Рішення № 102375785, 20.12.2021, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1554/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Мартинишин О.О., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Петрецького Сергія Івановича до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Берегівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Петрецький С.І. звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., Берегівський РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 9807 таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 29 січня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М.вчинив виконавчий напис № 9807, про здійснення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ»заборгованості у сумі 13790,94 гривень. Постановою Берегівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)було відкрито виконавче провадження № 64721961. Однак, позивач та його представник вважають, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням діючого законодавства України з огляду на наступне.

Як вказує позивач, при вчиненні вищезазначеного виконавчого напису нотаріусом не було отримано документів, які підтверджують безспірність заборгованості.

Крім цього, позивач стверджує, що жодного Кредитного договору № 002-06000-050713 від 05.07.2013 року з ПАТ «Дельта Банк» не підписував, жодних грошових коштів за таким договором або за будь-яким іншим договором від зазначеного товариства не одержував.

Також, позивач зазначив, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень. Однак, жодних вимог ОСОБА_1 не отримував.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

07 липня 2021 рокуухвалою Берегівського районного суду Закарпатської областізаяву представника позивача адвоката Петрецького С.І. про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП № 64721961 з виконання виконавчого напису від 29 січня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. за реєстраційним номером 9807 про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача ТЗОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» коштів у сумі 13790,94 гривень, з яких: 9337,87 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 4303,07 грн. – прострочена заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом; 150,00 грн. – плата за вчинення виконавчого напису, за період з 08.02.2018 року по 23.01.2020 рокудо набуття законної сили рішення у справі про визнання виконавчого напису № 9807, таким що не підлягає до виконання.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області 08.07.2021 року провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено справу до підготовчого засідання.

31 серпня 2021 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшли клопотання представника відповідача ТЗОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» про врегулювання спору за участі судді; про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та про визнання позовних вимог. Із вказаних клопотань вбачається, що відповідач визнає позовні вимоги повністю за виключенням стягнення з нього витрат на правову допомогу, отриману позивачем в розмірі 6000,00 гривень, яка не відповідає критеріям співмірності (а.с. 35, 36-37, 38).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.11.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Петрецький С.І. в судове засідання не з`явилися. При цьому, представником позивача було подано заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ТЗОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ»в судове засідання не з`явився. При цьому, 31.08.2021 року подав заяву про визнання позову (а.с. 38).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., Берегівський РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явились,про місце, дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадкахі в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минулоне більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установамита організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадитьсяу безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадитьсяу безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядкуна підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого написупро стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи,що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна,а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувсядо нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України,статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому,що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки судне встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має правона захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким,що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідноз Переліком документів. Для правильного застосування положеньстатей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначитив рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру,як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, кодза ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів,що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 жовтня 2021 року по справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20).

Крім цього, Верховний Суд зазначив у своїй постанові, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові необхідно з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимогабо заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 29 січня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. вчинив виконавчий напис № 9807, про здійснення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» заборгованості у сумі 13790,94 гривень (а.с. 11).

Постановою Берегівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було відкрито виконавче провадження № 64721961 про примусове виконання виконавчого напису № 9807 виданого 29.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. (а.с. 13).

Вказану постанову про примусове виконання виконавчого напису було направлено позивачу 05.03.2021 року, що підтверджується супровідним листом за № 2603/191-39 (а.с. 12).

За таких обставин, судом встановлено, що позивачу не було відомо про наявну у нього заборгованість, у зв`язку з чим було вчинено виконавчий напис приватним нотаріусом та відповідач подав заяву про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, оскільки визнання позову відповідачем ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд на підставі ч. 4 ст. 206 ЦПК України, прийняв визнання позову«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ».

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню слід задовольнити.

Крім цього, позивачем у позовній заяві було заявлено вимогу щодо відшкодування, понесених ним судових витрат.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, у клопотанні представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу зазначено, що сума в розмірі 6000,00 гривень не відповідає критеріям співмірності, оскільки вказана категорія справ відноситься до малозначних та повинна розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Згідно висновку постанови Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, до матеріалів справи не долучено жодного доказу про понесені позивачем витрати, пов`язані із одержанням правової допомоги.

Отже, в частині стягнення з відповідача витрат пов`язаних з наданням правової допомоги в розмірі 6000,00 гривень слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 5, 12, 13, 81, 137, 139, 142, 158, 206,141, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), мешканця АДРЕСА_1 , адвоката Петрецького Сергія Івановича, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», яке розташоване за адресою: м. Ірпінь, вул. Стельмаха, будинок 9А, офіс 203, Київської області, код ЄДРПОУ 35017877, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, Берегівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), який розташований за адресою: м. Берегове, вул. Шевченка, буд. 49, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 35055760, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 29 січня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем та зареєстрованого в реєстрі за № 9807.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ`на користь ОСОБА_1 в розмірі 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню 00 копійок.

Повернути ОСОБА_1 50% судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви з державного бюджету в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Ухвала Берегівського районного суду Закарпатської області про забезпечення позову від 07 липня 2021 року продовжує діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.