Рішення № 102386569, 21.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 р. Справа№200/9093/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., за участі секретаря судового засідання Заїченко Я.В., представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Донецької обласної прокуратури про:

- визнання протиправним і скасування наказу прокурора Донецької області від 03.09.2020 № 871-к про звільнення з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

- поновити в органах прокуратури Донецької області та в Донецькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній (рівноцінній) посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, з 05.09.2020.

- стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.09.2020 по дату винесення судового рішення, перерахувавши його па картковий рахунок НОМЕР_1 , установа банку: Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 335106, код отримувача 3 163319675.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що з жовтня 2002 року працював на різних посадах в органах прокуратури Донецької області.

Наказом прокурора Донецької області № 871-к від 03.09.2020 позивача було звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіального органами поліції та державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Донецької області та органів прокуратури донецької області з 04.09.2020 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Підставою для звільнення є рішення сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №7 від 09.07.2020 про неуспішне проходження атестації.

Вважає, що оскільки не відбулось реорганізації чи ліквідації, скорочення кількості прокурорів в органі, в якому він обіймав посаду, відповідно, відсутні законні підстави для звільнення його з посади.

Зазначає, що через такі протиправні дії відповідачів позивача незаконно було звільнено з органів прокуратури.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі № 200/9093/20-а та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 листопада 2020 року зупинено провадження в адміністративній справі №200/9093/20-а за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 200/6875/20-а за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (ЄДРПОУ: 00034051, вул. Різницька, буд. 13/15, м. Київ, 01011) про визнання протиправним та скасування рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами співбесіди.

У судовому засіданні 04 листопада 2021 року поновлено провадження у справі відповідно до протокольної ухвали суду та керуючись статті 181 КАС України, була оголошена перерва до 18 листопада 2021 року на 13:00 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 18 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29 листопада 2021 року о 14:00 год.

В судовому засіданні 29 листопада 2021 року судом, керуючись ст. 223 КАС України, була оголошена перерва до 21 грудня 2021 року на 12:00 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Позивач до судового засідання не з`явився, повідомлені про час та дату розгляду справи належним чином.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав з наступних підстав.

Відповідач вказує на те, що положення підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ є імперативними і зобов`язують керівника регіональної прокуратури на виконання рішення комісії прийняти рішення про звільнення прокурора. При цьому можливість незастосування керівником регіональної прокуратури звільнення до прокурора на підставі рішення Комісії Законом не передбачена.

Стосовно доводів позивача про відсутність законодавчих підстав для його звільнення відповідач 1 зазначає, що таке звільнення передбачено пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру». Наголошує, що доводи позивача щодо відсутності події, з якою пов`язано застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, з огляду на відсутність факту ліквідації чи реорганізації прокуратури Донецької області під час його звільнення спростовуються наступним. Так, рішення про ліквідацію чи реорганізацію прокуратури Донецької області, як юридичної особи, не приймалося. Проте, прокуратура Донецької області перебуває в стані виконання Закону № 113-ІХ. Згідно з пунктом 19 розділу II Закону № 113-ІХ звільнення прокурорів за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу II Закону №113-ІХ. При цьому, такої умови як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, утворення обласної прокуратури вказаним пунктом не передбачено.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не з`явився для виконання практичного завдання та проведення співбесіди , а також не надав документів на підтвердження поважних причин його відсутності на останньому етапі атестації, у зв`язку з чим ухвалено рішення № 7 від 09 липня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації. Відповідач вказує на те, що п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. З огляду на вищевикладене наказом прокурора Донецької області позивача звільнено з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Також відповідач доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин загальних засад трудового законодавства вважає безпідставними, оскільки питання пов`язані із проходженням прокурорами публічної служби та звільнення з підстав, що оскаржується в даному позові, врегульовані спеціальними законодавчими актами, а не КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач – Донецька обласна прокуратура (ідентифікаційний код: 25707002) зареєстрована як юридична особа 29 грудня 1991 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

Відповідно до наказу Прокуратури в Донецькій області від 27.11.2019 № 1027 позивача було призначено прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області.

Наказом від 03.09.2020 №871 позивача було звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Підставою для звільнення вказано рішенням сьомої кадрової комісії від 09 липня 2020 року № 7.

09.07.2020 сьомої кадрової комісії було прийнято рішення № 7, в якому зазначено що позивач не пройшов успішно атестацію у зв`язку з його неявкою на виконання практичного завдання та проведення співбесіди 02 липня 2020 року.

Позивачем було оскаржено рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження позивачем атестації.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі №200/6875/20-а, яке набуло залишено без змін постанови Першого апеляційного адміністративного суду 13 вересня 2021 року, визнано протиправним та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про неуспішне проходження позивачем атестації від 09 липня 2020 року № 7.

Також позивачем додано до матеріалів справи довідку про середньомісячну заробітну плату від 10 вересня 2020 року № 18-851001 в якої вказано, що заробіток позивача за останні два відпрацьованих місяці складає : за липень 2020 року – 22700,06 грн., за серпень 2020 року – 0 грн. , кількість фактично відпрацьованих днів склало 23 дні. Середньоденна заробітна плата позивача становить 986,96 ((22700,06+0) : 23 робочих дні.

Лист відповідача від 21 вересня 2020 року №27-10вих20 про те, що у штатному у розписі прокуратури Донецької області , відповідно до наказу Генерального прокурора №17ш від 04 травня 2020 року, скорочено 37 посад, у тому числі 35 посад прокурорів.

Лист Офісу Генерального прокурора №27/3-2438вих-20 від 21 вересня 2020 року проте, що до структури та штатного розпису прокуратури Донецької області були внесені відповідні зміни, загальна штатна чисельність прокуратури Донецької області при цьому залишилась незмінна. Вказано, що відбулось перейменування прокуратури із збереженням коду ЄДРПОУ.

Відповідно до Наказу Генеральної о прокурора № 410 від 03.09.2020 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» юридичну особу «Прокуратура Донецької області» перейменовано без зміни ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі у «Донецька обласна прокуратура», що потягло за собою також зміну назв структурних підрозділів (управлінь, відділів).

Наказом Генерального прокурора № 414 від 08.09.2020 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи обласних прокуратур, у тому числі й Донецької обласної прокуратури, визначено 11 вересня 2020 року, у зв`язку з чим прокуратура Донецької області припинила свою діяльність з вказаної дати.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі по тексту - Закон №1697-VII).

Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII “Про прокуратуру” (далі - Закон №1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” №113-IX (далі - Закон №113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Відповідно до пункту 6 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Як вже зазначалось підставою для звільнення позивача, згідно з наказом від 03.09.2020 №871-к, вказано рішення Сьомої кадрової комісії від 09 липня 2020 року № 7. Оскільки зазначене рішення визнано протиправним та скасовано, відповідно підстави для звільнення позивача відсутні, а вимоги позивача про визнання протиправним і скасування наказу прокурора Донецької області від 03.09.2020 № 871-к підлягають задоволенню.

Щодо поновлення позивача на посаді.

Законом № 1697 не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення, тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин КЗпП України.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Згідно ч. 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 15.04.2020 року по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 року по справі № 9901/226/19.

Позивача звільнено з посади з 03.09.2020.

Оскільки нового органу не створено, а орган, в якому працював позивач лише перейменовано, позивач підлягає поновленню на попередній посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, з 05 вересня 2020 року.

Щодо вимоги позивача про поновлення на посаді рівнозначній посаді в Донецькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній (рівноцінній) посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, то воно задоволенню не підлягає з зазначених вище підстав.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Пунктом 4 Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивача було звільнено з органів прокуратури 04.09.2020, згідно з довідкою про нараховану та виплачену заробітну плату за березень – вересень 2020 року від 17.03.2021 №21-85-405, в серпні позивач не працював, був у відпустці, тому середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, липень, червень.

В червні 2020 року заробітна плата становила 29057,86 грн. : оклад – 5730,00 грн., надбавка за таємність – 573,00 грн., премія щомісячна – 15936,56 грн., надбавка за виконання ОВР – 5013,75 грн., надбавка за вислугу років – 1432,50 грн.

В липні 2020 року заробітна плата становила 22700,06 грн.: оклад – 5730,00 грн., надбавка за таємність – 573,00 грн., премія щомісячна – 9561,94 грн., надбавка за виконання ОВР – 5013,75 грн., надбавка за вислугу років – 1432,50 грн., індексація -388,87 грн.

Таким чином, середній заробіток позивача за останні два відпрацьованих місяці складає : в червні 2020 року - 29057,86 грн., липні 2020 року - 22700,06 грн., кількість відпрацьованих днів 43. Середньоденна заробітна плата позивача становить 1203,67 грн. (51757,92 /43).

З урахуванням того, що час вимушеного прогулу позивача становив 326 робочих днів (з 05 вересня 2020 року по 21 грудня 2021 року), відтак на його користь з Донецької обласної прокуратури підлягає стягненню середній заробіток на суму 392 396,42 грн.

Суд не приймає наведений відповідачем в довідці-розрахунку від 10 вересня 2020 року № 18-851001, розрахунок середньоденної заробітної плати позивача, оскільки її складено з порушенням п.2 Порядку №100.

Суд не приймає наведений розрахунок середньоденної заробітної плати позивачем, оскільки до розрахунку включено було одноразову премію.

Вимога позивача щодо застосування коефіцієнту підвищення посадових окладів відповідно до пункту 10 Порядку № 100 при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу відхиляється судом як безпідставна, оскільки цей пункт виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213, яка набрала чинності з 12 грудня 2020 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Дія цього пункту не поширюється на випадок, передбачений підпунктом 4 пункту 21 цього розділу.

З викладеного слідує, що оплата праці прокурорів до закінчення проходження атестації та переведення на посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури”, із змінами внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 06.10.2014 № 506, від 30.09.2015 № 763, від 30.08.2017 № 657.

Зазначаючи вищевказане, суд дійшов висновку, що підстави для застосування підвищеного коефіцієнту при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

При ухваленні рішення судом враховано позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.

У відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про:

- визнання протиправним і скасування наказу прокурора Донецької області від 03.09.2020 № 871-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- поновлення в органах прокуратури Донецької області та в Донецькій обласній прокуратурі (ідентифікаційний код 25707002) на посаді, рівнозначній (рівноцінній) посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, з 05 вересня 2020 року;

- стягнення з Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002, вул. Університетська, 6, м. Маріуполь, Донецька область, 87500) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.09.2020 по дату винесення судового рішення, перерахувавши його па картковий рахунок НОМЕР_1 , установа банку: Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 335106, код отримувача 3 163319675 - задовольнити частково .

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Донецької обласної прокуратури №871-к від 03 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури.

Поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на рівнозначній посаді прокурора Прокуратури Донецької області та органів прокуратури з 05 вересня 2020 року.

Стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня 2020 року по 21 грудня 2021 року включно у розмірі 392 396,42 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 21 грудня 2021 року.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 31 грудня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Шинкарьова