Рішення № 102393063, 21.12.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24642/21-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів з депозитного рахунку,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила, враховуючи заяву про відмову від частини вимог позову від 20 жовтня 2021 року, стягнути з відповідача суму вкладу за договором № SAMDN25000728038289 «Стандарт 12 міс» від 20 серпня 2012 року у розмірі 20 000, 00 доларів США, відсотки за період з 20 серпня 2012 року по 12 травня 2021 року - 17 428, 13 доларів США, три відсотки річних за період з 06 квітня 2015 року по 12 травня 2021 року - 3 660, 82 доларів США.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач уклала з банком, у Філії Автономної Республіки Крим, депозитний договір, розмістивши на його рахунку, відкритому для неї, грошову суму у розмірі 20 000, 00 доларів США під 10 % річних щомісяця строком на один рік з правом пролонгації.

За заявою позивача від 10 березня 2015 року банк не виплатив суму вкладу і нараховані відсотки на нього, посилаючись на відсутність можливості здійснити виплату через політичну ситуацію на півострові.

Від відповідача до суду не надходив відзив на позов.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

12 травня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

24 травня 2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі у загальному порядку /а. с. 11-12/.

22 червня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до розгляду по суті /а. с. 20/.

21 жовтня 2021 року від позивача до суду надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, а саме від вимоги про стягнення з відповідача суми у розмірі 219 600, 00 доларів США, згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» /а. с. 28/.

21 грудня 2021 року представник позивача подала до клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов підтримує і просить задовольнити, не заперечує проти заочного рішення суду.

На підставі частини першої ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень позивача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі заочного рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

20 серпня 2012 року сторонами укладено договір банківського вкладу «Стандарт 12 міс» № SAMDN25000728038289, відповідно до якого банк прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000, 00 доларів США на строк 366 днів по 20 серпня 2013 року, під 10 % річних щомісячно. Для внесення суми вкладу банк відкрив клієнту рахунок № НОМЕР_1 , згідно з пунктом 1 договору /а. с. 6/.

Відповідно до пункту 3 договору, виплата суми нарахованих процентів здійснюється банком у строки, визначені періодом нарахування процентів. Клієнт має право отримати нараховані проценти не раніше 15:00 год. першого робочого дня, що слідує за даною оформлення договору за цілу кількість періодів нарахування, що пройшли з моменту укладення договору.

За пунктом 6 договору, у разі, якщо після закінчення строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, визначений у пункті 1 цього договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без появи клієнта у банк. При цьому відрахування нового строку вкладу та нового мінімального строку вкладу починається з дня, наступного за датою кінця попереднього строку вкладу.

Внесення грошової суми у розмірі 20 000, 00 грн на рахунок № НОМЕР_1 підтверджується квитанцією № 7 від 20 серпня 2012 року через Філію банку «Кримське РУ» /а. с. 7/.

10 березня 2015 року ОСОБА_1 письмово звернулася до банку із вимогою про розблокування та виплату грошових коштів з депозитного вкладу № SAMDN25000728038289, відкритого на території Автономної Республіки Крим. У відповідь на її звернення, 06 квітня 2015 року повідомлено, що діяльність банку у Криму припинена /а. с. 8/.

Станом на день ухвалення судового рішення сума вкладу та нараховані відсотки позивачеві не виплачено банком.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною другою ст. 1060 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на день укладання договору) встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до частини другої ст. 1066 Цивільного кодексу України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

За статтею 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Zolotas проти Греції (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив ¦ наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin and Perihan Sahin проти Туреччини)».

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Так, у ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Відповідно до частини п`ятої, шостої ст. 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Так, за період з 20 серпня 2012 року (укладення договору) по 12 травня 2021 року (звернення з позовом до суду) 10 % річних на вклад у розмірі 20 000, 00 доларів США становить 17 428, 13 доларів США.

Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правових висновків Великої палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (14-465цс18), 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Оскільки банк на першу вимогу вкладника суму депозиту з відсотками не повернув, а продовжував безпідставно утримувати та користувався чужими грошовими коштами протягом періоду з 06 квітня 2015 року (дата надання відповіді банком) по 12 травня 2021 року (дата подання позовної заяви), тому з банку підлягає стягненню сума 3 % річних за весь час прострочення виконання свого грошового зобов`язання, а саме у розмірі 3 660, 82 доларів США.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при поданні позову була звільнена від сплати судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позову позивач мала сплатити судовий збір у розмірі 1 % від ціни позову, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют станом на 21 грудня 2021 року, встановленим Національним банком України, 1, 00 долар США = 27,28 грн.

Так як, позов задовольняється на загальну суму у розмірі 41 088, 95 доларів США, в еквіваленті національної валюти - 1 120 906, 55 грн, то 1 % від ціни позову дорівнює 11 209, 06 грн.

Тому, з відповідача в дохід Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 11 209, 06 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 525, 526, 610, 611, 625, 629, 631, 1058, 1060, 1061,1066, 1075 Цивільного кодексу,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів з депозитного рахунку задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму вкладу за договором № SAMDN25000728038289 «Стандарт 12 міс» від 20 серпня 2012 року у розмірі 20 000, 00 доларів США, відсотки за період з 20 серпня 2012 року по 12 травня 2021 року - 17 428, 13 доларів США, три відсотки річних за період з 06 квітня 2015 року по 12 травня 2021 року - 3 660, 82 доларів США.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д) в дохід Держави 11 209, 06 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова