Рішення № 102391766, 05.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 року м. Київ № 640/4296/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України про стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Апарату Ради національної безпеки і оборони України (далі - Відповідач), у якій, з урахуванням уточнення (вх. від 08.09.2021), просить суд:

- стягнути з Апарату Ради національної безпеки і оборони України на користь ОСОБА_1 заборгованість з компенсації за невикористану відпустку в сумі 421 229, 12 грн.;

- стягнути з Апарату Ради національної безпеки і оборони України на користь ОСОБА_1 1 223 923,80 грн. середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, за період з 28.12.2018 року по 06.09.2021, в порядку ст. 117 Кодексу законів про працю України.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду від 26.07.2018 року у справі № 2а-9821/11/2670 його поновлено на рівнозначній посаді, з якої його звільнено Державного експерта у Відділі проблем національної безпеки у соціальній та гуманітарній сферах Управління соціальної безпеки Департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України, а також стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На виконання зазначеного рішення суду Апаратом РНБОУ було видано наказ Апарату РНБОУ від 16.08.2018 року № 475-к, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді державного експерта служби з питань безпеки у воєнній сфері Апарату РНБОУ з 27.08.2018 року та наказ Апарату РНБОУ від 18.12.2018 року № 654-к, яким ОСОБА_1 звільнено з державної служби з 27.12.2018 року.

Проте, як вказує позивач, при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку відповідно до вимог чинного законодавства. Розмір компенсації за невикористану відпустку за період з 26.06.2011 року по 27.12.2018 року, за розрахунком позивача, становить: 338 днів х 1246,24 гривень = 421 229,12 гривень.

Як зазначає позивач, його було звільнено з Апарату РНБОУ 26.06.2011 року, поновлено на роботі 27.08.2018 року та знову звільнено 27.12.2018 року, тобто між 26.06.2011 року та 27.12.2018 року пройшло рівно 90 місяців, або 7 років і 6 місяців. Таким чином, стаж позивача, що надає право на відпустку, за станом на 27.12.2018 року (на момент звільнення з посади державного експерта служби з питань безпеки у воєнній сфері), необхідно розраховувати з урахуванням додаткових 7 років і 6 місяців.

Крім того, позивач вказує на те, що станом на 27.12.2018 року він мав стаж понад 20 років (25 років і 6 місяців), тобто його щорічна відпустка мала максимальний термін - 45 календарних днів, а тому компенсації підлягали 338 днів невикористаної відпустки за 7 років і 6 місяців. Фактично ОСОБА_1 після поновлення на роботі в Апараті РНБОУ з 27.08.2018 по 27.12.2018 жодного дня не працював, заробітну плату не отримував, а тому середній заробіток обраховується на підставі даних на час попереднього звільнення 26.06.2011 року. Відповідно до даних довідки Апарату РНБОУ № 8 від 13.02.2015 року, середньомісячна заробітна плата позивача, розрахована за 2 останніх місяці роботи перед звільненням, становила 8 798 гривень 40 копійок, а середньоденний заробіток - 451, 20 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2020 зупинено провадження справі №640/4296/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/17955/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2021 поновлено провадження у справі.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

26.06.2011 ОСОБА_1 було звільнено з роботи в Апараті РНБОУ на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі розпорядження Секретаря РНБОУ від 9 червня 2011 року № 389/2011-к.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018 в адміністративній справі №2а-9821/11/2670 визнано протиправним та скасовано розпорядження Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 09.06.2011 №389/2011-к у частині звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, з якої його звільнено - Державного експерта у відділі проблем національної безпеки у соціальній та гуманітарній сферах Управління соціальної безпеки Департаменту з питань економічної, соціальної та екологічної безпеки.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018 в частині визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019. Постановою Верховного Суду від 12.01.2021 залишено без змін рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування наказу та поновлення на посаді.

24.01.2019 та 27.02.2019 позивачем направлялись відповідачу вимоги щодо виплати компенсації за невикористаної відпустки в розмірі 626 797,34 грн.

Станом на час судового розгляду справи відповідачем заява не розглянута.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач і звернувся з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 45 Конституції України встановлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР) право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (набрав чинності з 01.05.2016) державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Статтею 35 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (втратив чинність 01.05.2016) державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу. Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Як вже зазначалось, підставами даного позову є те, що у зв`язку з поновленням позивача в Апараті Ради національної безпеки і оборони України на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №2а-9821/11/2670 у позивача виникло право на щорічну оплачувану відпустку за період 2012-2018 роки.

Судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018, суддя Донець В.А., відкрито провадження у адміністративній справі № 640/17955/18 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України про надання щорічної основної оплачуваної відпустки за 2012-2018 роки з виплатою грошової допомоги за ці роки з наступним звільненням за власним бажанням з виплатою йому всіх сум, що належать йому на день звільнення.

Зокрема, у справі № 640/17955/18 позивач звернувся до суду з позовом про:

1) визнання протиправною бездіяльність Апарату Ради національної безпеки і оборони України щодо ненадання відпустки з подальшим звільненням ОСОБА_1 за заявою від 16.08.2018 року;

2) зобов`язання Апарату Ради національної безпеки і оборони України надати ОСОБА_1 :

- щорічну основну оплачувану відпустку за 2012 рік тривалістю 2 дні з 27.08.2018 по 28.08.2018 включно з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати;

- щорічну основну оплачувану відпустку за 2013 рік тривалістю 2 дні з 29.08.2018 по 30.08.2018 включно з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати;

- щорічну основну оплачувану відпустку за 2014 рік тривалістю 2 дні з 31.08.2018 по 01.09.2018 включно з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати;

- щорічну основну оплачувану відпустку за 2015 рік тривалістю 2 дні з 02.09.2018 по 03.09.2018 включно з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати;

- щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік тривалістю 2 дні з 04.09.2018 по 05.09.2018 включно з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати;

- щорічну основну оплачувану відпустку за 2017 рік тривалістю 2 дні з 06.09.2018 по 07.09.2018 включно з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати;

- щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік тривалістю 17 днів з 08.09.2018 по 24.09.2018 включно з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, з наступним звільненням за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України;

3) зобов`язання Апарату Ради національної безпеки і оборони України виплатити ОСОБА_1 всі суми, що належать йому на день звільнення.

ОСОБА_1 у даному позові у справі № 640/17955/18 зазначає, що у зв`язку з тим, що згідно із вказаним вище Наказом Апарату РНБО України від 16 серпня 2018 року № 475-к (який ним оскаржується) він поновлений на роботі в Апараті Ради, тому просить надати йому щорічну основну оплачувану відпустку за 2012-2018 роки з виплатою грошової допомоги за ці роки з наступним звільненням за власним бажанням з виплатою йому всіх сум, що належать йому на день звільнення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2021 у справі № 640/17955/18, яке набрало законної сили, у задоволенні позові відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки у справі № 640/17955/18 позивачу відмовлено в позові до Апарату РНБО України про надання щорічної основної оплачуваної відпустки за 2012-2018 роки, як наслідок, відсутні підстави і для задоволення позову у даній справі № 640/4296/19 про стягнення заборгованості з компенсації за невикористану відпустку за 2012-2018 роки.

Крім того, судом установлено, що наказом Апарату Ради національної безпеки і оборони України від 16.08.2018 №475-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " поновлено з 27.08.2019 ОСОБА_1 на роботі в Апараті Ради національної безпеки і оборони України на посаді державного експерта служби з питань безпеки у воєнній сфері Апарату Ради національної безпеки і оборони України (на умовах строкового трудового договору на час знаходження працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), яка відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України "Про державну службу" є рівнозначною посаді, з якої позивача було звільнено з роботи.

При цьому в резолютивній частині рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018 в адміністративній справі №2а-9821/11/2670 відсутня дата, з якої позивач має бути поновлений на посаді.

Після відкриття провадження в адміністративній справі, яка розглядається, наказом Апарату Ради національної безпеки і оборони України від 18.12.2018 №654-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з державної служби з 27.12.208 на підставі пункту 2 частини першої статті 83, частини другої статті 85 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з виходом 28.12.2018 іншого працівника на роботу. Позивачу виплачено компенсацію за 15 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби 18 років.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста від 01.02.2019 в адміністративній справі №640/17956/18 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України про визнання протиправним та скасування наказу від 16.08.2018 №475-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ". Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 ухвала суду першої інстанції залишена без змін. Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019.

На думку суду, оскільки позивача звільнено з державної служби наказом Апарату Ради національної безпеки і оборони України від 18.12.2018 №654-к, не може бути задоволена вимога про зобов`язання відповідача надати позивачу щорічну оплачувану відпустку за 2012-2018 роки з наступним звільненням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

За наведених вище обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Апарату Ради національної безпеки і оборони України на користь ОСОБА_1 заборгованість з компенсації за невикористану відпустку в сумі 421 229, 12 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 1 223 923,80 грн. середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, за період з 28.12.2018 року по 06.09.2021, то на переконання суду дана вимога є похідною та не підлягає задоволенню у зв`язку з відмовою в задоволенні основної.

Отже позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Н.М. Клименчук