Рішення № 102375851, 31.12.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/6163/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.12.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий-суддя Леньо В.А., секретар судового засідання Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Берегівського району, третьої особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Вилоцької селищної ради Берегівського району, третьої особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача – ОСОБА_3 , після смерті якого, відкрилася спадщина в тому числі на земельну ділянку, площею 1,58 га за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Перехрестівської сільської ради Виноградівського району, згідно до Державного Акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №004614 від 23.03.2000 року.

На випадок своєї смерті, спадкодавець ОСОБА_3 заповідального розпорядження не залишив.

У відповідності до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, позивачем спадщину прийнято. Мати відповідача – ОСОБА_2 спадщину після смерті спадкодавця не прийняла, та відмовилася на користь позивача ОСОБА_1 , що також стверджується Рішенням Виноградівського районного суду від 14.11.2012 року по справі №703/4495/12.

У зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину, позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса для подачі документів на оформлення спадщини, однак оригінал Державного Акту на право приватної власності, позивачем знайдено не було і знайдено лише його копію, у зв`язку з чим позивач не зміг представити його оригінал нотаріусу та відповідно Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Положення про порядок вчинення нотаріальних дій, поскільки для цього необхідна особиста присутність спадкодавця ОСОБА_3 в Реєстраційній службі власника майна який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. У зв`язку із цим, позивачем було подано відповідне оголошення до газети «Регіональні Новини» за №45 (8750) від 20.11.2020 року про втрату правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку.

Тому у зв`язку із відсутністю вищезазначеного оригіналу Державного Акту на право приватної власності на спадкову земельну ділянку та відповідно Витягу з реєстру прав власності на спадкове майно спадкодавця, нотаріусом позивачу було роз`яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, та про те, що заявлені ним позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити (а.с.21).

Відповідач – представник Вилоцької селищної ради, про день, час та місце розгляду справи, будучи належним чином повідомленими своєчасно, у підготовче судове засідання не з`явилися, однак до суду подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує відносно заявлених ОСОБА_1 позовних вимог (а.с.25).

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, однак подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та про те, що не заперечує проти задоволення заявленого позову (а.с.23).

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та підлягає задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач у своїй заяві.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 (а.с.29).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилася спадщина в тому числі на земельну ділянку, площею 1,58 га, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Перехрестівської сільської ради Виноградівського району, згідно до Державного Акту на право приватної власності на землю, серії І-ЗК №004614 від 23.03.2000 року (а.с.10-10 зв.).

На випадок своєї смерті, спадкодавець ОСОБА_3 , заповідального розпорядження не залишив.

У відповідності до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, позивачем спадщину прийнято.

Мати відповідача ОСОБА_2 спадщину після смерті спадкодавця не прийняла та відмовилася на користь позивача ОСОБА_1 , що також стверджується Рішенням Виноградівського районного суду від 14.11.2012 року по справі №703/4495/12, яке вступило у законну силу (а.с.13-16).

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Отже, в зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса, для подачі документів на оформлення спадщини, однак оригінал Державного Акту на право приватної власності, позивачем знайдено не було і знайдено лише його копію, у зв`язку з чим позивач не зміг представити його оригінал нотаріусу та відповідно Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Положення про порядок вчинення нотаріальних дій, поскільки для цього необхідна особиста присутність спадкодавця ОСОБА_3 в Реєстраційній службі власника майна, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

У зв`язку із цим, позивачем, було подано відповідне оголошення до газети «Регіональні Новини» за №45 (8750) від 20.11.2020 року про втрату правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку (а.с.17-17 зв.).

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Одержати дублікат вказаного Державного акту на спадкову земельну ділянку, позивач не може, поскільки з початку 2013 року видача Державних актів на право власності на землю не здійснюється, а право власності на земельні ділянки реєструються у новоствореному Реєстрі прав на нерухоме майно. На зміну Державним актам з 01 січня 2013 року видавалися Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та Витяги з Державного реєстру прав. А з 01 січня 2016 року фактично підтвердженням реєстрації прав власності на земельну ділянку є електронна форма.

Згідно із вимогами статей 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно є речовим правом, яке підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та виникає з моменту такої реєстрації.

З огляду на положення зазначеного Закону, особа вважається власником об`єкта нерухомості лише тоді, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідний запис про реєстрацію права власності особи на це майно.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересів (ст. 16 ЦК України). Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів про визнання права власності на майно, витребування його із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача у передбачених законом випадках, про визнання правочину недійсним, про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, про заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності, або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, про визначення порядку володіння та користування спільним майном, про поділ спільного майна або виділ з нього частки, про виключення майна з опису, про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням права власності і подібне.

Постановою Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» п.10 визначено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

В ст. 131 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни України, мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Пленум ВСУ у Постанові № 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вказав, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.

В п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна.(ч.2 ст.1299 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивач надав суду достатньо доказів, які підтверджують позовні вимоги про визнання за ним права власності на спадкову земельну ділянку, площею 1,58 га, що залишилися після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом має законне право на визнання за ним права власності на спадкову земельну ділянку.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), право власності в цілому на земельну ділянку площею 1,58 га за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Перехрестівської сільської ради Виноградівського району, згідно до Державного Акту на право приватної власності на землю, серії I- ЗК №004614 від 23.03.2000 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.