Ухвала суду № 102376633, 28.12.2021, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/225/13-ц

провадження №4-с/457/11/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого судді Грицьківа В.Т.,

з участю секретаря Ринди О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Трускавці скаргу представника АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. щодо винесення повідомлення від 29.11.2021 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа та ухвали суду,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2021 року представник АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. щодо винесення повідомлення від 29.11.2021 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа та ухвали суду. Скаргу мотивував тим, що ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 14.09.2021 року у справі № 457/225/13-ц заяву акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ«Ощадбанк» задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження з приводу виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017року у справі № 457/225/13-ц, а саме: боржника ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її правонаступником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

26.11.2021 року приватному виконавцю направлено заяву про примусове виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 22.02.2017 в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 63 205,49 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження, з дотриманням - вимог Закону України «Про іпотеку», відповідний оригінал виконавчого листа у справі № 457/225/13-ц, а також належним чином завірену судом копію ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14.09.2021 про заміну сторони виконавчого провадження з приводу виконання виконавчого листа, а саме: боржника ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_2 .

Оскаржуваним повідомленням від 29.11.2021 виконавчий лист № 457/225/13-ц виданий 31.03.2017 та ухвалу суду про заміну боржника правонаступником повернуто стягувачу без прийняття без виконання.

Скаржник вважає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. щодо прийняття повідомлення від 29.11.2021 року- є незаконними і такими, що порушують його права, інтереси та свободи.

Просить суд визнати неправомірними дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича щодо винесення повідомлення від 29.11.2021 про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 у справі № 457/225/13-ц та ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14.09.2021 у справі № 457/225/13-ц щодо боржника ОСОБА_2 . Скасувати повідомлення від 29.11.2021 приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 у справі № 457/225/13-ц та ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14.09.2021 у справі № 457/225/13-ц щодо боржника ОСОБА_2 . 3обов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 у справі № 457/225/13-ц з врахуванням ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14.09.2021 у справі № 457/225/13-ц щодо боржника ОСОБА_2 .

Одночасно АТ «Ощадбанк» повідомляє, що 18.07.2019 року відбулась зміна типу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з публічного на приватне та перейменування його на акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутом Банку в новій редакції.

Представниця скаржника в судове засідання не з"явилася, представила суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, скаргу підтримує, просить її задовольнити.

Боржниця ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилася, хоча про час та місце розгляду справи належно повідомлена.

Приватний виконавець Маковецький З.В. в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи належно повідомлений, надіслав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, щодо наслідків розгляду скарги - покладається на думку суду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд ухвалив на підставі ст. 150 ЦПК України, розгляд справи здійснювати за відсутності учасників судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 09.04.2014 позовну заяву публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Трускавецького МВ УМВСУ у Львівській області про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково:

-стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10013\018 філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» кредитну заборгованість в розмірі 55 163,96 доларів США, з них - 21529,95 доларів США основний борг по кредиту, 13122,33 доларів США - прострочений борг по кредиту, 20 511,68 доларів США - несплачені відсотки по кредиту;

-змінено умови Кредитного договору № 1913 від 15 жовтня 2007 року зі змінами та доповненнями, а саме, визначено строк виконання кредитного договору моментом набрання рішення суду законної сили;

-стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Банку судові витрати;

-в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями житловою площею 32,3 кв.м., загальною площею 81,7 кв.м. із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , встановлення початкової ціни предмета іпотеки за іпотечним договором для його подальшої реалізації, виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22.02.2017 апеляційну скаргу Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за період 01.05.2010 по 28.02.2014 у розмірі 63 205,49 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_1 (майновий поручитель) заборгованість у розмірі 63 205,49 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 1 598 000 грн. в тому числі: вартість земельної ділянки - 1424000 грн. без ПДВ; вартість житлового будинку - 174 000 грн. без ПДВ. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про зміну умов кредитного договору та про відмову у виселенні залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_3 на корись Банку частину судових витрат в розмірі 4 387,66 грн., компенсовано за рахунок держави Банку частину судових витрат в розмірі 4387,66 грн.

Також зазначено, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Постановою Верховного Суду від 27.06.2018 рішення апеляційного суду Львівської області від 22.02.2017 у справі № 457/225/13 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення Трускавецьким міським судом Львівської області 31.03.2017 видано виконавчий лист, який Банком 10.04.2019 року було звернено до виконання.

Постановою старшого державного виконавця Трускавецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Оксаніченко Д.А. від 03.06.2019 закінчено виконавче провадження ВП № 59022473 з виконання виконавчого листа виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31.03.2017 року по справі № 457/225/13-ц щодо боржника ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю боржника 25.05.2017.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 14.09.2021 у справі № 457/225/13-ц заяву акціонерного товариства «Державний ощаднийбанк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ«Ощадбанк» задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження з приводу виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 року у справі №457/225/13-ц, а саме: боржника ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її правонаступником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

26.11.2021 приватному виконавцю направлено заяву про примусове виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 22.02.2017 в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 63 205,49 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження, з дотриманням - вимог Закону України «Про іпотеку», відповідний оригінал виконавчого листа у справі № 457/225/13-ц, а також належним чином завірену судом копію ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14.09.2021 про заміну сторони виконавчого провадження з приводу виконання виконавчого листа, а саме: боржника ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_2 .

Оскаржуваним повідомленням від 29.11.2021 виконавчий лист № 457/225/13-ц виданий 31.03.2017 та ухвалу суду про заміну боржника правонаступником повернуто стягувачу без прийняття без виконання. В обґрунтування прийнятого рішення приватний виконавець послався на те, що згідно відмітки на виконавчому документі, що вчинена державним виконавцем 03.06.2019, виконавче провадження закінчено згідно п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Абзацом 2 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Пунктом 9 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

У п. 9 ч.3 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні у справі «Янголенко проти України», №14077/05 від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі «Савіцький проти України», № 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необгрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти їх органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Відтак, розглядаючи скарги на дії судових виконавців, суди повинні давати обґрунтований аналіз обставин порушення виконавчого провадження, визначати значущість помилок чи недоліків, допущених судовим виконавцем в контексті того, щоб не допустити без виконання остаточних та значущих судових рішень на шкоду однієї з сторін виконавчого провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» №15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також, Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі «Матківська проти України» зазначено, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Згідно ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст. 2 наведеного Закону правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. З Закону завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Поняття сторін виконавчого провадження міститься у ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», згідно частин 1 та 2 якої сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За приписами ст. 55 ЦПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно ч.5 ст.442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувана у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

З наведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Дана позиція підтверджується постановою ВС від 16.06.2021 у справі № 0417/7776/2012.

Отже, ухвала суду від 14.09.2021 про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною.

Законодавством не передбачено видачу нового виконавчого листа із зазначенням нового боржника відповідно до ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження, так як виконавчий лист видається із зазначенням сторін, вказаних у самому судовому рішенні (постанова ВС від 26.09.2018 року у справі № 712/14175/16-ц).

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ, а ч.4 ст. 4 цього Закону установлено вичерпний перелік підстав для повернення стягувачу виконавчого документу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Виконавчий лист № 457/225/13-ц, виданий 31.03.2017 з врахуванням ухвали суду від 14.09.2021 відповідає вимогам ч.І, 2 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» і такої підстави для повернення, як зазначив у повідомлені від 29.11.2021 приватний виконавець Маковецький З.В., у Законі не передбачено.

З оскаржуваного повідомлення від 29.11.2021 вбачається, що приватний виконавець прийняв рішення без врахування ухвали суду від 14.09.2021, якою змінено первісного боржника на нового, а ухвала є доповненням до виконавчого листа.

У п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстави для повернення приватним виконавцем виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, передбачені ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», об`єктивно відсутні, а дії та рішення щодо такого повернення - є неправомірними.

Виходячи зі змісту ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Зокрема, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби провести певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Крім цього, відповідно до положень п.п. З п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов`язувати державного виконавця або іншу посадову особу до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З аналізу зазначених норм вбачається встановлення обґрунтованості скарги тому, суд визнає оскаржувані рішення, дії неправомірними та належним способом захисту Банку є зобов`язання приватного виконавця вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 450-451 ЦПК України, ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» суд,

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича щодо винесення повідомлення від 29.11.2021року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 у справі № 457/225/13-ц та ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14.09.2021 у справі № 457/225/13-ц щодо боржника ОСОБА_2 .

Скасувати повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича від 29.11.2021року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 року у справі № 457/225/13-ц та ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14.09.2021 року у справі № 457/225/13-ц щодо боржника ОСОБА_2 .

3обов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 31 березня 2017 у справі № 457/225/13-ц з врахуванням ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 14.09.2021 у справі № 457/225/13-ц щодо боржника ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Трускавецький міський суд Львівської області протягом 15 днів із дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.