Рішення № 102390419, 31.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2021 року Чернігів Справа № 620/15807/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить визнати дії та рішення відповідача, повідомленні в листі від 25.05.2021 № 8446-9074/M-02/8-2500/21 стосовно відмові у призначенні пенсії позивачу, та бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії позивача - протиправними, скасувати їх та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.03.2020 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Представник позивача, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що позивач при віці 65 років і страховому стажі 24 роки досяг усіх необхідних умов для призначення пенсії за віком, встановлених частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV. Зауважує, що позивачем до пенсійного органу було подано всі необхідні документи для призначення пенсії, однак відповідач прийняв рішення, яким відмовив у її призначенні, чим порушив гарантоване конституційне право позивача на пенсію. Зазначає про те, що при поданні заяви від 05.03.2020 представник позивача з`явилася особисто до УПФУ та з метою огляду та засвідчення надала оригінал трудової книжки та інших необхідних документів. Твердження відповідача, що відсутність реєстрації позивача на території України за місцезнаходженням відповідача звільняє останнього від обов`язку призначення пенсії позивачу - є незаконним. Також зазначає, що відповідач знехтував прохання позивача щодо отримання відомостей про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інших відомостей, необхідних для здійснення завдань, покладених на пенсійний орган

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки представником позивача при поданні заяви про призначення пенсії не було дотримано вимог пунктів 2.9 та 2.23 Порядку № 22-1, зокрема, не було подано оригіналу документа про вік (паспорта) та не було надано оригінал трудової книжки від 27.08.1973 та вкладки № НОМЕР_1 до неї. Також зазначає, що відповідно до наданих документів загальний страховий стаж позивача складає 11 років 10 місяців 9 днів. Зауважує, що позивачем не були надані уточнюючі довідки для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій. Враховуючи вищевикладене, вважає, що у Головного управління на момент розгляду заяви позивача були відсутні законні підстави для призначення йому пенсії згідно із Законом № 1058-IV.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до штампу ГУ ПФУ в Чернігівській області 05.03.2020 через свого представника позивач подав до пенсійного органу заяву, в якій просив призначити йому пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, в заяві зазначено, що до неї додаються: особиста заява про призначення (оригінал); довіреність представників (оригінал); посвідчення особи (оригінал для ознайомлення та копія); ІПН (оригінал), трудова книжка (оригінал для ознайомлення та копія); заява з реквізитами банку (а.с. 20-22).

30.06.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 620/1840/20 відповідно до змісту якого суд, зокрема, вирішив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянути по суті заяву від 05.03.2020 (вх. № 3516/8) про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком (а.с. 69-76).

За результатами розгляду заяви від 05.03.2020, відповідач листом від 25.06.2021 № 8446-9074/М-02/8-2500/21 інформував позивача про те, що відповідно до наданих документів (копії трудової книжки від 27.08.1973 та вкладки № НОМЕР_2 до неї) загальний страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить - 11 років 10 місяців 9 днів. До загального страхового стажу не зараховані періоди роботи: з 03.05.1974 по 19.06.1976 - період перебування на військовій службі (військовий квиток не було надано); з 21.04.1983 по 27.09.1983, оскільки наказом від 10.06.1983 № 217 поновлено на роботі та не вказано з якої дати; з 04.07.1989 по 02.01.1993, оскільки протокол від 20.05.1989 № 2-а на прийняття на роботу більше ніж за місяць; з 02.01.1993 по 24.10.1997, оскільки запис на звільнення з роботи завірений печаткою організації УРСР. Уточнюючі довідки за вказані вище періоди не були надані згідно з Порядком № 637. Оригінал трудової книжки від 27.08.1973 та вкладки № НОМЕР_2 до неї, чи завірені копії - відсутні. Згідно з Порядком необхідною умовою для призначення пенсії є подання документа, що посвідчує місце проживання (реєстрації) особи: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Підтверджуючих документів при зверненні подано не було (а.с. 23-25).

У Трудовій книжці позивача від 27.08.1973 (а.с. 33-38) та у вкладиші до Трудової книжки НОМЕР_2 (а.с. 39-45) наявні записи про те, що зокрема: він у період з 03.05.1974-19.06.1976 проходив службу в Радянській Армії; 20.04.1983 – звільнений за прогул без поважної причини, Військова частина 93407; під № 18 внесено запис про те, що у 1983 році за рішенням суду поновлений на роботі; 27.09.1983 – звільнений за власним бажанням, Військова частина 93407; 04.07.1989 позивача прийнято в члени кооперативу, підстава для внесення запису – Протокол № 2а від 20.05.1989; у період з 02.01.1993 – 24.10.1997 позивач працював в малому виробничому підприємстві «ГАЛС».

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час подання заяви до пенсійного органу – станом на 05.03.2020, та зважає на таке.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Таким законом, зокрема, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до положень вказаного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації) (пункт 1.1).

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.6).

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (пункт 1.7).

Пунктом 2.1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу);

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення);

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи;

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку № 22-1).

Згідно із пунктом 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку № 22-1).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ та оформлені в установленому порядку.

Судом встановлено, що 05.03.2020 через свого представника позивач звернувся до пенсійного органу шляхом подання заяви (вх. № 3516/8), в якій просив призначити йому пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.06.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 620/1840/20 відповідно до змісту якого суд, зокрема, вирішив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянути по суті заяву від 05.03.2020 (вх. № 3516/8) про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком (а.с. 69-76).

Про результати розгляду вказаної заяви відповідач поінформував позивача листом від 25.06.2021 № 8446-9074/М-02/8-2500/21, та зазначив про те, що йому відмовлено у призначенні пенсії, зокрема, у зв`язку з тим, що оригінал Трудової книжки від 27.08.1973 та вкладки № НОМЕР_2 до неї, чи завірені копії - відсутні.

Вказаний аргумент суд оцінює критично, оскільки він спростовується наступним.

У своєму листі від 25.06.2021 № 8446-9074/М-02/8-2500/21 пенсійний орган вказує на те, що для прийняття рішення ним було розглянуто, зокрема, копію Трудової книжки від 27.08.1973 та вкладки № НОМЕР_3 .

Із змісту супровідного листа (а.с. 20-22), який було отримано відповідачем 05.03.2020, що підтверджується його штампом, вбачається, що позивачем разом із заявою від 05.03.2020 до пенсійного органу, в тому числі, було подано трудову книжку (оригінал для ознайомлення та копію).

Як зазначено вище, документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23 Порядку № 22-1).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Суд зауважує, що доказів, які б спростовували твердження представника позивача щодо пред`явлення пенсійному органу оригіналу трудової книжки позивача ГУ ПФУ в Чернігівській області пенсійним органом до суду не надано.

Відповідно до пункту 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

З приводу посилань відповідача, зазначених у відзиві щодо того, що при поданні заяви від 05.03.2020 про призначення позивачу пенсії не було дотримано вимог пункту 2.9 Порядку № 22-1, зокрема, не було подано оригіналу документа про вік (паспорта), суд зауважує таке.

Як вбачається із змісту супровідного листа (а.с. 20-22) та не спростовується сторонами, позивачем до пенсійного фонду разом із заявою про призначення пенсії від 05.03.2020 було подано посвідчення особи.

Верховний Суд у постановах від 21.09.2018 у справі № 805/465/18-а, від 21.12.2021 у справі № 540/1588/19 зазначив, що посвідчення не є належним документом, що посвідчує особу, яка звернулась за призначенням пенсії, подання якого передбачено пунктом 2.9 Порядку № 22-1.

Також суд звертає увагу, що закордонний паспорт позивача серії НОМЕР_4 (а.с. 29-30), поданий ним до суду, був виданий 19.03.2021 і відповідно разом із заявою від 05.03.2020 до пенсійного органу не подавався.

Разом з тим, незважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується, те, що позивачем при поданні заяви про призначення пенсії недотримано вимог пункту 2.9 Порядку № 22-1, вказаний аргумент щодо відмови позивачу у призначенні пенсії не може бути взятий до уваги судом з огляду на таке.

Предмет розгляду даної справи стосується правомірності прийнятого відповідачем рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії, викладеного у листі від 25.06.2021 № 8446-9074/М-02/8-2500/21, і підстав для прийняття такого рішення.

При цьому, суд зауважує, що даний аргумент не було покладено в основу оскаржуваного позивачем рішення.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що аналізуючи норми Порядку № 22-1, суд дійшов висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

При цьому суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30.01.2020 у справі №489/5194/16-а та від 30.09.2021 у справі № 540/4060/20, від 05.1.2021 у справі № 540/1729/19.

За наведеного правового регулювання позивачка, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Верховний Суд України в постанові від 04.12.2019 №804/3217/18, сформулював такий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах:

<…> право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

<…> безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання документа, що підтверджує фактичне проживання на території України, оскільки до заяв про призначення пенсії за віком, представником позивачів були надані копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон».

Запропонований правовий підхід підтриманий Верховним Судом також і у інших справах, зокрема, у постанові від 20.04.2021 (справа № 489/9660/14-а).

Як вже зазначалось, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (частина 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

З-поміж іншого пенсійний орган у листі від 25.06.2021 № 8446-9074/М-02/8-2500/21 інформував позивача про те, що однією із підстав для відмови йому у призначенні пенсії є недостатня кількість страхового стажу, а саме 11 років 10 місяців 9 днів, при необхідному – 15 років. Так, до загального страхового стажу позивачу не зараховані періоди роботи: з 03.05.1974 по 19.06.1976 - період перебування на військовій службі (військовий квиток не було надано); з 21.04.1983 по 27.09.1983, оскільки наказом від 10.06.1983 № 217 поновлено на роботі та не вказано з якої дати; з 04.07.1989 по 02.01.1993, оскільки протокол від 20.05.1989 № 2-а на прийняття на роботу більше ніж за місяць; з 02.01.1993 по 24.10.1997, оскільки запис на звільнення з роботи завірений печаткою організації УРСР. Уточнюючі довідки за вказані вище періоди не були надані згідно з Порядком № 637.

Надаючи оцінку вказаним аргументам, суд зазначає таке.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Водночас, пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

До 1993 року правила заповнення трудової книжки були врегульовані Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі – Інструкція № 162), відповідно до абз. 1, 3 пункту 2.3 та абз. 1 пункту 4.1 якої всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виробляються акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з пунктом 2.17 Інструкції № 162 у трудові книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів наступних записів: а) про час служби у складі Збройних Сил СРСР, в органах Комітету державної безпеки СРСР та Міністерства внутрішніх справ СРСР, у всіх видах охорони, де на тих, хто проходить службу, не поширюється законодавство про працю та державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) та дати звільнення зі служби.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції № 162 у розділі «Відомості про роботу» трудової книжки робляться такі записи: в графі 1 указується порядковий номер запису; в графі 2 - дата внесення запису; в графі 3 пишеться: «Час роботи з такої-то дати (число, місяць, рік) по таку-то дату (число, місяць, рік) не зараховується до загального безперервного трудового стажу». У графі 4 зазначається підстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керівника підприємства, дата його видання і номер.

Згідно з пунктом 8.1 Інструкції № 162 контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (застосовувалася до 1993 року). Так, у пункті 18 вказаного документу передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкція № 58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. (пункт 2.4 Інструкції № 58).

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301).

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, на яких покладено обов`язок ведення та обліку трудових книжок працівників та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Вказана правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа № 677/277/17), від 17.07.2018 (справа № 220/989/17), від 19.12.2019 (справа № 307/541/17).

