Рішення № 102384512, 31.12.2021, Миронівський районний суд Київської області

31.12.2021 Єдиний унікальний № 371/1650/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2021 року м. Миронівка

ЄУН 371/1650/17

Провадження № 2/371/337/21

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Сахненко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 07 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500377133, згідно з яким відповідачу надано кредит у розмірі 20000 грн., з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних, з кінцевою датою повернення 09 листопада 2015 року.

30 вересня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата Майнінг Груп» був укладений договір факторингу, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 500318350 від 07 листопада 2012 року, що був укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1

10 жовтня 2016 року між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 500318350 від 07 листопада 2012 року, що був укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло прав кредитора за договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала. Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 45110,38 грн.

Посилаючись на ті обставини, що заборгованість до даного часу відповідачем не погашена, представник позивача просив в судовому порядку стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також понесені позивачем судові витрати.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 11 січня 2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Миронівського районного суду від 18 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 11 липня 2019 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю, стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 45110 грн.38 коп. та судові витрати у розмірі 1600 грн.

13 серпня 2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 липня 2019 року.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 липня 2019 року, рішення суду скасоване справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

У відзиві на позов від 27 березня 2018 року відповідач повідомляла про необґрунтованість позовних вимог, просила застосувати наслідки спливу позовної давності та просила відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначила, що позивачем в позовній заяві не зазначено кінцевий термін повернення кредиту, порядок та строки проведення відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, не надано копію її заяви про видачу кредиту та ксерокопію меморіального ордеру чи заяви про видачу готівки.

Звернула увагу на те, що сума заборгованості за процентами, комісією, пенею, штрафом та неустойкою складає разом 29 035,05 грн. Тоді як по тілу кредиту борг складає 16075,33 грн. Перевищення вдвічі розміру штрафних санкцій суми заборгованості за тілом кредиту вважає порушенням норм закону, оскільки відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору вважаються несправедливими, якщо штрафні санкції перевищують 50% від суми заборгованості.

Вважає, що позивач сприяв збільшенню розміру збитків, оскільки протягом чотирьох років після закінчення строку кредитування, який закінчився 9 листопада 2015 року, не вживав заходів щодо стягнення заборгованості, а продовжував нараховувати пеню та відсотки. З огляду на це, вважає, що наявні всі підстави для зменшення розміру неустойки на підставі частини 3 статті 551, статті 616 ЦК України.

Також заявила про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача. Заяву обґрунтувала тим, що можливість реалізувати своє право на стягнення заборгованості в судовому порядку, тобто право на позов, виникла у позивача з 10 червня 2013 року. Останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором № 500318350 від 7 листопада 2012 року нею внесений 10 червня 2013 року. Таким чином, враховуючи положення статей 257, 258, 261 ЦК України строк позовної давності щодо платежів по тілу кредиту закінчився 10 червня 2016 року, а щодо сплати пені та штрафів – 10 червня 2014 року.

4 квітня 2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Обґрунтовуючи заперечення проти доводів відповідача, представник позивача зазначив, що, відповідно до умов пунктів 2.4., 2.5 кредитного договору № 500318350 від 7 листопада 2012 року, днем надання кредиту є день списання грошових коштів з позичкового рахунку банку з метою їх подальшого зарахування на рахунки, що вказані у пункті 2.4.1. Тобто кошти, взяті позичальником в кредит, були перераховані у безготівковій формі банком на його рахунок, що був відкритий у ПАТ «Альфа – Банк». Таким чином, вважає необґрунтованими твердження відповідача про необхідність надання готівково – видаткових документів по договору. Доказами отримання кредитних коштів відповідачем є копія заяви про відкриття поточного (карткового) рахунку в ПАТ «Альфа – Банк» № НОМЕР_1 , копія розписки про отримання платіжної картки та виписки по особовим рахункам відповідача по кредитному договору № 500318350 за період з 13 лютого 2013 року по 8 грудня 2014 року.

Зазначив, що оскільки кредитний договір № 500318350 від 7 листопада 2012 року, договір факторингу від 30 вересня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата Майнінг Груп», а також договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10 жовтня 2016 року між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не визнані недійсними у встановленому законом порядку, то вони є належними, допустимими та достатніми доказами для підтвердження суми заборгованості відповідача за кредитним договором.

На заперечення відповідача щодо розрахунку за кредитним договором вказав, що позивач не має права вносити будь – які корективи у вказаний розрахунок, оскільки його було сформовано попереднім кредитором ТОВ «Дата Майнінг Груп». Додаткових нарахувань та штрафних санкцій до відповідача позивачем не проводилося. Вказаний розрахунок містить чітке визначення періодів та порядок обчислення кожної зі складових загальної суми кредитної заборгованості, вказаної позивачем на дату подання позовної заяви.

Щодо заборгованості за процентами, комісією, штрафами та пенею зазначив, що заборгованість за ними нарахована відповідно до умов кредитного договору № 500318350 від 7 листопада 2012 року. Відповідач під час підписання кредитного договору була ознайомлена в письмовій формі з умовами надання кредиту, особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутних послуг, а також будь – якою іншою інформацією, яка передбачена нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ. Вона отримала примірник договору та погодилася з тим, що вказані умови їй роз?яснені, зрозумілі, не потребують додаткового роз?яснення , надала згоду на зазначені умови.

Щодо заяви відповідача про сплив строків позовної давності за вимогами позивача вважає, що, відповідно до правила частини 1 статті 261 ЦК України, строк загальної позовної давності для ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» починає відраховуватися з моменту відступлення йому права вимоги за кредитним договором згідно договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10 жовтня 2016 року, адже тільки з цього моменту позивач дізнався про порушення відповідачем кредитних зобов?язань. Таким чином, перебіг строку позовної давності на його думку закінчується 10 жовтня 2019 року. Тому позивач, який звернувся до суду у грудня 2017 року застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строків загальної позовної давності.

Крім того, вказав, що пунктом 2.3. кредитного договору визначено, що дата остаточного повернення кредиту є датою припинення нарахування відсотків та комісій 9 листопада 2015 року. Таким чином кредитний договір мав чіткий часовий термін виконання позичальником своїх зобов?язань, а тому підстави для звернення до суду до зазначеної дати у позивача були відсутні. Сплату платежів з повернення кредиту, сплата процентів та інших платежів за договором щомісячними рівними частинами у сумах та терміни, визначених договором, вважає частковим виконанням єдиного кредитного зобов?язання, а не окремих самостійних зобов?язань, за які встановлена самостійна відповідальність. За вказаним обрахунком строк позовної давності закінчився 9 листопада 2018 року.

13 серпня 2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 липня 2019 року. В заяві відповідач визнала факт укладення 7 листопада 2012 року кредитного договору № 500377133 з ПАТ «Альфа – Банк» та отримання нею кредитних коштів в сумі 20 000 грн. на умовах виплати процентної ставки за користування кредитом у розмірі 0,01 % та з кінцевою датою повернення 9 листопада 2015 року. Проте зазначила, що не була повідомлена у встановленому законом порядку про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Також вважає, що нарахування позивачем штрафу і пені одночасно є незаконним, оскільки є подвійною відповідальністю за порушення строків виконання зобов?язання зі сплати тіла кредиту та процентів, що, на її думку, суперечить статті 61 Конституції України. Крім того, вважає, що нарахування та стягнення комісії є необґрунтованим, оскільки комісія банку не передбачена статтями 1046,1047 ЦК України

Невірним вважає доводи позивача щодо необхідності обчислення строків позовної давності з моменту закінчення строку кредитування. З урахуванням різності понять «строк дії договору» та «строк кредитування», вважає, що позовна давність за кредитними зобов?язаннями, які виконуються сплатою окремих платежів, рахується окремо відносно кожного платежу, а не з моменту закінчення строку дії кредитного договору. Останній платіж на погашення кредиту нею було зроблено в 2013 році, з цього часу банк знав про порушення свого прав і з цього моменту почав перебіг строку позовної давності для звернення за захистом цього права.

24 вересня 2019 року представник позивача подав заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в яких зазначив, що в силу частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до умов договору факторингу, на підставі якого позивач набув право вимоги за кредитним договором № 500377133, позивач направив відповідачу простою кореспонденцією через відділення Укрпошти повідомлення № 001470455-1 від 19 жовтня 2016 року та № 001470455-1 від 24 жовтня 2016 року про порядок погашення заборгованості. Посилання відповідача на обставини неотримання повідомлення про перехід права вимоги за кредитним договором до позивача вважає безпідставними з огляду на те, що неотримання такого повідомлення не звільняє відповідача від зобов?язання погасити заборгованість хоча б первісному кредитору. Проте відповідач не виконує умови кредитного договору ні первинному ні новому кредитору. Безпідставними вважає твердження відповідача про подвійну відповідальність за невиконання зобов?язання, оскільки вказана відповідальність для відповідача полягає тільки виключно у вигляді сплати штрафу. Також зазначив, що відповідно до пункту 24 розділу 2 загальних умов кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа – Банк», до яких приєдналася відповідач та погодилася з їх умовами, строк позовної давності за спорами, що випливають із договору, включаючи відшкодування збитків, сплату неустойки тощо становить 50 років. Тобто за домовленістю сторін строк позовної давності був збільшений.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в надісланій до суду заяві просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, в надісланій до суду заяві просить розгляд справи проводити у її відсутності, заперечення проти позовних вимог підтримала.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено такі фактичні обставини.

07 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500318350, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 20000 грн., а відповідач зобов`язалася використати його за цільовим призначенням, а також сплатити проценти, виходячи зі ставки 0,01 % річних, з кінцевою датою повернення 09 листопада 2015 року. Датою видачі кредиту є день списання коштів з позичкового рахунку банку з метою їх подальшого зарахування на рахунки вказані в договорі.

Відповідно до підпункту 2.6. договору повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та інших платежів за договором, здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах визначених договором та відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до договору. Графіком платежів (Додаток №1 до договору) передбачено погашення кредиту частинами у виді щомісячних платежів, які повинні здійснюватися не пізніше 10 числа кожного місяця в період з 10 грудня 2012 року по 9 листопада 2015 року включно, а також визначена сукупна вартість кредиту з урахуванням вартості усіх супутніх послуг.

Пунктами 2.8. та 4. кредитного договору визначено умови, порядок нарахування та сплати комісійної винагороди банку та штрафу за прострочення повернення кредиту, процентів по кредиту та комісійної винагороди банку.

Пунктом 3 кредитного договору визначено, що всі відносини між позичальником і банком, що виникають на підставі цього договору врегульовуються Розділом 2 «Загальними умовами кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа – Банк» № 2129 від 17 липня 2012 року. Вказані в цьому пункті «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа – Банк» є невід?ємною частиною договору кредитування та визначають інші істотні умови договору, необхідні для врегулювання відносин між позичальником і банком.

Відповідачем 7 листопада 2012 року підписано анкету – заяву про акцепт публічної пропозиції на оформлення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з оформленням платіжної картки в рамках обслуговування пакету послуг «Кредит готівкою» в якому зазначено про ознайомлення з Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «Альфа – Банк», який оприлюднений на інтернет – сторінці банку за адресою www.alfabank.com.ua, правилами користування банківською платіжною карткою, тарифами ПАТ «Альфа – Банк». Також зазначено про отримання нею примірника вказаного договору та про розуміння всіх його умов.

Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ПАТ «Альфа – Банк» до матеріалів справи не додано. Представником позивача додано лише копію витягу «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа – Банк», затверджені розпорядженням № 2129 від 17 липня 2012 року, які належним чином не завірені, не містять підпису відповідача (а.с. 230-232, том 1).

Вказані обставини підтверджуються даними : анкети – заяви на отримання кредиту підписаної ОСОБА_1 7 листопада 2012 року (а.с. 159, том 1 ), анкети – заяви про акцепт публічної пропозиції на оформлення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з оформленням платіжної картки в рамках обслуговування пакету послуг «Кредит готівкою» від 7 листопада 2012 року та заяви на відкриття поточного (карткового) рахунку ПАТ «Альфа – Банк» (а.с. 162, том 1), кредитного договору № 500318350 від 7 листопада 2012 року (а.с. 160, том 1), графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с. 161, том 1).

Відповідно до умов пункту 2.4. кредитного договору відповідачу було відкрито рахунок в ПАТ «Альфа – Банк» № НОМЕР_1 , на який перераховано кредитні кошти у розмірі 20000 грн. та видано платіжну картку VISA INSTANT.

Факт отримання кредитних коштів за кредитним договором в розмірі 20000 грн. та отримання платіжної картки визнається відповідачем, а також підтверджується даними заяви про відкриття поточного (карткового) рахунку в ПАТ «Альфа – Банк» № НОМЕР_1 (а.с. 162), розписки про отримання платіжної картки (а.с. 163) та виписок по особових рахункам відповідача по кредитному договору № 500318350 за період з 7 листопада 2012 року по 8 грудня 2014 року (а.с. 109-123, том 1).

Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредит на умовах передбачених кредитним договором.

Відповідач допустила неналежне виконання умов, визначених змістом зобов`язання. В процесуальних заявах по суті визнала факт неналежного виконання зобов?язань за кредитним договором та сплату останнього платежу на погашення кредиту за договором в червні 2013 році. За даними виписок по особовим рахункам, остання сплата заборгованості за кредитним договором відбулася 10 червня 2013 року.

30 вересня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата Майнінг Груп» був укладений договір факторингу, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 500318350 від 07 листопада 2012 року, що був укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (а.с.16-18, том 1).

Відповідно до пункту 1.1. договору факторингу від 30 вересня 2014 року, за цим договором ПАТ «Альфа – Банк» зобов?язується відступити ТОВ «Дата Майнінг Груп» за плату свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до цього договору.

Додаток № 1 до договору факторингу від 30 вересня 2014 року до матеріалів справи позивачем не надано, проте про фактичне переуступлення права вимоги від ПАТ «Альфа – Банк» до ТОВ «Дата Майнінг Груп» за кредитним договором № 500318350 від 07 листопада 2012 року свідчить наявність у позивача всіх документів кредитної справи.

10 жовтня 2016 року між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ.

Відповідно до пункту 2.1. зазначеного договору, ТОВ «Дата Майнінг Груп» зобов?язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату своє право вимоги до боржників за договорами згідно переліку, визначеному в додатку № 1-1 до договору, за яким відбулося відступлення ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитним договором № 500318350 від 07 листопада 2012 року, що був укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Заборгованість за кредитним договором № 500318350 від 07 листопада 2012 року, станом на час укладення договору факторингу 10 жовтня 2016 року, складалася з суми основного боргу у розмірі 16075,33 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2,96 грн., заборгованості з комісії за обслуговування кредиту у розмірі 16782,09 грн. При цьому сума заборгованості за основним боргом, відсотків та комісії нарахована по день закінчення строку кредитування 8 листопада 2015 року, а сума штрафів у розмірі 12250,00 грн. нарахована станом на 10 жовтня 2016 року.

Доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надала.

Вказані обставини підтверджуються даними договору факторингу від 10 жовтня 2016 року (а.с. 19-21, том 1), акту приймання – передачі реєстру боржників до договору факторингу від 10 жовтня 2016 року (а.с. 22, том 1), витягу з додатку № 1-1 до договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ (а.с. 23, том 1), розрахунку ТОВ «Дата Майнінг Груп» за період з 7 листопада 2012 року по 8 жовтня 2016 року (а.с. 13, том 1), виписок по особовим рахункам відповідача по кредитному договору № 500318350 за період з 7 листопада 2012 року по 8 грудня 2014 року (а.с. 109-123, том 1).

В матеріалах справи наявні повідомлення № 001470455-1 від 19 жовтня 2016 року та № 001470455-1 від 24 жовтня 2016 року про відступлення права вимоги за кредитним договором та порядок погашення заборгованості по кредитному договору, направлені відповідачу на її адресу, зазначену в кредитному договорі, простою кореспонденцією через відділення Укрпошти (а.с. 14,15, том 1).

Відомостей, що підтверджували б направлення вказаних повідомлень на адресу відповідача, чи відомостей про отримання зазначених повідомлень відповідачем матеріали справи не містять.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З досліджених судом письмових доказів вбачається, що ПАТ «Альфа – Банк» та відповідач обумовили у письмовому вигляді та передбачили порядок та умови отримання кредитних коштів, погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, розмір відсотків, що підлягає сплаті за користування кредитом, розмір платежів за супутні послуги банку, відповідальність у вигляді неустойки (штрафних санкцій) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання передбачені статтею 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту статті 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно частини 1 статті 1082 ЦК України - боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи вказані норми матеріального права, позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між первісним кредитором та боржником, наявність договору факторингу між первісним кредитором та новим кредитором, а також правомірність вимог нового кредитора до боржника.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач надав належні та допустимі докази наявності між позивачем та первісним кредитором ПАТ «Альфа-Банк» договірних відносин з кредитування, наявність договорів факторингу та перехід права вимоги за договором фінансового кредиту на підставі договору факторингу до позивача.

Відповідач допустила прострочення виконання зобов?язань за кредитним договором не здійснювала платежів для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ані на рахунки попереднього кредитора.

У зв`язку з чим, позивачем доведено наявність заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 500318350 від 07 листопада 2012 року станом на час укладення договору факторингу за основним боргом 16075,33 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2,96 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що вона не була повідомлена у встановленому законом порядку про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримала повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, на рахунки первісного кредитора і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.

Разом з тим, відповідачем заявлено вимогу про застосування спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилом статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Визначаючи початок перебігу строку позовної давності суд виходить з того, що договором визначено як термін остаточного повернення кредиту 15 листопада 2015 року так і встановлено графік платежів відповідно до якого визначено обов?язок відповідача погашати кредит шляхом сплати щомісячних платежів (до 10 числа кожного місяця).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції (пункти 59, 60, 62, 63 Постанови).

За таких обставин, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 14 грудня 2017 року, а тому до стягнення підлягає заборгованість, що утворилася внаслідок прострочення відповідачем чергових платежів в межах загального трирічного строку позовної давності, що передували зверненню до суду (за період з 10 січня 2015 року по 8 листопада 2015 року).

Безпідставним є посилання позивача на те, що за домовленістю сторін строк позовної давності був збільшений до 50 років відповідно до пункту 24 розділу 2 загальних умов кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа – Банк», до яких приєдналася відповідач та погодилася з їх умовами.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Загальні умови кредитування, на які посилається представник позивача не були підписані відповідачем ОСОБА_1 , відповідно вони не є частиною кредитного договору № 500318350 від 7 листопада 2012 року.

Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до наданого позивачем графіку платежів за період з 10 січня 2015 року по 8 листопада 2015 року заборгованість за основним боргом становить 5894 гривні 41 копійка, заборгованість за процентами за користування кредитом становить 0 гривень 29 копійок, які і підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості зі сплати штрафів у розмірі 12250,00 гривень, суд зазначає наступне.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідачем заявлено про сплив позовної давності також до додаткових вимог щодо стягнення неустойки у виді штрафу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до умов пункту 4 кредитного договору № 500318350 від 7 листопада 2012 року штрафні санкції нараховуються внаслідок прострочення сплати чергового платежу відповідачем. Відповідач повинна була здійснити останній платіж в строк до 10 листопада 2015 року.

Таким чином строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу) сплинув 10 листопада 2016 року, а позов було пред?явлено 14 грудня 2017 року, тобто поза межами строків позовної давності.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 16782,09 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту кредитного договору, укладеного між сторонами, вбачається, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, а тому суд застосовує до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до правил частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції на момент укладення кредитного договору, кредитодавцю заборонялося встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльніст» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Положення спірного кредитного договору 500318350 від 7 листопада 2012 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді інших супутних послуг банку є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 486/1882/15-ц, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22 травня 2019 року у справі № 159/4809/17 з посиланням на постанову Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Умовами кредитного договору, укладеного 7 листопада 2012 року, передбачено обов?язок з оплати супутніх послуг банку у виді щомісячного платежу у розмірі 710 гривень. Вказані послуги є такими, що супроводжують кредит, не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому пункти договору, які передбачають оплату за такими послугами, є нікчемними.

Таким чином вимога позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 16782,09 гривень задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, на підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту і за відсотками за користування кредитом підлягають частковому задоволенню. Стягненню підлягає заборгованість у межах строку позовної давності з 10 січня 2015 року по 8 листопада 2015 року за основним боргом у розмірі 5894 гривні 41 копійка та заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 0 гривень 29 копійок.

Позовні вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають, оскільки умови договору щодо комісії є нікчемними.

Заборгованість за основним боргом та процентами за період з 10 червня 2012 року по 10 січня 2015 року та штрафними санкціями не підлягає стягененню в зв?язку з пропуском позивачем строків позовної давності за вказаними вимогами.

Щодо розподілу судових витрат

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1600 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вказаного правила, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 209 гривень 08 копійок (5894,70 х1600/45110,38).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість та відсотками за кредитним договором у розмірі 5894 гривні 70 копійок та понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 209 гривень 08 копійок, всього 6103 (шість тисяч сто три) гривні 78 копійок.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за основним боргом та процентами за період з 10 червня 2012 року по 10 січня 2015 року, штрафними санкціями у розмірі 12250 гривень та комісією у розмірі 16782,09 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Білоцерківським МВМ № 2 ГУ МВС України в Київській області 27 грудня 2011 року, індивідуальний податковий номер: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук