Рішення № 102386477, 30.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2021 р. Справа№200/1383/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та скасування рішення №134 від 09.10.2020 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язання повторно переглянути заяву №134 від 09.10.2020 року з урахуванням висновків Конституційного суду від 23.01.2020 року №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15), та зарахувати до пільгового та страхового стажу періодів роботи: з 26.07.1989 по 02.03.1992 (до пільгового та страхового стажу), 09.03.1992 по 30.03.1993 (до страхового стажу), 08.04.1993 по 17.08.1993 (до страхового стажу), 09.02.1994 по 28.02.1997 (до страхового стажу), що зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , для призначення із застосуванням віку в 50 років для призначення пенсії за віком, на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження задоволено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 360/3611/20.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року замінено відповідача по справі.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що 08.10.2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням від 09.10.2020 року відповідач відмовив у призначенні пенсії, оскільки виявлено порушення ведення трудової книжки, а саме некоректно зазначено дату заповнення та не завірено виправлення у прізвищі. Враховуючи зазначене, не зараховано спірні періоди роботи до страхового та пільгового стажу. Крім того, відповідач зазначив, що згідно наданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах позивач може набути після досягнення 55 років за нормами ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення відповідача №134 від 09.10.2020 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 вважає протиправним, просила задовольнити позов.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що 08.10.2020 року позивач у віці 50 років звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки у трудовій книжці некоректно зазначено дату заповнення та не завірено виправлення у прізвищі. Крім того, зазначив, що позивач не досягла передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» віку 55 років.Вдруге позивач звернулась із заявою від 27.01.2021 року №168 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Вік позивача на дату повторного звернення складав 50 років, тому прийнято рішення №17 від 29.01.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».Крім того, відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Крім того, позивачем подано заперечення на відзив, зміст яких аналогічний викладеному у позовній заяві.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу, що спірним у даній справі є рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №134 від 09.10.2020 року. Позивач звернулась до суду із позовною заявою 03.02.2021 року, про свідчить штамп поштового відділення на конверті.

Враховуючи зазначене, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянкою України (паспорт серії НОМЕР_3 ), та є особою, що претендує на призначення пенсії. (а.с. 16,19)

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475) є суб`єктом владних повноважень органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що 08.10.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою за призначенням пенсії №1803, відповідно до якої просила призначити їй пенсію за віком (список №2) (а.с. 52)

09 жовтня 2020 року Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення №134 про відмову у призначенні пенсії.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію на пільгових умовах, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. Розглянувши наданий пакет документів було виявлено порушення вимог п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №162 від 20.06.1974 року, а саме заявником була надана трудова книжка НОМЕР_1 , яка не відповідає зазначеним в інструкції вимогам, у зв`язку з неконкретно вказаною датою заповнення та незавіреним виправленням у прізвищі. Враховуючи зазначене, до загального трудового стажу не зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Уточнюючих довідок про за періоди роботи з 26.07.1989 по 02.03.1992, 09.03.1992 по 30.03.1993, 08.04.1993 по 17.08.1993, 09.02.1994 по 28.02.1997 року не надано. Вік ОСОБА_1 на дату звернення – 50 років. Згідно наданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах набуде після досягнення 55 років за нормами статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (а.с. 54-58)

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 грудня 2020 року у справі №242/4748/20 встановлено факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та диплом НОМЕР_4 , виданий Докучаєвським гірничим технікумом 03.07.1989 року, належать ОСОБА_1 (а.с. 36-37)

27.01.2021 року позивач вдруге звернулась до відповідача із заявою за призначенням пенсії №1803, відповідно до якої просила призначити їй пенсію за віком (список №2) та надала рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 грудня 2020 року у справі №242/4748/20. (а.с. 62)

29.01.2021 року Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення №134 про відмову у призначенні пенсії.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію на пільгових умовах, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. Періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 та період навчання по диплому НОМЕР_5 були зараховані на виконання рішення суду від 22 грудня 2020 року (справа №242/4748/20). Вік ОСОБА_1 на дату звернення – 50 років. Згідно наданих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах набуде після досягнення 55 років за нормами статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (а.с. 70-73)

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку трудового стажу позивача з електронної підсистеми органу Пенсійного фонду України періоди роботи з 26.07.1989 по 02.03.1992 року, 09.03.1992 по 30.03.1993 року, 08.04.1993 по 17.08.1993 року та з 09.02.1994 по 28.02.1997 року зараховано до страхового стажу, період роботи з 26.07.1989 по 02.03.1992 року додатково – до пільгового стажу за Списком №2. (а.с. 64)

Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав длявідмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку недосягненням позивачем віку 50 років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, текстЗакону №1058-IVдоповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.2 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Проаналізувавши вищенаведені норми права, суд зазначає,що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.

Відносно позивача, правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно зРішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормамиЗакону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах визначається лише Законом № 1058-IV, який є пріоритетним та основним над іншими Законами України, адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач зверталась за призначенням пенсії на пільгових умовах саме на підставі Закону №1058, оскільки у заяві №1803 про призначення пенсії позивач просила призначити пенсію за віком (за Списком №2), доказів протилежного відповідачем не надано.

На момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 у жовтні 2020 року норми Закону №1788-ХІІ були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Отже, при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 орган ПФУ повинен був призначати позивачу пенсію за Законом №1788.

Наведене вище свідчить про протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії, отже позовні вимоги є обґрунтованими.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання зарахувати до пільгового та страхового стажу періодів роботи: з 26.07.1989 по 02.03.1992 (до пільгового та страхового стажу), 09.03.1992 по 30.03.1993 (до страхового стажу), 08.04.1993 по 17.08.1993 (до страхового стажу), 09.02.1994 по 28.02.1997 (до страхового стажу), що зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , суд зазначає, що зазначені періоди роботи відповідачем вже зараховано відповідно до звернення за призначенням пенсії №168 від 27.01.2021 року, що встановлено судом відповідно до розрахунку трудового стажу позивача, та зазначено у рішенні Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №17 від 29 січня 2021 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки підставою для відмови у призначенні пенсії позивача, викладеної у рішенні Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №134 від 09 жовтня 2020 року слугувало тільки не досягнення позивачем вікового цензу, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання протиправним та скасування зазначеного рішення та зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», з 08.10.2020 року.

Дана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року по справі № 360/3611/20.

При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 454 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №134 від 09 жовтня 2020 року про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) призначити пенсію ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», з 08.10.2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 30 грудня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.В. Троянова