Рішення № 102382896, 28.12.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., секретар судового засідання Коритан Л.Ю. розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод"

про стягнення 13 901 982,60 грн,

за участю представників:

від позивача: Лебедєв Ю.В. адвокат(довіреність №65 від 21.12.2021), ;

від відповідача: Масич І. В. адвокат (довіреність від 29.11.2021), Ворошик С. О. адвокат(довіреність від 29.11.2021),

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" звернулось до Господарського суду Волинської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" про стягнення 13901982,60 грн. (із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.01.2021 № 278/02-01/21), яка прийнята судом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору постачання природного газу №К-ПГ-С/20-09/38 від 28.09.2020, ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" не виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати повної та своєчасної вартості поставленого природнього газу за актуальною ціною, яка була встановлена УЕБ на дату подання відповідачем заявки та прийняття заявки до виконання позивачем, а саме 31.10.2020 (а.с. 14-17, том 2)(із врахуванням зміненних підстав позову за заявою про уточнення позовних вимог № 278/02-01/21 від 29.01.2021.)

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 у справі №903/972/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ю.Комодітіз” 10 987 255,04 грн, в т.ч.: 10 939 384,83 грн - основний борг, 18 502,64 грн - пеня, 4 625,66 грн - 3% річних, 24 741,91 грн - інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 рішення Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 у справі №903/972/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.08.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" в частині оскарження на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України задоволено частково; рішення Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №903/972/20 в частині розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений газ у листопаді 2020 року, що складається із основного боргу - 12603405,23 грн, пені - 169887,00 грн, 3% річних – 42471,75 грн, інфляційних – 52852,99 грн, а також стягнення пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року в розмірі 726743,02 грн, скасовано, а справу передано в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Волинської області; в іншій частині рішення Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №903/972/20 залишено без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" залишено без задоволення.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 справу розподілено судді Вороняку А. С..

Ухвалою суду від 03.09.2021 прийнято справу № 903/972/20 до провадження, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 28.09.2021, запропоновано сторонам подати суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 05.08.2021.

Ухвалою суду від 28.09.2021 повідомлено відповідача про відкладення підготовчого засідання на 19.10.2021.

18.10.2021 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав пояснення по суті справи № 18/10/1-1 від 18.10.2021 з доповненнями від 19.10.2021 в яких останній вказує, що всі вимоги та процесуальні дії можуть бути виконані під час засідання 19.10.2021, що буде достатньо для закриття підготовчого провадження та призначенні справи до розгляду по суті. Також вказує на ключові моменти постанови Верховного Суду від 05.08.2021 по даній справі та пояснюють вказівки Верховного Суду.

В судовому засіданні 19.10.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.11.2021.

Ухвалою суду від 19.10.2021 повідомлено відповідача про розгляд справи по суті 03.11.2021.

02.11.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання № 421 від 02.11.2021 про відкладення розгляду справи, оскільки не може з`явитися в судове засідання у зв`язку з відрядженням заступника голови правління з правових підстав до м. Одеса, а іншого представника не має змоги направити у судове засідання. Бажають ознайомитися з поданими письмовими поясненнями позивача та в наступне судове засідання подати свої письмові пояснення з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 05.08.2021. Дане клопотання з додатками приєднано до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 03.11.2021 заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, наголошуючи на затягуванні розгляду справи відповідачем.

В судовому засіданні 03.11.2021 суд ухвалив на місці задовольнити клопотання відповідача та відкласти розгляд справи по суті на 01.12.2021.

30.11.2021 від відповідача надійшли пояснення щодо позовних вимог № 496 від 30.11.2021, в яких зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та звертає увагу суду, що відповідачем оплачено позивачу 10939384,83 грн основного боргу, 18502,64 грн пені, 4625,66 грн 3% річних та 24741,91 грн інфляційних втрат, отже провадження по справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору. В іншій частині відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

01.12.2021 від представника позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку із втратою близького родича (батька) та бажання виступити по суті розгляду справи та задати питання відповідачу.

Представники відповідача у судовому засіданні 01.12.2021 не заперечили проти відкладення розгляду справи.

01.12.2021 суд клопотання про відкладення розгляду справи по суті задовольнив та відклав розгляд справи на 07.12.2021.

07.12.2021 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою адвоката - Метенко Т. на Covid-19. Клопотання обгрунтоване тим, що адвокат дізнався про ураження Covid-19 02.12.2021 та не мав можливості подати у встановлений строк клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а на звернення директора до інших адвокатів останній отримав відмови (копії листів додані до клопотання). Позивач просить суд надати можливість підготуватися до справи та відкласти її розгляд у зв`язку із необхідністю виступу фахівця.

07.12.2021 від представника позивача-Альфьорова Г. І. надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку із його хворобою. В підтвердження хвороби адвокат подав копію електронного лікарняного.

Представники відповідача у судовому засіданні 07.12.2021 щодо вирішення клопотання про відкладення поклались на розсуд суду.

07.12.2021 суд клопотання про відкладення розгляду справи по суті задовольнив з призначенням наступної дати судового засідання на 28.12.2021, про що суд на місці постановив відповідну ухвалу.

23.12.2021 на адресу суду поступила письмова промова адвоката, яка долучена судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 28.12.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити. Додатково повідомив, що вартість поставленого природнього газу за листопад 2020 необхідно все таки розраховувати з ціни 6813,90 грн за 1тис.м3.

Представники відповідача у судовому засіданні 28.12.2021 просили закрити провадження в частині позовних вимог на суму 10939384,83 грн основного боргу, 18502,64 грн пені, 4625,66 грн. 3% річних та 24741,91 грн інфляційних втрат, в іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -

встановив:

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.08.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" в частині оскарження на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України задоволено частково; рішення Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №903/972/20 в частині розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений газ у листопаді 2020 року, що складається із основного боргу - 12603405,23 грн, пені - 169887,00 грн, 3% річних – 42471,75 грн, інфляційних – 52852,99 грн, а також стягнення пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року в розмірі 726743,02 грн, скасовано, а справу передано в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Волинської області; в іншій частині рішення Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 у справі №903/972/20 залишено без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Комодітіз" залишено без задоволення.

При цьому Верховний Суд у постанові від 05.08.2021 зазначив:

Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки виставленому ТОВ "Ю.Комодітіз" рахунку від 05.11.2020 №К-ПГ-С/20-09/38-1120 ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" з посиланням на договір поставки природного газу від 28.09.2020 №К-ПГ-С/20-09/38, відповідно до якого в розділі "ціна" за поставку природного газу в кількості 2750 тис.м3 зазначено 5678,25 грн, що узгоджується з умовами додаткової угоди № 2 (пункт 2 додаткової угоди № – ціна газу без ПДВ 5678,25 грн.), прийнятого ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" до виконання. Так ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" платіжними дорученнями від 13.11.2020 №27700, від 19.11.2020 №27756, від 20.11.2020 №33, від 24.11.2020 №60 з зазначенням в графі "призначення платежу": за природний газ зг. рах. №К-ПГ-С/20-09/38-1120 від 05.11.2020 здійснив оплату за поставлений природний газ за визначеною позивачем ціною на загальну суму 4700 000 грн.

Спростовуючи твердження ТОВ "Ю.Комодітіз" про направлення ним Додаткової угоди № 2 до Договору поставки на адресу ПрАТ "Гнідавський цукровий завод", судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки відзиву відповідача та листуванню між контрагентами, за якими, в одному випадку, відповідач стверджує, що ним Додаткова угода отримана лише 11.12.2020, а в іншому, надаючи відповідь на вимогу позивача від 04.12.2020 №118-12/20, ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" підтвердив наявність у нього направленого проекту Додаткової угоди №2 до Договору. Що також залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Суди, зазначивши про не доведення позивачем, що ціна за поставку газу, сформована відповідно до середньозваженої ціни місячного ресурсу - листопад 2020, не зазначили відповідні норми матеріального права та відповідно умови Договору, якими це передбачено, окрім того, що це заперечується відповідачем.

При цьому судами не враховано, що за приписами частини другої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", яка узгоджується із пунктом 4 розділу І Правил постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим законом.

Судами не надано належної оцінки пункту 2.6 договору поставки, відповідно до якої остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється - до 18 грудня 2020 року.

В частині відмови у задоволенні стягнення пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року в розмірі 726743,02 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано належних доказів отримання відповідачем акта за листопад 2020 року. Проте, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою лист ПрАТ "Гнідавський цукровий завод", де відповідачем зазначено про надходження акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2020.

За приписами ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 вказаного вище Кодексу, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Беручи до уваги викладене, суд під час нового розгляду даної справи враховує вказівки Верховного Суду та розглядає справу в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений газ у листопаді 2020 року, що складається із основного боргу - 12603405,23 грн, пені - 169887,00 грн, 3% річних – 42471,75 грн, інфляційних – 52852,99 грн, а також стягнення пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року в розмірі 726743,02 грн.

