Рішення № 102389828, 30.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2964/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувшись до суду, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 25.02.2020 року № 112/20, зарахування в стаж судді час проходження строкової військової служби і строк перебування на посадах слідчого та призначення відповідачем довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди працюючого судді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати в строк стажу судді ОСОБА_1 час строкової служби в армії - 2 (два) роки 6 (шість) місяців 09 (дев`ять днів) та час роботи на посадах слідчого - 4 (чотири) роки 5 (п`ять) місяців 16 (шістнадцять) днів і здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 25.02.2020 р. № 112/20 з 19.02.2020 р. у 90% розмірі суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 39 років 9 місяців 17 днів та з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 09 червня 1980 року був обраний народним суддею Комсомольського районного народного суду Херсонської області, де працював до 23 травня 1999 року. На посаду судді Апеляційного суду Херсонської області (Херсонського обласного суду) призначений 01 червня 1999 року на підставі Постанови Верховної Ради України 607-ХІV від 22 квітня 1999 року. Постановою Верховної Ради України № 214-VIІ від 18 квітня 2013 року позивач звільнений з посади судді апеляційного суду Херсонської області у відставку.

Наказом голови Апеляційного суду Херсонської області № 42-ОС від 30 квітня 2013 року звільнений із займаної посади.

Пенсійний фонд України в м. Херсоні, призначаючи позивачу довічне грошове утримання судді у відставці, визначив стаж судді 32 роки 10 місяців 22 дня. Із розрахунку стажу роботи на посаді судді отримував щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % від місячної суддівської винагороди працюючого судді, тобто у максимальному розмірі на той час і не було сенсу вимагати від відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді з урахуванням часу строкової служби в армії та роботи на посадах слідчого.

Як працюючому судді, окрім посадового окладу, йому було призначено довічне грошове утримання судді. На вказаний час, відповідно до Указу Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та статті 43 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15.12.1992 року, позивачу зараховано в стаж для отримання довічного грошового утримання судді 2 роки 6 місяців 09 днів строкової військової служби, та 04 роки 05 місяців 16 днів роботи на посадах слідчого.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 року, який набрав чинності 30.07.2010 року судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Згідно з даними військового квитка НП № 3571207, строкову військову службу позивач проходив з 18.11.1966 року по 27.05.1968 року, що складає 2 (два) роки 6 (шість) місяців 09 (дев`ять днів). Як вбачається з послужного списку на посадах слідчого в органах МВС України в Херсонській області працював з 24.12.1975 року по 10.06.1980 року, що складає 4 (чотири) роки 5 (п`ять) місяців 16 (шістнадцять) днів. Тобто, станом на 30.04.2013, на день звільнення з посади судді Апеляційного суду Херсонської області у відставку, стаж судді складав 39 років 9 місяців 17 днів.

При здійсненні перерахунку призначеного довічного грошового утримання судді у відставці ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області зобов`язаний був врахувати час строкової військової служби в армії та час роботи на посадах слідчого, встановивши стаж судді 39 років 9 місяців 17 днів та зробити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці у відповідному розмірі від заробітної плати працюючого судді відповідного суду.

При зверненні до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про зарахування в стаж судді час строкової військової служби та строк роботи на посадах слідчого і перерахування щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, позивачу повідомлено про відмову у здійсненні зарахування в стаж судді строку строкової військової служби та стажу роботи на посадах слідчого та перерахунку щомісячного грошового утримання.

Ухвалою від 30.06.2021 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Позивач вимоги суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 30.07.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12.08.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж позивача становить 39 років 09 місяців 17 днів, з них стаж судді 32 роки 10 місяців 22 дні.

Позивачу з 20.05.2013 призначено довічне грошове утримання судді у відставці.

Згідно із ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною другою ст. 137 Закону №1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Проте, статтею 137 Закону № 1402-VIII зазначено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується саме до стажу судді та може бути врахований при здійсненні перерахунку згідно цього закону.

Питання перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддів у відставці врегульовано ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402 "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України № 2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80% і більше), виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення КСУ від 04.12.2018 № 11- р/2018).

Чинним Законом передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання, а саме: ч. 3 ст. 142 Закону України 1402, - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.09.2021 року зупинено провадження в адміністративній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 580/2323/20.

30.12.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі.

Згідно ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи викладене, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

22 червня 1980 року ОСОБА_1 обраний народним суддею Комсомольського районного народного суду Херсонської області, де працював до 23.05.1999 року.

На посаду судді Апеляційного суду Херсонської області ОСОБА_1 призначений 01.06.1999 року на підставі Постанови Верховної Ради України 607-ХІV від 22.04.1999 року.

Постановою Верховної Ради України № 214- VІІІ від 18.04.2013 року звільнений з посади судді апеляційного суду Херсонської області у відставку.

Наказом голови Апеляційного суду Херсонської області № 42-ОС від 30.04.2013 року звільнений із займаної посади.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області з 09.07.2009 року та первинно пенсію призначено за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

З 20.05.2013 року ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Згідно з даними військового квитка НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 18.11.1966 року по 27.05.1968 року, що складає 2 (два) роки 6 (шість) місяців 09 (дев`ять днів).

Як вбачається з архівної довідки УМВС України в Херсонській області від 12.07.2021 року № 489/04/2-2021 ОСОБА_1 працював посадах слідчого в органах МВС України в Херсонській області з 24.12.1975 року по 10.06.1980 року, що складає 4 (чотири) роки 5 (п`ять) місяців 16 (шістнадцять) днів.

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 року по справі № 540/2218/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням стажу на посаді судді 32 роки 10 місяців 22 дня, що складає 74 % від заробітної плати працюючого судді відповідного суду згідно з довідкою № 112/20 від 25.02.2020 року.

На звернення ОСОБА_1 стосовно розрахунку стажу роботи на посаді судді Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській листом від 20.07.2021 року № 4723-4310/М-03/8-2100/21 повідомило, що враховуючи норми статті 137 Закону № 1402 до стажу, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, зараховано період роботи на посаді судді з 11.06.1980 по 28.05.1999, з 01.06.1999 по 30.04.2013. Зарахувати до стажу, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, періоди служби в армії та служби в органах внутрішніх справ підстав немає.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норм права.

Щодо зарахування в стаж судді час строкової військової служби та строку роботи на посаді слідчого, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною другою ст. 137 Закону № 1402-VIII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посаді слідчого.

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічні висновки щодо зарахування періодів служби в збройних силах, половини строку навчання та періоду роботи на посадах слідчого до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, викладено в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17 та від 29 квітня 2020 року у справі 426/12415/16-а.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження строкової військової служби в армії, часу роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача повинна зараховуватися час проходження строкової військової служби 2 роки 6 місяців 9 днів та час роботи на посадах слідчого 4 роки 5 місяців 16 днів, що з урахуванням часу роботи на посаді судді в сукупності складає 39 років 9 місяців 17 дня.

Щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 74 % суддівської винагороди працюючого судді, суд вважає за необхідне вказати наступне.

02.06.2016 р. прийнято Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VIII та новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII, які набрали чинності 30.09.2016 р.

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ч.1 ст.142 Закону № 1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч.2 ст.142 Закону №1402-VIІІ).

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді" Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 р. № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відповідно до ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4 та 5 статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

За змістом ч.3 ст.135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.

Відповідно до п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .

Законом України від 16.10.2019 р. № 193-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019 р., виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Відповідно до п.24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз.4 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 р. № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абз.5, 6 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 р. у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 р. № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.

На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями ст.142 Закону № 1402-VIII, частиною 4 якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч.4 ст.142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII.

Окрім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного ч.3 ст.141 Закону № 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.

У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 160/9739/20, від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20, від 22 жовтня 2021 року у справі № 300/530/21.

З огляду на викладені обставини та норми законодавства, суд приходить до висновку, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону № 2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону № 1402-VIII. Також наявні правові підстав для визначення довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці (за 20 років стажу - 50 %, та додатково за 19 роки стажу х 2 % = 38 %) у розмірі 88 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача повинна зараховуватися строкова військова служба позивача в армії з 18.11.1966 року по 27.05.1968 року, час роботи на посаді слідчого з 24.12.1975 року по 10.06.1980 року, що з урахуванням часу роботи на посаді судді в сукупності складає 39 років 09 місяців 17 днів та дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання саме в розмірі 88 %, а не 74 % від заробітної плати працюючого судді.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 25.02.2020 року № 112/20, зарахування в стаж судді час проходження строкової військової служби і строк перебування на посадах слідчого та призначення відповідачем довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди працюючого судді.

З цього приводу суд звертає увагу, що відповідачем рішення не приймалося.

Відмова у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 25.02.2020 року № 112/20, зарахуванні в стаж судді час проходження строкової військової служби і строк перебування на посадах слідчого та призначення відповідачем довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди працюючого судді оформлена листом від 20.07.2021 року № 4723-4310/М-03/8-2100/21.

За своєю правовою природою дія - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відмовивши у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 25.02.2020 року № 112/20, зарахуванні в стаж судді час проходження строкової військової служби і строк перебування на посадах слідчого та призначення відповідачем довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди працюючого судді відповідач вчинив протиправні дії, а тому належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправними дій відповідача.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на викладене, суд, керуючись положеннями статті 245 КАС України, приходить до висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до стажу судді ОСОБА_1 час строкової служби в армії 02 (два) роки 6 (шість) місяців 09 (дев`ять) днів, час роботи на посаді слідчого - 04 (чотири) роки 5 (п`ять) місяців 16 (шістнадцять) днів і здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 25.02.2020 р. № 112/20 з 19.02.2020 р. у розмірі 88 % суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 39 (тридцять дев`ять) років 09 (дев`ять) місяців 17 (сімнадцять) днів, з урахуванням фактично виплачених сум.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанції від 22.07.2021 року.

З врахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір у сумі 454,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання законної сили судовим рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) щодо відмови ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 25.02.2020 року № 112/20, зарахуванні в стаж роботи на посаді судді час проходження строкової військової служби і строк перебування на посадах слідчого та призначення довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди працюючого судді, викладені у листі від 20 липня 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) зарахувати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до стажу роботи на посаді судді час строкової служби в армії 2 (два) роки 6 (шість) місяців 09 (дев`ять днів) та час роботи на посадах слідчого 4 (чотири) роки 5 (п`ять) місяців 16 (шістнадцять) днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 25.02.2020 року № 112/20 з 19.02.2020 року у розмірі 88 % суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 39 років 9 місяців 17 днів, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036) судовий збір у сум 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Варняк

кат. 112010201