стягнення, в тому числі знятого чи погашеного в установленому Законом порядку, проте, - має одне заохочення.

Суд критично відноситься до позиції представника установи виконання покарань, так як вважає, що засуджений ОСОБА_1 не заслуговує на даному етапі застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміни призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, так як вважає, що на даному етапі відсутні в достатньому об`ємі оціночні підстави для застосування до засудженого пільги, яка передбачена ст. 82 КК України.

Свою критичність суд обгрунтовує обставинами та нормами матеріального та процесуального права, які будуть вказані нижче в мотивувальній частині даної ухвали.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.12.2021 року, засуджений ОСОБА_1 після роз`яснення йому прав та обов`язків зазначив, що права та обов`язки розуміє, так як отримав пам`ятку про свої права, читав її, а тому необхідності роз`яснювати йому його права та обов`язки - немає, буде захищати свої законні права та інтереси в даному кримінальному провадженні самостійно, - без участі захисника (адвоката).

Засуджений ОСОБА_1 подання установи виконання покарань про заміну призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, - підтримав, так як вважає, що своєю поведінкою довів своє виправлення та перевиховання.

Засуджений ОСОБА_1 заявив клопотання про заміну йому невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке, а саме, - на виправні роботи, так як вважає, що саме таке покарання можливо йому призначити з огляду на ті обставини, що він зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення та перевиховання.

На запитання учасників процесу засуджений ОСОБА_1 відповів наступне:

- майже повністю відшкодував шкоду, завдану злочином, - шляхом передачі коштів ще до винесення вироку;

- судові витрати по кримінальному провадженню не відшкодував, бо не мав змоги;

- не визнавав свою вину раніше, бо переьував в стані розгублення, а на даний час визнає.

Суд критично відноситься до позиції засудженого, так як вважає, що засуджений на даному етапі виконання покарань не заслуговує на пільгу, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміни призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання, - так як на даному етапі недостатньо оціночних підстав для застосування такої пільги.

Так, в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 наполягав лише на застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом покарання більш м`яким, так як вважає, що відсутність стягнень та наявність одного заохочення, - на його думку є вже достатньою підставою для застосування до нього пільги, - що на думку суду, - не відповідає вимагам чинного КК України, КВК України, та що буде судом обгрунтовано нижче в мотивувальній частині даної ухвали.

Також суд обгрунтовує свою критичну позицію щодо позиції засудженого іншими обставинами справи та нормами права, які будуть наведені нижче в мотивувальній частині даної ухвали.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.12.2021 року, прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області Квашенко І.М. заперечував щодо подання установи виконання покарань про застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом покарання більш м`яким покаранням, а саме, - на виправні роботи.

Так, прокурор обгрунтовував свою позицію ими обставинами, що, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, та поведінки засудженого ОСОБА_1 не виявив ознаки щирого розкаювання у вчиненому злочині, - не відшкодував шкоду потерпілій стороні в повному обсязі, окрім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, - засуджений ОСОБА_1 не визнавав свою вину у скоєному злочині, що, на думку прокурора, - є однією із підстав для відмови в задоволенні клопотання установи виконання покарань, так як визнання вини, - є однією із обов`язкивх підстав для застосування пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом основного покарання більш м`яким..

Суд в даному випадку позитивно відноситься до позиції прокурора, так як вважає, що позиція прокурора грунтується на положеннях КК України, КВК України в розрізі мети покарання, порядку відбування покарання, та підстав для застосування заохочень до засуджених, а тому така позиція прокурора судом сприймається такою, яка повинна братися до уваги при прийнятті законного, обгрунтованого, справедливого для всих учасників кримінального провадження рішення.

В судове засідання, яке відбулося 29.12.2021 року, представник спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації, - не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи чи про слухання справи у його відсутності, а тому слухання даного кримінального провадження було здійснено без участі представника спостережної комісії, так як він був повідомлений судом належним чином про день, час та місце слухання справи, окрім цього, проти цього не заперечували інші учасники судового процесу, та неявка представника спостережної комісії в справах даної категорії не є перепоною для слухання кримінального провадження по суті.

Суд, розглянувши подання установи виконання покарань, вислухавши думку представника установи виконання покарань, засудженого, які підтримали подання, вислухавши клопотання засудженого щодо заміни йому покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке, - виправні роботи, вислухавши представника установи виконання покарань, який вирішення клопотання засудженого, - полав на розсуд суду, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення подання установи виконання покарань, та заперечував проти задоволення клопотання засудженого, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висовку щодо відмови в задоволенні подання установи виконань покарань щодо заміни засудженому призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке, та у відмові в задоволенні клопотання засудженого на заміну йому покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді виправних робіт, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Перш за все, суд зазначає, що, з огляду на обставини справи, - суд мав змогу гіпотетично вирішувати питання щодо заміну засудженому ОСОБА_1 призначеного йому за вироком суду покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке, зокрема, - на обмеження волі, проте, в даному випадку суд позбавлений такої можливості, адже засуджений ОСОБА_1 наполягав на застосуванні до нього саме такого виду більш м`якого покарання, - як виправні роботи, а тому в подальшому суд розглядає дане кримінальне провадження саме в частині можливості/неможливості призначити засудженому ОСОБА_1 такий більш м`який вид покарання, як виправні роботи.

Фактині обставини справи, в становлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Фактині обставини справи, в становлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Шахтинськ, Республіка Казахстан, громадянин України, проживаючий до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений:

- 17 жовтня 2017 року Біляївським районним судом Одеської області за скоєння злочину, передбаченого ст. 291 КК України до 4 (чотирьох) років обмеження волі, на підставі положень п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільнений від відбування призначеного покарання;

- 23 грудня 2020 року вироком Одеського Апеляційного суду вирок Біляївського районного суду Одеської області від 17.10.2017 року скасовано та призначено покарання за ст. 291 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі, зараховано в строк покарання строк відбутого покарання з 05.12.2018 р. по 14.03.2019 р. за вироком Апеляційного суду Одеської області від 13.02.2018 р. на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону 838 - VIII від 26.11.2015 р. зараховано строк попереднього ув`язнення з 03.11.2020 р. по 23.12.2020 р. із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі, -

- який з 04.11.2020 року утримувався в ДУ «Одеський СІЗО», та з 17.02.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», -

Початок строку покарання: «23» грудня 2020 року.

Кінець строку покарання: «04» грудня 2024 року.

1/3 строку покарання: «04» грудня 2021 року.

Станом на 29.12.2021 року невідбутий термін основного покарання у виді позбавлення волі становить 2 (два) роки 341 день.

Відповідно, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 загалом мав поведінку, яка передбачає застосування судом до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна судом призначеного основного покарання більш м`яким, проте, - не на громадські роботи, - з огляду на те, що, дійсно, в діях засудженого формально містяться формально - юридичні підстави для застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, проте, на думку суду, - відсутні в достатньому обсязі оціночні підстави для застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, а саме, - заміна на виправні роботи.

Так, що стосується наявності формально - юридичних підстав для застосування до засудженого пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом покарання на більш м`яке, то суд зазначає наступне:

Так, за час перебування в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_1 має:

заохочення:

1. 07.10.2020 р. За добросовісне відношення до праці на контр - Подяка Нач . ВК

агентському об`єкті.

стягнення:

Дисциплінарних стягнень, в тому числі знятих чи погашених в установленому Законом порядку засуджений ОСОБА_3 за час відбування покарання - не має.

Звісно, на перший погляд, - засуджений ОСОБА_1 має лише заохочення, проте, - лише одне, проте, - це на думку суду ще не свідчить про ту обставину, що ОСОБА_1 в будь - якому випадку заслуговує на застосування до нього більш м`якого покарання у виді виправних робіт, так як при прийнятті рішення враховуються і чинники (оціночні обставини), які суттєво впливають на вирішення питання по суті, та які судом вказано нижче.

Суд при вирішенні даного питання керувався нормами як матеріального, так і процесуального права.

При вирішенні питання щодо застосування положень ст. 82 КК України у відношенні засудженого ОСОБА_1 було враховано формально-юридичні та оціночні підстави.

Так, що стосується формально-юридичних підстав застосування пільги у виді заміни призначеного покарання більш м`яким, то вони передбачені ст. 82 КК України і пов`язуються з фактичним відбуттям засудженим ОСОБА_1 1/3 частини строку основного покарання у виді позбавлення волі.

Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним:

- перш за все, до засудженого ОСОБА_1 слід використовувати положення ст. 82 КК України, яка діяла до 17.03.2021 року, так як обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин до 17.03.2021 року, - до вступу в законну силу змін та доповнень до ст. 81 КК України, - з огляду на положення ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально - правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ч. 2 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотньої дії в часі.

Отже, до обвинуваченого ОСОБА_1 слід застосувати положення ст. 82 КК України, яка діяла до 17.03.2021 року, згідно якої:

1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м`яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

4. Заміна не відбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.

Отже, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 був засуджений 23.12.2020 року на підставі вироку Одеського апеляційного суду за скоєння злочину, передбаченого ст. 291 КК України до основного покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 - ти місяців позбавлення волі.

Санкція ст. 291 КК України передбачає покарання у виді:

- штрафу в розмірі від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або, -

- виправні роботи на строк до двох років, або, -

- обмеження волі строком до п`яти років, або, -

- позбавлення волі на строк до п`яти років.

Відповідно, згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 КК України, засуджений ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості.

Відповідно до положень ст. 25 КК України засуджений ОСОБА_1 скоїв необежний злочин.

Відповідно, засуджений ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості з необережності.

Відповідно, як де - юре (формальні підстави застосування пільги, яка передбачена ст. 82 КК України) засуджений ОСОБА_1 підпадає під положення п. 1 ч. 4 ст. 82 КК України, так як станом на день слухання справи, - станом на 29.12.2021 року відбув більше, ніж 1\3 частину покарання, так як 1\3 строку покарання засудженим ОСОБА_1 відбута 04 грудня 2021 року.

Отже, що стосується формально - юридичних підстав щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 82 КК України, то такі є в наявності в повному обсязі.

Що ж стосується оціночних підстав умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, які необхідні для застосування положень ст. 82 КК України, то суд вважає, що їх недостатньо на даному етапі відбування покарання засудженим призначеного йому покарання.

Суд на обґрунтування своєї позиції враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою за час, який послідував після скоєння злочину, за весь період відбування покарання в повній мірі не довів своє виправлення та перевиховання.

Встановлюючи ці підстави застосування ст. 82 КК України, суд, зокрема, наголошує на наступному:

Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

З огляду на положення, які викладені в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. суд вважає, що в поведінці ОСОБА_1 відсутній комплекс даних, які давали б змогу суду прийти до висновку щодо того, що засуджений став на шлях виправлення та перевиховання.

Відповідно, суд вважає, що для позитивного вирішення питання щодо застосування положень ст. 82 КК України, яка є пільгою для засудженого, який має її отримати, в діях засудженого ОСОБА_1 повинна бути системність та стабільність в отриманні заохочень, так як просто відбування покарання без отримання стягнень, є не правом, а обов`язком засудженого.

Причому, - отримані заохочення повинні бути не лише за сумлінне ставлення до праці, а й за зразкову поведінку в установі виконання покарань.

Суд наголошує на тій обставині, що засуджений ОСОБА_1 має лише одне заохочення за добросовісне відношення до праці.

Відповідно, в діях засудженого ОСОБА_1 відсутні не те що системність, а й відсутніть проста повторність в отриманні заохочень, що, на думку суду, - не може свідчити про його стабільну правослухняну поведінку, та ставлення на шлях виправлення та перевиховання, можливість його самокерованої правослухняної поведінки.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що одне єдине заохочення засудженим отримано лише 07.10.2021 року, тобто, - меньш, ніж за 2 місяці до настання пільги, в решту періоду відбюування покарання, починаючи з грудня 2020 року, - засудженим не було отримано жодного заохочення.

Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання не має ні одного заохочення за зразкову поведінку в установі виконання покарань, а має заохочення за добросовісне відношення до праці, що, на думку суду, - не в повній мірі дає характеристику на засудженого.

Відповідно, - в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо участі засудженого ОСОБА_1 у вирішенні питань відпочинку, побуту, впливу на інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, в той же час суд вважає, що засуджений своєю поведінкою під час відбування покарання повинен показувати приклад іншим засудженим, а, з огляду на обставини справи, які судом вказані вище, поведінка засудженого ОСОБА_1 не може слугувати прикладом для поведінки для інших засуджених, адже він не отримав жодного заохочення за зразкову поведінку під час відбування покарання, а отримане ним єдине заохочення, - отримане за добросовісне відношення до праці.

Отже, суд відноситься критично до висновку комісії установи щодо тієї обставини, що засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання мав позитивну характеристику за місцем відбування покарання, та став на шлях виправлення та перевиховання та заслуговує на пільгу, яка передбачена ст. 82 КК України.

Щодо відсутності діючих стягнень, (взагалі не притягувався до дисциплінарної відповідальності, чи дисциплінарні стягнення зняті чи погалені в установленому законом порядку), то така обставина сама по собі не може самі по собі свідчити про виправлення засудженого, оскільки сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, - чого в поведінці засудженого ОСОБА_1 , - немає.

Суд зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Відповідно, суд вважає, що дії засудженого не відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст.. 82 КК України та невідповідають положенням ст.. 9 КВК України.

Суд вважає, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою, яка розцінюється судом як посередня (та ні в якому сенсі не позитивна), - ще остаточно не став на шлях виправлення та виховання.

Крім того, щодо свого висновку щодо відсутності в повному обсязі підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, суд застосовував положення ст. 6 КВК України.

Так, згідно ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно, зглядаючись на вищевказані норми права, суд вважає, що для застосування пільги, яка передбачена ст. 82 КК України необхідно, щоб в діях засудженого, який відбуває покарання, однозначно були в наявності ознаки ресоціалізації.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Отже, обставини справи, які судом зазначені вище, не свідчать, на думку суду, про систематичність дій засудженого ОСОБА_1 , які спрямовані на його виправлення та перевиховання, про наявність дійсного (а не про очі) процесу ресоціалізації.

Окрім того, суд звертає увагу на наступні обставини справи, що стосуються тяжкості скоєного злочину, його наслідків, обставини скоєного злочину, та наслідків скоєного злочину, відношення засудженого ОСОБА_1 до скоєного злочину, його наслідків.

- так, під час слухання кримінального провадження засуджений ОСОБА_1 вину свою у скоєнні злочину категорично не визнавав.

Визнання його вини в даному судовому засіданні суд розцінює, як просте розуміння засудженим ОСОБА_1 , що в разі невизнання вини, - застосування до засудженого пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - неможлива.

Суд вважає, що засуджений просто намагається досягнути обставин, які б дали змогу уникнути в подальшому відбування ним покарання у виді позбавлення волі, - без здійснення з його боку юридично - значущих дій, - як - то - мати системність отримання покарань, щирого визнання вини, відшкодування шкоди потерпілій стороні, участь в суспільному житті колонії, тощо.

Далі, при відмові у застосуванні до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміни призначеного судом більш м`яким покаранням, - судом було враховано аналіз особи засудженого ОСОБА_1 як у загально - соціальному плані, так і в плані його потенційної небезпеки, було враховано наслідки, що настали унаслідок скоєного ОСОБА_1 злочину.

- суд враховує ту обставину, що заохочення повинні бути отримані як за добросовісне відношення до праці (як в даному випадку, - проте, - отримано одне єдине заохочення, - без наявності як повторності та системності), а й за зразкову поведінку в установах виконання покарань, - чого в діях засудженого ОСОБА_1 немає, а тому його поведінка не може бути прикладом для інших засуджених;

- також суд враховує ту обставину, що внаслідок злочину, який скоїв саме ОСОБА_1 , - загинуло дві особи, при цьому, суд апеляційної інсатнції зазначив, що у діях засудженого ОСОБА_1 відсутні такі пом`якшуючі вині обставини, - як щире каяття та визнання вини, окрім того, - суд наголошує на тій обставині, що в мотивувальній частині вироку суду Апеляційної інстанції встановлено (дані обставини є преєдиційними), що засуджений ОСОБА_1 переховувався від правоохоронних органів та органів з питань виконання покарань, у відношенні засудженого було заведено оперативно - розшукову справу «Розшук», та засудженого ОСОБА_1 було оголошено в державний розшук, та засуджений ОСОБА_1 був затриманий лише 05 грудня 2018 року, окрім того, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вживав всіх заходів щодо безпідставного затягування апеляційного розгляду з метою закінчення строків давності, передбаченихз ст. 49 КК України та подальшого звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року був наданий дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 та його доставки в судове засідання Одеського апеляційного суду, ОСОБА_1 оголошено в розшук, а провадження зупинено до розшуку останнього, і лише 03.11.2020 року ОСОБА_1 був розшуканий та затриманий співробітниками поліції.

Отже, - засуджений ОСОБА_1 перед винесенням остаточного вироку та відбуванням покарання двічі оголошувався в розшук, двічі затримувався працівниками поліції за ухвалами суду апеляційної інстанції, - що, на думку суду, - не може свідчити про щире розкаювання та щире визнання вини засудженим ОСОБА_1 ;

- Далі, - як вбачається з матеріалів справи, - засуджений ОСОБА_1 не відшкодував потерпілій стороні ні гривні коштів, які присуджені судом у якості відшкодування шкоди, завданої злочином, корім того, на думку суду, - слід враховувати позицію потерпілої сторони, яка в судовому засіданні зазначила, що засуджений ОСОБА_1 за майже п`ять років з моменту скоєння злочину, - жодного разу не попросив вибачення в потерпілої сторони, не намагався відшкодувати будь - якої шкоди, а тому потерпіла сторона наполягала на суворому покаранні у відношенні засудженого ОСОБА_1 .

На думку суду, - така поведінка ОСОБА_1 , - відсутність вибачень, відсутність відшкодування шкоди (хоча б часткового), - не може свідчити про щире каяття та визнання вини засудженим ОСОБА_1 , а тому суд також приймає до уваги позицію потерпілої сторони при вирішенні питання щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка пероедбачена ст. 82 КК України, - заміна покарання більш м`яким покаранням;

- також суд враховує ту обставину, що станом на час розгляду подання установи, а саме, - станом на 29.12.2021 року, у засудженого ОСОБА_1 невідбутий строк покарання становить 2 роки 341 день, - що становить майже 4 роки з призначених 4 років 6 місяців позбавлення волі, а тому суд вважає, що такий невідбутий строк покарання є досить значним, щоб замінити його лише на 2 роки виправних робіт, що є, не думку суду, - неспіврозмірним обставинам скоєного злочину, його наслідкам, (спричинено загибель двох осіб), обставинам, що характеризують особу засудженого, ( невизнання вини засудженим, відсутність щирого каяття, ухилення тривалий час та неоджноразово від суду), та суспільному інтересу;

Відповідно, суд вважає, що:

- застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом покарання більш м`яким у виді виправних робіт, - на даному етапі відбування покарання, - є не співрозмірним з наслідками, які заподіяні злочином, не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, та обставинам його вчинення, поведінці засудженого під час відбування покарання, особі засудженого;

