Рішення № 102387191, 30.12.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2021 р. справа № 300/6967/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби у Військовій частині А4267 в період з 01.01.2016 по 03.12.2016, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі також по тексту - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Військової частини А4267 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 03.12.2016;

- зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 03.12.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 проходила військову службу в Військовій частині А4267 з 21.12.2015 по 03.12.2016. На підставі наказу командира Військової частини-польова пошта В39502 від 03.12.2016 за №351, молодшого сержанта ОСОБА_3 , санітарного інструктора польового вузла зв`язку військової частини-польова пошта В3950, звільнено з військової служби у запас на підставі пункту "и" за частиною 6 статті 26 (у зв`язку із систематичним не виконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", з 03.12.2016 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. За доводами позивача, під час проходження нею військової служби в період з 01.01.2016 по 03.12.2016 їй протиправно не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Такі неправомірні дії відповідача ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що абзацом 5 пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078 (надалі по тексту також – Порядок №1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців. В вересні 2021 року позивач звернулася до Військової частини А4267 із заявою про виплату індексації грошового забезпечення, на яку листом надано відповідь та повідомлено, що Військова частина А4267 не являється розпорядником коштів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців. До відома позивачу доведено, що індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби ОСОБА_3 в період з 01.01.2016 по 03.12.2016, не проведена, а також про відсутність права на виплату відповідачем спірної індексації, у зв`язку із виключенням позивача із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, в тому числі і грошового.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у вказаний період ОСОБА_3 звернулася з цим позовом до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 відкрито провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (а.с.20), згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України).

Військова частині А4267 скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву №1/36 від 01.12.2021, який надійшов на адресу суду 06.12.2021 (а.с.26-46).

Заперечуючи позовні вимоги, в обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що проведення індексації грошових доходів згідно вимог статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, тобто у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Так, фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України.

Вказав, що ОСОБА_3 з 21.12.2015 зараховано до списку особового складу Військової частини А4267, встановлено: посадовий оклад за посадою 645,00 гривень; надбавку за виконання особливо важливих завдань згідно наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 за №260 в розмірі 50% від посадового окладу, окладу за військове звання; надбавку за вислугу років; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 125% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; щомісячну додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 за №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010" в розмірі 60% від місячного грошового забезпечення. За переконаннями відповідач грудень 2015 року є базовим для нарахування та виплати індексації позивачу. Оскільки індекс інфляції не перевищив порогу 103%, відповідної умови у виплаті ОСОБА_4 індексації у січні-травні 2016 року не настало. Крім цього, пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що у разі коли особа працює/служить неповний робочий/службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу.

Із посиланням на правові висновки, визначені Верховним Судом в постанові від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, відповідач звертає увагу суду на наявність у військової частини виключних дискреційних повноважень щодо нарахування і виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

Разом із відзивом на адміністративний позов на адресу суду надійшли документи, які відповідач подав на виконання ухвали суду від 12.11.2021, а саме: розрахунок суми нарахованої індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та витяг із відомостей нарахованого грошового забезпечення позивача за 2016 рік, довідка від 01.12.2021 за №5/2112 (а.с.32, 33, 35).

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступні обставини.

Згідно витягу із наказу командира Військової частини – польова пошта В3950 (по стройовій частині) №83 від 21.12.2015 молодшого сержанта ОСОБА_2 з 21.12.2015 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (а.с.8).

В подальшому, наказом командира Військової частини – польова пошта В3950 (по стройовій частині) за №351 від 03.12.2016 санітарного інструктора польового вузла зв`язку військової частини-польова пошта В3950 звільнено з військової служби у запас на підставі пункту "и" за частиною 6 статті 26 (у зв`язку із систематичним не виконанням умов контракту військовослужбовцем) Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", з 03.12.2016 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.9).

21.08.2018 позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 (дублікат), яким засвідчується набуття ОСОБА_3 право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.5).

Позивач 9 вересня 2021 року звернулася до Військової частини А4267 із заявою про виплату індексації грошового забезпечення (а.с.10-12), на яку листом надано відповідь та повідомлено ОСОБА_3 , що у зв`язку з виключенням її зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у військової частини відсутнє право здійснювати будь-які виплати (а.с.13).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 03.12.2016, ОСОБА_3 звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких аргументів, мотивів та норм права.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Військова служба за правовим регулюванням частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі по тексту також – Закон №2232-XII) є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Водночас, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі по тексту також – Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За змістом статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).

В свою чергу, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі по тексту також – Закон №1282-ХІІ).

Так, статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення, як то визначено статтею 4 Закону №1282-XII, проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частини 1, 2 статті 5 Закону №1282-XII передбачають, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина 6 статті 5 Закону №1282-XII).

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Згідно частини 2 статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078 (як зазначено вище, надалі також – Порядок №1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній з 01.12.2015 до 14.03.2018) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 за №77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби (пунктом 2 Порядку №1078).

Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Виплата сум індексації грошових доходів згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

З системного аналізу вказаних норм законодавства суд дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Індексація грошового забезпечення є законодавчо визначеним обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, варто наголосити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Водночас пунктом 6 Порядку №1078 не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 стаття 242 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №825/1832/17 дійшов наступних висновків:

"24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.

27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016-2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі".

Разом з тим у постанові від 07.08.2019 у справі №825/694/17 Верховний Суд зазначив:

"32. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин".

Так, судом встановлено, що за період з 01.01.2016 по 03.12.2016 ОСОБА_3 не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, свідченням чого є відомості листа військової частини за №5/1844 від 21.10.2021, пояснення, викладенні у відзиві на позов за №1/36 від 01.12.2021, та підтверджено довідкою-розрахунком суми нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 , а також довідкою №5/2112 від 01.12.2021 (а.с.9, 13, 33, 35).

Відповідач подав в суд довідку-розрахунок №5/2072 від 22.11.2021, за змістом якого за період з січня 2016 року по грудень 2016 року позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення в загальній сумі 458,25 гривень (а.с.33).

В даному випадку варто відмітити таке, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року до грудня 2016 року включно, зазначає про те, що у межах коштів військової частини, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що з січня 2016 року по грудень 2016 року кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування відповідача жодним чином не позбавляло встановленого законом права позивача отримати індексацію його грошового забезпечення.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00) Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Тобто реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19.

У випадку який досліджується судом, доводи відповідача щодо причин невиплати позивачу індексації грошового забезпечення через відсутність бюджетних асигнувань на такі цілі не підтверджені доказами. Зокрема щодо вжиття відповідачем заходів для отримання фінансових коштів для виконання вимог закону щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, що в бюджеті, з якого відбувається фінансування, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

Невиконання обов`язку з нарахування та виплати індексації на грошове забезпечення військовослужбовця в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, свідчить про недотримання вимог закону. При цьому, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Таким чином, обставини відсутності бюджетного фінансування, на які посилається відповідач, не звільняють його від обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

В даному випадку бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.12.2016 є протиправною.

Також суд відхиляє доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум доходу. Разом з цим, відсутність заперечень позивача при звільненні щодо не проведення з ним повного розрахунку в день виключення його зі списку особового складу військової частини, не звільняє відповідача від власного самостійного обов`язку провести повний розрахунок, в тому числі виплатити й індексацію грошового забезпечення.

Правовий висновок щодо обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення зроблені в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17, від 21 листопада 2019 року у справі №815/5547/17, від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, які взяті судом до уваги при прийнятті рішення в даній адміністративній справі.

Як зазначено вище у відношенні до правових висновків Верховного Суду суд керується приписами частини 5 статті 242 КАС України.

Відтак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував належним чином обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та не надав на підтвердження власних доводів жодних доказів.

При цьому, обставини про те, який базовий місяць буде використаний Військовою частиною А4267 при нарахуванні індексації, на які звертає увагу відповідач у поданому відзиві за №1/36 від 01.12.2021, судом в цій справі не встановлюються і докази та аргументи сторін на їх підтвердження не досліджуються і не перевіряються, оскільки у вказаній частині права позивача ще не порушені.

Більше того, ОСОБА_3 не порушує у адміністративному позові питання щодо правомірності чи протиправності обрання/визначення базового місяця, із якого належить обчислювати індексацію грошового забезпечення за спірний період, нарахування і виплата якої ще не проведена.

Натомість, вимоги позивача за період з січня 2016 року по грудень 2016 року ґрунтуються на приписах чинних правових норм, є у повній мірі обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами.

Тому, беручи до уваги висновок суду про наявність правових підстав для здійснення нарахування і виплати індексації грошових доходів позивача, а також, про протиправність бездіяльності щодо не здійснення таких виплат, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.08.2018 (дублікат) ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій, а отже, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору (а.с.5).

З огляду на не понесення позивач судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутні правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4267 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_5 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 03.12.2016 включно.

Зобов`язати Військову частини А4267 нарахувати та виплатити ОСОБА_5 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 03.12.2016 включно.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач – Військова частина А4267 (ідентифікаційний код юридичної особи 26615035), вул. Моцарта, 33, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.