Рішення № 102385822, 08.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 вересня 2021 р. Справа № 120/4583/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Джереловської А.О.,

представника позивача за первісним позовом, представника відповідача за зустрічним позовом: Дубіцької Т.В.,

відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом: Коваль С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Головного управління ДПС у Вінницькій області

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості

за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі – ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган) з адміністративним позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з даними облікової картки платника за ФОП ОСОБА_1 рахується податковий борг щодо адміністративних штрафів та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 34000 грн. Проте, борг у добровільному порядку ФОП ОСОБА_1 не сплачений, а тому податковий орган просить стягнути його у судовому порядку.

Ухвалою суду від 17.05.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.

21.05.2021 ФОП ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.05.2021 зустрічну позовну заяву повернуто ФОП ОСОБА_1

27.05.2021 ГУ ДПС у Вінницькій області подало до суду заяву з додатками, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 01.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

04.06.2021 ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, за змістом якого просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій ГУ ДПС у Вінницькій області від 22.12.2020 №3906/02-032-09-02/ НОМЕР_1 . Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що нею була отримана ліцензія на право торгівлі тютюновими виробами №02070311201902770 термін дії якої з 08.11.2019 по 08.11.2020 та ліцензія на право торгівлі алкогольними напоями №02070308201903201 термін дії якої з 08.11.2019 по 08.11.2020, а вже 11.11.2020 року було отримано наступні ліцензії: на право торгівлі алкогольними виробами № 02020308202003617 та на право торгівля тютюновими виробами № 02070311202003132 термін дії яких з 11.11.2020 по 11.11.2021 р.р. Термін торгівлі без ліцензії склав всього два дні, що не є навмисною та систематичною торгівлею без ліцензії ліцензійними товарами. ОСОБА_1 вказує, що ці дні були вихідними днями, у неї був дуже хворий чоловік, який потребував стороннього догляду, крім того діяв карантин і в силу всіх цих обставин вона не встигла вчасно належним чином продовжити дію ліцензії, а продавець не знала, що термін дії ліцензій закінчився.

Також зазначає, що 05.01.2021 року відносно неї було складено протокол про притягнення її до адміністративної відповідності за ст. 164 КУпАп та 12.01.2021 матеріали були направлені для розгляду до Калинівського районного суду Вінницької області.

24.02.2021 Калинівський районний суд розглянув справу та виніс постанову, відповідно до якої її було визнано винуватою за ст. 164 КУпАП, проте провадження в справі було закрито за закінченням строків накладення адміністративного стягнення передбачених ст. 38 КУпАП.

ФОП ОСОБА_1 зауважує, що таким чином до неї було застосовано адміністративну відповідальність за ст.164 КУпАП та за це ж саме правопорушення ДПС України у Вінницькій області застосувало до неї фінансову відповідальність у виді штрафних санкцій.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 посилаючись на приписи статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж саме правопорушення, вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій ГУ ДПС у Вінницькій області від 22.12.2020 року №3906/02-032-09-02/2109113904 є протиправним, а тому просить його скасувати, а в позові ГУ ДПС у Вінницькій області про стягнення штрафних санкцій у сумі 34000 грн. відмовити ( а.с. 54 – 59 ).

Також ОСОБА_1 просила звільнити її від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 09.06.2021 зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано ФОП ОСОБА_1 строк для усунення недоліків.

У встановлений судом строк ОСОБА_1 подала до суду заяву з додатками, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 05.07.2021 прийнято зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення до спільного розгляду з первісним позовом в адміністративній справі №120/4583/21-а. Об`єднано в одне провадження позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

12.07.2021 від представниці ГУ ДПС у Вінницькій області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому представник податкового органу просить відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначила, що перевіркою встановлено факт реалізації ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв та тютюнових виробів в асортименті (витяг з фіскальної пам`яті РРО звіт ФП (3) періодичний скорочений за період з 08.11 2020 року по 10.11.2020 року), без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Таким чином, виходячи із вищевикладеного, встановлено порушення вимог статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” в частині ліцензування діяльності пов`язаної з роздрібним продажем алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідальність за порушення вищевказаної норми регламентується ч. 2 ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”, .... оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень. Сума штрафних санкцій складає 34000 гривень.

За результатом розгляду акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області рішенням від 22 грудня 2020 року № 3906/2-32-09-02/ НОМЕР_1 застосовано до ФОП ОСОБА_1 фінансову санкцію у сумі 34000 гривень за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідних дозвільних документів ( а.с. 114 – 118 ).

Ухвалою суду від 02.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

04.08.2021 ФОП ОСОБА_1 подано до суду додаткові письмові пояснення ( а.с. 135 – 139 ).

У судовому засіданні 08.09.2021 представниця ГУ ДПС у Вінницькій області позовні вимоги підтримала та просила задовольнити первісний позов про стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_1 , в той же час просила відмовити в задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_1

ОСОБА_1 проти задоволення позову ГУ ДПС у Вінницькій області заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, та задовольнити її зустрічний позов про скасування рішення про застосування фінансових санкцій ГУ ДПС у Вінницькій області від 22.12.2020 №3906/02-032-09-02/2109113904.

З`ясувавши доводи сторін, заслухавши усні пояснення представників сторін, розглянувши письмові матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19.12.1995 № 481/95-ВР (роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами без наявності ліцензій) за результатом якої складено акт фактичної перевірки №3984/32-02-09-02/ НОМЕР_1 від 04.12.2020 року, відповідно до якого зазначено, що згідно наявної інформаціі бази даних АІС “Податковий блок”, підсистема «Аналітична система», «Чеки», бази даних «Ліцензійна програма » та даних пам`яті РРО, а саме витягу звіту періодичного скороченого за період з 08.11.2020 по 10.11.2020 встановлено факт реалізації ФОП ОСОБА_1 протягом вказаного періоду алкогольних напоїв та тютюнових виробів в асортименті без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 15 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”.

22.12.2020 року на підставі ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 3906/02-32-09-02/ НОМЕР_1 до суб`єкта господарювання за роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами без наявності ліцензій в сумі 34000 грн.

У зв`язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 вказаних фінансових санкцій у добровільному порядку та наявністю в зв`язку з цим заборгованості, ГУ ДПС у Вінницькій області - позивач за первісним позовом - звернулось з позовом до суду.

В свою чергу, не погоджуючись з рішенням про застосування фінансових санкцій, ФОП ОСОБА_1 - відповідач за первісним позовом - звернулась до суду з зустрічним позовом щодо його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у том числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений ст. 80 ПК України, згідно з якою фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19.12.1995 № 481/95-ВР (роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами без наявності ліцензій) за результатом якої складено акт фактичної перевірки №3984/32-02-09-02/ НОМЕР_1 від 04.12.2020 року.

Відповідно до інформації викладеної в акті, перевіркою встановлено, що згідно наявної інформаціі бази даних АІС “Податковий блок”, підсистема «Аналітична система», «Чеки», бази даних «Ліцензійна програма » та даних пам`яті РРО, а саме витягу звіту періодичного скороченого за період з 08.11.2020 по 10.11.2020 встановлено факт реалізації ФОП ОСОБА_1 протягом вказаного періоду алкогольних напоїв та тютюнових виробів в асортименті без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

На підтвердження вказаних обставин представницею ГУ ДПС у Вінницькій області надано копію періодичного скороченого звіту за 08.11.2020 – 10.11.2020 року та скріншот з сайту ДПС України з відомостями про почекову інформацію РРО ( фіскальний номер 3000478079 ) за період з 08.11.2020 по 10.11.2020, в якому зазначено інформацію щодо торгівлі ФОП ОСОБА_1 алкогольною та тютюновою продукцією за 08.11.2020 – 09.11.2020 року.

З наданих доказів судом встановлено, що 08.11.2020 року суб`єктом господарювання ОСОБА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснювалась торгівля як тютюновими виробами, так і алкогольними напоями, а 09.11.2020 року – лише тютюновими виробами. В той же час, про торгівлю 10.11.2020 року алкогольними напоями та/або тютюновими виробами інформація відсутня.

Надаючи оцінку вище встановленим фактичним обставинам, суд зауважує таке.

Згідно із положеннями ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Отже, для застосування фінансових санкцій до суб`єкта господарювання за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та/або алкогольними напоями без наявності ліцензії, має бути встановлений факт відсутності відповідної ліцензії та факт торгівлі такими товарами.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 мала ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями терміном дії з 08.11.2019 року до 08.11.2020 року, які були видані 07.10.2019 року ( а.с. 157 – 158, 79 - 81 ).

Відтак, в даному випадку, суд не вбачає порушень в діях ФОП ОСОБА_1 щодо здійснення торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями 08.11.2020 року, оскільки станом на 08.11.2020 року вона мала ще діючі ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями.

Посилання представниці податкового органу на не включення дати 08.11.2020 року до терміну дії ліцензії, суд вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 23, 25 “Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 493 (чинного на момент видачі ліцензії позивачу), роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб`єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається: - на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім`я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію; - на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта підприємницької діяльності.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що суб`єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов`язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлюються на спеціальних бланках та повинні містити необхідні відомості, зокрема термін дії.

Законодавець у Цивільному кодексі України виокремлює як поняття “строку”, так і “терміну”, які не є тотожними.

Так, відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. При цьому під терміном слід розуміти певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно із наведеними положеннями Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” вживається поняття “термін дії ліцензії” на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, який, відповідно до частини другої статті 252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Тобто визначальним фактором для правильного вирішення даної справи є встановлення терміну дії ліцензій, отриманих позивачем.

Згідно з виданими ФОП ОСОБА_1 ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями №02070311201902770 та №02070308201903201, термін дії ліцензії зазначений “з 08.11.2019 року до 08.11.2020 року”.

Отже, термін дії вказаних ліцензій був встановлений контролюючим органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником “до”, у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Враховуючи вищевикладене, строк дії дозвільного документа, протягом якого суб`єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку, який визначений у спеціальному дозволі, тобто о 23:59 годині останнього дня визначеного строку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верхового Суду від 30 січня 2019 року в справі №815/4128/16.

Таким чином, посилання податкового органу в акті перевірки на те, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями 08.11.2020 року без відповідних ліцензій не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо торгівлі ФОП ОСОБА_2 тютюновими виробами та алкогольними напоями 10.11.2020 року, а також алкогольними напоями 09.11.2020 року суд повторно зазначає, що податковим органом не надано відповідних доказів реалізації у вказані дати такої продукціі і така інформація відсутня в наявних матеріалах справи ( а.с. 129 ).

В той же час оцінюючи факт торгівлі ФОП ОСОБА_2 тютюновими виробами 09.11.2020 року, суд приймає до уваги таке.

З наданого податковим органом скріншоту з сайту ДПС України з відомостями про почекову інформацію РРО ( фіскальний номер 3000478079 ) за період з 08.11.2020 по 10.11.2020, вбачається, що 09.11.2020 року суб`єктом господарювання ОСОБА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснено торгівлю тютюновими виробами в кількості 5 пачок сигарет ( а.с. 129 ).

Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018, визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Так, відповідно до ст.1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” ліцензія (спеціальний дозвіл) це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з ч. 20 ст.15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Отже, ФОП ОСОБА_1 здійснюючі роздрібну торгівлю тютюновими виробами зобов`язана мати ліцензію щодо здійснення такого виді діяльності.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 мала, зокрема, ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 07.10.2019 №02070311201902770, термін дії ліцензії “з 08.11.2019 року до 08.11.2020 року” ( а.с. 157 ).

Як встановлено судом з наданих ФОП ОСОБА_1 в судовому засіданні усних пояснень, відповіді на відзив ( а.с. 135 – 139 ) та наявних в матеріалах справи письмових доказів, до спливу терміну дії вищевказаної ліцензії 06.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ДПС у Вінницькій області із заявами щодо отримання ( продовження строку дії ) ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, в яких просила видати їй ліцензії з 08.11.2020 року ( а.с. 124 – 125 ). У вказаній заяві позивачка зазначила адресу місця торгівлі: АДРЕСА_1 , магазин “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, який знаходиться у місці торгівлі: 3000478079. До заяви додала реєстраційне посвідчення реєстратора розрахункових операцій №3000478079 форми №3-Р, №10631. Разом з тим, як зазначила позивачка, її було відмовлено відповідачем у прийнятті вказаних заяв, оскільки в реєстраційному посвідченні № НОМЕР_2 в графі назва господарської одиниці зазначено “Кошик”, а в заяві щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами зазначено тип об`єкта торгівлі: магазин “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”. Відтак, з метою усунення вказаних протиріч податковий орган рекомендував ФОП ОСОБА_1 звернутися до Калинівської ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області, якою видано вказане реєстраційне посвідчення, для належного оформлення документів ( а.с. 162 ).

При цьому ФОП ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що вказане порушення в оформленні документів було допущено саме з вини податкового органу, оскільки в заяві про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій вона вказала правильну назву господарської одиниці – магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( а.с. 161 ), в той час як податковим органом в реєстраційному посвідченні було зазначено назву господарської одиниці – « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відтак, ФОП ОСОБА_1 наголосила, що саме через неналежне оформлення податковим органом документів в неї не було прийнято 06.11.2020 року заяви про видачу ( продовження терміну дії ) ліцензій і вона була змушена усувати вказані недоліки. При цьому ОСОБА_1 зазначила, що 07.11 та 08.11.2020 року були вихідними днями і державні органи, зокрема податкові, не працювали. Відтак, звернутися до Калинівської ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області щодо усунення вказаних недоліків вона змогла лише 09.11.2020 року. Разом з тим ОСОБА_1 зазначила, що внаслідок складних сімейних обставин пов`язаних з тяжкою хворобою чоловіка ( а.с. 84 ), вона не встигла попередити продавця, яка здійснювала в ці дні торгівлю, про те, що вона ще не отримала продовження ліцензії.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3, 4 глави 2 розділу ІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, реєстрація РРО здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб`єкта господарювання як платника податків (далі – Порядок №547).

