Рішення № 102382534, 17.12.2021, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/335/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря – Сургай М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Цуркан Віктор Іванович до ОСОБА_2 , Краснокутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про оспорювання батьківства за відсутності кровного споріднення між особою записаною батьком і неповнолітньою дитиною –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , Краснокутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про оспорювання батьківства за відсутності кровного споріднення між особою записаною батьком і неповнолітньою дитиною, в якій просить: 1) виключити відомості про батьківство громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису № 100 від 04.09.2012 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини, внесених до паперового носія актового запису цивільного стану та Державного реєстру актів цивільного стану громадян Краснокутського районного управління юстиції Харківської області, та у наступному зміненого на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.11.2015 року про визнання батьківства зі зміною відомостей про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_4 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) внести зміни до паперового носія актового запису цивільного стану громадян про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у актовому записі № 100 від 04.09.2012 року внесеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснокутського районного управління юстиції Харківської області з поверненням у попередній стан відомостей про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за прізвищем на « ОСОБА_5 », по-батькові на « ОСОБА_6 », залишити незмінним ім`я дитини – ОСОБА_7 , з внесенням відповідних змін до Книги Реєстрації народжень.

Свою позовну заяву позивач мотивує тим, що він в 2010-2011 роках познайомився з ОСОБА_2 , сторони мали спільні зустрічі та контакти, від чого ОСОБА_2 завагітніла. Передбачаючи свою причетність до вагітності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 замислився про одруження, коли остання раптом зникла. У 2015 році сторони знову зустрілися, та виявилося, що ОСОБА_2 , не одружена, навіть не була у зареєстрованому шлюбі, народила сина, якого назвала ОСОБА_8 , якому надала прізвище « ОСОБА_5 » (своє прізвище), а по батькові назвала « ОСОБА_6 » - за ім`ям свого рідного батька. Зазначає, що ОСОБА_2 запевнила позивача, що саме він є батьком народженого сина ОСОБА_7 , запевнення було проявлене настільки правдиво, що ОСОБА_1 повірив, що є батьком, а ОСОБА_7 - рідний син. 26.06.2015 року сторони зареєстрували шлюб та ОСОБА_1 прийняв малолітнього ОСОБА_3 як рідного сина, утримував сім`ю, доглядав за дитиною, як за рідним сином. 17.11.2015р. сторони з`явилися до Краснокутського РВ ДРАЦС, де ОСОБА_2 власноручно заповнила бланк заяви про визнання батьківства, а ОСОБА_1 підписав, навіть не ознайомившись з її змістом. Таке погодження з боку ОСОБА_1 було в наслідок його впевненості в наявності кровного споріднення з дитиною. За таких обставин, було видано повторне свідоцтво про народження дитини ОСОБА_7 вже як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,, серії НОМЕР_1 від 17.11.2015р. з посиланням на актовий запис №100 від 04.09.2012р., але із зазначенням батьком народженої дитини ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 22.01.2019р. у справі №627/897/18 (2/627/561/2018) шлюб між ОСОБА_9 та ним розірвано. Крім того, ще до розірвання шлюбу судовим наказом виданим Краснокутським районним судом Харківської області від 03.09.2018 року у справі №627/896/18 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 до досягнення ним повноліття.

Позивач вказує, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 19.11.2019 року №627/271/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Краснокутський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини залишено без задоволення. Суд послався на те, що твердження ОСОБА_1 про його необізнаність щодо відсутності кровного споріднення в момент реєстрації себе батьком ОСОБА_7 , та твердження позивача щодо введення його в оману відповідачем про кровне споріднення з дитиною, належним чином не доведені. Доказів, що сторони були знайомі на момент народження дитини, позивачем суду не надані.

Зазначає, що відповідно до висновку експерта від 31.07.2019р. №9/429СЕ-19 біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 виключається. Стверджує, що в момент прийняття рішення про визнання батьківства та проведення відповідної реєстрації ОСОБА_1 не знав і не був обізнаний у відсутності кровного поріднення.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 07.10.2021 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Краснокутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про позбавлення батьківських прав та зміну прізвища дитини залишено без розгляду.

Будучи присутніми у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та прохали їх задовольнити, від позовних вимого про стягнення судових витрат з відповідача відмовилися.

Відповідач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача – адвокат Колісник І.І. у відкритому судовому засіданні позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення. Крім того, в матеріалах справи міститься заява від 10.11.2021 року представника відповідача – адвоката Колісник І.І., про визнання позову, в якій зазначено, що ОСОБА_2 визнає позов повністю та не заперечує проти його задоволення в повному обсязі. Представник відповідача – адвокат Колісник І.І. пояснила, що ОСОБА_2 спочатку вважала, що дитина спільна, тому як напередодні вони мали близькі стосунки з позивачем, було створено сім`ю, дитину любили і батьки позивача. Пояснила, що раніше ОСОБА_2 заперечувала проти виключення з акту відомостей про батьківство, оскільки враховувала інтереси дитини. Зазначила, що результати проведеної генетичної експертизи стали для ОСОБА_2 несподіванкою.

Представник відповідача - Краснокутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення позову не заперечують.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у їх відсутність представника, проти задоволення позову не заперечують.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно зі ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 з 26 червня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 22 січня 2019 року було розірвано /а.с.10, 7-9/.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого повторно, серії НОМЕР_1 від 17.11.2015 року ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини зазначено « ОСОБА_1 » /а.с.6/.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 19.11.2019 року у справі №627/271/19, яке набрала законної сили встановлено, що згідно з висновком експерта від 21 травня 2019 року №9/429 СЕ -19, ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_4 , тому в силу правил ст. 18 та ч. 4 ст. 82 ЦПК України таке рішення та встановлені ним обставини є обов`язковими для суду під час розгляду даної справи. Крім того, копія вказаного висновку наявна в матеріалах даної цивільної справи /а.с.132-135, 136-142/.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.».

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Допитаний у якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що з відповідачкою ОСОБА_2 був знайомий з 2011 року та деякий час мав з нею близькі стосунки, після чого поїхав на заробітки до Росії. Коли повернувся дізнався, що ОСОБА_2 має дитину, яка зі слів відповідачки народилася від нього, позивач повірив в те, що дитина ОСОБА_2 – ОСОБА_7 є його рідною дитиною оскільки в ймовірний період зачаття у них з відповідачем були близькі стосунки. В червні 2015 року позивач та відповідач одружилися, ОСОБА_1 визнав у ЗАГСі своє батьківство по відношенню до сина ОСОБА_7 , та знову від`їхав на північ Росії на заробітки. У 2018 році позивачу стало відомо, що з квартири, де вони спільно проживали з відповідачкою останньою було вивезено речі та подано до суду позов про розірвання шлюбу та поділ майна. В цей же час позивачу зі слів відповідачки стало відомо про те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_7 . Остаточно у відсутності кровного споріднення з дитиною позивач впевнився у 2019 році після отримання результатів судової молекулярно-генетичної експертизи, яку було проведено в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини. Вказав, що у 2019 році через представника звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Краснокутський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про виключення відомостей про батьківство за актового запису про народження дитини, та рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 19.11.2019 року у справі№627/271/19 у задоволені позову було відмовлено. Ні в одному з судових засідань по зазначеній справі не брав участі так як в той час перебував в Росії на заробітках, копію рішення суду не отримував. Зазначив, що не відчуває почуттів батьківства до ОСОБА_7 .

Допитана у якості свідка ОСОБА_12 пояснила суду, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_1 . Зазначила, що про відповідачку ОСОБА_2 знала ще з 2011 року, коли та зателефонувала її сину та представилась ОСОБА_13 , безпосередньо ж вперше познайомилася з нею у 2015 році, коли син приїхав з нею додому до батьків. У 2015 році позивач та відповідач уклали шлюб. Вони повідомили, що у них є спільна дитина – ОСОБА_7 , цю дитину одразу ж вважали за онука, вітали зі святами, дарували подарунки, ОСОБА_7 називав позивача батьком, а той його сином, матір та батька позивача – бабусею та дідусем, ОСОБА_7 дуже любив позивача. Про те, що ОСОБА_7 не є біологічним сином позивача свідок та її чоловік дізналися коли ОСОБА_2 звернулася з позовом про стягнення аліментів та поділ майна, а остаточно – після отримання результатів судової молекулярно-генетичної експертизи. Натепер свідок не спілкується з ОСОБА_7 так як відповідач перешкоджає цьому, але має бажання вітати його зі світами та дарувати подарунки, зазначає, що в душі він залишається для неї рідним онуком.

Допитана у якості свідка ОСОБА_14 пояснила суду, що має з позивачем дружні стосунки, зазначила, що восени 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з маленьким хлопчиком ОСОБА_7 приїхали до них в гості, дитина бавилася разом з її дитиною. На моє питання хто цей хлопчик ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповіли, що це їхній спільний син, розповіли про те, що вони давно знайомі. Після того свідок бачилася з ними рідко, позивач ОСОБА_1 поїхав на північ Росії на заробітки, потім повернувся та розповів, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та поділ майна, позивач з цього приводу дуже тяжко страждав, говорив, що ОСОБА_2 не дозволяє бачитися з сином, що завдавало позивачеві великих душевних страждань. Зазначила, що ОСОБА_7 називав позивача батьком, а той його сином, батьки позивача визнавали його за онука, а він їх за бабусю та дідуся. Батьки позивача не виділяли ОСОБА_7 з поміж інших своїх внуків, він був з ними нарівні. Про те, що ОСОБА_7 не є біологічним сином позивача ОСОБА_15 свідку ОСОБА_14 стало відомо років два тому, про це повідомила позивачу сама ОСОБА_2 , заявивши, що той йому ніхто.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Частиною першою статті 122 СК України передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

За змістом статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 11 ППВСУ від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст.138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.

При оспорюванні батьківства, позивач має доводити, що він не є біологічним батьком, а відповідач - що позивач знав у момент реєстрації, що він не є батьком дитини, або не міг про це не знати. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду КЦС від 14.06.2021р. у справі №532/1348/19 (61-17342св20). У цьому рішенні ВС звернув увагу на аспекти розгляду справ щодо оспорювання батьківства та встановлення умов, за яких суд може прийняти рішення про виключення з актового запису відомостей про батька дитини. Відповідно, з урахуванням вимог ч.3 ст.12 ЦПК на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), та від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, взявши до уваги факт визнання відповідачем позовних вимог, та той факт, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 206, 258-259, 263-268, Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Цуркан Віктор Іванович до ОСОБА_2 , Краснокутського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про оспорювання батьківства за відсутності кровного споріднення між особою записаною батьком і неповнолітньою дитиною – задовольнити.

Виключити відомості про батьківство громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису № 100 від 04.09.2012 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини, внесених до паперового носія актового запису цивільного стану та Державного реєстру актів цивільного стану Краснокутського районного управління юстиції Харківської області, та у наступному зміненого на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.11.2015 року про визнання батьківства зі зміною відомостей про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внести зміни до паперового носія актового запису цивільного стану та Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в актовому записі № 100 від 04.09.2012 року внесеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Краснокутського районного управління юстиції Харківської області, з поверненням у попередній стан відомостей про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за прізвищем на « ОСОБА_5 », по-батькові на « ОСОБА_6 », ім`я дитини ОСОБА_7 - залишити незмінним, з внесенням відповідних змін до Книги Реєстрації народжень.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача – адвокат Цуркан Віктор Іванович, місцезнаходження: Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, 6.

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник відповідача – адвокат Колісник Інна Іванівна, місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, с. Чернещина, пров. Городній, 2.

Відповідач - Краснокутський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), місцезнаходження: Харківська область, Богодухівський район, смт Краснокутськ, вул. Миру, №152.

Третя особа – Служба у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, розташована за адресою: Харківська область, Богодухівський район, смт Краснокутськ, вул. Охтирська, буд. № 1.

Суддя Бугаєнко І. В.