Вирок № 102384629, 29.12.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 461/5663/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2021 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.,

секретарів с/з Семків Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140050002595 від 15 червня 2017 року та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140090002935 від 30 серпня 2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Самбір Самбірського району Львівської області, громадянина України, розлученого, раніше судимого, востаннє 06.12.2016 Шевченківським районним судом м.Львова за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки, ухвалою від 11.06.2019 Самбірського міськрайонного суду Львівської обалсті звільнений від відбування призначеного покарання, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України,

за участю прокурора Ліховина І.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Мукана І.В.,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 15 червня 2017 приблизно о 13 год. 00 хв. перебуваючи поблизу будинку №25 на площі Ринок у м.Львові маючи умисел на викрадення чужого майна з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито викрав зі сумки ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Samsung Galsxy J» ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , вартістю 5149 грн. у чохлі вартістю 99 гривень, захисним склом вартістю 99 гривень, із сім картою оператора «Київстар» вартістю 25 гривень, сім-картою оператора «Lifecell» вартістю 25 гривень на рахунку було 30гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 5427 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_1 30 серпня 2019 приблизно з 08:30 год. по 11:50 год. маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно та з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, переконавшись що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, перебуваючи на сходовій клітці 4-го поверху в приміщенні під`їзду в будинку на АДРЕСА_2 , таємно викрав два велосипеди: марки «Topbike» синьо-жовтого кольору вартістю 5800 гривень та велосипед марки «ХВ3» фіолетового кольору вартістю 3400 гривень, на загальну суму 9200 гривень, вийшовши з даного під`їзду будинку, однак свого злочинного умислу не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений працівниками поліції Шевченківського відділу поліції ГУНП у Львівській області, у зв`язку з чим викраденим не розпорядився.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 – ч.2 ст.185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та пояснив, що він підтверджує обставини, викладені в обвинувальних актах. Щодо нанесеної шкоди, то на час розгляду справи такої не відшкодував. Просить його суворо не карати, оскільки він щиро кається та на час розгляду справи немає інших проваджень та не вичняв інших кримінальних правопорушень.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також підтверджується

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка повідомила суду, що 15 червня 2017 вона продавала морозиво на площі Ринок у м.Львові. Приблизно о 13:00год. у неї були покупці, яким вона відпускала морозиво. Її сумка висіла на гачку, а в сумочці був телефон, який вона придбала нещодавно. Вона почула якийсь шорох і повернувшись до сумки побачила, як чужа рука тримала її телефон в руці у сумці. На її викрик «що робиш!» чоловік втік. Вона почала бігти за ним, однак останній призупинився, виключив її телефон і втік з ним. Сторонні люди викликали поліцію;

- показаннями потерпілої ОСОБА_3 , яка повідомила суду, що 30 серпня 2019 вона з сином вийшла з квартири і син побачив, що немає велосипедів, які були прив`язані до перил на поверсі. Помітивши викрадення звернулася в поліцію. У поліції попопросили, щоб скинула фото велосипедів, оскільки ними затримано особу з велосипедами. Пізніше підтвердилося, що це їх велосипеди;

- протоколом огляду предметів від 16.06.2017, а саме DVD-R диск, на якому знаходяться файл з записом за 15.06.2017 з камери відеоспостереження, яка розташована на будівлі №25 на пл. Ринок у м. Львові, щодо обставин події;

- протоколом огляду предметів від 16.06.2017, а саме DVD-R диск, на якому знаходяться файл з записом за 15.06.2017 з камери відеоспостереження, яка розташована на будівлі на вул. Сербська у м. Львові, щодо обставин події;

- протоколом проведення особи для впізнання від 20.06.2017, згідно якого ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_4 , який викрав її телефон;

- протоколом огляду місця події від 30.08.2019 за участі ОСОБА_1 та відеозапис до нього, згідно якого ОСОБА_1 продемонстрував, які саме дії вчинив 30.08.2019, із детальним описом механізму та способу вчинення крадіжок

- постановою про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів досудового розслідування від 30.08.2019 а саме: велосипед марки «Topbike» синьо-жовтого кольору та велосипед марки «ХВ3» фіолетового кольору.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Суд вважає, що дії обвинуваченого необхідно вірно кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно та за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України за ознаками - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.

Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, розлучений, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, працездатний, не працевлаштований, згідно довідок на обліку у психоневрологічному та наркодиспансері не числиться, за місцем проживання характеризується посередньо, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 06.12.2016 року за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 3 роки з застосуванням ст.75 КК України із встановленням іспитового строку 2 роки. Ухвалою від 11.06.2019 Самбірського міськрайонного суду Львівської обалсті ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного покарання, оскільки минув іспитовий термін /том 2 арк.пров.39/.

Обставини, що пом`якшують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 – відсутні.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає і такі не зазначені в обвинувальному акті.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції частини статті за якими кваліфіковано злочини у виді позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_1 ухвалою суду від 11.06.2019 звільнений від відбування призначеного вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 06.12.2016 року за ч.2 ст. 185 КК України, впродовж чотирьох років не вичняв нових злочинів, суд вважає, що виправлення особи можливе без ізоляції від суспільства, призначивши йому іспитовий термін та покласти відповідні обовязки.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту обраний ухвалою від 17 жовтня 2017 року припинив дію.

Питання речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Витрати на залучення експертів - відсутні.

Керуючись ст. 370, 373, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України призначити йому покарання:

за ч.2 ст. 186 КК України – 4 (чотири) роки позбавлення волі;

за ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України – 2 (два) роки позбавлення волі.

У відповідності до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту обраний ухвалою від 17 жовтня 2017 року припинив дію.

Речові докази, а саме: 2 /два/ DVD-R диски, визнані речовими доказами постановами від 16.06.2017 старшої слідчої СВ Галицького ВП ГУ НП у Львівській області Домарецької І.М. – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Речові докази, які постановою від 30.08.2019 про визнання предметів речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження і визнані речовими доказами, а саме: велосипед марки «Topbike» синьо-жовтого кольору та велосипед марки «ХВ3» фіолетового кольору - повернути власнику ОСОБА_3 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцять днів з дня його проголошення, засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя П. С. Невойт