Також суд враховує, що судами попередніх інстанцій встановлено, а Верховним судом підтримано позицію, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, хто саме відправляв і хто отримував електронні листи, а також зміст вкладених до них файлів, на які позивач здійснив посилання, як на докази.

Отже, щодо надання належної правової оцінки виставленому ТОВ "Ю.Комодітіз" рахунку від 05.11.2020 №К-ПГ-С/20-09/38-1120 ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" та щодо твердження ТОВ "Ю.Комодітіз" про направлення ним Додаткової угоди № 2 до Договору поставки на адресу ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" та не надання судами належної оцінки відзиву відповідача та листуванню між контрагентами, суд зазначає таке.

На виконання Додаткової угоди № 2 позивачем було виставлено відповідачу рахунок № К-ПГ-С/20-09/38-1120 від 05.11.2020 (а.с. 24, том 1).

Відповідно до рахунку в розділі "ціна" за поставку природного газу в кількості 2750 тис.м3 зазначено 5678,25 грн, що узгоджується з умовами Додаткової угоди № 2 (пункт 2 Додаткової угоди №2 – ціна газу без ПДВ 5678,25 грн.).

ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" платіжними дорученнями від 13.11.2020 №27700, від 19.11.2020 №27756, від 20.11.2020 №33, від 24.11.2020 №60 із зазначенням в графі "призначення платежу": за природний газ зг. рах. №К-ПГ-С/20-09/38-1120 від 05.11.2020 здійснив оплату за поставлений природний газ за визначеною позивачем ціною на загальну суму 4700000 грн.: 13.11.2020 - 1 200 000,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 27700; 19.11.2020 - 2 000 000,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 27756; 20.11.2020 - 1 000 000,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 33; 24.11.2020 - 500 000,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 60 (т.1, а.с.59-62).

Разом з тим, відповідач стверджує, що здійснював оплату, незважаючи на неузгодженість планової ціни газу, виходячи з розрахунків попереднього періоду (ціни на жовтень 2020 року). Оплата здійснювалась не на виконання Додаткової угоди №2 (оскільки вона не укладена), а з метою недопущення припинення чи обмеження постачання природного газу у листопаді 2020 року для промислових потреб підприємства, оскільки ініціювання процедури зміни постачальника природного газу у період безперервного виробничого циклу (переробка цукрових буряків) чи відсутність газопостачання в цей час, могли б спричинити збитки підприємству.

В даному випадку суд вважає, що в даному випадку не відбулось схвалення відповідачем правочину, оскільки ціна змінилася навіть та що була визначена у додатковій угоді №2 та рахунку від 05.11.2020 (6813,90 грн за 1тис.м3). Позивач розраховує ціну за середньозваженою ціною природного газу із ПДВ за 1 тис.м3, яка складає 6893,89 грн(згідно змінених підстав позову а.с. 16, 17 Т2, що підписані Генеральним директором Одиноким А.М.) та зазначає, що станом на дату подання позивачем позовної заяви у даній справі, рівно як і на дату подання даної заяви додаткова угода №2 відповідачем не підписана, ціну, загальну вартість та умови оплати ним відповідно не узгоджені. Відповідачем заборгованість за поставлений постачальником у листопаді 2020 природний газ не погашено, як за вартістю згідно умов проекту Додаткової угоди №2(в редакції надісланій позивачем), так і з розрахунку середньозваженої ціни реалізації природнього газу у листопаді згідно даних УЕБ(згідно уточнень позовних вимог а.с. 7 Т2). Тобто і на час розгляду справи має місце спір щодо ціни природнього газу, яка залишилася не узгодженою сторонами.

Згідно п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктринна venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добровісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Спроба позивача згодом (у поданих суду уточненнях) змінити ціну природнього газу суперечить попередній поведінці такої особи і свідчить про дійсне неузгодження ціни між сторонами.

Крім того суд звертає увагу на те, що сплата особою коштів є вольовою дією, юридичні наслідки якої слід оцінювати, виходячи зі справжньої волі платника. А платник(відповідач) стверджує, що часткова оплата природнього газу була зроблена за цінами жовтня 2020, з метою недопущення припинення чи обмеження постачання природного газу у листопаді 2020 року для промислових потреб підприємства. Проте в будь якому разі відповідачем не схвалювалася середньозважена ціна природного газу із ПДВ за 1 тис.м3 в розмірі 6893,89 грн, яку позивач бере до розрахунку позовних вимог.

Щодо листування між контрагентами, суд зазначає таке.

07.12.2020 позивач відповідно до листа-вимоги №118-12/12 від 04.12.2020 (т.1, а.с.34-35) звернулося до відповідача із вимогою про, зокрема, підписання та повернення одного екземпляру Додаткової угоди №2 до Договору та акту приймання-передачі природного газу за жовтень 2020, які були надіслані з листом повторно. Також відповідно до листа-вимоги позивач вимагав від відповідача у строк до 08.12.2020 погасити заборгованість за плановий обсяг природного газу листопада 2020 року відповідно до умов Додаткової угоди №2. А саме заборгованість у сумі 12 164 402,50 грн.

07.12.2020 позивачем відповідно до листа 242-12/20 (а.с.37-38) надіслано на адресу споживача проект Додаткової угоди №2 до Договору (у 2-х оригінальних екз.) для підписання відповідачем та повернення одного екземпляру позивачу.

У зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати за поставлений природний газ, позивач, керуючись Главою 7 Розділу IV Кодексу газорозподільних систем (Кодекс ГРМ), затвердженого Постановою НКРЕКП та Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення)”, затвердженого Постановою КМУ від 08.12.2006р. №1687, 09.12.2020 надіслав повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №1 від 09.12.2020 та супровідний лист від 09.12.2020р. №376-12/20 (т.1, а.с.47-50).

Відповідач згідно із листом “Про розгляд вимоги № 118-12/20 від 04.12.2020” №532 від 10.12.2020 зазначив, що плановий обсяг споживання природного газу по Договору на листопад 2020 року в обсязі 2 750 тис.мЗ; підтвердив проведення оплати за газ звітного місяця - листопада 2020 року на суму 4 700 000,00 грн згідно із рахунком позивача від 05.11.2020р. № К-ПГ-С/20-09/38-1120. Заперечив проти розрахунку ціни та загальної вартості природного газу відповідно до умов Додаткової угоди №2; заперечив проти узгодження порядку розрахунку відповідно до проекту Додаткової угоди №2. При цьому, визнав діючою умову Договору щодо дати проведення остаточних розрахунків за звітний місяць поставки газу - листопад 2020р., а саме - до 18.12.2020. Запропонував узгодити ціну в межах середньозваженої ціни реалізації природного газу відповідно до даних ТБ “Українська Енергетична біржа” (а.с. 51, том 1).

Отже у листі від 10.12.2020 № 532 (а.с. 51, том 1) відповідач підтвердив наявність у нього Додаткової угоди №2 до Договору, хоча у відзиві зазначив, що Додаткову угоду №2 до Договору отримав лише 11.12.2020 (а.с. 95, том 1).

В подальшому, відповідач у листі від 15.12.2020 №537 (т.2, а.с.152-158) зазначив, що відповідачем підписано акт приймання-передачі природного від 31.10.2020 (за газовий місяць жовтень 2020 року) та направлений позивачу. Відповідач відмовляється від підписання акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2020 за звітний місяць постачання природного газу - листопад 2020 року. Підставою цього є, з однієї сторони погодження фактичних обсягів споживання газу, а з іншої - непогодження умов Додаткової угоди №2 щодо ціни та розрахунку загальної вартості спожитого у листопаді 2020 року природного газу у межах діючого Договору. Визначив свою позицію щодо можливого порядку визначення ціни природного газу за даними УЕБ, плюс вартість послуг транспортування (вартість замовлення Постачальником потужності).

В свою чергу, позивачем направлено на адресу відповідача, у відповідь на лист від 15.12.2020 №537, письмову відповідь (лист №29.12.2020р. №257/03-12/20), (т.2, а.с.159-161). Згідно із даною відповіддю позивач зазначив про недобросовісні дії споживача в частині порядку та умов здійснення постачання (споживання) природного газу щодо не узгодження Додаткової угоди №2 та, відповідно, не погодження останнім ціни, загальної вартості та умов оплати природного газу листопада 2020 року. Крім того, позивачем наголошено на порушені відповідачем умов Договору (п.4.3.7.) щодо обов`язковості підписання надісланого постачальником акту звірки взаємних розрахунків по Договору. Такий стан речей негативно впливає на забезпечення зі сторони позивача належного ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Докази надіслання відповіді позивача у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, судом встановлено, що Додаткова угода № 2 до Договору поставки (із запропонованою ТОВ “Ю.КОМОДІТІЗ” ціною на газ у листопаді 2020) між позивачем та відповідачем, у формі єдиного документу, підписаного та скріпленого печатками сторін, укладена не була через неузгодженість ціни та розрахунків за поставлений газ у листопаді 2020 року.

Даний факт підтверджено і самим позивачем у заяві про уточнення позовних вимог від 29.01.2021 № 278/02-01/21 (а.с. 1-21, том 2).

Позивач у заяві про уточнення позовних вимог від 29.01.2021 № 278/02-01/21 фактично змінив підстави позову (заява прийнята судом 09.02.2021 (а.с. 171, том 2)), а саме: у позовній заяві позивач стверджував, що Додаткова угода № 2 укладена між сторонами, а в уточненнях погодився із позицією відповідача, що ціну поставленого газу слід визначати із даних ТБ «Українська Енергетична біржа» (далі ТБ). Проте станом на 31.10.2020 (станом на 30.10.2020).

Позивач, розраховує вартість газу, враховуючи ч. 4 ст. 632 ЦК України та дані ТБ станом на 30.10.2020 (останній робочий день, що передує поданню відповідачем Заявки та прийняття її до виконання позивачем-31.10.2020) (а.с. 15, том 2).

Отже, позивач вважає, що ціна газу за листопад складається із 6700,00 грн. із ПДВ за 1 тис. м.3 (ціна газу з ТБ) з умовами післяплати за Договором купівлі-продажу та 163,89 грн. за кожну транспортовану 1 тис. м3. Всього 6863,89 грн з ПДВ за 1 тис. м3.

Враховуючи, що обсяги поставленого газу сторонами погоджено - 2520,93277 тис. м3, то відповідно до розрахунку позивача вартість поставленого газу становить 17303405,23 грн (2520,93277 тис. м3 (обсяг газу)Ч6863,89 грн (ціна за 1 тис. м.3+транспортування) визначена позивачем із даних ТБ) (а.с. 17, том 2).

Відповідач в свою чергу розраховує вартість природного газу за листопад 2020 року із врахуванням ціни 6039,92 грн за тис. куб.м, з ПДВ за умовами післяплати (а.с. 176, том 2).

Ціну визначено відповідачем із висновку за результатами цінового моніторингу В-190 від 11.02.2021 (т.2, а.с.184), складеного експертом Волинської торгово-промислової палати Дзятко М.А. та із врахуванням інформації, отриманої на офіційному сайті ТД (т.2, а.с.185-189).

Відповідач вважає, що ціна газу за листопад 2020 складається із 6039,92 грн із ПДВ за 1 тис. м.3 (ціна газу з ТБ) з умовами після плати та 163,89 грн за кожну транспортовану 1 тис. м.3.

Всього 6203,81 грн з ПДВ за 1 тис. м3.

Враховуючи, що обсяги поставленого газу сторонами погоджено - 2520,93277 тис. м.3, то відповідно до розрахунку відповідача вартість поставленого газу становить 15639384,83 грн (2520,93277 тис. м3 (обсяг газу)Ч6203,81 грн. (ціна за 1 тис. м3+транспортування) визначена позивачем із даних ТБ) (а.с. 147, том 2).

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що сторони в процесі розгляду справи погодились, що визначати вартість поставленого газу необхідно із даних ТБ, а не із умов Додаткової угоди №2, оскільки вона не укладена сторонами.

Щодо висновку Верховного Суду про те, що суди, зазначивши про не доведення позивачем, що ціна за поставку газу, сформована відповідно до середньозваженої ціни місячного ресурсу - листопад 2020, не зазначили відповідні норми матеріального права та відповідно умови Договору, якими це передбачено, окрім того, що це заперечується відповідачем та не врахували, що за приписами частини другої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", яка узгоджується із пунктом 4 розділу І Правил постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ю.Комодітіз” (постачальник) та Приватним акціонерним товариством “Гнідавський цукровий завод” (споживач) 28.09.2020 укладено договір постачання природного газу № К-ПГ-С/20-09/38 (далі – Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність споживача, а споживач - прийняти, спожити та оплатити на умовах цього договору газ природний (код товару: 2711) (а.с.6-9, том 1).

Пунктами 27, 31, 37 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 Закону України "Про ринок природного газу").

Згідно з пунктами 1.3, 2.1 Договору обсяг газу, який постачальник зобов`язується передати, а споживач прийняти, спожити та оплатити, планова ціна за 1000 мЗ та планова вартість газу для кожного розрахункового періоду - газового місяця (місяць постачання, місяць передачі, звітний місяць) - погоджується сторонами у відповідній додатковій угоді до договору.

Оплата вартості газу за кожен місяць постачання (звітний місяць), проводиться на умовах, зазначених у договорі та додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 2.9 договору).

Відповідно до п. 2.6. Договору остаточні розрахунки за фактично поставлений газ у газовому місяці здійснюються споживачем з постачальником за остаточною ціною та остаточною вартістю газу до 18 числа місяця, наступного за Газовим місяцем якщо інший строк остаточних розрахунків не погоджено сторонами у відповідній Додатковій угоді до Договору.

Тобто сторонами укладено Договір, відповідно до якого обсяги та ціни природного газу для кожного місяця постачання визначаються сторонами в окремих Додаткових угодах.

Як зазначалось вище, Додаткова угода № 2 до Договору поставки між позивачем та відповідачем, у формі єдиного документу, підписаного та скріпленого печатками сторін, укладена не була через неузгодженість ціни та розрахунків за поставлений газ у листопаді 2020 року.

Відповідно до ч. 1. ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу", яка узгоджується із пунктом 4 Розділу І Правил постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу").

Ціна постачання природного газу, відповідно до підпункту 8 пункту 5 розділу II Правил постачання природного газу, є істотною і обов`язковою умовою для договору постачання природного газу.

Разом з тим, при розрахунку ціни газу позивач посилається на норми ст. 632 Цивільного кодексу України, а саме ч. 4 цієї статті:якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення Договору.

Основний Договір № К-ПГ-С/20-09/38 укладено сторонами 28.09.2020, Додаткову угоду № 1 -28.09.2020, Додаткову угоду № 2 сторони не уклали, тому суд вважає, що позивачем безпідставно зафіксовано ціну станом на 30-31.10.2020 та не обґрунтовано чому ціна газу розраховується позивачем саме станом на день подання Заявки, що саме по собі суперечить посиланням позивача на ч. 4 ст. 632 ЦК України.

Крім того, Заявка визначає лише плановий обсяг споживання газу у поточному місяці з подобовим розподілом його споживання та не містить жодної цінової інформації. Позивач безпідставно ставить в залежність визначення ціни газу від дати подання відповідачем заявки на обсяг газу.

У відповідності до Висновку за результатами цінового моніторингу В-190 від 11.02.2021 (т.2, а.с.184), складеного експертом Волинської торгово-промислової палати Дзятко М.А., середньозважена ціна газу місячного ресурсу листопада 2020 року становить 6039,92 грн за тис. куб.м, з ПДВ за умовами післяплати. Крім того, за результатами дослідження експертом встановлено, що протягом листопада 2020 року ціни на природний газ мали тенденцію до зниження.

Вказана вище ціна природного газу підтверджується також інформацією, отриманою на офіційному сайті Товарна біржа "Українська енергетична біржа" https://www.ueex.com.ua/ (т.2, а.с.185-189).

Окрім того, згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті ДП “Держзовнішінформ” зазначено: “За результатами електронних біржових торгів на ТБ “Українська енергетична біржа”, природній газ подешевшав у листопаді 2020 р. Середньозважені ціни на природний газ ресурсу листопада 2020 р. впали за місяць на 8%.”

У своєму листі №3304-04/54265-06 від 11.12.2018 “Щодо розрахунку ціни на природний газ” Мінекономрозвитку наголошує на тому, що “інформація про котирування, може надаватися суб`єктами, як безпосередньо міжнародними агентствами так і наприклад ДП “Держзовнішінформ”, Торгово-промисловою палатою України та іншими суб`єктами, які володіють інформацією про котирування”.

Щодо висновку Волинської торгово-промислової палати від 11.02.2021, судом враховано, що при зміні ціни за одиницю товару - природного газу, мають відбутися попередньо коливання, тобто зміна ціни на ринку чи то в бік зменшення, чи то в бік збільшення.

Сторони договору мають виходити з того, що ціна за одиницю товару знову змінилася (проколивалася) порівняно з тією, яка зазначена в попередній додатковій угоді до договору. Тобто будь-яка наступна зміна ціни за природний газ у договорі може бути правомірна у випадку, якщо ціна товару знову змінилася на ринку. З огляду на зазначене, у цьому випадку підтвердним документом з інформацією про те, що ціна природного газу змінилася на ринку, може бути або довідка відповідного органу, який має повноваження здійснювати моніторинг цін на природний газ, або експертний висновок про зміну ціни природного газу.

Отже, судом приймається висновок Волинської торгово-промислової палати від 11.02.2021, як належний доказ.

Отже, суд вважає, що застосування середньозваженої ціни саме за підсумками місяця буде справедливим підходом для встановлення рівня звичайних цін на природний газ у конкретний період часу його споживання, а саме за листопад 2020 року.

Крім того, подібної позиції дотримано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, в якості обґрунтування середньої ціни реалізації позивачем природного газу, надавав інформацію про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа» за підсумками місяця, а не на конкретну дату.

Згідно ч.4 ст. 632 ЦК України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення Договору.

Постачання газу здійснювалось щоденно і його ціна коливалась, суд вважає, що вартість спожитого у листопаді 2020 року природного газу, необхідно розраховувати з застосуванням механізму визначення ціни, що передбачений ч. 4 ст. 632 ЦК України, виходячи з середньозваженої ціни газу місячного ресурсу листопада 2020 року, яка становить 6039,92 грн. за тис. куб.м, з ПДВ за умовами післяплати та юридичної суті договору поставки(купівлі-продажу) який є імперативно оплатним.

Таким чином, у відповідності до проведених перерахунків, вартість спожитого у листопаді 2020 року природного газу становить: обсяг природного газу - 2 520,93227 тис. м. куб.; ціна природного газу — 6 039,92 грн з ПДВ за тис. м. куб. (за умовами післяплати); тариф на транспортування природного газу — 163,89 грн з ПДВ та коефіцієнтом 1,1 за кожну тис.м.куб. природного газу; ціна природного газу з тарифом на транспортування — 6 203,81 грн з ПДВ; 15 639 384,83 грн = 2 520,93227 х 6 203,81. Розмір основної заборгованості становить: 10 939 384,83 грн = 15 639 384,83 грн - 4 700 000,00 грн (вартість оплаченого газу).

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині 10939384,83 грн основного боргу, 18502,64 грн пені, 4625,66 грн 3% річних та 24741,91 грн інфляційних втрат, викладене у поясненнях № 496 від 20.11.2021, задовольняє його частково з огляду на таке.

Як встановлено судом, відповідач оплатив позивачу 10939384,83 грн основного боргу, 18502,64 грн пені, 4625,66 грн 3% річних та 24741,91 грн інфляційних втрат. Даний факт підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 34-43, том 4).

Зокрема, основну суму боргу в розмірі 10939384,83 грн за листопад 2020 року та 18502,64 грн пені, 4625,66 грн 3% річних та 24741,91 грн інфляційних втрат за жовтень 2020 року сплачено відповідачем на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 02.03.2021.

Разом з тим, дану справу передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений газ саме у листопаді 2020 року, що складається із основного боргу - 12603405,23 грн, пені - 169887,00 грн, 3% річних – 42471,75 грн, інфляційних – 52852,99 грн, а також стягнення пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року в розмірі 726743,02 грн.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем сплачено 1039384,83 грн із 12603405,23 грн основної суми боргу за листопад 2020 року, які є предметом нового розгляду справи, суд вважає, що провадження у частині про стягнення 1039384,83 грн основного боргу за листопад 2020 року слід закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині стягнення 18502,64 грн пені, 4625,66 грн 3% річних та 24741,91 грн інфляційних втрат за жовтень 2020 року, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки новий розгляд справи здійснюється в частині вимог саме за листопад 2020 року, а не за жовтень 2020 року.

Провадження у справі в частині стягнення 10939384,83 грн судом закрито у зв`язку із сплатою цієї суми відповідачем, у стягненні 1 664 020,40 грн (1664 020,40 грн =12603405,23 грн- 10939384,83 грн) слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно, без узгодження зазначеної ціни.

Відповідно до п. 2.6. Договору остаточні розрахунки за фактично поставлений газ у газовому місяці здійснюються споживачем з постачальником за остаточною ціною та остаточною вартістю газу до 18 числа місяця, наступного за Газовим місяцем якщо інший строк остаточних розрахунків не погоджено сторонами у відповідній Додатковій угоді до Договору.

Оскільки іншого строку остаточних розрахунків за листопад 2020 року сторонами погоджено не було, позивач здійснив розрахунок пені, процентів річних та інфляційних втрат з 19.12.2020 (із врахуванням ст. 253 ЦК України).

Щодо стягнення із відповідача пені в розмірі 169887,00 грн, 3% річних – 42471,75 грн, інфляційних – 52852,99 грн, а також стягнення пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року в розмірі 726743,02 грн, суд зазначає таке. Згідно п.5.3. Договору № К-ПГ-С/20-09/38 від 28.09.2020 за порушення зобов`язань за цим Договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони, крім суми заборгованості (вартості газу) з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу чи вартості непоставленого газу.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ціна за спожитий природний газ у листопаді 2020 року між сторонами узгоджена не була, суд вважає, що позовна вимога про стягнення пені за порушення строків розрахунків та позовна вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не підлягають до задоволення як безпідставно заявлені.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року в розмірі 726743,02 грн.

Відповідно до п. 3.3. Договору передача фактичного обсягу газу за звітний місяць оформляється сторонами актом прийому-передачі газу.

Передати споживачу акт приймання-передачі газу, що підтверджує фактично переданий обсяг газу по Договору постачальник зобов`язаний з урахуванням п. 4.3.6 Договору.

Відповідно до умов п.4.3.6 Договору споживач зобов`язаний протягом двох днів з дати одержання Акту приймання-передачі від Постачальника повернути один примірник оригіналу підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу. У разі не повернення Споживачем переданого йому Постачальником акту прийому-передачі газу або відсутності вмотивованої відмови Споживача від підписання відповідного акту у цей же строк, такий акт вважається підписаним, а газ переданий Споживачу.

Пунктом 5.2. Договору передбачена відповідальність Сторін за порушення умов п.3.3. та/або 4.1.3. та/або 4.3.6 Договору відповідно, а саме, за ухилення від підписання та/або надання відповідній Стороні Актів приймання-передачі газу у передбачені Договором строки, винна Сторона сплачує на користь іншої Сторони пеню у розмірі 0,1% від вартості переданого газу за кожний день такого прострочення.

Судом встановлено, що оригінал Акту приймання-передачі природного газу за листопад 2020 року (у паперовому вигляді) у 2 екз. направлений позивачем на адресу відповідача 08.12.2020 (згідно із листом від 08.12.2020р. №243-12/20; а.с.41-45, том 1).

Факт отримання відповідачем Акту приймання-передачі природного газу за листопад 2020 згідно супровідного листа № 243-12/20 від 08.12.2020 підтверджено відповідачем у відповіді «Про розгляд Актів та додаткових угод» від 15.12.2020 № 537 (а.с. 104, том 1). Проте у вказаному листі відсутня вказівка відповідача про дату отримання зазначених актів.

Позивачем не надано належних доказів отримання відповідачем акта за листопад 2020 року. Посилання позивача на експрес –накладні кур`єрської служби «Нова пошта» , як доказ надсилання та отримання відповідних документів, не може бути взято судом до уваги, оскільки вони не містять опису направлених документів.

15.12.2020 відповідач надіслав на адресу позивача вищезазначений лист (т.1, а.с.104-107), в якому зазначив причини відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу за листопад 2020 року.

Беручи до уваги викладене, позивачем не надано належних доказів отримання відповідачем акта за листопад 2020 року, тому відповідачем не було пропущено ні строків повернення Актів, ні строків надання мотивованої відмови від їх підписання. Відповідальність у вигляді нарахування пені, передбачена п. 5.2. Договору поставки, не може бути застосована в даному випадку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, зважаючи на те, що Додаткова угода № 2 між сторонами укладена не була, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що при розрахунку вартості поставленого газу слід враховувати ціну станом на 30-31.10.2020 (станом на день подання Заявки), зважаючи, що суд вважає, що застосування середньозваженої ціни саме за підсумками місяця буде справедливим підходом для встановлення рівня звичайних цін на природний газ у конкретний період часу його споживання (механізм для застосування ціни передбачений статтею 632 ЦК України), суд дійшов висновку про те, що вимоги щодо стягнення з відповідача 2 655 975,16 грн заборгованості за листопад 2020 року, з них: 1664020,40 грн. основної суми боргу, 42471,75 грн 3% річних, 52852,99 грн. інфляційних втрат, 169887 грн пені та 726743,02 грн пені за прострочення строків підписання/повернення акту приймання-передачі природного газу не підлягають до задоволення, а в іншій частині стягнення 10 939 384,83 грн основного боргу за листопад 2020 підлягає закриттю через сплату відовідачем(відсутній предмет спору).

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- вирішив:

1. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" про закриття провадження у справі задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 10 939 384,83 грн основного боргу за листопад 2020 – закрити.

3. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" в частині закриття провадження у справі про стягнення 414370,21 грн, з них: 18502,64 грн пені, 4625,66 грн 3% річних, 24741,91 грн інфляційних втрат – відмовити.

4. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю. Комодітіз" до Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" про стягнення 2 655 975,16 грн заборгованості за листопад 2020 року, з них: 1664020,40 грн основної суми боргу, 42471,75 грн 3% річних, 52852,99 грн інфляційних втрат, 169887 грн пені та 726743,02 грн пені за прострочення строків підписання/повернення акту приймання-передачі природного газу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено

31.12.2021

Суддя А. С. Вороняк