Рішення № 102376529, 26.11.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Даниліва Є. О.

при секретарі Ориняк Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДПП м. Київ про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

підстава позову (позиція позивача): 25.04.2021 року у м. Львові по вул. Б. Хмельницького, 222 позивач керував транспортним засобом ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_2 , в якому не горіла лампа правого габаритному вогню в темну добу та не мав відповідної категорії на право керування тяжким транспортним засобом чим порушив п. 2.1а, 31.6 б ПДР. Порушення не вчиняв, оскаржувану постанову вважає незаконною у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Позиція відповідача: згідно відзиву на позовну заяву представник відповідача просить залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення, оскільки інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою від 19.07.2021 року відкрито провадження по справі; 26.11.2021 року відзив на позовну заяву; 26.11.2021 р. клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності.

Встановлені фактичні обставини та оцінка суду.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 121544 від 25.04.2021 року, ОСОБА_1 , 25.04.2021 року у м. Львові по вул. Б. Хмельницького, 222 позивач керував транспортним засобом ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_2 , в якому не горіла лампа правого габаритному вогню в темну добу та не мав відповідної категорії на право керування тяжким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1а ПДР «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії», 31.6 б ПДР «забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів». Цією постановою позивача притягнуто до відповідальності за вчинення, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.

Зі змісту ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

При цьому, згідно з статтею 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Однак в постанові серії БАА № 121544 від 25.04.2021 року, у пункті 7 “До постанови додається” відсутні відомості про докази, які передбачені статтею 251 КУпАП та на яких ґрунтується висновок інспектора про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 121544 від 25.04.2021 року, яка є предметом спору, а тому не може розглядатися, як самодостатній доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин зазначених в самій постанові.

Згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачено керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.

Як вбачається, постановою Личаківського районного суду м. Львова від 20.09.2021 року, яка набрала законної сили, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Даною постановою встановлено недоведеність факту керування ОСОБА_1 25.04.2021 року о 01 год. 40 хв. транспортним засобом «ВАЗ 2109», н.з. НОМЕР_1 .

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, – при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах – позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі № 916/1041/17).

Преюдиціальність – це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі № 902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).

Таким чином, недоведеність факту керування ОСОБА_1 25.04.2021 року о 01 год. 40 хв. транспортним засобом «ВАЗ 2109», н.з. НОМЕР_1 встановлено постановою Личаківського районного суду м. Львова від 20.09.2021 року, яка набрала законної сили.

Як роз`яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що докази того, що позивач 25.04.2021 року у м. Львові по вул. Б. Хмельницького, 222 позивач керував транспортним засобом ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_2 , в якому не горіла лампа правого габаритному вогню в темну добу та не мав відповідної категорії на право керування тяжким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1а, 31.6 б ПДР, відсутні.

При вирішенні спору, суд враховує, що згідно частини 2 статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем у позовній заяві обставин.

Натомість відповідач в судове засідання не з`явився, жодних доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови суду не надав. Дані обставини не були спростовані відповідачем письмовим відзивом, тобто суду не було представлено доказів в підтвердження обставин, викладених в постанові по справі про адміністративне правопорушення. Суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у постанові про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

З матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст.251 КУпАП, відповідачем на підтвердження правомірності винесеної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП не надано, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги в частині визнання протиправною постанови задоволенню не підлягають, оскільки такого способу захисту не визначено ч. 3 ст. 286 КАС України.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 79, 246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 7, 17, 18, 251, 254-257, 280, 288, 293 КУпАП, суд,-

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 121544 від 25.04.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП по факту, що мав місце 24.04.2021 року, - закрити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в іншій їх частині, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції м. Київ на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) сплаченого судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 26.11.2021 року.