Крім того, Верховним Судом у постановах від 04.02.2021 у справі № 439/905/17, від 09.06.2021 у справі № 488/3973/13-а зазначено про пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

З огляду на зазначене, судом відхиляються аргументи пенсійного органу щодо: неподання позивачем військового квитка; того, що запис у трудовій книжці, датований 24.10.1997, про звільнення з роботи позивача завірений печаткою організації УРСР; того, що протокол від 20.05.1989 № 2-а, який є підставою для внесення запису до Трудової книжки про прийняття позивача 04.07.1989 на роботу, датується більше ніж за місяць.

Таким чином, позивачу підлягають зарахуванню до його загального страхового стажу: період перебування на військовій службі - з 03.05.1974 по 19.06.1976; період роботи членом кооперативу - з 04.07.1989 по 02.01.1993; період роботи на малому виробничому підприємстві «ГАЛС» - з 02.01.1993 по 24.10.1997.

Щодо підстав, зазначених пенсійним органом, для не зарахування позивачу до його загального страхового стажу періоду роботи з 21.04.1983 по 27.09.1983, оскільки наказом від 10.06.1983 № 217 позивача було поновлено на роботі, однак не вказано з якої дати, то суд із ними погоджується зважаючи на таке.

У Трудовій книжці позивача під № 16, № 17 внесено записи про те, що: 27.04.1981 позивача прийнято на роботу до Військової частини 93407; 20.04.1983 – його звільнено за прогул без поважної причини. Під № 18 внесено запис про те, що за рішенням Новозаводського народного суду позивача поновлено на роботі, підстава наказ від 10.06.1983 № 217. Даний запис датований 1983 роком, однак, в графах щодо числа та місяця дані відсутні.

З огляду на вказане, суд погоджується з відповідачем про те, що дату з якої позивача було поновлено на роботі встановити неможливо і в даному випадку у відповідності до пункту 3 Порядку № 637, позивач разом із заявою про призначення пенсії зобов`язаний був подати: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, інші документи, які містять відомості про вказаний період роботи.

Суд зазначає, що представник позивача у поданому до суду позові посилається на частину 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Підпунктом 2 пункту 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, передбачено, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб – підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Суд звертає увагу, що в даному випадку обов`язок щодо підтвердження підстав для зарахування періоду роботи до загального страхового стажу покладається, перш за все, на особу, яка звернулася за призначенням пенсії – на позивача. А пенсійний орган має лише право перевіряти обґрунтованість та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Зважаючи на вказане вище, з приводу позовної вимоги зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за віком починаючи з 05.03.2020, суд зазначає таке.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 2, 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням зазначеного, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо зарахування позивачу до його загального страхового стажу періодів роботи (служби): в рядах Радянської Армії – з 03.05.1974 по 19.06.1976; членом кооперативу - з 04.07.1989 по 02.01.1993; на малому виробничому підприємстві «ГАЛС» - з 02.01.1993 по 24.10.1997; зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати позивачу до його загального страхового стажу періоди роботи (служби): в рядах Радянської Армії – з 03.05.1974 по 19.06.1976; членом кооперативу - з 04.07.1989 по 02.01.1993; на малому виробничому підприємстві «ГАЛС» - з 02.01.1993 по 24.10.1997; визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.03.2020 (вх. № 3516/8) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.

Згідно з 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 5, 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зарахування ОСОБА_1 до його загального страхового стажу періодів роботи (служби): в рядах Радянської Армії – з 03.05.1974 по 19.06.1976; членом кооперативу - з 04.07.1989 по 02.01.1993; на малому виробничому підприємстві «ГАЛС» - з 02.01.1993 по 24.10.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до його загального страхового стажу періоди роботи (служби): в рядах Радянської Армії – з 03.05.1974 по 19.06.1976; членом кооперативу - з 04.07.1989 по 02.01.1993; на малому виробничому підприємстві «ГАЛС» - з 02.01.1993 по 24.10.1997.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2020 (вх. № 3516/8) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 31.12.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб