Рішення № 102385837, 24.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 грудня 2021 р. Справа № 120/10701/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0549 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Військової частини А0549 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом командира військової частини А0549 від 14.12.2015 року №248 його виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.

Однак, при звільненні з військової служби з позивачем не проведено повний розрахунок, адже одноразову грошову допомогу при звільненні виплачено без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення.

12.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні із включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%, яка виплачувалась йому до звільнення у складі грошового забезпечення.

Проте, листом від 30.08.2021 військова частина А0549 повідомила заявника про відсутність законних підстав для включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з включенням до її складу розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 06.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання вказаної вище постанови міністр оборони України 24.10.2016 видав наказ №550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України. Пунктом 5 згаданої Інструкції визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військової частини (установи, організації) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Відповідно до пунктів 8 та 9 Інструкції розмір щомісячної додаткової грошової винагороди може змінюватися.

Відтак, на думку відповідача, щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, а тому така допомога не враховується при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців.

Разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою суду від 21.12.2021 подане клопотання залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини А0549 від 14.12.2015 №248 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення 14.12.2015.

Даним наказом визначено виплатити грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 15 років календарної служби.

12.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій, серед іншого, просив здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення.

Листом відповідача від № 350/118/2701/т від 18.08.2021 позивача повідомлено про відсутність законних підстав для включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошової допомоги при звільненні з військової служби, оскільки відповідно до наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, до місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховувалася одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, включалися: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Позивач вважає, що не включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення до складу його грошового забезпечення, з якого було нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, свідчить про протиправні дії відповідача як суб`єкта владних повноважень. Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивач звертається до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Особливості правового регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Так, частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно - правовими актами.

Статтею 40 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

При цьому, частиною 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настання особливого періоду на небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Судом встановлено, що 14.12.2015 позивача виключено з особового складу військової частини А0549. При цьому, на момент звільнення позивача з військової служби його календарна вислуга років складала повних 15 років.

Відтак, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що не заперечується відповідачем.

При цьому, під час військової служби до складу грошового забезпечення позивача включалася та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

Водночас, при звільненні з військової служби щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення до складу грошового забезпечення позивача не включено, оскільки, на думку відповідача, згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, до місячного грошового забезпечення військовослужбовців винагороди не включаються.

Визначаючись з приводу обґрунтованості посилань відповідача на положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (підлягає застосуванню, оскільки була чинною на момент звільнення позивача з військової служби), суд зважає на те, що за змістом абзацу 2 пункту 9.1 розділу ІХ згаданої Інструкції грошове забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, включає: оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Такі ж приписи щодо невключення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містила й Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05 грудня 2012 року №825) (підлягає застосуванню, оскільки була чинною на момент звільнення позивача з військової служби).

Однак, суд критично оцінює такі посилання, адже в даному випадку відповідачем не враховано пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Так, абзацом 2 пункту 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Проте, відповідачем не враховано, що Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Відтак, на переконання суду, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні нормативні акти, які звужують поняття грошового забезпечення військовослужбовців та не узгоджуються із приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №820/3211/17, від 31 липня 2019 року у справі №826/3398/17 та ряду інших.

Окрім того, слід зазначити, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у згаданій справі Велика Палата дійшла наступних висновків. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Водночас, на підставі Постанови № 889 позивачу щомісячно нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, а тому, на переконання суду, за жодних обставин така винагорода не може вважатись одноразовою, адже носила постійний характер аж до звільнення позивача з військової служби.

Відтак, за наведених підстав позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій військової частини А0549 щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення.

З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача слід також задовольнити вимогу щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60%, яку позивач отримував під час проходження військової служби, врахувавши при цьому раніше виплачені суми одноразової грошової допомоги.

Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини А0549 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину А0549 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60%, врахувавши при цьому раніше виплачені суми одноразової грошової допомоги.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Військова частина А0549 (вул. Стрілецька, 105, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 08540799)

Суддя Мультян Марина Бондівна