Рішення № 102383067, 30.12.2021, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Підприємства профспілки "Торговий дім Коростенської виправної колонії (№71)"

до Державної установи "Київський слідчий ізолятор"

про стягнення 179 767,94 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство профспілки "Торговий дім Коростенської виправної колонії (№71)" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної установи "Київський слідчий ізолятор" (відповідач) про стягнення 179 767,94 грн., з яких 149 392,80 грн. основного боргу, 10 499,31 грн. 3 % річних, 19 925, 83 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 413 від 18.12.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/8471/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/8471/21 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.

22.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач з позовними вимогами не погоджується та зазначає, що за спірним договором він майна не отримував, підпис на видатковій накладній належить не встановленій особі. За таких обставин просив суд у позові відмовити.

За приписами ч. 5, 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Однак, в порушення вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, відповідачем до відзиву не додано як і не додано доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача

За таких обставин, відзив на позов до розгляду не приймається.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2018 року між Підприємством профспілки "Торговий дім Коростенської виправної колонії (№ 71)" (постачальник) та Державною установою "Київський слідчий ізолятор" (покупець) було укладено Договір поставки товару № 413 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати товар в асортименті, кількості та за цінами, згідно з нижчевикладеною специфікацією, а покупець - оплатити та прийняти цей товар.

Відповідно до п. 4.1. Договору продавець проводить оплату за отриманий товар на підставі видаткової накладної, наданої продавцем, по факту отримання товару.

Згідно п. 4.4. Договору остаточний термін оплати товару становитиме 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару, визначеного п. 1.1. Договору, у власність відповідача на загальну вартість 149 392,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000142 від 18.12.2018.

У свою чергу відповідач, у порушення приписів п. 4.4. Договору не розрахувався із позивачем за поставлений товар.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач грошових коштів за поставлений товар в строк, встановлений п. 4.4. Договору не сплатив, в зв`язку з чим відповідач, окрім суми основного боргу, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити позивачу 3% річних від суми не виконаного вчасно зобов`язання та інфляційні втрати.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого товару, а відтак суд установив, що відповідачем порушено умови Договору в частині строку оплати поставленої продукції.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що товар ним отримано не було, а видаткова накладна № РН-0000142 від 18.12.2018 з боку відповідача підписана не була.

У випадку ставлення під сумнів підписання з боку відповідача видаткової накладної № РН-0000142 від 18.12.2018, останній не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про призначення у справі судової експертизи, чого відповідачем вчинено не було.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 149 392,80 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

З врахуванням того, що відповідачем порушено умови Договору в частині строку оплати поставленої продукції, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 10 449,31 грн. 3% річних та 19 925,83 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, в зв`язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 449,31 грн. 3% річних та 19 925,83 грн. інфляційних втрат.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Підприємства профспілки "Торговий дім Коростенської виправної колонії (№ 71)" до Державної установи "Київський слідчий ізолятор" про стягнення 179 767,94 грн., з яких 149 392,80 грн. основного боргу, 10 449,31 грн. 3% річних, 19 925,83 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Підприємства профспілки "Торговий дім Коростенської виправної колонії (№ 71)" до Державної установи "Київський слідчий ізолятор" про стягнення 179 767,94 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державної установи "Київський слідчий ізолятор" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, ідентифікаційний код 08563694) на користь Підприємства профспілки "Торговий дім Коростенської виправної колонії (№ 71)" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 4, ідентифікаційний код 38410447) 149 392 (сто сорок дев`ять тисяч триста дев`яносто дві) грн. 80 коп. основного боргу, 10 449 (десять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 31 коп. 3% річних, 19 925 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 83 коп. інфляційних втрат та 2 696 (дві тисячі шістсот дев`яносто шість) грн. 52 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.12.2021.

Суддя С. В. Стасюк