Для реєстрації РРО суб`єкт господарювання або представник суб`єкта господарювання подає до контролюючого органу заяву про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО.

Як свідчать матеріали справи, 10.10.2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Калинівської ДПІ Козятинського управління ГУ ДФС у Вінницькій області із заявою про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій, в якому зазначено назву господарської одиниці: магазин “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ( а.с. 161 ).

Відповідно до абз. 2 п. 14 гл. 2 розділу ІІ Порядку №547 після отримання належним чином оформлених документів посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня проводить реєстрацію РРО шляхом внесення даних до інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС, розміщує в Електронному кабінеті в електронній формі та/або надає (надсилає) суб`єкту господарювання реєстраційне посвідчення РРО за формою № 3-РРО (далі - реєстраційне посвідчення), що засвідчує реєстрацію РРО в контролюючому органі.

Пунктом 15 вказаної глави визначено, що контролюючим органом за місцем реєстрації РРО до реєстраційного посвідчення вносяться записи щодо назви та адреси господарської одиниці, де використовується РРО, а також найменування контролюючого органу за адресою такої господарської одиниці та дати початку обліку РРО у цьому органі.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 посадовою особою контролюючого органу видано реєстраційне посвідчення №10631, щодо РРО фіскальний №3000478079, в якому зазначено назву господарської одиниці “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ( а.с. 162 ).

Відтак, суд приймає до уваги і вважає обгрунтованими твердження ФОП ОСОБА_1 , що саме з вини податкового органу в неї не було прийнято ГУ ДФС у Вінницькій області 06.11.2020 року заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а також алкогольними напоями, і тому вона не змогла отримати такі ліцензії вчасно, а отримала їх 11.11.2020 року ( а.с. 163 – 164 ).

Крім того, суд приймає до уваги, що до спливу терміну дії ліцензій, ФОП ОСОБА_1 внесла плату за отримання нових ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними виробами, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями №0.0.1894117738.1, №0.0.1894120702.1 від 04.11.2020 року (а.с. 163 зв., а.с. 164 зв.), витягом з ліцензійного реєстру на право роздрібної торгівлі ( а.с. 159, 160 ).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 до спливу терміну дії ліцензій вчиняла належні дії щодо отримання ліцензій, внесла відповідну плату за отримання ліцензій, але з незалежних від неї обставин її заяви не було прийнято, у зв`язку з допущеною посадовими особами податкового органу помилкою, що позбавило її можливості отримати такі ліцензіії вчасно.

Отже, не виконання ОСОБА_1 вимог податкового законодавства стосовно своєчасності отримання ліцензії відбулось не з її вини, за відсутності умислу, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення її до відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що принцип “належного урядування” має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу “належного урядування” забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип “належного урядування” підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Відповідно до правової позиції, висловленої ЄСПЛ в Рішенні по справі “Рисовський проти України” (Заява № 29979/04), Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, “Онерїлдіз проти Туреччини” [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови”, заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі”, заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії”, заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії”, заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онерїлдіз проти Туреччини”, п. 128, та “Беєлер проти Італії”, п. 119).

Принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі “Москаль проти Польщі”, п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis, рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки”, заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі “Лелас проти Хорватії”, п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis, зазначене вище рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки”, п. 58, а також рішення у справі “Ґаші проти Хорватії”, заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі “Трґо проти Хорватії”, заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Частинами 1, 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Сукупність встановлених під час розгляду справи обставин, з урахуванням сталої судової практики ЄСПЛ, свідчить на користь того, що виключно внаслідок допущеної помилки з боку посадових осіб податкового органу, оцінка яким надана судом вище, ФОП ОСОБА_1 не змогла вчасно отримати ліцензію.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд наголошує, що під час прийняття рішень суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватись встановленої законом процедури, з урахуванням принципу пропорційності, зокрема з дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення контролюючого органу.

В той же час рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 22.12.2020 року №3906/02-032-09-02/2109113904 не відповідає наведеним принципам та покладає на ФОП ОСОБА_1 надмірний тягар у виді не пропорційного та необгрунтованого застосування фінансових санкцій, за відсутності вини останньої.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що за наслідком проведеної перевірки суб`єкт владних повноважень прийняв рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій необгрунтовано, за відсутності на те правових підстав.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 22.12.2020 року №3906/02-032-09-02/2109113904.

Відтак, зустрічний адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення слід задовольнити і, відповідно, відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Вінницькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми КАС України, на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС належить стягнути 908 грн. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Вінницькій області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зустрічний адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 22.12.2020 року №3906/02-032-09-02/2109113904.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач за первісним позовом: Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний підрозділ ДПС (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП:44069150);

Відповідач за первісним позовом: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Позивач за зустрічним позовом: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач за зустрічним позовом: Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний підрозділ ДПС (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП:44069150);

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна