Рішення № 102384399, 18.10.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/4944/20

провадження № 2-а/361/67/21

18.10.2021

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2021 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора відділу інспекції з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ясинецького Олександра Анатолійовича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АС № 0000010494 від 12 червня 2020 року, винесену головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського районного управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ясинецький О.А. (далі – інспектор Ясинецький О.А.), про притягнення його (позивача) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 23 липня 2020 року він рекомендованим листом отримав постанову серії АС № 0000010494 від 12 червня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення в справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), якою його притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Зі змісту цієї постанови вбачається, що 12 червня 2020 року о 19.10 год. транспортний засіб “Volkswagen”, номерний знак НОМЕР_1 було зупинено ближче 10 м від пішохідного переходу по вулиці Софіївській, 17 у місті Києві, проте ним (позивачем) даний автомобіль було відчужено ще 23 липня 2014 року ОСОБА_2 , з того часу власником зазначеного автомобіля він не являється.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно, з порушенням положень КУпАП, при відсутності події та складу адміністративного правопорушення, за відсутності доказів вчинення ним даного правопорушення, його незаконно притягнуто до відповідальності за неіснуюче правопорушення, якого він не вчиняв.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеному, просив суд задовольнити позов.

Відповідач інспектор Ясинецький О.А. подав до суду відзив, у якому зазначив, що зі змісту матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб “Volkswagen” номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_1 , 12 червня 2020 року зупинено ближче 10 м від пішохідного переходу за адресою вул. Софіївська. 17 у м. Києві., матеріали фотофіксації містять інформацію про обставини події, підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення, тому просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову.

Представник відповідача Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Фіщук В.С. у суді позов не визнав, проти його задоволення заперечував та пояснив, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, інспектором з паркування встановлюється відповідальна особа за допомогою Єдиного державного реєстру транспортних засобів, ведення яких здійснюється уповноваженими посадовими особами Головного сервісного центру МВС.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З`ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

12 червня 2020 року інспектором Ясинецьким О.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серії АС № 0000010494, якою позивача ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Із даної постанови вбачається, що 12 червня 2020 року у місті Києві по вулиці Софіївська, 17, автомобіль марки “Volkswagen”, номерний знак НОМЕР_1 , було зупинено ближче 10 м від пішохідного переходу, чим порушено вимоги п. 15.9 “г” Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України), за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 122 КУпАП, Відповідальною особою, щодо якої розглядалася справа зазначений позивач ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із підпунктом “г” п. 15.9 ПДР України зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що на момент вчинення адміністративного правопорушення він не являвся власником вказаного транспортного засобу, оскільки 23 липня 2014 року автомобіль марки “Volkswagen Touareg” із державним номерним знаком НОМЕР_1 відчужив ОСОБА_3 .

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 23 липня 2014 року, автомобіль “Volkswagen Touareg”, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (VIN-код) НОМЕР_4 , колір сірий, належить ОСОБА_2 із 23 липня 2014 року.

У матеріалах справи відсутній документ, за яким інспектор Ясинецткий О.А. встановив, що автомобіль марки “Volkswagen” без зазначення моделі автомобіля, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .

Так, відповідно до матеріалів фотофіксації, які надано до відзиву на позов, на фотографії зображено та знаходиться взагалі інша марка та модель автомобіля, в саме: “Volkswagen Passat”, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Із листа Територіального сервісного центру № 3243 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області від 02 липня 2021 року за вих. № 31/10/3243-548, наданого на запит суду, вбачається, що за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС станом на 02 липня 2021 року автомобіль марки “Volkswagen Touareg”, номер кузова НОМЕР_4 , 13 вересня 2009 року був зареєстрований за ОСОБА_1 , 23 жовтня 2014 року перереєстрований на іншу особу з державним номерним знаком НОМЕР_3 . Станом на 12 червня 2020 року за позивачем ОСОБА_1 транспортний засіб марки “Volkswagen Passat”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у числі зареєстрованих не значився.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

У ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Будь-яких доказів на підтвердження викладених у постанові серії АС № 0000010494 від 23 липня 2020 року обставин, зокрема того, що власником зупиненого ближче 10 м від пішохідного переходу по вулиці Софіївській, 17 у місті Києві автомобіля марки “Volkswagen”, номерний знак НОМЕР_1 , є позивач ОСОБА_1 , відповідачами суду не надано.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи надані суду сторонами докази, положення ч. 2 ст. 77 КАС України, якими обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладено саме на відповідача, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню, оскільки правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. відповідачами у суді не доведена.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що оскаржувана позивачем ОСОБА_1 постанова серії АС № 0000010494 від 12 червня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача – закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях позивача ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що судом позов задоволено повністю, суд вважає можливим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача ОСОБА_1 сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.

Також позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі – сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем ОСОБА_1 надано договір б/н про надання правової (правничої) допомоги від 23 липня 2020 року, укладений між ним та Адвокатським об`єднанням “Паверлекс”, виписка з Єдиного державного реєстру про адвокатське об`єднання, звіт про обсяг наданих послуг та використання адвокатом робочого часу на надання правничої (правової) допомоги у справі № 361/4944/20, у якому відображено обсяг правової допомоги та години витраченого часу адвоката.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 предметом договору про надання правової (правничої) допомоги від 23 липня 2020 року є надання Об`єднанням правової (правничої) допомоги Клієнту щодо правового захисту та представництва інтересів Клієнта у справі за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Дніпровського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ясинецького О.А. про скасування постанови серії АС № 0000010494 від 12 червня 2020 року в справі про адміністративне правопорушення.

Згідно із п. 5.2 вказаного договору, за підготовку документів, складання та подання позовної заяви та ведення справи в суді першої інстанції Клієнт сплачує Об`єднанню гонорар у розмірі 5000 грн. протягом 10 днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 73, 77, 90, 134, 139, 205, 242 – 246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АС № 0000010494 від 12 червня 2020 року, винесену головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Дніпровського районного управління (інспекції з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ясинецьким Олександром Андрійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3. ст. 122 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 37405284) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дутчак І. М.