Постанова № 102376621, 29.12.2021, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1865/21

Провадження № 2-а/455/45/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2021 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Мисів Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа – інспектор Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Самойленко Павло В`ячеславович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

26.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕАО №5055154 від 21.11.2021, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.5 ст.121 КУпАП.

Свій позов мотивує тим, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконним та необґрунтованим. Покликається, зокрема на те, що відповідно до змісту постанови, він, ніби – то, 21.11.2021 року о 10 годині 29 хвилин 56 секунд, керуючи автомобілем марки «Ford Focus C-MAX», д.н.з НОМЕР_1 , на ділянці автомобільної дороги по вулиці Центральна, 24, в с. Біличі Самбірського району Львівської області, в якому двоє пасажирів на передньому сидінні були не пристебнутими ременем безпеки, порушив пункт 2.3 «в» Правил дорожнього руху України, та вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП. Крім постанови, як і вказано в самій постанові, ніяких додатків не додано. Вважає, що вказана постанова не відповідає вимогам закону і являється незаконною з наступних підстав. Вказує, що розгляд справи поліцейським носив формальний, поверхневий характер, без встановлення та дослідження всіх об`єктивних обставин справи. Єдиним доказом, на суб`єктивну думку поліцейського, його винність у скоєнні даного правопорушення, являється його перебування у вищевказаному транспортному засобі в якості водія, і винуватість у скоєнні правопорушення була заочно висвітлена поліцейським без достатніх на те підстав, у вищевказаній постанові, тим самим порушуючи презумпцію невинуватості. Крім того, розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення суперечить вимогам щодо об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призвело до порушення його прав, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо, не надання можливості висловити свої заперечення щодо постанови. Всіх наданих цим законом прав він був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення». З огляду на наведене, просить суд оскаржувану постанову скасувати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021 справа передана для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 01.12.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Одночасно роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, в якому письмово викласти свої заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Цап В.О. не з`явилися, проте представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, в якому зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання не з`явився, хоча відповідач був своєчасно і належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (Укрпошта: 8200016683211), про причини неявки суд не повідомив, а також від відповідача не надійшло до суду відзиву на позовну заяву, жодних заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у відсутності його представника.

Третя особа – інспектор Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Самойленко Павло В`ячеславович в судове засідання не з`явився, хоча був своєчасно і належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у його відсутності до суду не подав.

Згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності учасників справи.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 21.11.2021 поліцейським СРПП відділення №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області старшим лейтенант поліції Самойленко П.Я. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5055154, якою на ОСОБА_1 (позивача у справі) накладено адміністративне стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 гривень. Згідно даної постанови, 21.11.2021 о 10:29год в с.Біличі, по вул.Центральна,24, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 «в» ПДР.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Позивач по справі заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконним та необґрунтованим.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню, зокрема, норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 5 ст.121 КУпАП передбачає, що порушення правил користування ременями безпеки тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до підпункту «в» пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч.4 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.6 ст.77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тобто, саме відповідач, будучи повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення, був зобов`язаний обґрунтувати правомірність складення оскаржуваної постанови.

Однак, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач суду не надав, доводи позивача, якими він заперечує постанову, не спростував.

Як слідує із пояснень позивача, викладених у позовній заяві, останній повністю заперечує обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення. Позивач по справі заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення та вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є незаконним та необґрунтованим.

В свою чергу, відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в ході розгляду даної справи не представив суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови (письмових пояснень свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписів, в тому числі відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції щодо події, з приводу якої подано позов, тощо).

В судове засідання представник відповідача не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дані обставини в сукупності дають підстави вважати, що відповідачем не виконано свого обов`язку передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, докази, які б підтверджували наявність адміністративного правопорушення з боку позивача, відповідачем у встановлений судом строк надані не були, про причини їх неподання суд не повідомлено, що викликає сумнів про їх наявність на час розгляду справи відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 Конституції України).

Згідно ч. 2 і ч. 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Отже, відповідно до чинного законодавства України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Приймаючи до уваги усе вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підставний, оскільки відповідачем не надано доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, оскаржувана постанова винесена за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України, а тому її слід скасувати, а справу закрити.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 КАС України понесені позивачем ОСОБА_1 та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на суму 454 гривень слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа – інспектор Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Самойленко Павло В`ячеславович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5055154 від 21.11.2021 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 гривень, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 ) понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області; місцезнаходження: м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , старший лейтенант поліції інспектор відділення поліції №1 Самбірського районного управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: м.Старий Самбір, вул. Д.Галицького, 41,Самбірського району Львівської області.

Повний текст судового рішення складено та проголошено 29 грудня 2021року.

Суддя А.В. Кушнір