Рішення № 102385990, 28.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 грудня 2021 р. Справа № 120/3310/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0549 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини А0549, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0549 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №899 від 22.09.2009 року, до складу грошового забезпечення, яке виплачувалося за період з 01.04.2013 по 10.04.2013;

- зобов`язати військову частину А0549 нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01.04.2013 по 10.04.2013 з включенням до його розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №899 від 22.09.2009 року в розмір 20% із урахуванням раніше виплаченої суми грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами розгляду справи №120/2468/20-а, йому стало відомо, що щомісячна грошова винагорода відповідно до Постанови №889 не нараховувалася і не виплачувалася в період з 01.04.2013 по 10.04.2013, тому звернувся до суду.

Ухвалою суду від 19.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб назадницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» визначено граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови. На підставі наказу Міністерства оборони України №370 від 07.06.2013 року були внесені зміни до вищенаведеної постанови про виплату винагороди в розмірі 20% всім військовослужбовцям з 01.04.2013 року. На день набрання чинності наказу позивач був звільнений з військової служби, тому підстав для виплати даної винагороди позивачу не було, відтак, підстави для задоволення даного позову відсутні.

14.05.2021 рвід позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.

25.05.2021 на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, встановив наступне.

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 30.03.2013 року №78 позивача звільнено з військової служби.

Наказом командира військової частини А 0201 (по стройовій частині) від 08.04.2013 року №67 позивача виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 10.04.2013.

Разом з тим, на думку позивача, при нарахуванні грошового забезпечення до розрахунку не було включено щомісячну грошову винагороду, яка була запроваджена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" у розмірі 20%.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, протиправною та з метою стягнення недоплаченої йому грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закон №2011-XII).

Згідно з частин 1, 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів; до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина 4 статті 9 Закону №2011-XII).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

02.10.2010 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 (далі Постанова №889), якою з 1 жовтня 2010 року встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду для деяких категорій військовослужбовців.

На підставі Постанови №889 та з метою визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди (далі Інструкція №595).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161 внесено зміни до Постанови №889 та встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду для військовослужбовців Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби).

На підставі вищенаведеного відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2013 року №370 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595» (далі Наказ №370) внесено зміни до Інструкції №595.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №595 в редакції Наказу №370 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць: військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту): з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення.

Таким чином, порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди для всіх військовослужбовців, крім окремих категорій військовослужбовців ЗСУ, встановлено наказом Міноборони №370 з 07 червня 2013 року.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу з 10.04.2013, тобто до набрання чинності Наказом №370.

Згідно з приміткою до довідки військової частини А0549 №1299 від 11.05.2017 року про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 , щомісячна грошова винагорода була введена в дію постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року окремим категоріям військовослужбовців. На підставі наказу Міністерства оборони України №370 від 07.06.2013 року були внесені зміни до вищенаведеної постанови про виплату винагороди в розмірі 20% всім військовослужбовцям з 01.04.2013 року. На день набрання чинності наказу ОСОБА_1 був звільнений з військової служби, тому підстав для виплати даної винагороди не було.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 27.01.2021 у справі 120/2468/20-а.

Таким чином, відповідач правомірно не включив до складу грошового забезпечення позивача, щомісячну додаткову грошову винагороду грошового забезпечення, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 889.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Військова частина А0549 (вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 08540799)

Суддя Мультян Марина Бондівна