Ухвала суду № 102376293, 31.12.2021, Токмацький районний суд Запорізької області

328/3459/21

31.12.2021

2 /328/1088/21

УХВАЛА

Іменем України

31 грудня 2021 року м. Токмак

Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Погрібна О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі,

встановила:

До Токмацького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі, в якій позивачка просить:

1. Визнати незаконним та скасувати Наказ Відповідача про відсторонення її від роботи та поновити її на роботі.

2. Зобов`язати Відповідача виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи.

3. Компенсувати моральну шкоду у розмірі 25 тисяч гривень.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Питання щодо форми, змісту та порядку подання позовної заяви та доказів врегульовані статтями 83, 95, 175-177 ЦПК України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї додатки, суддя вважає, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.

В роз`ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України N2 від 12.06.2009р.«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Вимоги до змісту позовної заяви визначені ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Зокрема, позовна заява, повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається із прохальної частини позову, позивач просить суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи, не зазначаючи період часу, за який виникла ця заборгованість.

В той же час, самостійне визначення судом періоду заборгованості буде впливати на основоположні засади цивільного процесуального законодавства, насамперед: диспозитивність цивільного судочинства, що прямо передбачено ст.13 ЦПК України.

Крім того, як вбачається із змісту позовної заяви, визначаючи позовні вимоги, позивачка не зазначила, який саме наказ відповідача вона просить визнати незаконним та скасувати, а також яку саме суму невиплаченої заробітної плати просить зобов`язати відповідача стягнути на його користь.

Поряд з цим, позовна заява не містить інформації щодо ціни позову.

Відповідно до п.1 ч.1. ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується.

Однак, позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, що, в свою чергу, впливає на визначення ціни позову.

Позивачка у резолютивній частині позовної заяви заявляє вимогу майнового характеру про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи.

Суддя звертає увагу, що абзацом 3 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (100-95-п) (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348). (Абзац третій пункту 32 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України N 18 ( v0018700-95 ) від 26.10.95).

Також варто зауважити, що як середня заробітна плата, так і середній заробіток стягуються у судовому порядку, а не зобов`язуються до виплати відповідачем, а тому позивачем визначено не передбачений законом чи договором спосіб захисту її права у вигляді зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу, чим порушено вимоги пункту четвертого частини другої статті 175 ЦПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Так, у позовній заяві позивач посилається як на підставу звільнення його від сплати судового збору на положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», яким передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Варто зазначити, що за відсутності наказу про звільнення, відсторонення від виконання посадових обов`язків не є звільненням з посади, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є стягненням заробітної плати.

За змістом позовної заяви та наведених позивачкою мотивів, нею оспорюється наказ про відсторонення від роботи та фактично порушується питання про допуск до роботи, адже позивачка не звільнена, а лише відсторонена.

Отже, оскільки предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання ним своїх трудових обов`язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника, її доводи про наявність пільг при зверненні до суду із зазначеним у заяві питанням з підстав, наведених у позові, судом відхиляються.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В своїй постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Із положень приписів ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. 1,2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який просить стягнути позивач, за своєю суттю, не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах.

Таким чином, за подання позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає сплаті судовий збір відповідно до пункту 1.1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", а саме 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року (908,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350,00 грн.).

При цьому суд зазначає, що позивачка, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з зв`язку з незаконним відсторонення від роботи, проте не вказує суму середнього заробітку, від якої визначається сума судового збору, а також ціну позову з посиланням на обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, тому суд позбавлений можливості самостійно визначити суму судового збору за зверненням позивача до суду з вимогою майнового характеру.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд, зокрема, стягнути з відповідача на її користь 25000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є вимогою майнового характеру.

Закон України «Про судовий збір» не визначає пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди у вказаній категорії справ.

З урахуванням наведеного, позивачка не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою ним позовною вимогою щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відтак, позивачка в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди повинна сплачувати судовий збір на загальних підставах у розмірі, визначеному ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 761/943/18, від 15 лютого 2021 року у справі № 372/4328/19.

Позовна заява одночасно має дві вимоги майнового та одну немайнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908,00 грн., що також підлягає сплаті при зверненні до суду з даним позовом за вимогу немайнового характеру.

У разі заявлення вимоги про стягнення середнього заробітку позивач повинна визначити ціну позову та сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру.

Судовий збір за вищезазначену позовну вимоги немайнового характеру в розмірі 908,00 гривень, а також за дві вимоги майнового характеру – за вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 908,00 гривень, та за визначеному позивачкою розмірі за вимогу виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи, слід сплатити за реквізитами: отримувач коштів Токмацьке УК/Токмак/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37942194, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31210206008014, код класифікації доходів бюджету – 22030101, та надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору.

Суддя звертає увагу позивача на те, що інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Токмацького районного суду Запорізької області є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за інтернет-адресою веб-сайт: https://tm.zp.court.gov.ua/sud0824/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Токмацького районного суду Запорізької області.

Належним доказом сплати судового збору є фінансовий документ: платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Також, фінансовий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплено печаткою установи з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне залишити позов без руху, надавши позивачці строк для усунення вказаних недоліків.

Згідно із ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

постановила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі - залишити без руху.

Надати позивачу п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху шляхом оформлення позовної заяви відповідно до вимог ст.175 ЦПК України та сплати судового збору у визначеному законом розмірі.

Копію ухвали надіслати позивачу. Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Ухвала надсилається до Єдиного державного реєстру судових рішень в день її складання. З текстом ухвали можна ознайомитись за веб-адресою:www.reyestr.court.gov.ua. Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Суддя: