Рішення № 102389293, 31.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 грудня 2021 року м. Рівне №460/1792/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області (далі - відповідач), за змістом якого просила суд:

- стягнути з відповідача грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної відпустки у сумі 7086,28грн;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримку розрахунку (в частині виплати грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки державного службовця) при звільненні з 11.02.2021 по день фактичного розрахунку.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не виплачено грошову допомогу за 2021 рік.

Ухвалою суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 08.07.2021 допущено процесуальне правонаступництво у справі шляхом заміни відповідача, Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації його правонаступником - Управлінням соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації.

21.12.2021 від Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування заперечень вказано, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки грошова допомога при наданні щорічної основної відпустки виплачена управлінням 16.03.2021.

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 наказом Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації від 04.11.2014 №16-к призначено на тимчасове заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку управління соціального захисту населення з 04.11.2014 на період відсутності основного працівника, ОСОБА_2 , в порядку переведення з Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області, з присвоєнням дванадцятого рангу державного службовця в межах сьомої категорії посад (а.с.13).

26.01.2021 ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації із заявою про надання щорічної відпустки за період роботи з 04.11.2020 по 11.02.2021 на один календарний день 28.01.2021 з виплатою грошової допомоги на оздоровлення (а.с.11).

Відповідно до п.1 наказу Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації "Про надання щорічної відпустки Наталії Лущик" від 27.01.2021 №30-В (а.с.12), головному спеціалісту відділу бухгалтерського обліку управління соціального захисту населення, відповідно до Законів України "Про відпустки", "Про державну службу", надано частину недовикористаної щорічної відпустки за період роботи з 04.11.2020 по 11.02.2021 на 1 календарний день, на 28.01.2021.

Пунктом 3 даного наказу зобов`язано ОСОБА_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до наказу Управління соціального захисту населення Дубровицької районної держаної адміністрації "Про звільнення ОСОБА_4 " від 11.02.2021 №38-к, ОСОБА_1 звільнено з 11.02.2021 з посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку управління соціального захисту населення Дубровицької районної держаної адміністрації. Відділ бухгалтерського обліку ( ОСОБА_3 ) зобов`язано виплатити грошову компенсацію за невикористані 82 календарні дні щорічної основної відпустки, 50 календарних днів додаткової соціальної відпустки відповідно до ст.182-1 КЗпП та ч.1 ст.19 Закону України "Про відпустки", всього за 133 календарні дні, та провести повний розрахунок відповідно до чинного законодавства (а.с.14).

Довідкою Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області від 03.03.2021 №01/06-361 підтверджується, що нарахована ОСОБА_1 грошова допомога за 2021 рік у сумі 7086,28грн станом на 03.03.2021 не виплачена у зв`язку з обмеженням бюджетних асигнувань (а.с.23).

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати грошової допомоги протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право мирно володіти своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 57 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) передбачено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Як було встановлено судом, позивач використала своє право на щорічну відпустку у період з 04.11.2020 по 11.02.2021. При цьому, відповідачем було нараховано, проте не виплачено позивачу грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати у зв`язку з відпусткою.

З огляду на положення ст.57 Закону №889-VIII, суд зазначає, що державним службовцям гарантовано виплату грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати одночасно з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки. Таке право декларовано державою. Держава через створювані нею органи несе обов`язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Суд звертає увагу, що Закон №889-VIII не висуває будь-яких додаткових умов отримання грошової допомоги, як-то звернення з відповідною заявою, або вираження такого волевиявлення в іншій формі та не передбачає будь-якої свободи розсуду уповноваженої особи у питанні виплати грошової допомоги у випадку задоволення заяви державного службовця про надання щорічної основної оплачуваної відпустки.

Отже, державний службовець має право на виплату грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до ст.57 Закону №889-VIII.

Висновки аналогічного характеру викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №826/19002/16, які в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністартивного судочинства України враховуються судом при прийнятті даного рішення.

Судом встановлено, що грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної відпустки в сумі 7086,28грн (з урахуванням обов`язкових платежів, які сплачуються із доходів) виплачена Управлінням соціального захисту населення Дубровицької райдержадміністрації 16.03.2021 (а.с.73).

Відтак, у цій частині позов до задоволення не підлягає.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 11.02.2021 по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 висловлено правову позицію, яка підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 в справі №810/451/17, відповідно до якої ст.116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, а саме: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Водночас, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Як було встановлено судом, відповідачем не проведено з позивачем повного розрахунку при звільненні, а саме: не виплачено грошову допомогу у сумі 7086,28грн.

Суд зауважує, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені ст.117 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої цією статтею.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України, якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Висновки аналогічного характеру викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а, від 21.07.2021 у справі №340/996/20.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 2 пункту 3 Порядку №100 передбачено, що суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Підпунктом "б" пункту 4 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як встановлено п.8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації від 03.03.2021 № 01/06-361, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 347,33грн (а.с.23).

Період з 12.02.2021 (наступний день після дати звільнення позивача) по 15.03.2021 (переддень дати проведення повного розрахунку) охоплює 21 робочий день. Отже, середній заробіток за час затримки виплати позивачу при звільненні грошової допомоги становить 7293,93грн (з розрахунку: 347,33грн х 21 робочий день).

У сукупності викладеного, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Враховуючи положення ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у виді судового збору у сумі 454,00грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 7293 (сім тисяч двісті дев`яносто три) гривні 93 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації (вул.Демократична, буд.46, м.Сарни, Рівненська область, 34502, ідентифікаційний код юридичної особи: 03195398).

Рішення складено 31 грудня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар