Рішення № 102389458, 29.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2021 року Справа № 480/9064/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач). Свої вимоги мотивує тим, що він є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 відповідачем було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області. За результатами перерахунку відповідачем було обчислено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 78% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. 19.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням періодів навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є Дзержинського на стаціонарному відділенні у період з 01.09.1978 по 28.06.1982 та проходження військової служби в лавах Радянської армії у період з 02.05.1975 по 09.05.1977, враховуючи які розмір щомісячного довічного грошового утримання мав збільшитись на 8%. Відповідачем перерахунок не здійснений.

Просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині відмови в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі його заяви від 19.07.2021 року, а також щодо не зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, проходження ОСОБА_1 військової служби в лавах Радянської армії та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського на стаціонарному відділенні; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати позивачу в стаж роботи на посаді судді проходження ним військової служби в лавах Радянської армії у період з 02.05.1975 року по 09.05.1977 року та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського на стаціонарному відділенні у період з 01.09.1978 року по 28.06.1982 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року згідно довідки від 27.02.2020р. №04-461/20, виданої Теруправлінням ДСА в Сумській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. Відзив суду надано не було.

Ненадання у встановлений строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ України в Сумській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

На виконання Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 позивачу з 19.02.2020 проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області від 27.02.2020 №04-461/20. За результатами перерахунку щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислене у розмірі 78% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

19.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зробити перерахунок розміру відсотків суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - на 86%, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді проходження військової служби в лавах Радянської армії у період з 02.05.1975 по 09.05.1977 та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті денної форми навчання у період з 01.09.1978 по 28.06.1982 (а.с.20).

Відповідач надав відповідь на заяву позивача №6372-6964/К-02/8-1800/21 від 17.08.2021, в якій зазначено, що ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Також, відповідач у своїй відповіді зазначив, що Законом № 1402-VIII не передбачено зарахування до стажу судді для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці інших періодів, ніж робота на посаді судді (а.с.21).

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

На момент виходу позивача у відставку та призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці питання обчислення розміру відсоткового значення утримання відносно суддівської винагороди було регламентовано нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (надалі за текстом - Закон № 1402).

Так, ст. 142 Закону України №1402 передбачено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що при вирішенні спору слід керуватись нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (надалі за текстом - Закон №2453).

Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною 3 ст.141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28.03.2015) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 02.05.1975 по 09.05.1977 проходив військову службу, що підтверджується Довідкою Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (а.с. 31).

З копії диплома позивача НОМЕР_1 вбачається, з 01.09.1978 по 28.06.1982 ОСОБА_1 навчався на юридичному факультеті Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського (денна форма навчання).

21.06.1982 обраний народним суддею Липоводолинського районного народного суду. Працював на посаді судді до 14.09.2016.

Згідно абзацу 2 ч. 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Указом Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", який у статті 1 (стаття втратила чинність з 20 березня 2008 року), передбачав, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач з 21.06.1982 по 21.06.2087 працював на посадах судді Липоводолинського районного народного суду, також займа посаду судді Буринського районного народного суду, Конотопського районного суду, Шосткинського міськрайонного суду Сумської області та Конотопського міськрайонного суду Сумської області, отже стаж роботи на посаді судді становить більше 10 років.

Зважаючи на вказаний стаж роботи на посаді судді понад 10 років, до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання, серед іншого, має бути зараховано період проходження військової служби з 02.05.1975 по 09.05.1977, що становить 2 роки 0 місяців 07 днів та половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, з 01.09.1978 по 28.06.1982, що становить 1 рік 10 місяців 28 днів.

Таким чином, невключення відповідачем до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи позивача на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді з розрахунку 29 років та обрахунок розміру довічного утримання позивача з розрахунку 78% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є неправомірним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Обираючи належний засіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить із того, що такий спосіб відновлення має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах від 22 листопада 2018 року у справі № 9901/805/18 від 02 квітня 2019 року у справі №607/8578/17, від 13 лютого 2020 року у справі №592/5433/17, від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17,від 20 лютого 2018 року у справі №П/9901/382/18, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 28 листопада 2019 року у справі №428/3117/17 робив висновки про те, що ефективним способом захисту прав судді у відставці, яким органи Пенсійного фонду України призначають щомісячне довічне грошове утримання у меншому розмірі, ніж того вимагає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», є зобов`язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплачувати суддям у відставці таке утримання у розмірі, визначеним вказаним законом.

При цьому слід зазначити, що питання розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці імперативно вирішено у частинах другій та третій статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому це питання не відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, тобто не залежать від їх розсуду при виборі будь-яких правомірних варіантів дій.

Єдиним нормативним документом, який регламентує діяльність органів Пенсійного фонду України щодо подання та розгляду суддею у відставці заяви про призначення або перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1).

Разом з тим, цей порядок, як підзаконний нормативний акт, не наділяє органи Пенсійного фонду України правом дискреційних повноважень (на свій розсуд) при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зазначені нормативно-правові акти регулюють діяльність органів Пенсійного фонду України щодо призначення, перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а саме ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 .

При цьому жоден з цих двох нормативних актів не наділяє органи Пенсійного фонду України правом зараховувати певні періоди роботи та навчання до стажу роботи судді або правом на свій власний розсуд визначати розмір довічного утримання.

Право зараховувати певні періоди роботи та навчання до стажу роботи судді належить Вищій раді правосудця під час прийняття рішення про звільнення судді у зв`язку з поданням заяви про відставку та суду, в якому працював суддя, під час видачі розрахунку стажу судці, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці (додаток 4 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України). Такий особливий порядок відносно суддів відрізняється від передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прав органів Пенсійного фонду по обчисленню страхового стажу (частина друга статті 24) та визначенню розміру пенсій (стаття 27, тощо).

Враховуючи, що відповідачем вчинено дії, які порушили права позивача, а також те, що відповідач, здійснюючи виплату пенсії позивачу з безпідставним вилученням з неї 8% суддівської винагороди, не дотримався вимог Закону № 1402 VIII, такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, позивачу необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн., сплачені при зверненні до суду за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, проходження ОСОБА_1 військової служби в лавах Радянської армії та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського на стаціонарному відділенні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 в стаж роботи на посаді судді проходження ним військової служби в лавах Радянської армії у період з 02.05.1975 по 09.05.1977 та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського на стаціонарному відділенні у період з 01.09.1978 по 28.06.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області від 27.02.2020 №04-461/20 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судові витрати в сумі 908 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко