Рішення № 102386260, 30.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року Справа № 160/20506/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 попередньо зарахувавши до його трудового стажу періоди роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва з моменту звернення з заявою про перерахунок пенсії, а саме з 14 липня 2021 року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 липня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням трудової діяльності в Філії акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва з 2011 року по 2021 рік. Проте, листом від 05 серпня 2021 року відповідач повідомив позивача про відмову в зарахуванні періодів роботи у вказаній компанії після 31 травня 2014 року у зв`язку з тим, що згідно Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, перерахунків пенсії не передбачено. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача, в частині не зарахування вказаних періодів роботи до його трудового стажу протиправною, оскільки вказані вище періоди роботи зазначені у його трудовій книжці, що є основним документом, що підтверджує стаж роботи та крім того, позивачем були надані довідки про доходи і суми податків фізичної особи за ці роки, а також довідка про заробітну плату для обчислення пенсії за 2011-2021 роки, видана Філією акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва. Також зазначає, що він надавав до органів пенсійного фонду відомості про трудову діяльність, що надаються із інформаційних ресурсів Пенсійного фонду РФ, відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи, де вказано що позивач був застрахованою особою в період трудової діяльності на території РФ та відповідно за нього сплачувалися страхові внески. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 03.12.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

29.11.2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому він зазначив наступне. 14.07.2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо питань перерахунку пенсії з врахуванням наданої довідки про заробітну плату за період з 2011 року по 2021 рік. Позивачем до заяви від 14.07.2021 року була надана довідка про заробітну плату від 15.07.2021 року № 82 та відомості про трудову діяльність від 17.06.2021 року за періоди роботи у Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва з 2011 по 2021 рр. Відповідач, розглянувши звернення від 14.07.2021 року та надані до нього документи, листом від 05.08.2021 року № 26207-21425/С-01/8-0400/21 повідомив позивача, зокрема, про те, що відповідно до пункту 2.3 наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.11.2019 № 378 “Про забезпечення контролю за правильністю призначення (перерахунку) пенсій” вищевказану довідку № 82 направлено на перевірку щодо обгрунтованості видачі та відповідності зазначених сум заробітної плати первинним документам до Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Москва. Після надходження документів щодо перевірки вищевказаної довідки позивачу буде здійснено перерахунок пенсії з врахуванням заробітної плати по 31.05.2014 року, оскільки згідно Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, перерахунків пенсій не передбачено.”. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 13.06.2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Загальний страховий стаж позивача складав 27 років 11 місяців 2 дні, що був обчислений по 31.05.2014 року.

14.07.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням трудової діяльності в Філії акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва з 2011 року по 2021 рік.

Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.08.2021 року №26207-21425/С-01/8-0400/21 позивачу повідомлено про відсутність підстав для зарахування періодів роботи в Філії акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва після 31.05.2014 року у зв`язку з тим, що згідно Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, перерахунків пенсії не передбачено.

Таким чином, періоди трудової діяльності позивача після 31.05.2014 року не були зараховані відповідачем до його страхового стажу та відповідний перерахунок пенсії не був проведений.

Не погоджуючись із відмовою відповідача в зарахуванні до страхового стажу трудової діяльності після 31.05.2014 року та здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії конституційного права людини на соціальний захист визначені в положеннях Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У частині 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) встановлено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.12.1982 року останній з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року працював на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва.

Крім вказаної трудової книжки позивачем до пенсійного органу були надані довідки про доходи і суми податків фізичної особи за ці роки, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії за 2011-2021 роки, видана Філією акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва та відомості про трудову діяльність, що надаються із інформаційних ресурсів Пенсійного фонду РФ, відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи, де вказано що позивач був застрахованою особою в період трудової діяльності на території РФ та відповідно за позивача сплачувалися страхові внески.

У спірному періоді порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях визначався Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Згідно з абзацами першим та третім пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції № 58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що всі записи в трудовій книжці позивача здійсненні у відповідності до Інструкції № 58, не мають будь-яких неточностей або виправлень, записи завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.

Отже записи про роботу в трудовій книжці позивача відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, переведення на іншу посаду, номери наказів та їх дати, посади на яких працював позивач та підпис уповноваженої особи і відбиток печатки підприємства при звільненні з роботи.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 4 цієї Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Згідно з частиною другою статті 4 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудова діяльність Працівника оформлюється трудовим договором (контрактом), укладеним з роботодавцем згідно з трудовим законодавством Сторони працевлаштування. Роботодавець реєструє укладені трудові договори (контракти) в установах, визначених Уповноваженими Органами.

Частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Зі змісту наведених норм судом встановлено, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Федерального Закону Російської Федерації від 28 грудня 2013 року № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Отже, страховий стаж за період роботи позивача з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва відповідно до законодавства Російської Федерації має підтверджуватися відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документами, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.

Судом встановлено, що робота позивача у вказаному періоді підтверджена записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.12.1982 року, довідкою про заробітну плату від 15.07.2021 року № 82 та відомостями про трудову діяльність від 17.06.2021 року за періоди роботи у Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва з 2011 по 2021 рр.

За таких обставин твердження відповідача про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням періодів роботи позивача з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва, є безпідставними.

Також суд зазначає, що позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення зарахування певних періодів роботи та перерахунку пенсії.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов`язані з волею суб`єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб`єктів, що відбуваються за волевиявленням суб`єкта правовідносин.

Як вже було зазначено, листом від 05.08.2021 року №26207-21425/С-01/8-0400/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було повідомлено про відсутність підстав для зарахування періодів роботи в Філії акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва після 31.05.2014 року.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки відповідачем (дією) відмовлено, шляхом формування листа від 05.08.2021 року №26207-21425/С-01/8-0400/21, у зарахування вказаних періодів роботи та перерахунку пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до трудового стажу періодів роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва та здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва, з моменту звернення з заявою про перерахунок пенсії, а саме з 14 липня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 681,00 грн.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до трудового стажу періодів роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з урахуванням періодів роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства “СНЕФ” м. Москва, з моменту звернення з заявою про перерахунок пенсії, а саме з 14 липня 2021 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 681,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна