Рішення № 102386863, 29.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 грудня 2021 року Справа № 280/8971/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10; код ЄДРПОУ 40108578) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України (далі – відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці та поданні до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення позивачу пенсії за вислугу років з зарахуванням до стажу, який дає право на пенсію, вислуги років на пільгових умовах 6 років 10 місяців 07 днів;

- зобов`язати відповідача підготувати всі необхідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років, зарахувавши позивачу до вислуги років, яка дає право на пенсію, пільговий стаж 6 років 10 місяців 07 днів та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Ухвалою судді від 28.09.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

13.10.2021 представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків з долученням оригіналу квитанції про сплату судового збору у визначеному судом розмірі. Відтак недоліки позовної заяви усунуто в строк та спосіб, встановлений судом.

Так, ухвалою суду від 18.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що станом на день звільнення, його стаж служби в поліції складає 21 рік 03 місяці 21 день; вислуга років на пільгових умовах 6 років 10 місяців 07 днів; усього вислуга років складає 28 років 01 місяць 28 днів. Вказує на те, що у серпні 2021 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років у зв`язку з наявністю стажу вислугу років, включаючи стаж у пільговому обрахуванні, що надає право на отримання пенсії за вислугою років. Проте, відповідачем відмовлено у задоволенні заяви із посиланням на те, що відповідно до наказу №300 о/с від 27.11.2018 його вислуга років у календарному обчисленні на день звільнення становить 21 рік 03 місяці 21 день, у зв`язку із цим для оформлення та подачі документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу року немає законних підстав. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 26.11.2021 надано ОСОБА_1 (його представнику) строк для висловлення (письмово) своїх доводів, міркувань або заперечень щодо заявленого відповідачем клопотання про заміну неналежного відповідача протягом 3 (трьох) днів з дня вручення (отримання) копії ухвали.

Ухвалою суду від 15.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України про заміну первісного відповідача у справі №280/8971/21.

Станом на дату прийняття рішення відповідач не надав до суду відзиву на позовну заяву. Про причини такого ненадання суд не повідомлено.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З серпня 1997 року позивач, ОСОБА_1 , безперервно проходив службу в органах внутрішніх справ України. Останнє спеціальне звання працівника органів внутрішніх справ - підполковник міліції, остання посада в органах внутрішніх справ до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» - начальник відділу ГУМВС України в Запорізькій області.

Згідно з даними наказу (витягу) №105 о/с від 07.11.2015 позивача було призначено на посаду начальника відділу управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України та присвоєно спеціальне звання «підполковник поліції», як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України в порядку переатестування.

У подальшому позивача було призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу протидії злочинам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології управління захисту економіки в Запорізькій області.

Згідно з наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 27.11.2018 №300 о/с позивач підполковник поліції, старший оперуповноважений відділу протидії злочинам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології управління захисту економіки в Запорізькій області, звільнений зі служби за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну полінію» (за власним бажанням) з 07.12.2018.

Як убачається з названого наказу, станом на день звільнення, стаж служби в поліції складає 21 рік 03 місяці 21 день; вислуга років па пільгових умовах 6 років 10 місяців 07 днів; усього вислуга років складає: 28 років 01 місяці. 28 днів.

20.08.2021 позивач звернувся до Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України із заявою про призначення пенсії за вислугою років у зв`язку з наявністю стажу вислуги років, включаючи стаж у пільговому обрахуванні, що надає право на отримання пенсії за вислугою років: 28 років 01 місяць 28 днів.

14.09.2021 позивач отримав листа №С-766/48-2021 від 06.09.2021, відповідно до якого відповідач зазначив, що саме Сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України визначений уповноваженим структурним підрозділом центрального апарату управління поліції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів щодо осіб, які мають право на пенсію згідно із законодавством України, в центральному органі управління поліції та міжрегіональних територіальних органах Національної поліції України.

Разом з тім, відповідач зазначеним листом відмовив у задоволенні вимог позивача, викладених у заяві. Зазначеним листом повідомив, що умови призначення пенсії за вислугу років врегульовані статтею 12 Закону №2262-ХІ. Зокрема, така пенсія призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Також повідомлено, що відповідно до наказу №300 о/с від 27.11.2018 вислуга років позивача у календарному обчисленні на день звільнення становить 21 рік 03 місяці 21 день, у зв`язку з цим для оформлення та подачі документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років не має законних підстав.

Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом №2262-ХІІ. Положенням про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №3720-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Положення №3720-ХІ1), Постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.01.2007 №3-1 (далі - Постанова №3-1).

Згідно з вимогами пункту «б» статті 1 Закону №2262-ХІІ особами, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону є особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ. пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Пенсії працівникам органів внутрішніх справ оформлюють кадрові служби обласних управлінь внутрішніх справ. Призначають і нараховують пенсії відділи пенсійного забезпечення фінансово-економічних управлінь Міністерства внутрішніх справ України.

Посадова особа, відповідальна за підготовку документів для призначення пенсій працівникам, мас вести облік осіб, які набувають права на пенсію, та не пізніше ніж за місяць до дня досягнення працівником пенсійного віку письмово повідомити його про виникнення права на пенсію, у т. ч. на пільгових умовах. Дана вимога викладена в п. 34 вищезазначеної Постанови: «Посадова особа зобов`язана не пізніше місяця до дня досягнення працівником пенсійного віку письмово повідомити його про виникнення права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах».

Згідно з частиною другою статті 101 Закону №2262-ХІІ, підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її».

В свою чергу, рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону №2262-ХП приймають органи Пенсійного фонду України (стаття 49 Закону №2262-ХІ1).

Аналіз змісту зазначених норм та положень, свідчить про те, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону №2262-ХІІ.

У відповідності до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, що затверджений Постановою №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

Відповідно, на відповідача покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів, а саме відповідач зобов`язаний підготувати та подати відповідний пакет документів до органів Пенсійного фонду України.

В свою чергу, у відповідності до норм чинного законодавства саме органи Пенсійного фонду України приймають рішення щодо призначення певного виду пенсії для відповідної категорії осіб.

Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, зокрема, в органах поліції, визначені Законом №2262-ХП.

Так, згідно із статтею 12 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду) мають право на пенсію за вислугою строків служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.

Дійсно, відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ (у редакції від 07.07.2011, чинній на час звільнення позивача зі служби в поліції та на даний час) пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та більше.

Тобто, статтею 12 цього Закону після 07.07.2011 збільшено стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, у порівнянні із цією статтею, у попередній редакції, що звужує права позивача у розумінні Конституції України та встановлено правило призначення пенсії лише при наявності календарних років вислуги.

На переконання суду, в даному випадку наявні всі законодавчі підстави для врахування позивачу пільгового стажу для призначення пенсії, а також для зобов`язання відповідача оформити і подати необхідні документи для призначення пенсії позивачу.

З цього приводу суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 17 Закону №2262-ХП визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже. Законом №2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Як уже зазначалось судом вище, згідно з наказу, виданого відповідачем від 27.11.2018 №300 о/с ОСОБА_1 підполковник поліції, старший оперуповноважений відділу протидії злочинам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології управління захисту економіки н Запорізькій області, звільнений зі служби за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 07.12.2018.

Станом на день звільнення, стаж служби в поліції складає 21 рік 03 місяці 21 день; вислуга років на пільгових умовах 6 років 10 місяців 07 днів: усього вислуги років 28 років 01 місяць 28 днів.

Пільгове обчислення вислуги років здійснено згідно з вимогами пункту 4.1.6 Положення №3720-ХІІ стаж роботи працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю обчислювався з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби.

Отже, враховуючи те, що позивач за період роботи у таких підрозділах здобув стаж, а саме 6 років 10 місяців 07 днів пільгового стажу, вказаний пільговий стаж мас бути врахований відповідачем для призначення пенсії.

Кабінетом Міністрів України визначено такий порядок у Постанові від 17.07.1992 №393 (далі - Постанова №393).

Відповідно до пункту 5 Постанови №393 Вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців ти осіб начальницької о і рядовою складу органів внутрішніх справ» перегляду не підлягає.

Враховуючи приведені норми та встановлені обставини, суд вважає, що вказаними нормами регулюється забезпечення реалізації його права на соціальний захист.

За наведених обставин, з метою захисту конституційних прав позивача, відповідач зобов`язаний оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог статті 12 Закону №2262-ХІ1.

Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, поліцейським. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, па підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-Х11. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема. Закон №2262-ХІ1. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби с похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою №393.

З урахуванням викладеного є всі підстави дійти висновку, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Подібний висновок, проте щодо застосування постанови №393 при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії за вислугою років прокурорам і слідчим, вже викладений Верховним Судом України у постанові від 27.05.2008 (№21-2438во17).

Верховний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони. Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Верховний Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11.10.2005 №8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Верховний Суд України вказує на те. що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення №5-рп/2002).

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Верховний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод. Виходячи з висловленого у рішеннях Верховного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Чергове рішення з цього питання прийнято Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №805/3923/18а (Постанова від 03.03.2021). Верховний Суд наголосив на необхідності застосування до спірних правовідносин принципу юридичної визначеності. Вказаний принцип встановлює гарантування необхідності стабільного та несуперечливого правового статусу особи. У контексті спірних правовідносин. Верховний Суд зазначив, що особа, реалізовуючи своє конституційне право на працю, обираючи певний вид професійної діяльності, повинна бути обізнана із умовами праці та привілеями, які вона отримує при цьому. Законні очікування особи полягають у чому, щоб у випадках, коли особа, спираючись на конституційні приписи, очікує, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до цих норм, законні очікування будуть реалізовані та захищені.

Відповідно до вимог статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з вимогами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як убачається з статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності с одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії»(заява №28342/95), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Так, у рішенні від 10.12.2009 у справі «Михайлюк та Петров проти України» (заява №11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

Поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11), «С.О. та інші проти Болгарії» (заява №1365/07).

Окрім того, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України» (заява №20372/11), «Кантоні проти Франції» (заява №17862/91).

Умови праці особи впливають на розмір її заробітної плати, на тривалість робочого часу, відпустки та інші соціальні гарантії. Законодавець передбачив призначення пенсій за вислугу років; особливість такого виду пенсії полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, вказаний вид пенсії є відповідним заохоченням для осіб, умови праці яких негативно впливають на їх професійну працездатність.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 погодився з висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а. та не вбачає підстав для відступу від нього в цій справі.

Водночас, з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-ХІІ у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 та приходить до висновку про необґрунтованість висновку судів у подібних спорах про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років с саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Також колегія суддів Верховного Суду наголошує про необхідності врахування приписів підзаконних нормативно-правових актів при обчисленні вислуги років для призначення пенсії та на цих підставах зараховувати до вислуги років, яка дає право на пенсію, пільговий стаж, який нараховується на підставі підзаконних нормативних актів.

Згідно з вимогами статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Як вбачається з статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського сулу з прав людини» віл 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, вимогами статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пунктах 21, 24 рішення у справі «Фсдоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентпе тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995., серія A, №332, с. 21, п. 31).

При цьому, необхідно врахувати, що відповідно до пункту 1 постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби . та деяких інших осіб» від 30.01.2007 №3-1 (далі - Постанова №3-1) заяви про призначення пенсії та вислугу років, особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ. подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України. Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України. Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Відповідно до вимог пункту 2 Постанови №3-1 уповноважений структурний підрозділ оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Згідно з вимогами пункту 12 Постанови №3-1 уповноважений структурний підрозділ формує вищезазначену заяву та подання про призначення пенсії відповідно до Додатків 1, 2 до пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону Україні! «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також, постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 02.11.2006 №1522 було визначено, що органам Пенсійного фонду України було передано функції з призначення і виплати пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ.

З урахуванням системною аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правової позиції суду вищої інстанції, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду) та відмова у призначенні такої порушує його конституційне право на соціальний захист.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до структури Національної поліції України, Сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України не є юридичної особою, а являється структурним підрозділом Національної поліції України.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме Національної поліції України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10; код ЄДРПОУ 40108578) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України щодо відмови у підготовці та поданні до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з зарахуванням до стажу, який дає право на пенсію, вислуги років на пільгових умовах 6 років 10 місяців 07 днів.

Зобов`язати Сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України підготувати всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, зарахувавши позивачу до вислуги років, яка дає право на пенсію, пільговий стаж 6 років 10 місяців 07 днів та подати їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10; код ЄДРПОУ 40108578).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 29.12.2021.

Суддя М.С. Лазаренко