Рішення № 102389604, 30.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7134/21

30 грудня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Мандзія О.П. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – відповідач), в якій просить визнати протиправною відмову відповідача у призначені позивачу пенсії за віком та зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення її пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). До такої заяви позивач надала всі необхідні документи, в тому числі копії трудової книжки та архівні довідки із архівного відділу управління справами Адміністрації м. Нягані, Ханти – Мансійського автономного округу – Югра (Тюменська область) від 23.12.2016 за №№ 3242, 3242/2, 3242/3, 3242/4, 3242/5, 3242/6, 3242/7, в яких зазначено, що підприємство на якому вона працювала у зазначений період часу, у відповідності з Переліком районів Крайньої Півночі і територій при рівняних до районів Крайньої Півночі постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029, про пільги для осіб, працюючих в цих районах та території - Ханти-Мансійський округ відноситься до місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, де в централізованому поря дку встановлено районний коефіцієнт для робітників та службовців невиробничих галузей 1.5. Однак відповідач своїм листом від 12.05.2021 за № 2295-2289/В-02/8-1900/21 повідомив позивача про те, що страховий стаж позивача складає 25 років 06 місяців 25 днів, а тому право на призначення пенсії позивача набуде після досягнення віку 63 роки, або після набуття необхідного страхового стажу. Надалі, позивач у липні 2021 року повторно звернулася до відповідача із заявою, в якій зазначила, що подаючи первинну заяву вона надала всі необхідні документи для призначення пенсії за віком. За результатами розгляду такої заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 18.08.2021 за № 4796-4546/В-02/8-1900/21 повідомило позивача про те, що для обчислення періодів роботи в районах Крайньої Півночі до 01.01.1991 в кратному розмірі позивачу необхідно надати письмовий трудовий договір, або довідки в яких повинно бути зазначено, що на неї поширювались пільги передбачені для осіб, які працювали в зазначеній місцевості.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона була прийнята та працювала в районах Крайньої Півночі за трудовим договором як постійний працівник, про що зазначено у трудовій книжці та вказаних архівних довідках, які були надані відповідачу разом із заявою для обчислення страхового стажу та призначення пенсії. Також відповідач протиправно не взяв до уваги зазначені в архівних довідках від 23.12.2016 за №№ 3242, 3242/2, 3242/3, 3242/4, 3242/5, 3242/6, 3242/7 відомості про те, що у місці її роботи, у зазначений період часу, на неї поширювались пільги передбачені для осіб, що працюють в умовах Крайньої Півночі і застосову вався коефіцієнт для пільгового обчислення стажу один рік за один рік і шість місяців, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 22.11.2021 подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що страховий стаж на даний час позивача складає 25 років 06 місяців 25 днів, а тому право на призначення пенсії позивача набуде після досягнення віку 63 роки, або після набуття необхідного страхового стажу. Водночас, відповідач звернув увагу на те, що в нього відсутні правові підстави щодо обчислення періодів роботи позивача в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, що позивач 27 квітня 2021 року звернулася до відповідача із заявою про обрахунок трудового стажу та видачу необхідної довідки.

До такої заяви позивач надала всі наявні документи, в тому числі копії трудової книжки та архівні довідки із архівного відділу управління справами Адміністрації м. Нягані, Ханти – Мансійського автономного округу – Югра (Тюменська область) від 23.12.2016 за №№ 3242, 3242/2, 3242/3, 3242/4, 3242/5, 3242/6, 3242/7, в яких зазначено, що підприємство на якому вона працювала у зазначений період часу, у відповідності з Переліком районів Крайньої Півночі і територій при рівняних до районів Крайньої Півночі постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029, про пільги для осіб, працюючих в цих районах та території - Ханти-Мансійський округ відноситься до місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, де в централізованому поря дку встановлено районний коефіцієнт для робітників та службовців невиробничих галузей 1.5 (а.с.14-23).

Дослідивши зміст вищевказаної заяви, суд не вважає її заявою про призначення пенсії, а лише про необхідність надання відповіді про зарахований стаж позивача.

За результатами розгляду такої заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 12.05.2021 за № 2295-2289/В-02/8-1900/21 повідомило позивача про те, що страховий стаж позивача складає 25 років 06 місяців 25 днів, а тому право на призначення пенсії позивача набуде після досягнення віку 63 роки, або після набуття необхідного страхового стажу (а.с.12).

Надалі, позивач 19 липня 2021 року повторно звернулася до відповідача із заявою, в якій зазначила, що подаючи первинну заяву вона надала всі необхідні документи для призначення пенсії і просила призначити пенсію за віком.

За результатами розгляду такої заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 18.08.2021 за № 4796-4546/В-02/8-1900/21 повідомило позивача про те, що для обчислення періодів роботи в районах Крайньої Півночі до 01.01.1991 в кратному розмірі позивачу необхідно надати письмовий трудовий договір, або довідки в яких повинно бути зазначено, що на неї поширювались пільги передбачені для осіб, які працювали в зазначеній місцевості (а.с.13).

Не погоджуючись з таким діями суб`єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до п. 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Згідно зі ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За змістом п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029 Ханти-Мансійський та Ямало-Ненецький автономні округи Тюменської області прирівняні до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

На думку суду, системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами.

Матеріалами справи підтверджується матеріалами справи, що відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 , вона працювала на підприємствах, що знаходились на території Ханти-Мансійського округів Тюменської області з 13.09.1985 по 15.07.1999.

Відтак, місцевість де працював позивач, знаходиться у районі, який прирівняний до районів Крайньої Півночі.

Відомості про роботу позивача в районах Крайньої Півночі також підтверджується архівною довідкою архівного відділу управління справами Адміністрації м. Нягані, Ханти – Мансійського автономного округу – Югра (Тюменська область) від 23.12.2016 за №№ 3242, 3242/2, 3242/3, 3242/4, 3242/5, 3242/6, 3242/7,.

Покликання відповідача про те, що обов`язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, не ґрунтується на законі, оскільки з огляду на приписи пункту 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), згідно до якої пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.09.2019 (справа № 348/2208/16-а, провадження № К/9901/32412/18), постанові від 14.11.2019 у справі № 265/6105/16-а адміністративне провадження №К/9901/44953/18.

Відтак, враховуючи, що стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, а також відповідними архівними довідками, суд вважає, відмову відповідача в зарахуванні періодів роботи позивача в районах Крайньої Півночі до пільгового стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) з підстав того, що надані позивачем документи не підтверджують факту укладання з позивачем строкових трудових договорів, є протиправною.

Щодо періоду стажу після 01.01.1991 то суд відзначає, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначає, що для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових підставах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди (стаття 6).

В період 1991-1997 років і по 31.12.2001 в РФ діяв Закон РРСФР «Про державні пенсії в РРСФР» від 20.11.1990 №340-І, абзацом 7 частини 1 статті 94 якого було передбачено наступне: При підрахунку трудового стажу, вказаного в статтях 10, 11, 12, 29 Закону, наступні періоди роботи (служби) обчислюються в пільговому порядку: у районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, - в полуторному розмірі.

З 01.01.1992 по 31.12.2001 на території РФ діяв Закон РРСФР «Про державні пенсії в РРСФР» від 20.11.1990 № 340-1, на підставі якого всі періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховуються в трудовий стаж в полуторному розмірі.

Частиною 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною 2 ст. 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

З наведених вище норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Таким чином, якщо певний період роботи особи на території РФ згідно з законодавством цієї держави повинен обчислюватися на пільгових підставах, то в такому ж порядку цей же стаж повинен враховуватись щодо цієї людини і в Україні. Відтак, стаж позивача має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність особи.

Оскільки, факт роботи позивача у періоди з 30.07.1979 пo 15.07.1981, з 25.04.1987 по 02.05.1987, з 02.05.1987 по 10.12.1995, з 10.12.1995 по 28.02.1999 в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці та відповідними архівними довідками, а тому спірний період підлягає зарахуванню кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців.

Дослідивши подані докази, суд дійшов висновку, що позивачем при поданні заяви від від 27.04.2021 про обрахунок стажу та 19.07.2021 про призначення пенсії представлено відповідачу достатньою мірою необхідні документи, в тому числі копії трудової книжки та архівні довідки із архівного відділу управління справами Адміністрації м. Нягані, Ханти – Мансійського автономного округу – Югра (Тюменська область) від 23.12.2016 за №№ 3242, 3242/2, 3242/3, 3242/4, 3242/5, 3242/6, 3242/7, в яких зазначено, що підприємство на якому вона працювала у зазначений період часу, у відповідності з Переліком районів Крайньої Півночі і територій при рівняних до районів Крайньої Півночі постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №1029, про пільги для осіб, працюючих в цих районах та території - Ханти-Мансійський округ відноситься до місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, де в централізованому порядку встановлено районний коефіцієнт для робітників та службовців невиробничих галузей 1.5, а тому спірний період підлягає зарахуванню кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців.

Однак відповідач розглядаючи її звернення від 27.04.2021 року щодо призначення пенсії за віком повідомив позивача про можливість призначення такої пенсії при досягненні відповідного віку, або після набуття необхідного страхового стажу.

При повторному зверненні від 19.07.2021 року відповідачем у листі було вказано, що для обчислення періодів роботи в районах Крайньої Півночі до 01.01.1991 в кратному розмірі позивачу необхідно надати письмовий трудовий договір, або довідки в яких повинно бути зазначено, що на неї поширювались пільги передбачені для осіб, які працювали в зазначеній місцевості.

Зміст заяви позивача від 19.07.2021 очевидно дає змогу оцінити намір заявниці з проханням призначити пенсію за віком. Крім того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено низку документів, які подаються при призначенні пенсії.

Аналізуючи зазначені відповіді відповідача, суд вважає, що відмовивши ОСОБА_1 в розгляді її заяви по суті з прийняттям відповідного рішення, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонерки (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v.Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v.Ukraine), заява № 20390/07).

Отже, суд доходить висновку щодо наявності підстав для захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 19.07.2021 щодо призначення пенсії за віком, з прийняттям за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства з урахуванням висновків суду.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17, від 27.11.2019 у справі №748/696/17, від 26.02.2020 у справі № 541/543/17-а та від 16.12.2021 у справі №500/1879/20.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 454 грн згідно квитанції (а.с.2).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, викладені в листі від 18.08.2021 за № 4796-4546/В-02/8-1900/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою від 19.07.2021 з прийняттям відповідного рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 30 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);

Головуючий суддя Мандзій О.П.