- засуджений має лише одне заохочення ( відповідно, - відсутня повторність та систамність в отриманні заохочень), і то, отримане заохочення - лише за сумлінне ставлення до праці, поруч з цим не має заохочень за сумлінну поведінку в установах виконання покарань, що, на думку суду, - не може свідчити достеменно про його належну поведінку під час відбування покарання, а для досягнення наявності оціночних підстав для застосування пільги, слід враховувати весь комплекс даних, які також мають важливе значення при вирішенні питання про застосування до засудженого пільги у виді заміни призначеного судом покарання більш м`яким;

- з огляду на обставини, які вказані судом вище, - поведінка засудженого ОСОБА_1 не може бути прикладом для поведінки інших засуджених (особливо з огляду на ту обставину, що засуджений ухилявся від суду, за що був двічі оголошений в розшук);

- засуджений ОСОБА_1 не приймав активної участі в суспільному житті колонії;

- в діях ОСОБА_1 відсутні будь - які ознаки щирого визнання вини та щирого каяття;

- суд, з огляду на вищевказані обставини справи, - критично відноситься до висновків адміністрації колонії про те, що засуджений ОСОБА_1 остаточно став на шлях виправлення та перевиховання;

Отже, вищевказані обставини не дають можливості суду застосувати до засудженого ОСОБА_1 пільгу, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміни призначеного судом бульш м`яким покаранням, зокрема, - на такий вид покарання, як виправні роботи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність лише формально-юридичних, проте, відсутність в достатньому обсязі оціночних підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміну призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання, - виправні роботи, а тому суд приймає рішення про відмову в задоволенні подання установи виконання покарань щодо заміни засудженому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, та відмови в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну йому покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді громадських робіт.

При вирішенні даного питання судом було застосовано положення ППВСУ від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.»

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом покарання більш м`яким, - на виправні роботи, - на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду не буде виконана мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової, тобто, на думку суду, застосування положень ст. 82 КК України (заміна покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді виправних робіт) до засудженого ОСОБА_1 є не обґрунтованим, та є передчасним на даному етапі відбування покарання.

Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст.ст. 537, 539 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання прозаміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Згідно ст.. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Також суд зазначає, що відмова у задоволенні подання установи виконання покарань, та відмова в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування до засудженого положення ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, - однозначно тягне за собою відмову в задоволенні клопотання засудженого про заміну йому покарання з позбавлення волі на виправні роботи, так як призначення більш м`якого покарання у виді виправних робіт є похідним від застосування ст. 82 КК України, в застосуванні чого судом відмовлено з мотивів, які судом вказано вище.

Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_1 суд керувався положеннями Конституції України, раїни, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 9 КВК України, ст.ст. 12, 25, 82, ч. 2 ст. 286 КК України, ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 537, 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання В.о. Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби Тимченка О.Ю., погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Сваричевським Я., про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтинськ, Республіка Казахстан, громадянина України, проживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 17 жовтня 2017 року Біляївським районним судом Одеської області за скоєння злочину, передбаченого ст. 291 КК України до 4 (чотирьох) років обмеження волі, на підставі положень п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільнений від відбування призначеного покарання;

- 23 грудня 2020 року вироком Одеського Апеляційного суду вирок Біляївського районного суду Одеської області від 17.10.2017 року скасовано та призначено покарання за ст. 291 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі, зараховано в строк покарання строк відбутого покарання з 05.12.2018 р. по 14.03.2019 р. за вироком Апеляційного суду Одеської області від 13.02.2018 р. на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону 838 - VIII від 26.11.2015 р. зараховано строк попереднього ув`язнення з 03.11.2020 р. по 23.12.2020 р. із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі, -

- який з 04.11.2020 року утримувався в ДУ «Одеський СІЗО», та з 17.02.2021 року відбуває покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, - відмовити.

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього положень ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням, а саме, - на виправні роботи, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд протягом 7 діб, а засудженим, - протягом 7 діб з моменту отримання повного тексту ухвали.

Суддя О.В. Закаблук