Вирок № 102392144, 29.12.2021, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2426/21

провадження №1-кп/136/142/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Шпортун С.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020060000386 від 29.11.2021, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Голдашівка, Бершадського району, Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта повна загальна середня, не працюючої, одруженої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2021, біля 14 години, ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст. 12 Загальної декларації прав людини, яка прийнята і проголошена Резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та ст. 17 Міжнародного пакту про громадські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, який набув чинності для України 23 березня 1976 року, згідно якої «... ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла... Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань», а також в супереч ст. 30 Конституції України, яка передбачає, що проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку є можливим виключно на підставі мотивованого рішення суду, не маючи такого рішення суду і інших законних підстав, а також дозволу ОСОБА_2 , яка є власником домоволодіння чи дозволу інших уповноважених осіб, зайшовши на територію домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, відчинивши ворітця вищевказаного господарства, проникла на подвір`я, після чого усвідомлюючи, що порушує недоторканість житла особи і бажаючи вчинити такі дії, умисно, протиправно, шляхом подолання перешкоди у вигляді вікна, розбила камінцем скляну шибку та з метою знайти алкогольні напої, проникла до приміщення житлового будинку, яке належить ОСОБА_2 , в якому на той час нікого не було та взяла пляшку спиртного напою, після чого залишила приміщення зазначеного будинку, чим порушила особисті права власника вказаного володіння.

Такі умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникненні до житла.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 , отримавши копії матеріалів дізнання, добровільно, беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчиненого нею кримінального проступку, його кваліфікацію, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст. 394 КПК України, за участі захисника - адвоката Вдовиченко В.І. подала письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за її відсутності.

Потерпіла ОСОБА_2 , також надала письмову згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст. 394 КПК України.

Ураховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки це узгоджується з приписами частини другої статті 381, 382 КПК України.

Суд, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_1 у скоєнні нею кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ч.1 ст.162 КК України, тобто незаконне проникненні до житла.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 скоїла кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, раніше не судима, одружена, непрацююча, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, зловживає спиртними напоями та схильна до вчинення крадіжок; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувала та не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обираючи ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винної, обставин, що пом`якшують покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, майнового стану обвинуваченої, яка не має офіційного місця роботи та доходу, тому суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень буде покарання передбачене санкцією частини статті, за якою інкриміновано її діяння у виді обмеження волі.

При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винної та інших обставин справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання та ізоляції від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення її від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України із покладенням обов`язків, що передбачені ст.76 КК України.

На переконання суду, іспитовий строк буде дисциплінувати засуджену, привчати до додержання законів, оскільки вона не виправдана, а проходить випробування від результатів якого залежить подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне відбуття покарання, що сприятиме формуванню звички законослухняної поведінки і не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Заходи забезпечення даного кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 65 КК України, ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 162 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки.

Згідно ст. 76 ч.1 п.1, 2 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення даного вироку.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя С.В. Шпортун