Рішення № 102386502, 30.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2021 р. Справа№200/13783/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов

ОСОБА_1

до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення , зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області області про визнання протиправним та скасування рішення від 15 липня 2021 року № 056350008358 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 08.07.2021 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 05.09.1983 року по 03.12.1983 року учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас”; з 02.07.1984 року по 03.11.1984 року електрослюсарем підземним в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті, з 26.01.1987 року по 02.10.1987 року- електрослюсарем підземним 3 розряду в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті; з 13.10.1987 року по 22.10.1991 року електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті імені Максима Горького Донецького виробничого об`єднання “Донецьквугілля”; періоду навчання у Донецькому технікумі промислової автоматики з 01.09.1980 року по 27.06.1984 року, періоду військової служби з 18.11.1984 року по 11.11.1986 року та з врахуванням довідок про заробітну плату ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” від 26.06.2019 року № 1019, довідки ВП “ВОК ЛШ имени Максима Горького” від 12.06.2019 року № 169, довідки Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” від 27.06.2019 року № 95.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .

15.07.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийняте рішення № 056350008358 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, до пільгового стажу не зараховані періоди з 05.09.1983 року по 03.12.1983 року учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас”; з 02.07.1984 року по 03.11.1984 року електрослюсарем підземним в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті, з 26.01.1987 року по 02.10.1987 року - електрослюсарем підземним 3 розряду в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті; з 13.10.1987 року по 22.10.1991 року електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті імені Максима Горького Донецького виробничого об`єднання “Донецьквугілля”; періоду навчання у Донецькому технікумі промислової автоматики з 01.09.1980 року по 27.06.1984 року, періоду військової служби з 18.11.1984 року по 11.11.1986 року та з врахуванням довідок про заробітну плату ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” від 26.06.2019 року № 1019, довідки ВП “ВОК ЛШ имени Максима Горького” від 12.06.2019 року № 169, довідки Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” від 27.06.2019 року № 95.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пунктом 2 розділу XY Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Статтею 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно п. а. ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Стаття 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній” у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в трудовій книжці позивача містяться записи про періоди роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Тобто, трудова книжка позивача містить записи про його роботу у спірний період повний робочий день на підземних роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, що дає йому право на зарахування цього періоду до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Щодо не зарахування періоду проходження служби з 18.11.1984 по 11.11.1986, суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 18.11.1984 по 11.11.1986 проходив строкову військову службу в лавах радянської армії, що підтверджується військовім квитком НОМЕР_3 від 18.11.1984.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному закладі, час проходження строкової військової служби, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Оскільки, на момент призову на строкову військову службу до лав радянської армії позивач працював з 02.07.1984 по 03.11.1984 електрослюсарем підземним 3 розряду в ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» з повним робочим днем в шахті (період роботи за Списком № 1). 03.11.1984 був звільнений з роботи у зв`язку з призовом на строкову військову службу, яку проходив з 18.11.1984 по 11.11.1986.

Щодо періоду навчання позивача в Донецькому технікумі промислової автоматики, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Навчання у Донецькому технікумі промислової автоматики в період з 01.09.1980 по 27.06.1984 за спеціальністю «автоматичний електричний зв`язок» підтверджується дипломом ДТ№640303.

Згідно статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання в професійно-технічному учбовому закладі зараховується в трудовий стаж учня, слухача, у тому числі в стаж роботи за фахом, яка надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу по придбаній професії не перевищує 3 місяці.

Враховуючи те, що після закінчення навчання, тобто у період з 02.07.1984 по 03.11.1984 позивач працював на посаді електрослюсаря підземного в ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» з повним робочим днем в шахті, що віднесена до професій за Списком №1, період навчання у Донецькому технікумі промислової автоматики підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Суд вважає, також, неправомірним довід відповідача про неприйняття наданих позивачем довідок про підтвердження трудового стажу, виходячи з наступного.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані “намібійські винятки”: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права у спірних взаємовідносинах через неможливість перевірки достовірності трудового стажу роботи, у зв`язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території непідконтрольній українській владі.

Щодо вимоги про зобов`язання зарахувати до загального та пільгового стажу вищезазначених періодів, суд враховує наступне.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Аналізуючи даний адміністративний спір суд наголошує, що суб`єкт владних повноважень у спірних взаємовідносинах здійснив реалізацію дискреційних повноважень шляхом відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, суд вважає, що відповідач при розгляді заяви діяв поза межою наданих повноважень та реалізації дискреційних функцій, відповідно позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Оскільки, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, яке оскаржується, підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.07.2021 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 05.09.1983 року по 03.12.1983 року учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас”; з 02.07.1984 року по 03.11.1984 року електрослюсарем підземним в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті, з 26.01.1987 року по 02.10.1987 року- електрослюсарем підземним 3 розряду в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті; з 13.10.1987 року по 22.10.1991 року електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті імені Максима Горького Донецького виробничого об`єднання “Донецьквугілля”; періоду навчання у Донецькому технікумі промислової автоматики з 01.09.1980 року по 27.06.1984 року, періоду військової служби з 18.11.1984 року по 11.11.1986 року та з врахуванням довідок про заробітну плату ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” від 26.06.2019 року № 1019, довідки ВП “ВОК ЛШ имени Максима Горького” від 12.06.2019 року № 169, довідки Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” від 27.06.2019 року № 95, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене, та те, що невнесення спірних періодів навчання, проходження військової служби та роботи до страхового та пільгового стажу позивача є безпідставним, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення від 15.07.2021 року № 056350008358 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 08.07.2021 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 05.09.1983 року по 03.12.1983 року учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас”; з 02.07.1984 року по 03.11.1984 року електрослюсарем підземним в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті, з 26.01.1987 року по 02.10.1987 року- електрослюсарем підземним 3 розряду в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті; з 13.10.1987 року по 22.10.1991 року електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті імені Максима Горького Донецького виробничого об`єднання “Донецьквугілля”; періоду навчання у Донецькому технікумі промислової автоматики з 01.09.1980 року по 27.06.1984 року, періоду військової служби з 18.11.1984 року по 11.11.1986 року та з врахуванням довідок про заробітну плату ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” від 26.06.2019 року № 1019, довідки ВП “ВОК ЛШ имени Максима Горького” від 12.06.2019 року № 169, довідки Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” від 27.06.2019 року № 95, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області області про визнання протиправним та скасування рішення від 15 липня 2021 року № 056350008358 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 08.07.2021 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 05.09.1983 року по 03.12.1983 року учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас”; з 02.07.1984 року по 03.11.1984 року електрослюсарем підземним в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті, з 26.01.1987 року по 02.10.1987 року- електрослюсарем підземним 3 розряду в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті; з 13.10.1987 року по 22.10.1991 року електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті імені Максима Горького Донецького виробничого об`єднання “Донецьквугілля”; періоду навчання у Донецькому технікумі промислової автоматики з 01.09.1980 року по 27.06.1984 року, періоду військової служби з 18.11.1984 року по 11.11.1986 року та з врахуванням довідок про заробітну плату ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” від 26.06.2019 року № 1019, довідки ВП “ВОК ЛШ имени Максима Горького” від 12.06.2019 року № 169, довідки Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” від 27.06.2019 року № 95 – задовольнити повністю.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.07.2021 року № 056350008358 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 – визнати протиправним та скасувати.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 08.07.2021 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 05.09.1983 року по 03.12.1983 року учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас”; з 02.07.1984 року по 03.11.1984 року електрослюсарем підземним в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті, з 26.01.1987 року по 02.10.1987 року - електрослюсарем підземним 3 розряду в ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” з повним робочим днем в шахті; з 13.10.1987 року по 22.10.1991 року електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті імені Максима Горького Донецького виробничого об`єднання “Донецьквугілля”; періоду навчання у Донецькому технікумі промислової автоматики з 01.09.1980 року по 27.06.1984 року, періоду військової служби з 18.11.1984 року по 11.11.1986 року та з врахуванням довідок про заробітну плату ПАТ “Шахтоуправління “Донбас” від 26.06.2019 року № 1019, довідки ВП “ВОК ЛШ имени Максима Горького” від 12.06.2019 року № 169, довідки Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” від 27.06.2019 року № 95, з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Давиденко