Рішення № 102387870, 20.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12218/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Гавінської М.В.,

представника позивача Яцишина А.В.,

представника відповідача-1 не прибув,

представника відповідача-2 Хандина О.В..

представника третьої особи-1 Павлової А.А.,

представник третьої особи-2 не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівської обласної організації Національної спілки художників України до Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості» та Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Львівська обласна організація Національної спілки художників України звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, в якому просить суд:

- визнати дії відповідачів щодо вилучення запису з Переліку пам`яток архітектури та містобудування, історії м. Львова про пам`ятку культури національного значення Житловий будинок, 1839 р. (фундаменти колишнього будинку); пл. Міцкевича, 9 – охоронний 1326, протиправними;

- зобов`язати відповідачів внести до Переліку пам`яток архітектури та містобудування, історії м. Львова відомості про пам`ятку культури національного значення Житловий будинок, 1839 р. (фундаменти колишнього будинку); пл. Міцкевича, 9 – охоронний 1326.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 2005 році між Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради та Львівською обласною організацією спілки художників України укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини – Житловий будинок, 1839 р. (фундамент колишнього будинку); пл. Міцкевича, 9 – охоронний 1326. Згідно умов цього договору позивач зобов`язаний вчиняти усі необхідні дії з приводу недопущення руйнування та збереження вказаної пам`ятки.

Як зазначає позивач, в жовтні 2020 року стало відомо, що у Переліку пам`яток архітектури та містобудування, історії м. Львова відсутня інформація про будинок на пл. Міцкевича, 9. Разом з тим, ще у 2019 році будинок на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові мав місце у вказаному вище переліку, проте із позначкою «Визнаний таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, наказ Мінкультури від 10.06.2016 429».

Так, позивач у жовтні 2020 року звернувся на адресу Львівської міської ради із вимогою внести зміни у Перелік пам`яток архітектури та містобудування, історії м. Львова та внести у такий відомості про пам`ятку культури національного значення на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові.

Листом Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 10.11.2020, яким скеровано розгляд звернення до Міністерства культури та інформаційної політики України, яким у свою чергу відмовлено у відновленні Переліку пам`яток архітектури та містобудування, історії м. Львова шляхом внесення запису про пам`ятку на пл. Міцкевича, 9.

Позивач вважає вказану відмову такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Стосовно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 15.01.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

01.03.2021 протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості».

10.06.2021 протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство культури та інформаційної політики України.

Ухвалою суду від 12.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач Львівська міська рада позов не визнає. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує про відсутність у Національної спілки художників України прав власності на будь-який об`єкт нерухомого майна на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові та фізичну відсутність самого об`єкту нерухомого майна за вказаною адресою. Відтак вважає, що оскільки відсутній об`єкт нерухомого майна, який підлягає включенню до Реєстру чи Переліку пам`яток України, підстави до задоволення позову відсутні.

Відповідач Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради позов заперечує. У відзиві на позовну заяву зазначає, що у Львівської міської ради та управління охорони історичного середовища Львівської міської ради відсутні повноваження щодо внесення об`єктів культурної спадщини до Реєстру чи Переліку. Також наголошують, що судовими рішеннями у справі 3/215 встановлено відсутність у Національної спілки художників України прав власності на будь-який об`єкт нерухомого майна на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові та фізичну відсутність самого об`єкту нерухомого майна за вказаною адресою. Просять у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ТОВ «Центр розвитку нерухомості» позовні вимоги заперечує. У письмових поясненнях зазначає про відсутність обов`язку у позивача вчиняти необхідні дії з приводу недопущення руйнування та збереження пам`ятки культурної спадщини, що знаходиться за адресою: пл. Міцкевича, 9 згідно з охоронним договором від 31.10.2005. Стверджує, що відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» кожен об`єкт культурної спадщини місцевого значення має бути внесено Міністерством культури та інформаційної політики України до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Однак, судовими рішеннями у справі 3/215, серед іншого, встановлено фактичну відсутність самого об`єкту нерухомого майна – підвалу площею 1007 м. кв. у будинку за адресою пл. Міцкевича, 9 у м. Львові, що був предметом охоронного договору.

Третя особа Міністерство культури та інформаційної політики України правом подання пояснення щодо позову не скористалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та третьої особи ТОВ «Центр розвитку нерухомості» в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві та поясненні, просили у задоволенні позову відмови повністю.

Представник відповідача Львівської міської ради та третьої особи Міністерства культури та інформаційної політики України в судове засідання не прибули, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 20.12.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 31.10.2005 між Управлінням охорони історичного середовища Виконавчого комітету Львівської міської ради та Львівською обласною організацією Національної спілки художників укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини щодо охорони пам`ятки архітектури XIX століття, фундаментів будинку на пл. Міцкевича, 9, охоронний 1326.

27.10.2020 Львівська обласна організація Національної спілки художників України звернулася до управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про внесення змін у Перелік пам`яток архітектури та містобудування, історії м. Львова про пам`ятку культури національного значення на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові.

Листом управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 10.11.2020 0004-вих-89003 зазначене вище звернення позивача скеровано для розгляду належному розпорядникові – Міністерству культури та інформаційної політики України.

Позивач, трактуючи таке скерування управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради його звернення до Міністерства культури та інформаційної політики України фактичною відмовою у внесенні змін до Переліку пам`яток архітектури та містобудування, історії м. Львова про пам`ятку культури національного значення на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом, адже переконаний, що згідно з умовами Охоронного договору від 31.10.2005 зобов`язаний вчиняти усі необхідні дії з приводу недопущення руйнування та збереження вказаної пам`ятки культурної спадщини.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

12.07.2000 набрав чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 1805-ІІІ (надалі – Закон 1805-ІІІ).

Відповідно до преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини» зазначено, що цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Стаття 1 цього Закону наводить визначення термінів, зокрема:

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключения) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір) комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини) інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

У частині 3 розділу Х Прикінцевих положень Закону 1805-ІІІ зазначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії культури» визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 3 Закону 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, ще забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини на території міської територіальної громади м. Львова є Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.

Згідно із ст. 13 Закону 1805-ІІІ, об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення де Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону 1805-ІІІ занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону 1805-ІІІ об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Так, згідно з Розділом ІІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України 11.03.2013 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року 501 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 р. за 528/23060 (далі – Порядок) взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік) (п.1 Порядку).

Уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань (п. 2 Порядку).

Питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі:

фотофіксації об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників);

історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог пункту 5 розділу III цього Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.(п. 3)

Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 12 Порядку вилучення щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з Переліку допускається лише у разі прийняття Мінкультури рішення про відмову в занесенні об`єкта культурної спадщини до Реєстру у зв`язку із невідповідністю його критеріям, якщо уповноваженим органом протягом шести місяців з дня отримання відмови не подано документи, визначені пунктом 1 розділу IV, для занесення цього об`єкта культурної спадщини до Реєстру.

Рішення про виключення об`єкта культурної спадщини з Переліку з підстав, визначених абзацом першим цього пункту, приймається у формі розпорядчого документа уповноваженого органу, яке в день прийняття рішення оприлюднюється на його веб-сайті та направляється Мінкультури.

Так, судом встановлено, що об`єкт культурної спадщини на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові був взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом 1805-ІІІ.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 14 Закону 1805-ІІІ, до вирішення питання про включення (невключення) цього об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України такий був включений до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Наказом Міністерства культури України від 10.06.2016 429 об`єкт на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України у зв`язку з невідповідністю критеріям, визначеним Порядком визначення категорій пам`яток до занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 1760.

Таким чином, суд не вбачає протиправності в діях відповідача щодо вилучення об`єкта культурної спадщини на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові з Переліку, оскільки такі зумовлені прийняттям Мінкультури України наказу про визнання його таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та узгоджуються з п. 12 Порядку.

При цьому, враховуючи, що згідно з п. 12 Порядку питання про взяття на облік об`єкта культурної спадщини, вилученого із Переліку, розглядається за умови подання доопрацьованих документів з додатковим обґрунтуванням його автентичності та цінності, вимога про зобов`язання відповідача внести до Переліку пам`яток архітектури та містобудування, історії м. Львова відомості про пам`ятку культури національного значення Житловий будинок, 1839 р. (фундаменти колишнього будинку); пл. Міцкевича, 9 – охоронний 1326 є передчасною.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст. 139 КАС України не передбачено, а тому такі слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Львівської обласної організації Національної спілки художників України до Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості» та Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Львівська обласна організація Національної спілки художників України (79000, м. Львів, вул. Коперника, 17, код ЄДРПОУ 02916619)

Відповідач-1: Львівська міська рада (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896)

Відповідач-2: Управління охорони історичного середовище Львівської міської ради (79008, м. Львів, вул. Валова, 20, код ЄДРПОУ 26256659)

Третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості» (79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, код ЄДРПОУ 33252934)

Третя особа-2: Міністерство культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, код ЄДРПОУ 43220275).

Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2021.

Суддя Сидор Н.Т.