Рішення № 102386050, 29.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

29 грудня 2021 р. Справа №120/9304/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що як учасник бойових дій, звернувся 06.11.2020 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення мені земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Деребчинської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (наразі Джуринська територіальна громада) у власність для ведення особистого селянського господарства.

Деребчиською сільською радою Шаргородського району Вінницької області, було погоджено надання позивачу земельної ділянки відповідно до рішення №395 від 21.10.2020.

Листом 16.07.2021, Відповідач повідомив позивача про те, що рішення стосовно його клопотання не прийнято оскільки не набрано відповідну кількість голосів.

Позивач зазначає, що вказаний лист не може розцінюватися як розгляд клопотання, оскільки рішення відповідачем з приводу розгляду клопотання не прийнято, що вказує на протиправну бездіяльність Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Ухвалою суду від 17.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

22.11.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що клопотання позивача розглянуто та листом від 22.03.2021 повідомлено про причини не прийняття рішення. Відповідач також зазначає, що бажана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Джурин, та згідно інформації з публічної кадастрової карти перебуває у державній власності, а отже у відповідача відсутні повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Вивчивши матеріали справи, та оцінивши наявні у ній докази в своїй сукупності, суд встановив наступне.

Позивач, як учасник бойових дій, звернувся 06.11.2020 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення мені земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Деребчинської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (наразі Джуринська територіальна громада) у власність для ведення особистого селянського господарства.

Деребчиською сільською радою Шаргородського району Вінницької області, було погоджено надання позивачу земельної ділянки відповідно до рішення №395 від 21.10.2020.

Листом 16.07.2021, Відповідач повідомив позивача про те, що рішення стосовно його клопотання не прийнято оскільки не набрано відповідну кількість голосів.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, щодо не розгляду клопотання, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.18 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч.1 ст.22 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У силу положень п. "а" ч.3 ст.22 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 №2768-III.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III.

Зокрема, ч.6 ст.118 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зазначені підстави застосовуються і для розроблення проекту технічної документації щодо поділу або об`єднання земельних ділянок.

Судом встановлено, що Позивач, як учасник бойових дій, звернувся 06.11.2020 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення мені земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Деребчинської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (наразі Джуринська територіальна громада) у власність для ведення особистого селянського господарства.

Деребчиською сільською радою Шаргородського району Вінницької області, було погоджено надання позивачу земельної ділянки відповідно до рішення №395 від 21.10.2020.

Листом 16.07.2021, Відповідач повідомив позивача про те, що рішення стосовно його клопотання не прийнято оскільки не набрано відповідну кількість голосів.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У силу положень ч.7 ст.118 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову у його наданні лише у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.

Як встановлено, у відповідь на клопотання позивача надіслано лист, а доказів прийняття радою рішення за результатом розгляду вказаного клопотання відповідачем не надано.

Відтак, оскільки радою не прийнято рішення як це передбачено ч.7 ст.118 ЗК України від 25.10.2001 №2768-III, тому в даному випадку, за висновком суду, має місце протиправна бездіяльність щодо розгляду клопотання позивача у порядку визначеному законом, оскільки лист відповідача не є рішенням у розумінні КАС України та ЗК України, яке має бути прийнято за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

А тому, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Джуринської сільської ради в частині не прийняття рішення щодо заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Деребчинської сільської ради, (наразі - Джуринська територіальна громада).

Водночас, належним способом захисту порушених прав є зобов`язання Джуринської сільської ради прийняти рішення щодо клопотання ОСОБА_1 від 30.06.2021 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Деребчинської сільської ради, наразі Джуринської територіальної громади.

Під час розгляду справи суд не вдається до оцінки правомірності підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, зазначених у листі за №01-14/652 від 22.03.2021.( а с.15). Суд враховує, що такий лист немає самостійного правового значення, оформлений всупереч визначеній законом процедурі та не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні положень КАС України.

Крім того, рішення за результатами розгляду клопотання має прийматися колегіальним органом - радою, і лише в такому разі йому може надаватися правова оцінка по суті.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Джуринської сільської ради в частині не прийняття рішення щодо заяви ОСОБА_1 від 30.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Деребчинської сільської ради, (наразі - Джуринська територіальна громада).

Зобов`язати Джуринську сільську раду Жмеринського району прийняти рішення щодо клопотання ОСОБА_1 від 30.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту на території бувшої Деребчинської сільської ради, (наразі - Джуринської територіальної громади).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (Адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Джуринська сільська рада Жмеринського району (адреса місця знаходження: 23545, Вінницька область, Жмеринський район, с. Джурин, вул. Заводська, б.2, Код ЄДРПОУ-04325489).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: