Рішення № 102376929, 31.12.2021, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/635/21

Провадження № 2/581/252/21

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 грудня 2021 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинського закладу дошкільної освіти «Берізка» Липоводолинської селищної ради Сумської області

про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

9 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним, скасувати наказ відповідача про відсторонення від роботи та поновити її на роботі; зобов`язати відповідача виплатити їй невиплачену заробітну плату на час незаконного відсторонення від роботи.

Свою позовну заяву мотивувала тим, що вона працює на посаді вихователя дошкільного навчального закладу в Липоводолинському закладі дошкільної освіти «Берізка». 8 листопада 2021 року їй відповідачем було вручено наказ про відсторонення її від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Вважає наказ таким, що грубо порушує її гарантоване Конституцією України, Кодексом законів про працю України право на працю.

Крім того вказує, що оскаржуваний наказ про відсторонення мотивований положенням ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а саме тим, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Ці положення передбачають обов`язковим щеплення саме обов`язковими щепленнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» обов`язковими є профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу і включаються до календаря щеплень.

Цим законом щеплення від СОVID-19 не встановлено як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» є, на її думку, незаконним та безпідставним.

Також у переліку підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений ст. 46 КЗпП України, відсутня така підстава для відсторонення від роботи, як відсутність щеплення від СОVID-19.

Як вбачається з копії аркуша Книги вихідної кореспонденції Липоводолинського районного суду Сумської області, відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі разом з копією позову та доданими до неї документами отримав 29 листопада 2021 року. В установлений судом строк письмовий відзив проти позову з посиланням на докази, якими він обґрунтовується, відповідач до суду не надав.

Від сторін до суду не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 з 17 вересня 2007 працює на посаді вихователя, а надалі на посаді вихователя дошкільного навчального закладу в Липоводолинському закладі дошкільної освіти «Берізка» (а.с. 11-15).

Відповідно до Повідомлення №01-22/68 від 5 листопада 2021 року Липоводолинського закладу дошкільної освіти «Берізка» позивача повідомлено про обов`язковість щеплення проти СОVID-19 для працівників закладу, та запропоновано надати до 5 листопада 2021 року один із таких документів: документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від СОVID-19; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини, які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року №595. У повідомленні також зазначено, що без надання одного із цих документів до 5 листопада 2021 року позивача буде відсторонено від роботи на підставі ст. 46 КЗпП та ст.12 Закону України «Про захист від інфекційних хвороб» (а.с. 10).

Відповідно до наказу № 49-К Липоводолинського закладу дошкільної освіти «Берізка» «Про відсторонення від роботи Ольги Наумко» від 8 листопада 2021 року останню відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від СОVID-19 без збереження заробітної плати. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 ОСОБА_2 від 5 листопада 2021 року (а.с. 9).

З довідки про заробітну плату та інші прибутки від 5 листопада 2021 року вбачається, що виплату заробітної плати ОСОБА_1 за роботу вихователем в Липоводолинському ЗДО «Берізка» здійснює відділ освіти, молоді та спорту Липоводолинської селищної ради (а.с. 16).

Норми права, які застосовує суд при вирішенні справи, та відповідні висновки суду є такими.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Трудові відносини в Україні врегульовані КЗпП України (ст. 1). Статтею 21 КЗпП України гарантована рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно, зокрема, від стану їхнього здоров`я.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивача від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 цього Закону до обов`язкових щеплень віднесено щеплення лише проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 цього Закону не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадженні інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Частинами третьою, четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу, передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 року № 2153. Пунктом 3 Наказу МОЗ до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції України, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Зокрема, пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать постанови Кабінету Міністрів України та накази Міністерства охорони здоров`я України.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції України, ураховуючи при цьому те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців на відсторонення від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

За таких обставин, вимога позивача про визнання незаконним і скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати підлягає задоволенню.

Беручи до уваги те, що оскаржуваним наказом позивача не було звільнено з роботи, а було відсторонено, а при відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, її вимога про поновлення на роботі не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплатити невиплачену заробітну плату суд зазначає таке.

Позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час законного відсторонення позивача від роботи.

Відповідно до копії довідки про заробітну плату та інші прибутки позивача вбачається, що виплату заробітної плати ОСОБА_1 за роботу вихователя в Липоводолинському закладі дошкільної освіти «Берізка» здійснює Відділ освіти, молоді та спорту Липоводолинської селищної ради, а тому вимога про зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час законного відсторонення позивача від роботи має бути пред`явлена саме до останнього.

Разом з тим, позивачем цю вимогу пред`явлено до Липоводолинського закладу дошкільної освіти «Берізка», тобто до неналежного відповідача.

Позивачем не було подано до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час законного відсторонення позивача від роботи.

Разом з тим суд роз`яснює позивачу про можливість звернення з цією вимогою в порядку, визначеному чинним законодавством, до належного відповідача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», із відповідача слід стягнути на користь держави 908 грн. в рахунок відшкодування судового збору за позовну вимогу, яку було задоволено, а в частині відхилених позовних вимог – компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 10, 12, 263 - 264 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 49-К Липоводолинського закладу дошкільної освіти «Берізка» від 8 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 ».

У задоволенні позову в частині позовних вимог про поновлення на роботі та зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час законного відсторонення відмовити.

Стягнути з Липоводолинського закладу дошкільної освіти «Берізка» на користь держави 908 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Липоводолинський заклад дошкільної освіти «Берізка» Липоводолинської селищної ради Сумської області (42500, сел. Липова Долина, Роменський район, Сумська область, вул. Полтавська, 30, код ЄДРПОУ 34932136).

Суддя О. В. Кузьмінський